Постанова

від 25.09.2024 по справі 133/407/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/407/24

Провадження № 22-ц/801/1927/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Щерба Н. Л.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Виростка Альбіна Вікторовича

на додаткове рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2024 року

у справі № 133/407/24

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Селянського (фермерського) господарства "Ранок-В" (відповідач)

за участі ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача)

про стягнення коштів за договором оренди, -

встановив:

Історія справи та короткий зміст вимог

У лютому2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Ранок-В", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором оренди.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

24 червня 2024 року Козятинському міськрайонного суду надійшло клопотання від представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрати на професійну допомогу, в сумі 10000 грн, понесені відповідачем.

Рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2024 року клопотання задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства "Ранок-В" витрати на професійну допомогу в сумі 1 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

06 серпня 2024 року представник позивача - адвокат Виростко А.В. подав апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, необґрунтованість судового рішення, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким клопотання про ухвалення судового рішення з приводу розподілу судових витрат на професійну допомогу залишити без розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що зазначена справи є незначної складності, а тому розмір витрат є очевидно не співмірним з ціною позову.

Звертає увагу, що відповідачем не надавався детальний розрахунок вартості правничої допомоги та доказів її сплати до відзиву.

Вважає, що заявник пропустив строк для подання клопотання про ухвалення додаткового рішення, оскільки подав його 24 червня 2024 року, тоді як судове рішення ухвалене 03 червня 2024 року, чим порушив вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Крім того, зазначає, що позивач користується безоплатною правничою допомогою з огляду на відсутність достатніх доходів, що й позбавляє його можливості забезпечити оплату витрат на правничу допомогу відповідачеві.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає розглядові справи.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 12 вересня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що стороною у справі подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у даному випадку 14004,56 грн), колегією суддів вирішено призначити її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до акту наданих послуг сторонами погоджено, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги за переліком: 1) складання позовної заяви, оформлення додатків до неї тривалість 8 год. ставка 1000 грн, що складає 8000 грн; 2) складання заяви про відсутність доказів тривалість 2 год. ставка 1000 грн, що складає 2000 грн. Всього адвокатом затрачено в сукупності 8 год. Загальна вартість наданих послуг складає 10000 грн.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, останнім було надано наступні послуги: 1) складання позовної заяви, оформлення додатків до неї тривалість 8 год. ставка 1000 грн, що складає 8000 грн; 2) складання заяви про відсутність доказів тривалість 2 год. ставка 1000 грн, що складає 2000 грн. Всього адвокатом затрачено в сукупності 8 год. Загальна вартість наданих послуг складає 10000 грн.

Позиція апеляційного суду

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено матеріалами справи, клопотання представника відповідача адвоката Кузьмінського Ю.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн надійшло суду першої інстанції 24 червня 2024 року, тобто після ухвалення судового рішення.

Водночас у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що судові витрати на правову допомогу складають 10000 грн і вказану суму останній просив стягнути з позивача.

До поданогозаявником клопотаннядодано договір про надання правової (правничої) допомоги б/н від 11.03.2024 року, акт наданих послуг до Договору, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, платіжну інструкцію № 1076 від 11.03.2024 року на суму 10 000 гривень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зробила висновок про те що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.Фіксований розмір гонораруу цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Також у випадку встановленого договоромфіксованого розміру гонораруінша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг тафіксований розмір гонорару,не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 4 договору про надання правової допомоги від 11 березня 2024 року укладеного між Адвокатським бюро «Кузьмінського Юрія» в особі керуючого бюро Кузьмінського Ю.В. та СФГ «Ранок-В» в особі директори ОСОБА_3 , клієнт зобов`язується виплатити бюро гонорар в розмірі 10000 грн (а.с. 114).

Оскільки у цій справі сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, доводи апеляційної скарги про те, що до відзиву не був доданий детальний опис робіт (послуг) та докази на підтвердження цьому є безпідставними.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що такі докази надані заявником до клопотання про ухвалення додаткового рішення.

Так, згідно акту наданих послуг та детального опису робіт виконаних адвокатом, останнім було надано наступні послуги: 1) складання позовної заяви, оформлення додатків до неї тривалість 8 год. ставка 1000 грн, що складає 8 000 грн; 2) складання заяви про відсутність доказів тривалість 2 год. ставка 1000 грн, що складає 2000 грн. Всього адвокатом затрачено в сукупності 8 год. Загальна вартість наданих послуг складає 10000 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що клопотання про ухвалення додаткового рішення подано в порушення п. 8 ст. 141 ЦПК України, тобто поза межами строку.

Так, судове рішення у цій справі постановлене Козятинським міськрайонним судом Вінницької області 03 червня 2024 року.

Клопотання про ухвалення додаткового рішення дійсно зареєстроване судом першої інстанції 24 червня 2024 року, проте як вбачається із матеріалів справи подано представником відповідача засобами поштового зв`язку 08 червня 2024 року, тобто в межах п`ятиденного строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що підтверджується поштовим конвертом та роздруківкою трекінгу із сайту Укрпошта.

Доводи апеляційної скарги про неспівмірність розміру стягнутих судових витрат ціні позову, а також відсутність у позивача достатніх доходів, що позбавляє його можливості забезпечити оплату витрат на правничу допомогу відповідачеві є безпідставними.

Так, оцінюючи розмір витрат відповідача на правничу допомогу адвоката, суд вважав такий розмір неспівмірним та завищеним. При цьому судом надана оцінка обсягу та складності роботи представника відповідача, зокрема, враховано, що у справі не було проведено судових засідань за участі представника відповідача, оскільки останнім подавались відповідні заяви; відсутні відомості про ціну та вартість послуг з підготовки відзиву , який був поданий відповідачем.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягненню на користьпозивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскількидоводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Виростка Альбіна Вікторовича залишити без задоволення, а додаткове рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий: І. М. Стадник Судді:Ю.Б. Войтко І.В. Міхасішин