Постанова

від 26.11.2024 по справі 372/3862/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 372/3862/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сташків Т.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови серії ГБВ № 525380 від 03.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач 1), Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (відповідач - 2), в якому просив суд скасувати постанову серії ГБВ № 525380 від 03.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вищевказаною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП за те, що 06.06.2024 року близько 20 год. 25 хв. за місцем свого проживання він вчинив завідомо неправдивий виклик спеціалізованих служб, а саме поліції, не маючи законних на це підстав, своїми діями вчинив правопорушення у сфері громадського порядку.

Із зазначеною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її незаконною посилаючись на те, що перед зверненням до поліції 06.06.2024 року, близько 18 год. він звернувся на лінію з питань запобігання та протидії домашньому насильству № 1547, де йому роз`яснили, що необхідно звертатись до поліції. Прибувши на місце виклику працівники поліції були свідками проявів домашнього насильства у вигляді економічного, психологічного характеру з боку ОСОБА_2 , а саме перешкоджання у доступі до житла та образами нецензурною лайкою. Також, працівником поліції не взято до уваги про факти домашнього насильства, які мали місце раніше, однак, працівник поліції зазначив, що ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає, не має права власності на нерухоме майно, а тому вважає здійснення виклику поліції протиправним. Вважає, що вказана постанова є незаконною та безпідставною, а висновок про вину у завідомо неправдивому виклику поліції позивача не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 року в задоволенні позову - відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , не будучи власником будинку та не зареєстрованим у законному порядку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив виклик працівників поліції за фактом домашнього насильства економічного характеру, а саме, що власник будинку ОСОБА_3 висунула вимогу ОСОБА_1 щодо необхідності залишити вказаний будинок. Суд вказав, що будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені у постанові, щодо скоєного адміністративного правопорушення, позивачем суду не надано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, позивач наголошує, що його цивільна дружина ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила, що має частку та дозволяє позивачу проживати разом, а також зазначила, що її менша сестра ОСОБА_5 зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 підбурюють ОСОБА_7 на конфронтацію та протиправні дії щодо нас ( ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ), що було особисто зазначено ОСОБА_4 , у судовому засіданні та не прийнято до уваги судом.

Відповідно до норм статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

На виконання вимог зазначеної статті дану справу терміново призначено до розгляду.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, постановою ГБВ № 525380 від 03.07.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

Згідно вказаної постанови вбачається, що 06.06.2024 року близько 20 год. 25 хв. за місце свого проживання ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик спеціалізованих служб, а саме поліції, не маючи законних на це підстав, чим своїми діями вчинив правопорушення у сфері громадського порядку, чим винив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

З копії рапорту від 06.06.2024 року (ЄО № 8727) вбачається, ОСОБА_1 звернувся на лінію « 102» та повідомив, що: «теща виганяє його з будинку, а дружина знаходиться у стані а/с».

Згідно копії протоколу про прийняття заяви ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 06.06.2024 року вбачається, що з приводу обставин зазначено, що 06.06.2024 року о 20 год. 25 хв. гр. ОСОБА_9 викликав працівників поліції у зв`язку з тим, що співмешканка ОСОБА_2 виганяє з будинку де він проживає, причина відсутня.

У письмових поясненнях від 06.06.2024 року ОСОБА_1 зазначено, що 06.06.2024 року о 20 год. 25 хв. ОСОБА_1 викликав працівників поліції у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 поставила його перед фактом, щоб він залишив будинок де проживає, а саме: АДРЕСА_1 .

Тобто, у ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до поліції за фактом вчинення відносно нього економічного насильства, а саме, що ОСОБА_10 повідомила йому, що він повинен залишити будинок.

Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нормами ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачене статтею 183 КУпАП.

Матеріалами справи встановлено, що власниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , що підтверджується копією договору дарування житлового будинку від 08.02.2018 року.

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом першої інстанції вірно зауважено, що згідно ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Тобто, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 , не будучи власником будинку та не зареєстрованим у законному порядку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив виклик працівників поліції за фактом домашнього насильства економічного характеру, а саме, що власник будинку ОСОБА_3 висунула вимогу ОСОБА_1 щодо необхідності залишити вказаний будинок.

Водночас економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та не вбачає у вказаних обставинах факту здійснення домашнього насильства економічного характеру щодо позивача, оскільки позивач не є власником житла та не зареєстрований в даному будинку.

Водночас, апеляційний суд відзначає, що за приписами частини другої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі. Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.

Як установлено у цій справі, позивач будь-яких доказів, які б підтверджували обставини наявності домашнього насильства економічного характеру суду не надав.

При цьому посилання позивача на постанову Обухівського районного суду Київської області від 30 січня 2024 року жодним чином не підтверджують обставин здійснення домашнього насильства економічного характеру відносно позивача саме 06.06.2024 року.

За змістом ст. 2 Закону України «Про національну поліцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Однак, завідомо неправдивий виклик поліції призводить до порушення роботи органу поліції та, як наслідок, відповідні служби не в змозі будуть надати допомогу тому, хто потребує її негайно.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, повно та правильно встановлено обставини цієї справи, а тому доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев