Рішення

від 04.09.2024 по справі 308/5859/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5859/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:

під головуванням судді Іванова А.П.,

при секретарі судових засідань Передерій Є.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Закарпатської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

02.04.2024 ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради, в якому просив суд: поновити строк на звернення до суду з позовною заявою; визнати незаконними та скасувати розпорядження №281-рд від 26.12.2023 «Про призначення директора комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради» та розпорядження №284-рд від 27.12.2023 «Про звільнення виконуючого обов`язки директора», видані головою Закарпатської обласної ради; поновити його на посаді виконуючого обов`язки директора комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»; стягнути з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради на його користь середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 26.09.2019 Закарпатською обласною радою прийнято рішення №1581, яким створено КНП «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради шляхом реорганізації в результаті перетворення КУ «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» та його призначено в порядку переведення на посаду директора КНП «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради з посади директора КУ «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» шляхом укладення контракту строком на 1 рік. До зазначеної реорганізації трудовий договір із ним був безстроковим.

19.11.2019 між Закарпатською обласною радою та ним укладено контракт №17 про призначення на посаду керівника КНП «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради строком на 1 рік з 19 листопада 2019 року по 18 листопада 2020 року та директором департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації Єлизаветою Біров видано відповідний наказ №653-к.

01.10.2020 п. 10 рішення Закарпатської обласної ради №1856 продовжено термін дії контакту №17 від 19.11.2019 з ним строком на 1 рік шляхом укладення додаткової угоди, та 12.10.2020 укладено додаткову угоду №1 до контракту №17 від 19.11.2019 про його призначення на посаду керівника з 19.11.2019 по 18.11.2021.

18.11.2021, тобто після закінчення строку дії контракту, Закарпатською обласною радою видано розпорядження №70-рд, яким визначено вважати його звільненим з посади директора КНП «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та призначено виконуючим обов`язки директора КНП «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради з 19.11.2021 до призначення директора у визначеному законодавством порядку із збереженням за ним попередньої заробітної плати.

Позивач зазначає, що він продовжував виконувати обов`язки керівника КНП «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради, очікуючи рішення Закарпатської обласної ради, щоб укласти відповідний трудовий договір за посадою керівника.

Між ним та Закарпатською обласною радою не було укладено жодних трудових договорів (контрактів) про призначення його на посаду та виконання ним обов`язків в.о. директора КНП «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради.

Виконуючи обов`язки директора, він розраховував на те, що Закарпатська обласна рада укладе з ним контракт та призначить його на посаду директора. Такі надії були обґрунтованими, так як він працював на посаді в.о. директора два роки, що давало підстави вважати, що Закарпатська обласна рада й надалі бажає співпрацювати з ним.

16.11.2023 рішенням дванадцятої сесії 8-го скликання Закарпатської обласної ради №963 перейменовано КНП «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради на КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради.

26.12.2023 розпорядженням голови Закарпатської обласної ради №281-рд на посаду директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради призначено ОСОБА_5 з 30.12.2023 до призначення на цю посаду переможця конкурсу у визначеному законодавством порядку, але не довше ніж 12 місяців із дня припинення чи скасування воєнного стану.

Позивач вказує, що 27.12.2023 на підставі розпорядження голови Закарпатської обласної ради №284-рд його звільнено з посади виконуючого обов`язки директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради 29.12.2023 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Вважає, що розпорядження №281-рд від 26.12.2023 та розпорядження №284-рд від 27.12.2023 голови Закарпатської обласної ради видані з порушенням вимог закону, а його звільнення незаконне, з огляду на наступне.

На думку позивача, були допущені наступні порушення:

порушена процедура звільнення працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, тобто при його звільненні не дотримані вимоги Положення про порядок призначення і звільнення з посад керівників підприємств, установ, закладів та організацій об`єктів спільної власності територіальних громад Закарпатської області, затвердженого рішенням обласної ради від 29.07.2021 №338, а саме, він не був повідомлений про наступне звільнення за 2 місяці та Закарпатська обласна рада не винесла рішення про його звільнення із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту на розгляд ради;

голова Закарпатської обласної ради не мав повноважень для одноосібного прийняття рішення про призначення керівника комунального підприємства та відповідно про звільнення керівника, оскільки Закарпатська обласна рада не доручила голові обласної ради право видавати розпорядження про призначення керівників комунальних підприємств, а керівник призначається на посаду за рішенням Закарпатської обласної ради, та крім того, ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не визначала право звільняти керівників комунальних підприємств;

він не вступав із Закарпатською обласною радою в трудові правовідносини з укладенням строкового трудового договору, Закарпатська обласна рада не пропонувала йому укладати такий трудовий договір, не погоджувала з ним строк дії трудового договору, тому його звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з посади виконуючого обов`язки директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради було неможливим з огляду на те, що звільнення працівника у зв`язку із закінчення строку дії неіснуючого трудового договору неможливе.

Крім того, позивач просив поновити йому місячний строк на звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору у зв`язку із звільненням з роботи, оскільки починаючи з 24.12.2024 по 01.04.2024 включно він перебував на лікуванні.

Ухвалою судді від 04.04.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

23.04.2024 від представника третьої особи КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до суду надійшли письмові пояснення щодо позову.

25.04.2024 від відповідача Закарпатської обласної ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

01.05.2024 від представника третьої особи КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до суду надійшли заперечення на клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою.

03.05.2024 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача Закарпатської обласної ради.

03.05.2024 представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій доповнив свої позовні вимоги шляхом внесення до позовної заяви дати, з якої саме його слід поновити на роботі, а саме, з 29.12.2023.

Ухвалою суду від 06.06.2024 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів залучено ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 06.06.2024 до участі у справі у якості співвідповідача залучено КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради.

07.06.2024 від представника відповідача КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради до суду надійшов відзив на позовну заяву.

12.06.2024 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради.

Ухвалою суду від 27.06.2024 закрито підготовче провадження у справі за даною позовною заявою та призначено справу до судового розгляду по суті.

27.08.2024 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення щодо строків позовної давності.

Представник позивача адвокат Німець О.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповідях на відзиви та письмові пояснення.

Представник відповідача Закарпатської обласної ради Ільницька Л.Ю. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, однак його представник адвокат Радь І.І. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позов.

Представник відповідача КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням шістнадцятої сесії VII скликання Закарпатської обласної ради від 26.09.2019 №1581 створено юридичну особу публічного права комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради шляхом реорганізації в результаті перетворення юридичної особи публічного права комунальної установи «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» та призначено ОСОБА_4 в порядку переведення на посаду директора комунального некомерційного підприємства «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради з посади директора комунальної установи «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» шляхом укладення контракту строком на 1 рік.

19.11.2019 між Закарпатською обласною радою та ОСОБА_4 укладено контракт №17, згідно з яким ОСОБА_4 призначається на посаду керівника комунального некомерційного підприємства «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради строком на 1 рік з 19.11.2019 по 18.11.2020.

Наказом директора департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації Єлизавети Біров від 19.11.2019 № 653-к ОСОБА_4 призначено на посаду директора комунального некомерційного підприємства «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради відповідно до підписаного контракту, строком на 1 рік з 19.11.2019 по 18.11.2020.

Згідно з пунктом 10 рішення дев`ятнадцятої сесії VII скликання Закарпатської обласної ради від 01.10.2020 №1856 вирішено продовжити з ОСОБА_4 директором комунального некомерційного підприємства «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради термін дії контакту від 19.11.2019 №17 строком на 1 рік, шляхом укладення додаткової угоди.

12.10.2020 між Закарпатською обласною радою та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду №1 до контракту №17 від 19.11.2019, відповідно до якої пункт 30 контракту викладено у новій редакції: цей контракт діє з 19.11.2019 по 18.11.2021 і набирає чинності з дня підписанні сторонами.

Розпорядженням в.о. голови Закарпатської обласної ради Василя Іванчо від 18.11.2021 №70-рд визначено вважати ОСОБА_4 звільненим з посади директора КНП «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради 18.11.2021 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та призначено його виконуючим обов`язки директора КНП «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради з 19.11.2021 до призначення директора у визначеному законодавством порядку із збереженням за ним попередньої заробітної плати.

Рішенням дванадцятої сесії VIIІ скликання Закарпатської обласної ради від 16.11.2023 № 963 вирішено перейменувати КНП «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради на КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради та затвердити Статут останнього у новій редакції.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної ради Романа Сарая від 26.12.2023 №281-рд вирішено призначити ОСОБА_5 директором КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради та укласти з ним контракт з 30.12.2023 до призначення на цю посаду переможця конкурсу у визначеному законодавством порядку, але не довше ніж 12 місяців із дня припинення чи скасування воєнного стану.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної ради Романа Сарая від 27.12.2023 №284-рд визначено звільнити виконуючого обов`язки директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради Білинця Ф.В. 29.12.2023 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Вважаючи розпорядження від 26.12.2023 №281-рд та 27.12.2023 №284-рд, видані головою Закарпатської обласної ради, а також саме звільнення незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує наступне: відповідачем Закарпатською обласною радою порушено процедуру його звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; у голови Закарпатської обласної ради відсутні повноваження на призначення нового керівника, наслідком чого стало звільнення виконуючого обов`язків керівника; між ним та Закарпатською обласною радою не укладалося жодних трудових договорів, у зв`язку із чим він не міг бути звільненим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Рішенням третьої сесії VIІІ скликання Закарпатської обласної ради від 29.07.2021 №338 затверджено Положення про порядок призначення і звільнення з посад керівників підприємств, установ, закладів, організацій об`єктів спільної власності територіальних громад Закарпатської області (надалі Положення).

Позивач вказує, що всупереч абзацу 2 пункту 2.4.8, абзацу 1 пункту 2.4.9 Розділу 2.4 Положення виконавчий комітет Закарпатської обласної ради за два місяці до закінчення контракту мав підготувати лист на ім`я позивача із інформуванням винесення на розгляд обласної ради питання щодо звільнення його із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту, та у подальшому Закарпатська обласна рада зобов`язана була винести рішення щодо звільнення позивача із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Абзацом 2 пункту 2.4.8 Розділу 2.4 Положення визначено, що у випадку звільнення керівника із займаної посади в зв`язку із закінченням строку дії контракту за ініціативою ради, виконавчий апарат за 2 місяці до закінчення контракту готує лист на ім`я керівника комунального підприємства, установи, закладу із інформуванням стосовно винесення на розгляд обласної ради питання щодо звільнення його із займаної посади в зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Згідно з абзацом 1 пункту 2.4.9 Розділу 2.4 Положення у випадку прийняття обласною радою рішення щодо звільнення із займаної посади, керівник комунального підприємства, установи, закладу 9 протягом 5 робочих днів проводить інвентаризацію документів, справ та матеріальних цінностей підприємства, установи, закладу та актом приймання-передачі, оформленим відповідно до чинного законодавства України, у день звільнення передає новопризначеному керівнику або особі, яка буде тимчасово виконувати обов`язки керівника, документи, справи та матеріальні цінності і направляє відповідні матеріали до обласної ради

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами, першочергово позивача було звільнено із займаної посади директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги» не згідно з оскаржуваним розпорядження від 27.12.2023 №284-рд, а відповідно до розпорядження від 18.11.2021 №70-рд, у відповідності до якого вирішено вважати ОСОБА_4 звільненим з посади директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги» з 18.11.2021 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та призначено його виконуючим обов`язки директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги» з 19.11.2021 до призначення директора у визначеному законодавством порядку.

Відтак, з 19.11.2021 позивач був звільнений із посади директора та призначений на посаду виконуючого обов`язки директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги» тимчасово, на період до призначення відповідачем Закарпатською обласною радою на цю посаду іншої особи шляхом підписання з нею контракту.

Суд зазначає, що Положенням не передбачено інформування виконуючого обов`язки директора комунального підприємства про його звільнення з посади.

За наведених обставин, суд вважає вищенаведені доводи позивача необґрунтованими.

Доводи позивача щодо відсутності у голови Закарпатської обласної ради повноважень на призначення та звільнення директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради суд оцінює критично з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням дванадцятої сесії VIII скликання Закарпатської обласної ради від 16.11.2023 №945 «Про повноваження голови Закарпатської обласної ради VIII скликання» доручено голові обласної ради або особі, яка виконує його повноваження, на період скликання від імені обласної ради у міжсесійний період видавати розпорядження про звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, області у зв`язку із закінченням строку дії контракту та призначати виконуючого обов`язки керівника з дня виникнення вакантної посади до призначення керівника у визначеному законом порядку та прийняття обласною радою відповідного рішення (пункт 1).

Відповідно до п. 18 ч. 6 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» голова обласної ради вирішує інші питання, доручені йому радою.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної ради від 26.12.2023 №281-рд ОСОБА_5 призначено на посаду директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради з 30.12.2023 до призначення на цю посаду переможця конкурсу у визначеному законодавством порядку, але не довше ніж 12 місяців із дня припинення чи скасування воєнного стану.

Таким чином, існування наведеної обставини слугувало підставою для винесення головою Закарпатської обласної ради розпорядження від 27.12.2023 №284-рд про звільнення ОСОБА_4 з посади виконуючого обов`язки директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради з 29.12.2023 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та пункту 1 рішення дванадцятої сесії VIII скликання Закарпатської обласної ради від 16.11.2023 №945.

Щодо доводів позивача про не укладення між ним та Закарпатською обласною радою трудового договору та не можливості у зв`язку із цим звільнення його із посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України суд зауважує наступне.

Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін (частина третя статті 21 КЗпП України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Статутом КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради встановлений спеціальний порядок призначення керівника комунального закладу охорони здоров`я та відповідно виконувача його обов`язків, а виконання обов`язків керівника носить тимчасовий характер до призначення керівника на постійній основі згідно встановленого порядку.

У статті 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тлумачення статті 5-1, частини першої статті 235 КЗпП України свідчить, що на особу, яка є виконуючим обов`язки, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення.

Аналогічного висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 січня 2020 року у справі №654/941/17.

Призначення виконуючим обов`язки за своєю природою є укладенням з працівником строкового трудового договору, строк закінчення якого пов`язується з настанням певної події, а саме призначенням працівника на цю посаду на постійній основі.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором є таким самим, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли складав і підписував заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він висловив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Таким чином, беручи до уваги, що позивач не обіймав на підприємстві іншої посади на час виконання обов`язків директора, то він вважається таким, що перебував у строкових трудових відносинах з метою тимчасового виконання ним обов`язків керівника підприємства до моменту призначення відповідачем на цю посаду директора шляхом підписання з ним контракту.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 703/2695/19 (провадження № 61-14979св20) зазначено, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України). Укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

Суд вважає, що у зв`язку з призначення ОСОБА_5 на посаду директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради з позивачем 29.12.2023 припинилися трудові відносини як із тимчасово виконуючим обов`язки директора на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а відтак підстави для поновлення позивача на тимчасового займаній ним посаді виконуючого обов`язки директора відсутні.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимоги позивача про визнання незаконними та скасування розпорядження від 26.12.2023 №281-рд та від 27.12.2023 № 284-рд, поновлення його на посаді виконуючого обов`язки директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради та стягнення середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

При зверненні до суду позивач просив поновити строк на звернення до суду з позовною заявою, в обґрунтування чого зазначив, що копію розпорядження про звільнення ним отримано 27.12.2023, тому останнім днем звернення до суду є 29.01.2024, оскільки 27.01.2024 та 28.01.2024 є вихідними днями. Починаючи з 24.12.2024 по 01.04.2024 включно, він безперервно хворів та перебував на лікуванні, тому пропущений строк підлягає поновленню, про що ним додатково подано окреме клопотання. Вказане підтверджується: довідкою № 76/8с/а, виданою КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» 23.02.2024; довідкою №77/8с/а, виданою КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» 26.02.2024; випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1118, виданою КНП «Закарпатський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» Закарпатської обласної ради 11.03.2024; випискою-епікризом із медичної картки стаціонарного хворого №4171, виданою КНП «Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака» Закарпатської обласної ради 21.03.2024 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого №940, виданою КНП «Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології» Закарпатської обласної ради 01.04.2024.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №751/1198/18 (провадження №61-5845св19), від 03 жовтня 2022 року у справі №204/1724/20 (провадження №61-18714св20), від 08 травня 2024 року у справі №593/1161/21 (провадження №61-14077св23).

Суд вважає, що зазначені позивачем причини пропуску для звернення до суду через перебування позивача на лікуванні є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, які об`єктивно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду.

Тому, суд, з метою забезпечення позивача його права на справедливий суд, відповідно до ст. 234 КЗпП України вважає за необхідне поновити йому строк звернення до суду про вирішення трудового спору у справах про звільнення.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04,§ 58, ЄСПЛ ,від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Керуючись статтями 4, 13, 76, 78, 80, 81, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Поновити ОСОБА_4 строк позовної давності на звернення до суду з позовом до Закарпатської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Закарпатської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 про:

визнання незаконними та скасування Розпорядження № 281-рд від 26.12.2023 року «Про призначення директора Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради» та Розпорядження № 284-рд від 27.12.2023 року «Про звільнення виконуючого обов`язки директора», видані головою Закарпатської обласної ради;

поновлення ОСОБА_4 на посаді виконуючого обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради з 29.12.2023 року;

стягнення з Закарпатської обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов