Рішення

від 19.09.2024 по справі 372/3862/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3862/24

Провадження № 2-а-43/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ленди С.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача-2 - Бойка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови серії ГБВ № 525380 від 03.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому просить скасувати постанову серії ГБВ № 525380 від 03.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що вищевказаною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП за те, що 06.06.2024 року близько 20 год. 25 хв. за місцем свого проживання він вчинив завідомо неправдивий виклик спеціалізованих служб, а саме поліції, не маючи законних на це підстав, своїми діями вчинив правопорушення у сфері громадського порядку.

Із зазначеною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її незаконною посилаючись на те, що перед зверненням до поліції 06.06.2024 року, близько 18 год. він звернувся на лінію з питань запобігання та протидії домашньому насильству № 1547, де йому роз`яснили, що необхідно звертатись до поліції. Прибувши на місце виклику працівники поліції були свідками проявів домашнього насильства у вигляді економічного, психологічного характеру з боку ОСОБА_2 , а саме перешкоджання у доступі до житла та образами нецензурною лайкою. Також, працівником поліції не взято до уваги про факти домашнього насильства, які мали місце раніше, однак, працівник поліції зазначив, що ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає, не має права власності на нерухоме майно, а тому вважає здійснення виклику поліції протиправним. Вважає, що вказана постанова є незаконною та безпідставною, а висновок про вину у завідомо неправдивому виклику поліції позивача не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12.07.2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня одержання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

24.07.2024 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та ухвалою суду від 25.07.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами розгляду окремих категорій термінованих адміністративних справ.

16.09.2024 року на адресу суду від Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшли заперечення щодо адміністративного позову ОСОБА_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та вказав, що викликав працівників поліції, оскільки не міг потрапити до свого будинку, у подальшому він був викликаний до відділу поліції, де складено протокол за безпідставний виклик поліції.

Представник Обухівського РУП ГУНП в Київській області Бойко С.О., який виніс постанову про адміністративне правопорушення у судовому засіданні зазначив, що 06.06.2024 року отримав виклик ОСОБА_1 про вчинення домашнього насильства економічного характеру, а саме про те, що ОСОБА_1 не міг потрапити до будинку. Він пояснив позивачу, що він не є власником будинку, а тому це не є проявом домашнього насильства економічного характеру, оскільки власниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у результаті чого було складено постанову за ст. 183 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала, що вона є цивільною дружиною позивача, її матір ОСОБА_2 надала позивачу два дні, щоб останній зібрав речі та покинув житло. Додатково зазначила, що частини будинку належить їй, а частини будинку матері.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні показала, що позивач є цивільним чоловіком її доньки ОСОБА_3 , на початку їх відносин він перевіз свої речі до їх будинку та попросив дозволу пожити деякий час, проте, це продовжується протягом шести років. Конфлікт з позивачем виник у результаті того, що він не виконав прохання відвезти доньку до лікарні, у зв`язку з чим, вона надала ОСОБА_1 два дні, щоб останній залишив будинок.

Представник ГУНП у місті Києві у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив.

Суд, керуючись положеннями ч. 6 ст. 77, ч. 3 ст. 268 КАС України приймає рішення на підставі доказів наявних у справі.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, допитавши свідків, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що постановою ГБВ № 525380 від 03.07.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

Згідно вказаної постанови вбачається, що 06.06.2024 року близько 20 год. 25 хв. за місце свого проживання ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик спеціалізованих служб, а саме поліції, не маючи законних на це підстав, чим своїми діями вчинив правопорушення у сфері громадського порядку, чим винив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

З копії рапорту від 06.06.2024 року (ЄО № 8727) вбачається, ОСОБА_1 звернувся на лінію «102» та повідомив, що: «теща виганяє його з будинку, а дружина знаходиться у стані а/с».

Згідно копії протоколу про прийняття заяви ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 06.06.2024 року вбачається, що з приводу обставин зазначено, що 06.06.2024 року о 20 год. 25 хв. гр. ОСОБА_5 викликав працівників поліції у зв`язку з тим, що співмешканка ОСОБА_2 виганяє з будинку де він проживає, причина відсутня.

У письмових поясненнях від 06.06.2024 року ОСОБА_1 зазначено, що 06.06.2024 року о 20 год. 25 хв. ОСОБА_1 викликав працівників поліції у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 поставила його перед фактом, щоб він залишив будинок де проживає, а саме: АДРЕСА_1 .

Доказів, що підтверджують те, що ОСОБА_1 звернувся до поліції з повідомленням про вчинення ОСОБА_2 відносно нього насильство психологічного характеру не надано.

Тобто, у ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до поліції за фактом вчинення відносно нього економічного насильства, а саме, що ОСОБА_6 повідомила йому, що він повинен залишити будинок.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, і за ст. 183 КУпАП.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи рішення, суд враховує, що визначений правовою нормою ст.77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19.

У ході судового розгляду встановлено, що власниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією договору дарування житлового будинку від 08.02.2018 року. Також, вказана обставина підтверджена позивачем ОСОБА_1 .

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Згідно ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Тобто, ОСОБА_1 , не будучи власником будинку та не зареєстрованим у законному порядку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив виклик працівників поліції за фактом домашнього насильства економічного характеру, а саме, що власник будинку ОСОБА_7 висунула вимогу ОСОБА_1 щодо необхідності залишити вказаний будинок.

Будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені у постанові, щодо скоєного адміністративного правопорушення, позивачем суду не надано. У той же час, на переконання суду, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність свого рішення, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було вчинено порушення, за що передбачена відповідальність за ст. 183 КУпАП.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст. 2 Закону України «Про національну поліцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Однак, завідомо неправдивий виклик поліції призводить до порушення роботи органу поліції та, як наслідок, відповідні служби не в змозі будуть надати допомогу тому, хто потребує її негайно.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 183, 251, 252 КУпАП ст. ст.2, 9, 77, 241-246, 257-262, 286, 295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови серії ГБВ № 525380 від 03.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Т.Г. Сташків