Рішення

від 25.09.2024 по справі 139/684/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/684/24

Провадження № 2/139/269/24

РІШЕННЯ

іменем України

25 вересня 2024 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В. з участю секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в селищі Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно (житловий будинок),

УСТАНОВИВ:

Головою двору АДРЕСА_1 була баба позивача ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла і головою двору став ОСОБА_1 ; 20 січня 1992 року Роздолівська сільська рада видала Свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на прізвище ОСОБА_3 і за нею цього ж дня було зареєстровано право власності в Могилів-Подільському БТІ; ця обставина (видача свідоцтва про право власності на житловий будинок на особу після її смерті) унеможливлює оформлення права власності позивача на цей будинок.

За захистом прав та інтересів позивача, в його інтересах адвокат Солоненко Б.М. 05 вересня 2024 року з цим позовом звернувся до суду.

Ухвалою від 06 вересня 2024 року (а.с. 53) відкрито підготовче провадження у справі.

Позивач та адвокат Солоненко Б.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 (а.с. 50, 51) у підготовче засідання не з`явилися. Представник позивача просив справу слухати за його відсутності та відсутності позивача (а.с. 60).

Відповідач у підготовче засідання свого представника не відрядив. Селищний голова подала до суду заяву, у якій позов ОСОБА_1 визнала і просила справу слухати за відсутності представника Мурованокуриловецької селищної ради (а.с. 59).

З врахуванням положень ч. 1 ст. 198, ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд ухвалив про проведення підготовчого засідання за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи обставину, що відповідач визнає позовні вимоги, і таке визнання позовних вимог відповідає закону, не порушує будь-чиї права чи законні інтереси інших осіб, суд вважає за можливе на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у цій справі.

Розглянувши справу, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи таке:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 18.09.1990 року Роздолівською сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області, на а.с. 19). ОСОБА_2 до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №177, виданою 27.03.2024 старостою Роздолівського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області (а.с. 20), і на день смерті разом з нею за однією адресою були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Родинні стосунки між позивачем та померлою ОСОБА_2 доводяться: свідоцтвом про народження позивача (а.с. 21), відповідно до якого, його батьком був ОСОБА_7 , а також свідоцтвом (посвідкою) про народження ОСОБА_7 (в.с. 23), відповідно до якого, його матір`ю була ОСОБА_3 .

У відповідності до Виписки з погосподарських книг по АДРЕСА_1 ) (а.с. 24), з 1991 року і до цього часу головою домогосподарства за вказаною адресою є позивач - ОСОБА_1 .

В 1991 році питання державної реєстрації права власності на житлові будинки, споруди регулювалось Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56), Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (з подальшими змінами).

Згідно вимог постанови Ради Міністрів УPCP від 11.03.1985 за № 105 «Про порядок державного обліку житлового фонду», було вирішено завершити реєстрацію й технічну інвентаризацію житлового фонду у сільській місцевості. У відповідності до п. 4 цієї постанови, організації технічної інвентаризації системи міністерств житлово-комунального господарства здійснювали реєстрацію й технічну інвентаризацію житлового фонду в містах, селищах міського типу та сільській місцевості, незалежно від його належності.

На виконання даної постанови виконавчий комітет Мурованокуриловецької районної Ради народних депутатів Вінницької області ухвалив рішення № 108 від 16 червня 1988 року (а.с. 46).

Згідно з п. 1 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13.04.1979 за № 112/5, документами погосподарського обліку для сільських Рад народних депутатів, зокрема, є форма № 1 «Погосподарська книга».

Крім того, відповідно п.п. 6, 7 цих Вказівок, сільські Ради один раз у п`ять років здійснюють закладку погосподарських книг станом на 1 січня. Закладка погосподарських книг здійснюється шляхом суцільного обходу дворів і опитування населення в період з 1 по 15 січня. Дані книг погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності.

Пунктами 18 та 40 і 18 та 39 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, передбачено, що погосподарська книга складається, зокрема, із розділу: «Споруди, які є особистою власністю господарства», у якому записуються дані про житловий будинок, назву інших споруд і рік їх будівництва.

Згідно з пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженої наказом Міністра юстиції Української PCP від 31.10.1975 за № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися, в тому числі, і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками №№ 32 та 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 року за № 1/5, було встановлено зразки форм довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

Із зазначених додатків вбачається, що довідка про власника житлового будинку видається згідно із записами у погосподарській книзі виконавчого комітету сільської (селищної) Ради депутатів трудящих. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавалися в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Із Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966, погодженої з заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 за № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах, реєстрації не підлягали.

З врахуванням такого законодавства, починаючи, принаймні, з 01 січня 1991 року ОСОБА_1 мав право на отримання свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В той же час, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19), 20 січня 1992 року головою виконкому Роздолівської сільської ради видано Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (копія на а.с. 34, а другий екземпляр оригіналу міститься в інвентаризаційній справі на цей будинок, яка була витребувана і досліджена судом). Цього ж дня - 20 січня 1992 року - житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано на паперових носіях в Могилів - Подільському БТІ за № 43 (а.с. 35, 33).

Відповідно до ст. 9 ЦК УРСР (у редакції на час оформлення вказаного вище свідоцтва та реєстрації права власності на нерухоме майно) правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Зміст правоздатності визначено в ст. 10 ЦК УРСР (в редакції 1963 року): Громадяни можуть відповідно до закону мати майно в особистій власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати і заповідати майно, обирати рід занять і місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, промислового зразка, а також мати інші майнові та особисті немайнові права.

Згідно приписів ст. 4 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Отже, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), а відповідно можливість набувати право власності на те чи інше майно, фізична особа має до своєї смерті.

За таких приписів цивільного законодавства, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не могла набути у власність 20 січня 1992 року житловий будинок АДРЕСА_1 , адже її право власності на цей будинок припинилося з її смертю.

Як вбачається із інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 серпня 2024 року (а.с. 37-38), рішення № 145 5 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради від 12 березня 2021 року (а.с. 39-40), інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 346715909 від 15 вересня 2023 року (а.с. 41-44) ОСОБА_1 02 листопада 2021 року зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522885900:02:005:0038 площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

05 березня 2024 року ОСОБА_1 замовив і йому було виготовлено Комунальним підприємством «Мотилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 25-32).

В березні місяці 2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Мурованокуриловецької селищної ради стосовно проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Однак, 25 березня 2024 року державним реєстратором прийнято рішення № 72242847 про відмову в проведенні реєстраційних дій (а.с. 36) щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказаний вище житловий будинок, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Зокрема, в рішенні державним реєстратором зазначено, що право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 є зареєстрованим за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Роздолівською сільською радою 20.01.1992 та зареєстровано в Могилів-Подільському МБТІ 20.01.1992 за № 43, в у відповідності до Виписки з погосподарських книг за № 21 від 19.03.2024, виданої Мурованокуриловецькою селищною радою Вінницької області, головою домогосподарства є ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Предметом цього спору є вимога позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок.

Чи існує у позивача право або законний інтерес? Так існує, оскільки станом на момент видачі оспорюваного свідоцтва саме він був власником житлового будинку, він продовжує законно володіти ним до сьогодні, він оформив право власності на земельну ділянку під цим житловим будинком, але не має можливості оформити право власності на сам будинок через наявність зареєстрованого права власності на нього за іншою особою.

Чи має місце порушення, невизнання або оспорювання відповідачем права або законного інтересу позивача? Так, має місце, оскільки відповідачем видано правовстановлюючий документ на будинковолодіння АДРЕСА_1 на особу, яка вже не мала цивільної правоздатності (була померлою біля двох років).

Чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги? Однозначно так. Адже, по-перше, у матеріалах справи наявні докази невідповідності нормам чинного законодавства виданого головою виконкому Роздолівської сільської ради 20 січня 1992 року Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , яка померла ще ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто поза межами цивільної правоздатності особи. По-друге, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5561/16-ц констатував: «Вирішуючи спір щодо визнання недійсними свідоцтв про право власності ОСОБА_1 на спірні об`єкти нерухомості та скасування державної реєстрації такого права, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині на підставі встановлених обставин та наданих сторонами доказів». По-третє, визнання судом недійсним Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, надасть можливість ОСОБА_1 як дійсному власнику звернутись до державного реєстратора з заявою про припинення права власності померлої ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 та надалі - звернутись з відповідною заявою та зареєструвати право власності на вказане вище нерухоме майно відповідно до положень п. 80 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 197-198, 200, 211, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити. Визнати недійсним Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане Роздолівською сільською радою 20 січня 1992 року на прізвище ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення можебути оскарженосторонами протягомтридцяти днівз моментупроголошення доВінницького апеляційногосуду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області, юридична адреса; вул. Соборна, 45 в селищі Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325974.

Суддя: