Ухвала

від 17.09.2024 по справі 148/2731/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

17 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 148/2731/23

провадження № 61-11334ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Тульчинське лісомисливське господарство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Тульчинське лісомисливське господарство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 146 066, 00 грн.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ філії «Тульчинське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 30 серпня 2023 року

№ 168-к про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого майстра лісу дільниці № 1 Брацлавського лісництва.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого майстра лісу дільниці № 1 Брацлавського лісництва Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Тульчинське лісомисливське господарство».

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Тульчинське лісомисливське господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 146 066, 60 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2024 року апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Тульчинське лісомисливське господарство» задоволено.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Тульчинське лісомисливське господарство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційний суд керувався тим, що позивачем пропущено строк, встановлений статтею 233 КЗпП України для звернення до суду з огляду на те, що копію наказу про звільнення вона отримала 31 серпня 2023 року, проте з цим позовом ОСОБА_1 звернулася лише 23 грудня 2023 року, направивши його поштою, тобто майже через чотири місяці після звільнення.

07 серпня 2024 року представник ОСОБА_2 , який діє а інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду

від 02 липня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було надіслати до суду касаційної інстанції нову редакцію касаційної скарги, уточнивши прохальну частину касаційної скарги, з урахуванням статті 409 ЦПК України.

Вимоги вказаної ухвали заявник виконала.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну

мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.

Предметом спору у цій справі є вимога немайнового характеру - про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, а також вимога майнового характеру - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулув розмірі 146 066, 60 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн.

Ціна позову за вимоги майнового характеру становить 146 066, 60 грн

не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн*250=757 000,00 грн).

Щодо справи в частині вимог немайнового характеру - про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, то вона не є справою, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України) та з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що його справа виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Справа, що має виняткове значення для учасника - це справа, що може бути виокремлена із загальних правил розгляду справ Верховним Судом.

Під час розгляду такої справи Верховний Суд може здійснити сукупність процесуальних дій, спрямованих на визначення наявності або відсутності передбачених ЦПК України підстав для перегляду справи в порядку касаційного провадження, з метою усунення встановлених у зв`язку з цим порушень законності попередніх судових рішень.

Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника можна оцінити тільки з урахуванням ним особистої оцінки справи. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у скарзі.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки заявник оскаржила судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Тульчинське лісомисливське господарство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська