Ухвала

від 25.09.2024 по справі 334/7811/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 25.09.2024

Справа № 334/7811/24

Провадження № 2-о/334/343/24

УХВАЛА

про повернення заяви

25 вересня 2024 року суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя Фетісов М.В.,

розглянувши заявуКомунальної установи «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради, заінтересовані особи: ОСОБА_1 та Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,

встановив:

представник заявника адвокат Ярошенко О.О. звернувся до суду з заявою, в якій просить визнати недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити над ним опіку.

Вирішуючи питанняпро відкриттяпровадження усправі,суддя дійшовнаступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Заява подається до суду в письмовій формі і підписується заявником або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, що зазначено у частині другій статті 175 ЦПК України

Згідно з частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

У статтях 46, 47 ЦПК України закріплені загальні вимоги щодо цивільної процесуальної правоздатності та цивільної процесуальної дієздатності. Разом з тим, наука цивільного процесуального права виходить із того, що передумовою виникнення цивільних процесуальних правовідносин є правосуб`єктність, тобто специфічна властивість суб`єктів цивільного процесуального права, яка дозволяє їм бути носієм прав та обов`язків, вступати в цивільні процесуальні правовідносини. Остання закріплює коло осіб, які можуть бути суб`єктами прав та обов`язків, конкретизує тим самим коло правовідносин, що виникають на основі правосуб`єктності. У свою чергу, її зміст структурований і складається з двох елементів: а) можливості мати права і нести обов`язки (правоздатність) та б) можливості самостійного здійснення прав і обов`язків (дієздатність).

Для осіб, які можуть виступають заявниками в окремому провадженні правосуб`єктність є спеціальною, оскільки визначається окремою статтею, розміщеною у відповідній главі Розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України.

У зв`язку з цим, хоча особа, яка не входить до кола суб`єктів, зазначених у частині третій статті 296 ЦПК України, може подати заяву про визнання фізичної особи недієздатною особою, володіючи загальними цивільною процесуальною правоздатністю (стаття 46 ЦПК України) та цивільною процесуальною дієздатністю (стаття 47 ЦПК України), однак цивільні процесуальні правовідносини за її участі не можуть виникнути, оскільки вона не має правосуб`єктності заявника по такій категорії справ. Наведене пов`язане з тим, що її дієздатність, яка є складовою правосуб`єктності, у такій ситуації має «дефектність», обумовлену тим, що вона не відноситься до певної групи осіб, які наділяються правами та обов`язками заявників по таким категоріям справ. Таким чином особа не має процесуальної дієздатності заявника.

Відповідно до частини першої статті 57 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Частиною першою статті 66 ЦК України передбачено, що якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров`я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.

Таким чином заявник не є органом опіки та піклування, а може бути лише опікуном або піклувальником особи у разі визнання її недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності.

Також заявник не є закладом з надання психіатричної допомоги.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.03.1972 № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» судам було роз`яснено, що справа про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним може бути порушена лише за заявою осіб, зазначених у статті 256 ЦПК України. Заява повинна відповідати вимогам статей 137 і 257 ЦПК України. Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява подана неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи провадження в справі, обговорити питання про заміну неналежного заявника належним, виходячи з вимог статті 105 ЦПК України.

Дійсно, відповідно до статті 105 ЦПК України (1963 року) суд, встановивши під час розгляду справи, що позов пред`явлений не тією особою, якій належить право вимоги, може за згодою позивача, не припиняючи справи, допустити заміну первісного позивача належним позивачем. Проте нормами чинного ЦПК України (2004 року) така можливість не передбачена.

Таким чином Комунальна установа «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради не має процесуальної дієздатності заявника у справі про визнання фізичної особи недієздатною.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин вказану заяву необхідно повернути заявнику.

Керуючись статтями 175, 185, 260, 294, 296 ЦПК України, суддя

постановив:

заяву повернути Комунальній установі «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя М.В. Фетісов