Постанова

від 25.12.2024 по справі 334/7811/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 25.12.2024 Справа № 334/7811/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/7811/24 Головуючий у 1-й інстанції: Фетісов М.В.

Провадження № 22-ц/807/2108/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу представника Комунальної установи «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради - адвоката Ярошенка Олександра Олеговича на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року у справі за заявою Комунальної установи «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року представник Комунальної установи «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради - адвокат Ярошенко О.О. звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просив суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та встановити над ним опіку.

В обґрунтування зазначав, що у зв`язку з правовим режимом воєнного стану, згідно наказу № 126 Департаменту соціального захисту населення від 26.05.2022р. «Про тимчасове переміщення (евакуацію) підопічних комунальної установи «Таврійський психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням» Запорізької обласної ради до комунальної установи «Дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради прибув та зарахований до списочного складу закладу - ОСОБА_1 , 09.05.2000 року. Від 27.05.2022 року його поставлено на постачання згідно наказу № 147, де він перебуває по теперішній час.

ОСОБА_1 має 1 Б групу інвалідності, інвалід з дитинства, безстроково, потребує постійного стороннього догляду. Інвалідність надана психіатричною МСЕК.

Зазначає, що ОСОБА_1 має діагноз: важка розумова відсталість, епілепсія, органічне ураження центральної нервової системи, Хвороба Рейно, плоскостопість. Потребує постійного стороннього догляду та допомоги.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року заяву Комунальної установи «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради повернуто вказаній установі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник Комунальної установи «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради - адвокат Ярошенко О.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження та призначення до розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Розділу I п.1 Положення Комунальної установи «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради в новій редакції, затвердженій рішенням Запорізької обласної ради № 13 від 24.10.2019 року, установа є стаціонарною соціально-медичною установою для постійного або тимчасового проживання дітей з інвалідністю віком від 4 до 18 років, вихованців відділень (груп) паліативного догляду (далі вихованці), осіб з інвалідністю віком до 35 років, підопічних відділень (груп) підтриманого проживання (далі - підопічні) з порушенням фізичного інтелектуального та психічними розладами, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, освітніх послуг, комплексу реабілітаційних заходів і згідно з медичним висновком не мають протипоказань для перебування в установі незалежно від наявності осіб, зобов`язаних згідно закону їх утримувати.

Посилається на те, що норми спеціального закону «Про надання психіатричної допомоги» чітко вказують на те, що установа, в якій мешкають та отримують лікування особи з психіатричним захворюванням є закладом із надання психіатричної допомоги. Особам, які перебувають в установі надається психіатрична допомога у вигляді комплексу спеціальних заходів, спрямованих на обстеження психічного стану, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування (призначення препаратів та дозування), нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

Крім того, в установі, яка відноситься до Департаменту соціального захисту населення, знаходяться особи, які, як правило, визнані недієздатними, а тому керівник КУ «Запорізький ДБІ» ЗОР виконує обов`язки опікуна щодо всіх цих осіб.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В силу вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення - 25.12.2024 року.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи заяву, суд першої інстанції, посилаючись на п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України виходив із того, що Комунальна установа «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради не має процесуальної дієздатності заявника у справі про визнання фізичної особи недієздатною.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За приписами статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно частини 3 статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою в разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.1 ст. 39 ЦК України суд може визнати фізичну особу недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Частиною 2, 3 ст.63 ЦК України, визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю і призначається лише за її письмовою заявою.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України», яке 30 серпня 2013 року набуло статусу остаточного, Європейським судом з прав людини констатовано, що у цій справі відсутність у заявниці можливості безпосередньо вимагати поновлення своєї цивільної дієздатності призвела до того, що це питання не розглядалося судами взагалі. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні зазначив, що «відсутність судового розгляду цього питання, яке серйозно вплинуло на численні аспекти життя заявниці, не можна виправдати легітимними цілями, що лежать в основі обмеження доступу до суду осіб, визнаних недієздатними» (п. 40). За таких обставин Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що ситуація, в якій опинилася заявниця, призвела до відмови у правосудді щодо можливості забезпечення перегляду її цивільної дієздатності, тобто було порушення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу. Відповідно до приписів законодавства у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності ЦПК передбачається періодичний судовий контроль за наявністю/продовженням існування підстав для обмеження чи позбавлення особи дієздатності (принцип, визначений у рішеннях ЄСПЛ «Наталія Михайленко проти України» (2013), «Станєв проти Болгарії» (2012), «Штукатуров проти Росії» (2008), адже ч. 6 ст. 300 встановлюється максимальний строк дії судового рішення про визнання фізичної особи недієздатною у 2 роки).

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 має діагноз: важка розумова відсталість, епілепсія, органічне ураження центральної нервової системи, Хвороба Рейно, плоскостопість. Потребує постійного стороннього догляду та допомоги.

Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не була позбавлена батьківських прав, повідомила адміністрації установи, де перебуває її син, що не збирається займатися питаннями, що стосуються її дитини.

ОСОБА_1 станом на подання заяви є повнолітньою особою, яка повністю знаходиться на утриманні та під опікою КУ «Дитячий Будинок-інтеренат» ЗОР.

Відповідно до Розділу I п.1 Положення Комунальної установи «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради в новій редакції, затвердженій рішенням Запорізької обласної ради № 13 від 24.10.2019 року, установа є стаціонарною соціально-медичною установою для постійного або тимчасового проживання дітей з інвалідністю віком від 4 до 18 років, вихованців відділень (груп) паліативного догляду (далі вихованці), осіб з інвалідністю віком до 35 років, підопічних відділень (груп) підтриманого проживання (далі - підопічні) з порушенням фізичного інтелектуального та психічними розладами, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, освітніх послуг, комплексу реабілітаційних заходів і згідно з медичним висновком не мають протипоказань для перебування в установі незалежно від наявності осіб, зобов`язаних згідно закону їх утримувати.

В закладі працює психіатр, який безпосередньо стаціонарно надає підопічним та вихованцям закладу психіатричну допомогу, веде нагляд, догляд, контролює дозування необхідних призначених препаратів та надає рекомендації персоналу відносно догляду та адаптації хворих. Підопічні перебувають в установі 24/7.

Відповідно закону України «Про психіатричну допомогу» Розділ I Загальні положення, ст. 1:

- психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин

- заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

- стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Відповідно ч. 1 ст. 66 ЦК України передбачено, що якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров`я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад

Апеляційний суд враховує та погоджується з доводами КУ «Дитячий Будинок-інтеренат» ЗОР в апеляційній скарзі, що керівник може ініціювати звернення до суду щодо тих людей, які перебувають в установі та не здатні усвідомлювати значення своїх дій за медичними показниками.

Висновки районного суду, що Комунальна установа «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради не має процесуальної дієздатності заявника у справі про визнання фізичної особи недієздатною, є передчасними. Судом першої інстанції не перевірено доводів КУ «Дитячий Будинок-інтеренат» ЗОР, викладених у заяві.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про повернення заяви КУ «Дитячий Будинок-інтеренат» ЗОР на підставі пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України є передчасним.

Колегія суддів зазначає, що як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Висновки про недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних з реалізацією особою свого права на доступ до правосуддя, викладені також у постановах Верховного Суду, зокрема від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18.

Відповідно до приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду - скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 367-369, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Комунальної установи «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради - адвоката Ярошенка Олександра Олеговича задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 25 грудня 2024 року.

Головуючий Д.А.Трофимова

Судді: С.В. Кухар

Е.А.Онищенко