Постанова

від 25.09.2024 по справі 910/23042/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/23042/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.04.2024 (суддя Маринченко Я.В.)

за скаргами акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) у виконавчому провадженні № 68709373

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 (головуючий суддя: Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.)

у справі № 910/23042/16

за позовом акціонерного товариства «Профінанс Груп» (далі - АТ «Профінанс Груп»)

до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»)

про стягнення заборгованості.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст скарг

АТ «Українська залізниця» 23.02.2022 подало до суду скаргу (скарга-1) на неправомірні дії, рішення та бездіяльність ВДВС, в якій просило:

1) визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС про арешт коштів боржника від 21.02.2022 ВП № 68709373;

2) визнати неправомірними дії ВДВС щодо виставлення та направлення в банківські установи платіжних вимог про примусове списання грошових коштів з рахунків АТ «Українська залізниця» згідно з наказом господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 в рамках виконавчого провадження № 68709373;

3) визнати незаконною бездіяльність заступника начальника ВДВС, яка полягає в не зупиненні вчинення виконавчих дій по ВП № 68709373, відкритому на підставі наказу господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16;

4) усунути порушене право АТ «Українська залізниця» шляхом зобов`язання посадової особи ВДВС відізвати платіжні вимоги із банківських установ та зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 68709373, відкритого на підставі наказу господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16.

Скарга-1 обґрунтована тим, що всупереч вимогам чинного законодавства під час дії мораторію на звернення стягнення на активи АТ «Українська залізниця» (за зобов`язаннями державного підприємства «Донецька залізниця») державний виконавець вчинив виконавчі дії, зокрема, виставив та направив до банківських установ платіжні вимоги щодо примусового списання коштів з рахунків скаржника, а також не зупинив вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 68709373.

Також АТ «Українська залізниця» 08.09.2022 подало до суду скаргу (скарга-2) на неправомірні дії, рішення та бездіяльність ВДВС, в якій просило:

1) визнати неправомірною бездіяльність ВДВС, яка полягає в не закінченні виконавчого провадження № 68709373, відкритого на підставі наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/23042/16;

2) усунути порушене право АТ «Українська залізниця» шляхом зобов`язання ВДВС винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 68709373 у відповідності до пункту 5 статті 39 та вжити відповідних заходів, передбачених пунктом 7 частини п`ятої статті 27 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга-2 обґрунтована тим, що у зв`язку зі скасуванням судового рішення, на виконання якого було видано наказ про примусове виконання рішення суду, державний виконавець всупереч закону не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та не вжив заходів, передбачених пунктом 7 частини п`ятої статті 27, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2023 провадження у справі № 910/23042/16 за скаргами АТ «Українська залізниця» на дії та бездіяльність ВДВС закрито.

Закриваючи провадження за скаргами, місцевий господарський суд зазначив, що заявлене до захисту право скаржника повністю відновлене винесенням ВДВС постанови від 15.11.2022 про закінчення виконавчого провадження № 68709373.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 ухвалу господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/23042/16 частково скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги АТ «Українська залізниця» від 23.02.2022 на неправомірні дії, рішення та бездіяльність заступника начальника ВДВС в частині:

- визнання неправомірними дій ВДВС щодо виставлення та направлення в банківські установи платіжних вимог про примусове списання грошових коштів з рахунків АТ «Українська залізниця» згідно з наказом господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 в рамках виконавчого провадження № 68709373;

- визнання незаконною бездіяльності заступника начальника ВДВС, які полягають в не зупиненні вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 68709373, відкритому на підставі наказу господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16.

Провадження за скаргою АТ «Українська залізниця» від 23.02.2022 на дії та бездіяльність ВДВС в частині скасування постанови про арешт коштів боржника від 21.02.2022, усунення порушеного права боржника шляхом зобов`язання посадової особи ВДВС відізвати платіжні вимоги із банківських установ та зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 68709373 закрито.

Відмовлено у задоволенні вимог скарги АТ «Українська залізниця» від 08.09.2022 на бездіяльність ВДВС та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Верховного Суду від 28.02.2024 зі справи касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено частково: ухвалу господарського суду міста Києва від 04.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/23042/16 в оскаржуваній частині (а саме в частині дій та бездіяльності ВДВС) скасовано, а справу № 910/23042/16 у скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/23042/16 в частині закриття провадження залишено без змін.

У новому розгляді скарга АТ «Українська залізниця» від 08.09.2022 розглядалася в повному обсязі, а скарга АТ «Українська залізниця» від 23.02.2022 - у частині вимог про визнання неправомірними дій ВДВС щодо виставлення та направлення в банківські установи платіжних вимог про примусове списання грошових коштів з рахунків АТ «Українська залізниця» згідно з наказом господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 в рамках виконавчого провадження № 68709373; визнання незаконною бездіяльності заступника начальника ВДВС, яка полягає в не зупиненні вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 68709373, відкритому на підставі наказу господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2024, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024, у задоволенні скарг АТ «Українська залізниця» на дії та бездіяльність ВДВС у виконавчому проваджені № 68709373 у справі № 910/23042/16 відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Українська залізниця», з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарг АТ «Українська залізниця» від 23.02.2022 та від 08.09.2022.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на неповне дослідження судами усіх обставин справи в їх сукупності, а також на здійснене посилання на обставини, які не підтверджено достовірними та допустимими доказами. За доводами скаржника, судами не взято до уваги, не досліджено та не застосовано положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції», Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановленого мораторію на звернення стягнення на активи АТ «Українська залізниця» за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції.

Крім того, скаржник зазначає, що судами в порушення частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не враховано сформовану Верховним Судом судову практику із застосування норм права у спорах про зобов`язання державного підприємства «Донецька залізниця», правонаступником якого є АТ «Українська залізниця», що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 зі справи № 910/22858/17, у постановах Верховного Суду від 20.02.2023 та від 25.05.2023 зі справи № 910/5953/17.

Як стверджує скаржник, суди безпідставно посилалися на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/23042/16, які скасовані та не породжують жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення.

Доводи інших учасників справи

Міністерство юстиції України в особі Відділу у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін, з посиланням, зокрема, на безпідставність доводів касаційної скарги.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16 позов акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задоволено частково: стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» 192 805,68 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.12.2016 складало 5 033 928,79 грн, - 3% річних за несвоєчасне повернення кредитів, 88 725 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.12.2016 складало 2 316 505,05 грн, - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 47 656 150,80 грн пені за порушення строків повернення кредитів та 3 026 758,17 грн пені за порушення строків сплати процентів. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 замінено позивача з акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Профінанс Груп».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16 змінено: стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профінанс Груп» 192 805,68 доларів США - 3% річних за несвоєчасне повернення кредитів, 84 472,50 доларів США - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 47 656 150,80 грн пені за порушення строків повернення кредитів та 3 026 758,17 грн пені за порушення строків сплати процентів. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Предметом спору у справі № 910/23042/16 було стягнення 3% річних та пені за кредитними договорами, укладеними акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» з державним підприємством «Донецька залізниця» (позичальник).

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2021, зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/23042/16, 10.02.2022 видано судовий наказ.

Постановою Верховного Суду від 10.08.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/23042/16 скасовано в частині стягнення пені, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16 скасовано в частині стягнення пені та ухвалено у скасованій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Профінанс Груп» щодо стягнення з АТ «Українська залізниця» 47 656 150,80 грн пені за порушення строків повернення суми кредитів та 4 965 173,76 грн пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом. Заяву АТ «Українська залізниця» про поворот виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.02.2022, виданого на виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16 задоволено частково: здійснено поворот виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.02.2022, виданого на виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16, шляхом стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Профінанс Груп» на користь АТ «Українська залізниця» 50 682 908,97 грн.

Судами також встановлено, що заступником начальника ВДВС 17.02.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68709373 на підставі наказу № 910/23042/16 від 10.02.2022.

Заступником начальника ВДВС 21.02.2022 винесено постанову про арешт коштів боржника.

Державним виконавцем 21.02.2022 виставлено платіжну вимогу № 68709373/1 на переказ 55 922 129,22 грн на рахунок Міністерства юстиції України, призначення платежу: стягнення коштів на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профінанс Груп» згідно з наказом господарського суд міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16; виконавчий збір; витрати виконавчого провадження.

Акціонерним товариством «Ощадбанк» 22.02.2022 виконано/проведено платіжну вимогу № 68709373/1 від 21.02.2022 шляхом списання 55 922 129,22 грн з рахунку UA943004650000000260323011661, що належить АТ «Українська залізниця».

Відповідно до постанови ВДВС від 26.08.2022 знято арешт з коштів боржника, накладеного відповідно до постанови ВП № 68709373 від 21.02.2022.

Заступником начальника ВДВС 15.11.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 68709373 на підставі наказу № 910/23042/16 від 10.02.2022 у відповідності до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження [товариства з обмеженою відповідальністю «Профінанс Груп»], якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва).

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

- у спірному періоді (з 13.06.2016 по 06.10.2016) позичальником за кредитними договорами було АТ «Українська залізниця», яке є універсальним правонаступником державного підприємства «Донецька залізниця»;

- заборгованість виникла за зобов`язаннями АТ «Українська залізниця», а не підприємства залізничного транспорту, майно якого розміщене на території проведення антитерористичної операції;

- АТ «Українська залізниця» зареєстроване в м. Києві, яке не віднесено до переліку населених пунктів, визначених Кабінетом Міністрів України, де проводилася антитерористична операція;

- станом на час виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 від 27.01.2022 у державного виконавця були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження № 68709373. У подальшому Верховним Судом постановою від 10.08.2022 скасовано постанову суду апеляційної інстанції від 27.01.2022 в частині стягнення пені, з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а постановою Верховного Суду від 28.02.2024 встановлено, що на заборгованість, яка є предметом розгляду даної справи, поширюється дія мораторію;

- заява боржника про зупинення виконавчого провадження була передана державному виконавцю 22.02.2022 згідно з картою реєстрації документа, а отримана виконавцем 23.02.2022, тобто після фактичного виконання судових рішень;

- з огляду на чинність рішення суду першої інстанції у справі, зазначення в наказі про виконання як рішення суду першої, так і постанови апеляційної інстанцій, у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- станом на час розгляду скарг виконавче провадження № 68709373 закінчено на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки 03.10.2022 товариство з обмеженою відповідальністю «Профінанс Груп» було припинено;

- постанова про закінчення виконавчого провадження від 15.11.2022 не оскаржується, у зв`язку з чим суд не може поновити права шляхом зобов`язання органу ДВС винести постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ);

- АТ «Українська залізниця» у скарзі від 08.09.2023 не конкретизувало, які дії необхідно вчинити у розумінні статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанцій та постанова апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні скарг АТ «Українська залізниця» на дії та бездіяльність ВДВС у виконавчому проваджені № 68709373.

За доводами скаржника, суди попередніх інстанцій у розгляді скарг АТ «Українська залізниця», зокрема, не звернули уваги на те, що стягнення пені відбулося з підстав прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів за кредитними договорами у загальному розмірі 18 766 420,60 доларів США за період з червня 2016 року по жовтень 2016 року, у зв`язку з чим саме у позичальника - державного підприємства «Донецька залізниця» виник обов`язок зі сплати на користь позивача пені за весь час прострочення, який (обов`язок) в подальшому перейшов до АТ «Українська залізниця» в порядку правонаступництва. При цьому з урахуванням положень статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» нарахована пеня підлягала скасуванню та в подальшому була скасована рішенням суду. Суди не врахували, що на всі без виключення зобов`язання підприємств залізничного транспорту, у тому числі і на зобов`язання державного підприємства «Донецька залізниця», розповсюджуються положення пункту 5-1 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», пункту 11 частини першої статті 34, частини першої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження».

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Так, порядок здійснення примусового виконання судового рішення встановлено, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законом України «Про виконавче провадження» (у цій же редакції) визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» (у наведеній редакції) визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у цій же редакції) виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (у наведеній редакції) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (частина перша).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у справі № 910/23042/16 предметом спору було стягнення коштів з АТ «Українська залізниця», як правонаступника державного підприємства «Донецька залізниця», за кредитними договорами, укладеними акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» з державним підприємством «Донецька залізниця».

Рішенням суду першої інстанції від 27.07.2021 позовні вимоги задоволено частково. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профінанс Груп»:

- 192 805,68 доларів США - 3% річних за несвоєчасне повернення кредитів;

- 84 472, 50 доларів США - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів;

- 47 656 150, 80 грн пені за порушення строків повернення кредитів;

- 3 026 758, 17 грн пені за порушення строків сплати процентів.

У решті позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду видано наказ, який пред`явлений стягувачем до примусового виконання.

Паралельно із здійсненням виконавчого провадження, судові рішення у справі № 910/23042/16 оскаржувалися у касаційному порядку.

Враховуючи суб`єктний склад учасників виконавчого провадження № 68709373 у контексті особливостей здійснення виконавчих дій за зобов`язаннями державного підприємства «Донецька залізниця», правонаступником якого є АТ «Українська залізниця», Суд зазначає таке.

20 грудня 2016 року прийнятий Закон України № 1787-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції» (набрав чинності 17 лютого 2017 року), яким розділ III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» доповнено пунктами 5-1 та 5-2 такого змісту:

« 5-1. До проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи товариства за зобов`язаннями таких підприємств.

5-2. Мораторій на звернення стягнення на активи товариства, встановлений згідно з пунктом 5-1 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції».

Цим же Законом внесені зміни до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема:

- частину першу статті 34 доповнено пунктом 11 і визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі «встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження»;

- розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 10-1 такого змісту: «На період дії мораторію, встановленого згідно з пунктом 5-1 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження».

18 жовтня 2018 року прийнятий Закон України № 2604-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції» (набрав чинності 12 січня 2019 року), яким внесені зміни до наведених вище положень Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Закону України «Про виконавче провадження», зокрема після слів «що розміщене на території проведення антитерористичної операції» доповнено словами «здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях», а також уточнено, що мораторій втрачає чинність не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Отже, вказаними законами визначено такі умови мораторію:

- строк мораторію починається з 17 лютого 2017 року і завершується (залежно від того, яка подія настане раніше):

1) після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна АТ «Укрзалізниця» як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств;

2) через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей;

- предмет мораторію - звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця». Норми чинного законодавства України включають гроші до складу активів товариства (пункт 3 розділу І «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73);

- мораторій стосується не всіх зобов`язань АТ «Укрзалізниця», а лише зобов`язань підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень. Вказане місцерозташування майна стосується ідентифікації підприємств залізничного транспорту, за зобов`язаннями яких встановлений мораторій на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця», а не безпосередньо майна АТ «Укрзалізниця». При цьому в указаних законах немає вказівки про те, що на непідконтрольній території має бути розміщене все майно підприємств залізничного транспорту;

- наслідками встановлення мораторію є: зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язанням таких підприємств, а також зупинення вчинення виконавчих дій.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 10 червня 2003 року № 11-рп/2003, вирішуючи питання про те, чи встановлення мораторію на звернення стягнення на майно державних підприємств (боржників) робить «фактично необов`язковим» виконання ними судових рішень майнового характеру, Конституційний Суд України зробив висновок, що Закон, яким встановлено мораторій, не порушує конституційної вимоги обов`язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчуження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття цього Закону, ним не скасовуються, вони залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна. Тобто Законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання.

Суд зазначає, що положення пункту 11 частини першої статті 34 Закону «Про виконавче провадження» передбачають імперативний обов`язок зупинити вчинення всіх виконавчих дій за наявності відповідних обставин (мораторію) на період дії мораторію, що означає неможливість вчинення будь-яких виконавчих дій у такому провадженні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 Велика Палата, висновуючи про те, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником державного підприємства «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації АТ «Укрзалізниця», відзначила і те, що пунктами 5-1, 5-2 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону про особливості утворення Укрзалізниці зі змінами, внесеними згідно із Законами № 1787-VIII від 20 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції» та № 2604-VIII від 18 жовтня 2018 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції» встановлено, що до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна АТ «Укрзалізниця» як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями таких підприємств. Мораторій на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця», встановлений згідно з пунктом 5-1 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

У свою чергу, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.09.2021 у справі № 905/2999/17 у вирішенні питання щодо вчинення державним виконавцем заходів щодо примусового виконання рішень за умов розповсюдження на зобов`язання, що були предметом спору, мораторію, передбаченого пунктом 5-1 розділу 3 «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» відзначила, що за умов розповсюдження мораторію, передбаченого пунктом 5-1 розділу 3 «Перехідні та прикінцеві положення» зазначеного вище Закону на зобов`язання, вказане не звільняє державного виконавця від необхідності вчинення дій (застосування механізмів), передбачених статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Об`єднана палата наголосила, що обставини, передбачені частинами другою та третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Отже, лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто після закінчення цього строку, рішення суду повинно виконуватися згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17 Велика Палата у питанні вирішення виключної правової проблеми про умови мораторію на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями державного підприємства «Донецька залізниця» відзначила, що:

- оскільки майно державного підприємства «Донецька залізниця» знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, то відповідно до указаних норм Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Закону України «Про виконавче провадження» на період дії мораторію підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями державного підприємства «Донецька залізниця», а також зупиняється вчинення відповідних виконавчих дій;

- введення державою вказаного вище мораторію на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, само собою не суперечить указаним нормам Конституції України та Конвенції. Разом з тим запровадження такого мораторію покладає на державу позитивний обов`язок створити необхідні правові механізми, щоб затримка виконання рішень не була настільки надмірною, аби призвести до порушення суті права, гарантованого статтею 6 Конвенції;

- ураховуючи наведені висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Касаційного господарського суду, викладеного у пункті 6.30 постанови від 25 червня 2021 року у справі № 910/22748/16 про те, що пункт 11 частини першої статті 34, пункт 101 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», пункти 5-1 та 5-2 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» за змістом є такими, що не відповідають Конституції України (суперечать статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України)».

Отже, враховуючи наведене вище, з огляду на наявність мораторію, встановленого згідно з пунктом 5-1 розділ III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та положенням пункту 11 частини першої статті 34, частини першої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» (що є чинними), враховуючи сталу та актуальну судову практику у застосуванні наведених норм права, у спорах за зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця», правонаступником якого є АТ «Укрзалізниця», здійснення/вчинення виконавчих дій підлягають зупиненню.

Вказана норма (щодо мораторію) носить визначений, недвозначний характер і її не можливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту.

З таких висновків виходив і Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 зі справи № 910/23042/16, зазначаючи про те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 68709373 є такими, що суперечать приписам пункту 11 частини першої статті 34, частини першої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі, що стало підставою для направлення справи на новий розгляд, зокрема, в частині скарги АТ «Українська залізниця» від 23.02.2022 щодо вимог про визнання неправомірними дій ВДВС щодо виставлення та направлення в банківські установи платіжних вимог про примусове списання грошових коштів з рахунків АТ «Українська залізниця» згідно з наказом господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 в рамках виконавчого провадження № 68709373; визнання незаконною бездіяльності заступника начальника ВДВС, яка полягає в не зупиненні вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 68709373, відкритому на підставі наказу господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16.

Проте суди попередніх інстанцій у новому розгляді висновків Верховного Суду у справі № 910/23042/16 не враховували, як і те, що мораторій встановлений в силу закону, а саме пункту 5-1 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та пункту 11 частини першої статті 34, частини першої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» (що є чинними), та не залежить від вказівки про це в судових рішеннях або від звернення сторони виконавчого провадження до державного виконавця з відповідною заявою.

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» виконувати ті чи інші дії/механізми, визначені законом. Державний виконавець як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти у межах та в порядку, встановленому законом (Законом України «Про виконавче провадження»), тобто діяти відповідно до закону. Це стосується і обов`язку у зупиненні вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні у визначених законом випадках, зокрема під час дії мораторію; алгоритму дій державного виконавця після такого зупинення у порядку статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» тощо.

За наведених обставин, доводи скарги АТ «Українська залізниця» від 23.02.2022 (у направленій на новий розгляд частині) щодо вимог про визнання неправомірними дій ВДВС щодо виставлення та направлення в банківські установи платіжних вимог про примусове списання грошових коштів з рахунків АТ «Українська залізниця» згідно з наказом господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 в рамках виконавчого провадження № 68709373; визнання незаконною бездіяльності заступника начальника ВДВС, яка полягає в не зупиненні вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 68709373, відкритому на підставі наказу господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 є обґрунтованими, а скарга у зазначеній частині підлягає задоволенню.

Що ж стосується скарги АТ «Українська залізниця» від 08.09.2022, новий розгляд щодо якої здійснювався у повному обсязі, то її вимогами було:

1) визнати неправомірною бездіяльність ВДВС, яка полягає в не закінченні виконавчого провадження № 68709373, відкритого на підставі наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/23042/16;

2) усунути порушене право АТ «Українська залізниця» шляхом зобов`язання ВДВС винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 68709373 у відповідності до пункту 5 статті 39 та вжити відповідних заходів, передбачених пунктом 7 частини п`ятої статті 27 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Так, постановою Верховного Суду від 10.08.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/23042/16 скасовано в частині стягнення пені, а справу в цій частині передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (що залишена без змін постановою Верховного Суду) рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/23042/16 скасовано в частині стягнення пені та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Профінанс Груп» про стягнення з АТ «Українська залізниця» 47 656 150,80 грн пені за порушення строків повернення суми кредитів та 4 965 173,76 грн пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом.

Отже, рішення суду у справі № 910/23042/16 (на виконання якого був виданий судовий наказ) скасовано в частині стягнення пені.

У той же час рішення суду у справі № 910/23042/16 залишилося чинним в частині стягнення 3% річних.

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

З аналізу змісту пункту п`ятого частини першої та частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що закінчення виконавчого провадження може бути як в цілому, так і у відповідній частині (в якій судове рішення скасовано/визнано нечинним). До таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 28.02.2024 зі справи № 910/23042/16. Отже, з огляду на наведені вище приписи Закону в день отримання державним службовцем відповідної заяви (з доказами) у державного виконавця виникає обов`язок з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у цілому (у частині) із застосуванням наслідків, передбачених статтями 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заява АТ «Українська залізниця» від 23.08.2022 щодо закінчення виконавчого провадження була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.08.2022 за № 94833-33-22, передана до відділу примусового виконання рішень за № 7437 та фактично передана державному виконавцю 02.09.2022, проте відповіді державного виконавця на вказану заяву матеріали справи не містять.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що в межах виконавчого провадження № 68709373 виконувалось як рішення суду першої інстанції, так і постанова суду апеляційної інстанції (у подальшому частково скасована), які набрали законної сили та були обов`язковими до виконання, - є взамосуперечливими, оскільки постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, скасована постановою Верховного Суду від 10.08.2022 в частині стягнення пені, з направленням справи у цій частині на новий апеляційний розгляд. Скасоване рішення (повністю або частково) не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (повністю або у скасованій частині). Відповідно і рішення суду першої інстанції у цій частині є таким, що не набрало законної сили (у зв`язку з його оскарженням в апеляційному порядку та фактичним здійсненням судом апеляційної інстанції апеляційного перегляду у переданій на новий розгляд частині), що виключає його примусове виконання у відповідній частині.

Таким чином, в день отримання державним виконавцем відповідної заяви АТ «Українська залізниця» в останнього виник обов`язок закінчити у частині виконавче провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а також вжити заходи, передбачені статтями 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки державний виконавець відповідних дій не вчинив, то скарга АТ «Українська залізниця» від 08.09.2022 в частині визнання неправомірною бездіяльності ВДВС, яка полягає в не закінченні виконавчого провадження № 68709373 (у частині стягнення пені), відкритого на підставі наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/23042/16 є обґрунтованою та безпідставно не була задоволена судами попередніх інстанцій.

В частині вимоги про усунення порушеного права АТ «Українська залізниця» шляхом зобов`язання ВДВС винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 68709373 у відповідності до пункту 5 статті 39 та вжити відповідних заходів, передбачених пунктом 7 частини п`ятої статті 27 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», то в цій частині Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні скарги, оскільки виконавче провадження № 68709373 закінчено згідно з постановою від 15.11.2022 на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», зазначена постанова є чинною, у зв`язку з чим суд не може поновити права шляхом зобов`язання органу ДВС винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому АТ «Українська залізниця» не конкретизувало, які саме інші дії (окрім вже знятого арешту з коштів боржника) необхідно вчинити державному виконавцю у розумінні статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене вище доводи Міністерства юстиції України в особі Відділу, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Суд відхиляє. При цьому посилання Міністерства в особі Відділу на те, що державний виконавець у своїх діях керувався висновками Верховного Суду, які існували на момент вчинення дій, а змінені Великою Палатою Верховного Суду висновки повинні враховуватися з дня прийняття нею відповідної постанови Суд відхиляє, з огляду на те, що згідно з частиною другою статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати. При цьому Суд зазначає, що такий висновок про застосування норми права не є власне нормою права, а отже на них не поширюється принцип дії норми права (закону) в часі. Водночас єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Положеннями статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суду касаційної інстанції надано право за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскаржувані ухвалу та постанову у справі № 910/23042/16 слід скасувати в частині відмови (щодо скарги-1): визнати неправомірними дії ВДВС щодо виставлення та направлення в банківські установи платіжних вимог про примусове списання грошових коштів з рахунків АТ «Українська залізниця» згідно з наказом господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 в рамках виконавчого провадження № 68709373; визнати незаконною бездіяльність заступника начальника ВДВС, яка полягає в не зупиненні вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 68709373, відкритого на підставі наказу господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16, а також в частині відмови (щодо скарги-2) визнати неправомірною бездіяльність ВДВС, яка полягає в не закінченні виконавчого провадження № 68709373 (у частині стягнення пені), відкритого на підставі наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/23042/16. У скасованій частині ухвалити нове рішення, яким касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» задовольнити частково, визнати неправомірними дії ВДВС щодо виставлення та направлення в банківські установи платіжних вимог про примусове списання грошових коштів з рахунків АТ «Українська залізниця» згідно з наказом господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 в рамках виконавчого провадження № 68709373; визнати незаконною бездіяльність заступника начальника ВДВС, яка полягає в не зупиненні вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 68709373, відкритому на підставі наказу господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16; визнати неправомірною бездіяльність ВДВС, яка полягає в не закінченні виконавчого провадження № 68709373 (у частині стягнення пені), відкритого на підставі наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/23042/16. У решті судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки скарги АТ «Українська залізниця» підлягають задоволенню частково, то судовий збір, сплачений АТ «Українська залізниця» з апеляційних та касаційних скарг покладається на орган державної виконавчої служби та АТ «Українська залізниця» у рівних частинах.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 23.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 910/23042/16 скасувати в частині відмови: визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виставлення та направлення в банківські установи платіжних вимог про примусове списання грошових коштів з рахунків акціонерного товариства «Українська залізниця» згідно з наказом господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 в рамках виконавчого провадження № 68709373; визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає в не зупиненні вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 68709373, відкритому на підставі наказу господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16; визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає в не закінченні виконавчого провадження № 68709373 (в частині стягнення пені), відкритого на підставі наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/23042/16.

3. Ухвалити нове рішення, яким скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» від 23.02.2022 та скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» від 08.09.2022 на неправомірні дії, рішення та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

4. Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виставлення та направлення в банківські установи платіжних вимог про примусове списання грошових коштів з рахунків акціонерного товариства «Українська залізниця» згідно з наказом господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16 в рамках виконавчого провадження № 68709373.

5. Визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає в не зупиненні вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 68709373, відкритому на підставі наказу господарського суду міста Києва від 10.02.2022 № 910/23042/16.

6. Визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає в не закінченні виконавчого провадження № 68709373 (в частині стягнення пені), відкритого на підставі наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/23042/16.

7. У решті ухвалу господарського суду міста Києва від 23.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 910/23042/16 залишити без змін.

8. Стягнути з Міністерства юстиції України (Департамент державної виконавчої служби) (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) судовий збір за подання апеляційних скарг у розмірі 2 856,00 грн та судовий збір за подання касаційних скарг у розмірі 2 856,00 грн.

9. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок