Постанова
від 05.09.2024 по справі 443/776/17
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 443/776/17 Головуючий у 1 інстанції: Павлів А.І.

Провадження № 22-ц/811/1811/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

№ 22-ц/811/1764/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 , представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Жидачівського районного суду Львівської областівід 01 травня 2024 та апеляційними скаргами представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської областівід 09 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Бібрської міської ради Львівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним рішень Баковецької сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Бібрської міської ради Львівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання недійсними рішень Баковецької сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року позивачка ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Бібрської міської ради Львівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним рішень Баковецької сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування №4409 від 10 серпня 2009р, укладеного між нею та ОСОБА_9 . У фактичному користуванні ОСОБА_9 обраховано 0,14 га. На момент укладення договору дарування житлового будинку ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_9 і належала до комунальної власності Баковецької сільської ради. Земельною ділянкою вказаної площі ОСОБА_9 користувалась з 1995р. ОСОБА_9 в силу Закону у 1995р (статті 30 ЗК України 1992р) набула право користування земельною ділянкою площею 0,14 га для обслуговування житлового будинку. Жодного квадратного метра земельної ділянки для обслуговування житлового будинку ані у ОСОБА_9 , ані у неї, Баковецька сільська рада не вилучала.

У 2012 році з метою набуття безоплатно у власність (приватизації) земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 а вона звернулась до Баковецької сільської ради і рішенням сесії №165 від 12 липня 2012 року їй надано дозвіл на складання технічної документації на земельну ділянку площею 0,14 га для обслуговування житлового будинку. Спорів з органом місцевого самоврядування, власниками суміжних домогосподарств і земельних ділянок ані щодо розміру ділянки, ані щодо її меж і конфігурації вона не мала. Межі ділянки були визначені сітчастою огорожею.

22 травня 2017 року нею було виявлено демонтаж ОСОБА_10 належної їй загорожі у вигляді сітки, що стояла на спільній межі її земельної ділянки і земельної ділянки ОСОБА_11 . При цьому спільну межу їхніх домогосподарств було переміщено в бік її присадибної ділянки, чим безпідставно зменшено її площу, і встановлено нову огорожу під саму її хату. У результаті самоуправних дій значна частина належної їй присадибної земельної ділянки і колодязь опинилися на загородженій ОСОБА_10 території. Доступу до колодязю і частини ділянки вона з 2017 року і по даний час не має.

Між домогосподарством ОСОБА_11 і належним їй домогосподарством ніколи не було вільних земель. Крім того, незаконно, штучно сформована для ОСГ за рахунок їхніх земель для ОЖБ ділянка кадастровий номер 4621580300:04:004:0011 площею 0,0467га ніколи не перебувала і не могла перебувати у користуванні ОСОБА_10 .

Визначену державним актом серії ЯИ №241572 спільну межу ОСОБА_10 з власницею будинку станом на 2007 р. ОСОБА_9 не узгоджував і з пропозицією підписати межу не звертався. Більше того, прізвище ОСОБА_9 , як суміжного землекористувача в державному акті відсутнє, хоча земельна ділянка кадастровий номер 4621580300:04:004:0011 площею 0,0467га безпосередньо межує з ділянкою Польова,18а.

З оскаржених державних актів і кадастрових планів приватизованих земельних ділянок площею 0,0467га та 0,25га вбачається, що ці ділянки межують одна з одною. Площа її присадибної ділянки без будь-яких правових підстав зменшилась з 0,14 га до 0,0815 га.

Зазначала, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 4621580300:04:004:0011 площею 0,0467 га сформована у визначених планами межах невірно і незаконно, з грубим порушенням її прав як власника будинку АДРЕСА_1 .

З врахуванням зазначених обставин та уточнених в ході розгляду справи вимог ОСОБА_5 просила:

визнати недійсним рішення VІ сесії V скликання Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №47 від 18 січня 2007р «Про передачу безоплатно земельної ділянки у власність» в частині, що стосується передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0467га, розташовану в с.Репехів (кадастровий номер 4621580300:04:004:0011);

визнати недійсним рішення ХVІ сесії V скликання Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №160 від 25листопада 2008 «Про затвердження площ, уточнення земельної ділянки» в частині затвердження уточненої площі земельної ділянки ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства площею 0,0467га, розташованої в с.Репехів (кадастровий номер 4621580300:04:004:0011);

визнати недійсним державний акт серії ЯИ №241572 на земельну ділянку площею 0,0467га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 4621580300:04:004:0011, що розташована в с. Репехів та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на земельну ділянку кадастровий номер 4621580300:04:004:0011 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1530418846215, рішення про реєстрацію від 13 квітня 2018р, індексний номер 40622042) з припиненням прав на неї.

У серпні 2021 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_7 звернулася з позовом(Т.2 а.с.9-15, Т.5 а.с. 223-225, 228-231) до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Бібрської міської ради Львівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання недійсними рішень Баковецької сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

В обґрунтуванняпозовних вимогпокликалася нате,що на праві власності її бабці ОСОБА_12 , а в подальшому її матері ОСОБА_11 у порядку спадкування, належав житловий будинок АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці площею 0,07 га.

Вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері ОСОБА_11 , успадкувала цей житловий будинок, набувши його у власність у порядку спадкування за законом.

Відсутність рішень суду про визнання вказаного майна безхазяйним або спадщини, до якої воно б входило, відумерлою, підтверджує незаконність відчуження Баковецькою сільською радою успадкованого нею житлового будинку АДРЕСА_2 .

Ані її матір, ані вона цей житловий будинок не відчужували.

Також, відсутнє підтвердження сплати ОСОБА_10 коштів за придбаний ним житловий будинок, а відтак відчуження будинку є незаконним.

На підставі рішень Баковецької сільської ради від 18 січня 2007р №47 та від 28 листопада 2008р №160 відповідачу видано відповідні Державні акти серії ЯИ №241573 та ЯИ №241572.

Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,05га (згідно по-господарського обліку) однією частиною увійшла до спірної земельної ділянки к.н. 4621580300:04:004:0011 площею 0,0467 га, іншою частиною до спірної ділянки к.н. 4621580300:04:004:0022 площею 0,25 га.

Право користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 виникло у спадкодавців ОСОБА_12 , ОСОБА_11 до 01 січня 2002 року. Земельна ділянка домогосподарства по АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_10 не вилучалась.

З врахуванням зазначених обставин та уточнених в ході розгляду справи вимог ОСОБА_7 :

визнати недійсним рішення VІ сесії V скликання Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №47 від 18 січня 2007 року «Про передачу безоплатно земельної ділянки у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_10 земельних ділянок для обслуговування житлового будинку площею 0,24 га (кадастровий номер 4621580300:04:004:0022) та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0467 га (кадастровий номер 4621580300:04:004:0011) в с. Репехів;

визнати недійсним рішення ХVІ сесії V скликання Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №160 від 25 листопада 2008р «Про затвердження площ уточнення земельної ділянки» в частині затвердження уточненої площі земельної ділянки ОСОБА_10 в АДРЕСА_3 , які передані у приватну власність для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га (кадастровий номер 4621580300:04:004:0022) та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0467га, (кадастровий номер 4621580300:04:004:0011);

визнати недійсним державний акт серії ЯИ №241573, виданий 28 грудня 2009р на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4621580300:04:004:0022 площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на земельну ділянку кадастровий номер 4621580300:04:004:0022 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1530399346215, рішення про реєстрацію індексний номер 40621609 від 13.04.2018) з припиненням прав на неї;

визнати недійсним державний актсерії ЯИ №241572,виданий 28 грудня 2009р на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4621580300:04:004:0011 площею 0,0467 га для ведення особистого селянського господарства в с. Репехів;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянкикадастровий номер 4621580300:04:004:0022 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 та закрити Поземельну книгу на неї.

Оскаржуваним рішенням рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 01 травня 2024 року позов ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), Бібрської міської ради Львівського району Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Львівський район, м. Бібрка, вул.Тарнавського, 22), Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: м.Львів, пр.Чорновола,4), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним рішень Баковецької сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки задоволено частково.

Визнано недійсним рішення VI сесії V скликання Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №47 від 18 січня 2007р «Про передачу безоплатно земельної ділянки у власність» в частині, що стосується передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0467га, розташовану в с. Репехів, кадастровий номер 4621580300:04:004:0011.

Визнано недійсним рішення ХVI сесії V скликання Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №160 від 25 листопада 2008р «Про затвердження площ, уточнення земельної ділянки» в частині затвердження уточненої площі земельної ділянки ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства площею 0,0467 га, розташованої в с. Репехів, кадастровий номер 4621580300:04:004:0011.

Визнано недійсним державний акт серії ЯИ №241572 від 28 грудня 2009р, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010945100057, виданий ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,0467 га, розташовану у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4621580300:04:004:0011, та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на земельну ділянку кадастровий номер 4621580300:04:004:0011.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4621580300:04:004:0011.

Відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним рішень Баковецької сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_6 ,) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), Бібрської міської ради Львівського району Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Львівський район, м. Бібрка, вул.Тарнавського, 22), Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: м.Львів, пр.Чорновола,4), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання недійсними рішень Баковецької сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки задоволено частково.

Визнано недійсним рішення VI сесії V скликання Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №47 від 18 січня 2007 «Про передачу безоплатно земельної ділянки у власність» в частині, що стосується передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,24 га, кадастровий номер 4621580300:04:004:0022, та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0467 га, кадастровий номер 4621580300:04:004:0011.

Визнано недійсним рішення ХVI сесії V скликання Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №160 від 25 листопада 2008р «Про затвердження площ, уточнення земельної ділянки» в частині затвердження уточненої площі земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_10 для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, кадастровий номер 4621580300:04:004:0022, та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0467 га, кадастровий номер 4621580300:04:004:0011.

Визнано недійсним державний акт серії ЯИ №241573 від 28 грудня 2009р, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010945100055, виданий ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4621580300:04:004:0022, та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на земельну ділянку кадастровий номер 4621580300:04:004:0022.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4621580300:04:004:0022.

Відмовлено повністю у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсними рішень Баковецької сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати у сумі 18 746 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн.

Стягнуто з Бібрської міської ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_5 судові витрати у сумі 18 746 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 судові витрати у сумі 1 713 (одна тисяча сімсот тринадцять) грн 20 коп.

Стягнуто з Бібрської міської ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_7 судові витрати у сумі 1 713 (одна тисяча сімсот тринадцять) грн 20 коп.

Додатковим рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 09 травня 2024 року заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Машевської Любові Андріївни про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, ухвалено у справі №443/776/17 додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 (десять тисяч) грн.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 01 травня 2024 року та додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 09 травня 2024 року оскаржила представник ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що як на час звернення з позовом так і на дату проголошення рішення суду у позивачки ОСОБА_5 та третьої особи, яка заявила самостійні вимоги до предмету спору ОСОБА_7 були відсутні реєстраційні документи на спірні земельні ділянки та відсутня відповідна інформація в Державному реєстрі земельного кадастру України на такі об`єкти цивільного права.

Приєднання до матеріалів справи в якості доказу, результатів та висновків самостійно замовленої та оплаченої позивачкою експертизи суперечить причинам, за для яких було призначено експертизу. У даному випадку предметом дослідження були подані особисто позивачкою умовні картографічні матеріали та геодезична зйомка, в тих параметрах, які остання зазначила для геодезиста і нею була оплачена.

Отже, дослідження експертом картографічних матеріалів, в даному випадку замовної зйомки позивача щодо наявності накладки на сусідню земельну ділянку площею 0,0181 га та письмових документів (абрис земельної ділянки, складений Новостріліщанською сільською радою і замовлений позивачкою кадастровий план), які свідчать про фактично протилежні висновки (питання розташування криниці), не є і не можуть бути підставою для формування земельних ділянок, як об`єкта цивільного права, а відтак, і належним доказом у справі для вирішення спірного питання.

Досліджені питання експертом і надані відповіді на поставлені питання в жодному випадку не доводять наявність порушених прав ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Поданий письмовий доказ позивачкою у вигляді технічного паспорта на будинок та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку в жодному вигляді не відображає будь які дані про земельну ділянку в межах заявленої позивачкою площі та конфігурації меж, які безпідставно доводила позивачка та на чию думку пристав суд в оскаржуваному рішенні.

Норма статті 120 ЗК України закріплює фактично право на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку його володільця, але, не передбачає жодного обов`язку формування будь-якої, а відтак, і бажаної позивачкою площі земельної ділянки.

За таких обставин, що свідчить про відсутність сформованої площі земельної ділянки попередніми володільцями відчуженого позивачу житлового будинку та відповідного оформлення правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку для обслуговування такого житлового будинку позивача, таке право володілець може реалізувати згідно вимог діючого законодавства в межах норм статті 121 Земельного Кодексу України, а саме, згідно п. «г» ч.1 зазначеної статті до 0,25 га в сільській місцевості.

Спадкодавець ОСОБА_10 та відповідач, ОСОБА_3 , відповідно, отримали у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та для обслуговування такого житлового будинку в порядку, що були передбачені вимогами статті 116,118 та 119 Земельного кодексу України в межах норм, передбачених статтею 121 ЗК України та дотримуючись вимог частини 7 Розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України.

За таких обставин прийняте рішення щодо позбавлення права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, скасування проведеної у встановленому законом порядку державної реєстрації такого речового права із скасування підстав на належне право, а саме: скасування Рішень органу місцевого самоврядування, є безпідставним і порушує гарантовані Конституцією України майнові права позивача.

Примусове відчуження судом у ОСОБА_10 об`єктів права приватної власності- двох земельних ділянок шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на таке майно, могло бути застосовано судом, лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Втручання у майнові права ОСОБА_10 не відповідає принципу пропорційності.

Суд не надав належної оцінки тому, що ні позивачем ні третьою особою не надано належних та допустимих доказів, що Баковецькою сільрада станом на дату видання нею спірних рішень порушено якісь норми законодавства та вона мала би прийняти інше за змістом рішення, ніж те, що було прийнято Баковецька сільрада діяла в межах, визначених повноважень, докази протилежного в матеріалах справи - відсутні; позивач позбавлена права втручатись в дискреційні повноваження органів місцевого самоврядування, надавати їм правову оцінку їхнім діям, в тому числі голослівно зазначаючи "про якусь мовчазну згоду і сприяння " та не може лише думка позивача, яка жодним чином не підтверджена належними і допустимими доказами, свідчити про прийняття органом місцевого самоврядування, як суб`єктом владних повноважень, рішення з перевищенням прав та обов`язків.

Вказує, що, рішення Баковецької сільради №47 від 18 січня 2007р та №160 від 25 листопада 2008р, вичерпали свою дію, що унеможливлює визнання їх незаконним та скасування.

Стверджує, що відповідач: орган місцевого самоврядування, не може скасовувати своє попередні рішення, вносити до них зміни, якщо, відповідно до приписів цих рішень, виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Аналогічна правова позиція була викладена у раніше проголошених постановах Верховного Суду України від 04 червня 2013р у справі №21-64ф13 та від 25 червня 2016р у справі №21-5459а15.

Постановляючи додаткове рішення від 09 травня 2024 року про судові витрати на користь відповідача суд першої інстанції безпідставно зменшив їх розмір з 35000 до 15000 (з ОСОБА_5 ) і з 30000 до 10000 (з ОСОБА_7 ).

Прийняте додаткове рішення про часткове задоволення судових витрат на фоні повного задоволення судових витрат сторони позивача ОСОБА_5 є дискредитуючим фактором, що може вплинути на репутацію адвоката, сторони відповідача та викликати публічний інтерес негативного характеру.

Прийняття несправедливого рішення про розподіл судових витрат представниками сторін, суперечить вимогами статті 141 ЦПК України та правовій позиції Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, висловленої у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та у справі №925/1137/19 від 22 січня 2021 року.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 судового збору - 1/2 від суми 3493 гривні, сплаченого позивачкою ОСОБА_5 та від суми 3426,40 грн сплаченого третьою особою ОСОБА_7 , суд не врахував, що згідно заяви ОСОБА_5 від 15 травня 2023 року вона скористалася своїм процесуальним правом та зменшила (змінила) свої позовні вимоги, відтак, відповідач ОСОБА_3 та Бібрська міська рада не можуть нести майнову відповідальність у вигляді стягнення судового збору, сплаченого ОСОБА_5 за дві немайнові позовні вимоги, від яких в подальшому позивачка самостійно відмовилась шляхом подання заяви про уточнення позовних вимог 15 травня 2023 року.

Такі ж самі дії були вчинені третьою особою, яка також відмовлялася від частини заявлених нею позовних вимог.

Щодо стягнення солідарно з відповідача ОСОБА_3 судових витрат, понесених ОСОБА_5 на послуги ФОП ОСОБА_13 за експертизу.

Геодезист ФОП ОСОБА_13 , який виконував топографічні роботи по замовній зйомці вказаної позивачкою ОСОБА_5 території, повернув замовнику (позивачці) матеріали справи із виготовленою зйомкою на замовлену площу 0,10 га, оскільки жодних підстав для складання технічних документацій із землеустрою про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) він не вбачав, тому незрозуміло, за що саме мають стягуватися з відповідача ОСОБА_14 грошові кошти, сплачені позивачкою ОСОБА_5 за виконання робіт, які не були виконані та не стосуються суті позову.

Просить рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 01 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу ОСОБА_5 та третій особі, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 в повному обсязі та скасувати додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 09 травня 2024 року.

Крім цього додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 09 травня 2024 року оскаржили представник ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

В апеляційнійскарзі представник ОСОБА_7 ОСОБА_8 покликається на те, що додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 09 травня 2024 року, винесене за заявою адвоката Машевської Л.А. - необгрунтоване, належним чином не мотивоване.

Вказує, що суд не врахував матеріальне становище ОСОБА_7 , а також те, що що відповідач намагається безпідставно збагатитися за рахунок як позивача, так і за рахунок третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, заявляючи безпідставно необгрунтовані послуги на правову допомогу.

Стверджує, що послуги, які надавалися ОСОБА_4 клієнту ОСОБА_3 і ОСОБА_1 - аналогічні, повторювані, однотипні, створені та надані в один і той же час. Надаючи послуги ОСОБА_1 , представник не виходила за межі того часу, в який вона надавала послуги ОСОБА_3 . Документи представником складалися одночасно та за підписами обох.

Просить скасувати додаткове рішення Жидачівського районного суду від 09 травня 2024 року у справі № 443/776/17 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Машевської JI. А. у задоволенні її заяви про стягнення з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення ОСОБА_5 покликається на те, що заперечення, заяви і клопотання подавались адвокатом від імені обох відповідачів, при цьому складання таких документів входить до предмету обох самостійних оплатних договорів про надання правової допомоги від 23 лютого 2023р з ОСОБА_3 та від 03 квітня 2023р. з ОСОБА_1 .

Звертає увагу на практику Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, де суд виснував, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Просить додаткове рішення Жидачівського районного суду від 09 травня 2024 року скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

08 липня 2024 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3 , яка згідно ухвали Львівського апеляційного суду від 10 липня 2024 року прийнята до розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення апеляційних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , пояснення ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 , представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 на підтримання своїх апеляційних скарг та заперечення апеляційної скарги ОСОБА_10 та ОСОБА_1 (приєднана), перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірновстановлено судомпершої інстанції, згідно з свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 24 липня 1995 року жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить на праві особистої власності ОСОБА_9 . Свідоцтво видане на підставі розпорядження голови Жидачівської районної ради народних депутатів №442 від 18 липня 1995р (Т.5 а.с.53).

Як встановлено із даних погосподарської книги в домогосподарстві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 проживали такі особи: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . За домогосподарством рахувалася земельна ділянка, станом на 1991 рік 0,87 га, на 1992 рік 0,87 га, на 1993 1,02 га, на 1994 1,02 га, на 1995 1,02 га (Т.3 а.с.106-107).

Відповідно до даних погосподарської книги в домогосподарстві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 проживали такі особи: ОСОБА_11 , ОСОБА_19 . За домогосподарством рахувалася земельна ділянка, станом на 1991 рік 0,33 га, на 1992 0,33 га, на 1993 0,33 га, на 1994 0,05 га, на 1995 0,05 (Т.3 а.с.109-110).

Згідно з даними погосподарської книги в домогосподарстві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 проживали такі особи: ОСОБА_11 . За домогосподарством рахувалася земельна ділянка, станом на 2006 0,05 га, на 2007 0,05 га, на 2008 0,05 га (Т.3 а.с.111, Т.5 а.с.56-57, Т.6 а.с.117-118).

Відповідно до даних погосподарської книги за домогосподарством, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , членом якого зазначено ОСОБА_10 , рахувалася земельна ділянка, станом на 2006 0,54 га, на 2007 0,54 га, на 2008 0,54 га, в тому числі: призначена для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибної ділянки) станом на 2006, 2007, 2008 рр. 0,16 га. Площа сільськогосподарських угідь станом на 2006, 2007, 2008 рр. 0,38 га (Т.3 а.с.111, Т.6 а.с.119-120).

Згідно з даними погосподарської книги в домогосподарстві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 проживав ОСОБА_20 . За домогосподарством рахувалася земельна ділянка, станом на 1995-1999 0,04 га, станом на 2006-2008 0,04 га (Т.3 а.с.112-113, Т.6 а.с.121-122).

Як встановлено із даних погосподарської книги в домогосподарстві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_9 . За домогосподарством рахувалася земельна ділянка, станом на 2006-2010 0,10 га (Т.5 а.с.54-55, Т.6 а.с.115-116).

Відповідно до Технічного паспорта від 10 травня 1994року по АДРЕСА_1 знаходяться житловий будинок АДРЕСА_7 , загальною площею 36,5 кв.м., житловою площею 28,3 кв.м., разом з приналежними господарськими будівлями і спорудами колодязем К та погребом Б. Відповідно до експлікації земельної ділянки розмір останньої зазначено 0,14 га (Т.4 а.с.94-96, Т.5 а.с.50-52).

Технічний звіт землеустрою при проведенні робіт по виготовленню державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_10 містить: технічне завдання, довідку щодо присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів, рішення органу місцевого самоврядування щодо виділення земельних ділянок з визначеними площами, проект забудови земельної ділянки, план земельної ділянки, кадастрові плани земельної ділянки, акти встановлення і погодження меж земельної ділянки (у яких наявні підписи суміжних землекористувачів, зазначених в Акті) (Т.2 а.с.41-68, 220-223, Т.4 а.с. 249-272, Т.5 а.с.58-59).

Зокрема, довідкою Управління земельних ресурсів у Жидачівському районі Львівської області встановлено, що земельній ділянці, наданій для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства площею 0,62 га, яка розташована на території Баковецької сільської ради і належить ОСОБА_10 присвоєно наступні кадастрові номера: 4621580300:04:004:0022, 4621580300:04:002:0014, 4621580300:04:005:0002; 4621580300:04:004:0011.

Проект забудови земельної ділянки АДРЕСА_3 виданий ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 1815 кв.м.

План земельної ділянки ОСОБА_10 АДРЕСА_3 складається з двох земельних ділянок розміром 0,2500 га та 0,0467 га.

У кадастровому плані земельної ділянки, площею 0,2500 га ОСОБА_10 АДРЕСА_3 суміжниками зазначено: від А до Б землі ОСОБА_21 , від Б до В землі заг. кор. (дорога), від В до Г землі ОСОБА_22 , від Г до Д землі ОСОБА_10 , від Д до А землі заг. кор. (дорога).

У кадастровому плані земельної ділянки площею 0,0467 га ОСОБА_10 АДРЕСА_3 суміжниками зазначено: від А до Б землі ОСОБА_10 , від Б до В землі ОСОБА_22 , від В до А землі заг. кор. (дорога).

У кадастровому плані земельної ділянки площею 0,1751 га ОСОБА_10 с. Репехів, суміжниками зазначено: від А до Б землі ОСОБА_23 , від Б до В землі заг. кор (дорога), від В до Г землі Боярин К, від Г до А землі заг. кор (дорога).

У кадастровому плані земельної ділянки площею 0,1661 га ОСОБА_10 с. Репехів, суміжниками зазначено: від А до Б землі ОСОБА_24 , від Б до В землі заг. кор. (дорога), від В до Г землі ОСОБА_25 , від Г до А землі заг. кор. (дорога).

Актом встановлення і узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 та абрисом земельної ділянки проведено встановлення і узгодження меж ділянки ОСОБА_10 і опис положення її на місцевості, а саме: від А до Б ОСОБА_21 , від Б до В дорога, від В до Г ОСОБА_26 , від Г до Д ОСОБА_26 , від Д до Е ОСОБА_11 , Е дорога, межі нерозорані.

Актом встановлення і узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 та абрисом проведено встановлення і узгодження меж ділянки ОСОБА_10 від А до Б землі ОСОБА_23 , від Б до В дорога, від В до Г землі Боярин К, від Г до А дорога.

Актом встановлення і узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 та абрисом проведено встановлення і узгодження меж ділянки ОСОБА_10 від від А до Б землі ОСОБА_24 , від Б до В дорога, від В до Г землі ОСОБА_25 , від Г до А дорога.

Рішенням VI сесії V демократичного скликання Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 18 січня 2007 №47 «Про передачу безоплатно земельної ділянки у власність» вирішено передати безоплатно у власність земельну ділянку ОСОБА_10 для обслуговування житлового будинку площею 0,24 га, розміщену по АДРЕСА_3 та передати безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,38 га, розміщену по АДРЕСА_3 (Т.1 а.с.30, 68, 78, Т.2 а.с.16, Т.3 а.с.55, Т.4 а.с.231, 236, Т.5 а.с.17).

Рішенням ХVI сесії V демократичного скликання Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 25листопада 2008 №160 «Про затвердження площ, уточнення земельної ділянки» вирішено затвердити уточнену площу земельної ділянки ОСОБА_10 в АДРЕСА_3 , які передані у приватну власність для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,3879 га (Т.1 а.с.31,32, 69, Т.2 а.с.17, Т.3 а.с.55, Т.4 а.с.232, 237).

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №241572 від 28 грудня 2009, планом меж земельної ділянки кадастровий номер 4621580300:04:004:0011 та кадастровим планом земельної ділянки встановлено, що ОСОБА_10 на підставі рішення Баковецької сільської ради 6 сесії 5 скликання №47 від 18 січня 2007р, 16 сесії 5 скликання №160 від 25.11.2008 є власником земельної ділянки площею 0,0467 га у межах згідно з планом, яка розташована у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства. По межі А-Б розташовані землі ОСОБА_10 , по межі Б-В розташовані землі ОСОБА_22 , по межі В.А. розташовані землі загального користування (дорога) (Т.1 а.с.11, 70, Т.5 а.с.60).

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №241573 від 28 грудня 2009р, планом меж земельної ділянки кадастровий номер 4621580300:04:004:0022 та кадастровим планом земельної ділянки встановлено, що ОСОБА_10 на підставі рішення Баковецької сільської ради 6 сесії 5 скликання №47 від 18 січня 2007р, 16 сесії 5 скликання №160 від 25 листопада 2008 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га у межах згідно з планом, яка розташована у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. По межі А-Б розташовані землі ОСОБА_21 , по межі Б-В розташовані землі загального користування (дорога), по межі В-Г розташовані землі ОСОБА_22 , по межі Г-Д розташовані землі ОСОБА_10 , по межі Д-А розташовані землі загального користування (дорога) (Т.1 а.с.10, 71, Т.2 а.с.18, Т.3 а.с.56, Т.4 а.с.97, Т.5 а.с.61).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №322199043 ОСОБА_10 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 4621580300:04:004:0011, площею 0,0467 для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка кадастровий номер 4621580300:04:004:0022, площею 0,25 для будівництва та обслуговування житлового будинку (Т.3 а.с.168-169, 179-180, 203-205, 224-225).

Відповідно до державних актів серії ЯИ №241571 та серії ЯИ №241574 від 28 грудня 2009р ОСОБА_10 на підставі рішення Баковецької сільської ради 6 сесії 5 скликання №47 від 18 січня 2007р, 16 сесії 5 скликання №160 від 25 листопада 2008 є власником земельних ділянок площею 0,1751 га та 0,1661 га у межах згідно з планом, які розташовані у с. Репехів Жидачівського району Львівської області з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства (Т.1 а.с.79, 80).

За змістом договору дарування від 10 серпня 2009, зареєстрованого у реєстрі за №4409, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02 вересня 2009р ОСОБА_9 безоплатно передає у власність, а ОСОБА_5 приймає у власність житловий будинок, позначений «А-1», який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Право приватної власності зареєстроване за ОСОБА_5 02 вересня 2009р (Т.1 а.с.7, Т.1 а.с.66, Т.2 а.с.161).

Рішенням 14 сесії 6 скликання Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 12 листопада 2012 №165 вирішено надати дозвіл ОСОБА_27 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку в с. Репехів розміром 0,14 га для обслуговування житлового будинку (Т.1 а.с.34, 67, Т.2 а.с.154, Т.5 а.с.62).

За змістом листа Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області від 30 червня 2017р ОСОБА_9 в повній мірі передано ділянку для обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1 та господарських споруд орієнтовною площею 0,10 га, з них 0,05 га для ОЖБ та 0,05 ріллі. ОСОБА_5 має в своєму користуванні земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд орієнтовною площею 0,10 га в АДРЕСА_1 . ОСОБА_10 було придбано господарство ОСОБА_11 . На підставі роздержавлення в 1993 роках працівниками сільської ради було проведені обміри земельних ділянок для ОЖБ в с. Репехів. Земельна ділянка для ОЖБ ОСОБА_11 в АДРЕСА_2 площею 0,07 га, має проміри 54 метри довжини та 14 метрів ширини (Т.2 а.с.19, 155).

Згідно з Актом від 02 липня 2017р комісією Новострілищанської селищної ради проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 та складено абрис цієї земельної ділянки. Обміри проведено рулеткою частину саду. Город не обмірювався, криниця зафіксована, але доступу не було (Т.1 а.с.36, Т.2 а.с. 152, Т.4 а.с.243, Т.5 а.с.49).

З листа Відділу в Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 04 серпня 2017 вбачається, що Державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована у АДРЕСА_1 видано ОСОБА_10 на підставі «Технічного звіту із землеустрою при проведенні робіт по виготовленню Державного акта на право власності на земельну ділянку», виготовленого ПП «Картограф». Підставою для виготовлення даного звіту були рішення Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області VI сесії V демократичного скликання від 18 січня 2007 №47 та рішення Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області ХVI сесії V демократичного скликання від 25листопада 2008 №160 (Т.1 а.с.44).

За змістом листа виконавчого комітету Новострілищанської селищної ради площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка за конфігурацією має форму чотирикутника, становить 0,0815 га (Т.1 а.с.35, 193, Т.2 а.с.153, Т.5 а.с.88).

ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьками є ОСОБА_28 та ОСОБА_12 , про що свідчить свідоцтво про народження від 21 червня 1954 (Т.2 а.с.20, Т.3 а.с.58).

ОСОБА_19 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 і її батьками є ОСОБА_19 та ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 04 травня 1970 (Т.2 а.с.21, Т.3 а.с.58).

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу від 09 червня 1990р ОСОБА_29 та ОСОБА_19 уклали шлюб 09 червня 1990р. Після укладення шлюбу дружині змінено прізвище на « ОСОБА_30 » (Т.2 а.с.22, Т.3 а.с. 63).

Довідкою Баковецької сільської ради від 28 червня 1994р №346 встановлено, що ОСОБА_11 проживає в аварійному домі, який потребує ремонту (Т.2 а.с.31, Т.3 а.с.61).

Відповідно до свідоцтв про смерть від 24 квітня 2018р, 26 квітня 2018 ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Репехів Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Ременів Кам`янка-Бузький район Львівська область (Т.2 а.с.23, 24, Т.3 а.с.59).

Згідно з інформаційною довідкою із Спадкового реєстру №52054720 від 25 травня 2018р після смерті ОСОБА_12 спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (Т.2 а.с.28, Т.3 а.с.60).

Відповідно до довідки Новострілищанської селищної ради №537 від 04 травня 2018р ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована і проживала по АДРЕСА_2 до дня смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_6 . Разом нею до дня смерті за вказаною адресою були зареєстровані дочка ОСОБА_11 до 05 серпня 2003р та онука ОСОБА_19 до 16 серпня 1990р. Від імені ОСОБА_19 у виконкомі Баковецької сільської ради заповіт не посвідчувався (Т.2 а.с.29, Т.3 а.с.62).

За змістом довідки Новострілищанської селищної ради №538 від 04 травня 2018, господарству ОСОБА_12 до проведення інвентаризації господарств присвоєно адресний номер АДРЕСА_2 . За адресним номером АДРЕСА_2 була закріплена земельна ділянка орієнтовною площею 0,07 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд (Т.2 а.с.30, 236, Т.3 а.с.62).

Згідно з наданих розписок ОСОБА_31 вбачається, що вона отримувала гроші від ОСОБА_12 за продану хату, яку продала її мати ОСОБА_32 та зобов`язується передати гроші матері (Т.2 а.с.32, Т.3 а.с.61).

Довідкою Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області від 10 травня 2018 №294 підтверджується, що ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_6 . Разом з нею до дня смерті проживала та була зареєстрована дочка ОСОБА_7 1970 р.н. (Т.2 а.с.33, Т.3 а.с.60).

Відповіддю Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14 травня 2018 встановлено, що згідно архівних відомостей в Кам`янка-Бузькій державній нотаріальній конторі не заведена спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 (Т.3 а.с.60).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 23 листопада 2018р ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у м.Львів (Т.1 а.с.147).

Згідно із заявою ОСОБА_33 від 26 травня 2017р, посвідченою приватним нотаріусом Кміть Л.І., зареєстрованого в реєстрі за №1053, ОСОБА_34 проживала в с. Репехів Жидачівського району Львівської області від народження до 1979 року. Їх родинний будинок ОСОБА_35 знаходився біля церкви. Межа між ділянками ОСОБА_36 і ОСОБА_35 проходила до скапу будинку ОСОБА_36 . На їхньому подвір`ї знаходилася криниця, фруктове дерево яблуня, кущ бузку, на куті справа ріс горіх. Криниця знаходилася на відстані 1,0 м. від загорожі від ОСОБА_36 на їхньому подвір`ї (Т.2 а.с.163, Т.4 а.с.225, Т.5 а.с.87).

Згідно з розпискою від 22 березня 2007р ОСОБА_37 згідний віддати земельну ділянку орієнтовною площею 0,04 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 і була у його користуванні ОСОБА_10 під розширенням ділянки під забудову. Віддача здійснена на вигідних спільних домовленостях і претензій не матиме. Розписка завірена Баковецькою сільською радою (Т.4 а.с.223).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 01 серпня 2002р ОСОБА_38 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 у с. Репехів Жидачівського району Львівської області (Т.4 а.с.223).

Згідно з розпискою від 12 травня 2008р ОСОБА_7 добровільно відмовляється від земельної ділянки в с. Репехів Жидачівського району, орієнтовною площею 10 а, на користь ОСОБА_10 у постійне користування (Т.4 а.с.224).

Довідкою Новострілищанської селищної ради №803 від 07 червня 2017р, встановлено, що в господарстві в АДРЕСА_3 проживав ОСОБА_38 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 . До дня смерті ОСОБА_39 проживав зі своїм сином ОСОБА_10 . Заповіт від ОСОБА_39 не посвідчувався (Т,4 а.с.224).

Виконком Бібрської міської ради Львівського району Львівської області листом від 16 серпня 2022р, повідомив суд про те, що рішення виконавчого комітету Баковецької сільської ради про перепрофілювання земель у приватному секторі АДРЕСА_1 та ОСОБА_40 , зокрема, зміни цільового призначення земель ОЖБ на ОСГ немає (Т.4 а.с.247).

Листами від 06 липня 2023р Бібрська міська рада Львівського району Львівської області повідомила, що за наявними погосподарськими книгами с. Репехів Баковецької сільської ради, які зберігаються в Новострілищанському старостаті, погосподарський облік за адресою АДРЕСА_3 вівся за користувачем ОСОБА_3 (Т.4 а.с.228, 229, 233, 234, Т.5 а.с.18).

Відповідно до висновку №02-23ДЕ судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі 443/776/17 за договором з ОСОБА_5 від 16 серпня 2023р:

згідно опису меж земельної ділянки, к.н. 4621580300:04:004:0011, площа 0,0467га, ділянка межує з: А-Б землі ОСОБА_10 ; Б-В землі ОСОБА_22 , В-А землі загального користування (дорога). Згідно даного опису, ділянка по всій довжині осі Б-В межує з ділянкою ОСОБА_22 . За фактом, на відрізку 15,16 м вона межує з ділянкою ОСОБА_5 ;

згідно плану території №3 (ФОП ОСОБА_13 , 2023), ділянка к.н. 4621580300:04:004:0011, площа 0,0467 га, накладається на ділянку ОСОБА_5 , площею 0,1000га (межа проходитиме неподалік фундаменту). Аналогічно, ділянка накладається і на кадастровий план (як проект), наданий ФОП ОСОБА_13 , 2023, оскільки ділянка ОСОБА_5 площею 0,1000 га на Плані території №3 відповідає кадастровому плану. Площа накладення 0,0181га;

ділянка, кадастровий номер 4621580300:04:004:0011 частиною накладається на ділянку по АДРЕСА_2 ( ОСОБА_11 ) згідно погосподарської книги, а частиною на ділянку ОСОБА_5 згідно кадастрового плану та плану території 3 (ФОП ОСОБА_13 , 2023);

криниця, що знаходиться за будинком АДРЕСА_1 , не входить в межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , зображеної на абрисі ділянки від 02 серпня 2017, складеного Новострілищанською с/р. Ця криниця входить в межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , згідно її кадастрового плану, складеного ФОП ОСОБА_13 (Т.5 а.с.25-28, 36-39, 63-69).

Відповідно до Акту виносу в натуру земельної ділянки і розбивки будівель від 09 жовтня 1995р встановлено в натурі межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_10 для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських будівель. Площа земельної ділянки становить 1815 кв.м. Земельна ділянка знаходиться в АДРЕСА_3 (Т.6 а.с.30).

Листом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області від 05 березня 2024р надано суду інформацію, за змістом якої після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 з заявою про прийняття спадщини звернувся його син ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3 (Т.6 а.с.173).

Свідок ОСОБА_41 в суді перешої інстанції надав показання, за змістом яких підприємство, у якому він був директором, виготовляло технічний звіт ОСОБА_10 на земельні ділянки. Виїжджали на місце, робили обміри і виготовляли документи.

Землевпорядники також виходили на місце та проводили обміри, вказували конфігурацію земельних ділянок, складали абриси. Заміри земельних ділянок робилися у присутності власника, представника сільської ради та суміжних землекористувачів. Землевпорядник абрис малював на око, без спецзасобів. Документи складалися на підставі замірів, які вони самі зробили. Плани земельних ділянок не складалися на місці, оскільки спочатку на місці отримували необхідні дані (конфігурацію), а потім формувалися плани на комп`ютері.

Складаючи плани земельних ділянок відштовхувалися від абрисів. Земельні ділянки на місці показував землевпорядних із землекористувачем, де саме ставити точки. Точки були виставлені по огорожі. ОСОБА_10 надав рішення органу місцевого самоврядування і для складання тех. звіту на той час цього було достатньо. Він не вникав у правильність і точність складання абрису. Відстані не відповідають в абрисі і кадастровому плані. Абрису на земельну ділянку для ведення ОСГ у тех. звіті немає. Межі на кадастровий план бралися по факту. Суміжні землекористувачі з`ясовувалися зі слів власника. На підставі замірів складався кадастровий план.

Отже, спірні правовідносини між позивачкою ОСОБА_5 та відповідачами виникли через ухвалення органом місцевого самоврядування незаконних рішень, на підставі яких ОСОБА_10 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, що призвело до вилученням з її володіння на його користь частини належної їй земельної ділянки.

Спірні правовідносини між третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_7 та відповідачами виникли через ухвалення органом місцевого самоврядування незаконних рішень, на підставі яких ОСОБА_10 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, що призвело до передачі йому належної їй земельної ділянки.

Відповідно до пункт 7 ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно з приписами частина 2 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Положеннями пунктів «б», «в» частини 1 статті 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

За змістом приписів статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень частини 1, 3, 5 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частинами 1, 2 статті 118 ЗК України (яка діяла на час ухвалення оспорюваних рішень) передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

За змістом частин 6-10 статті 118 ЗК України (які діяли на час ухвалення оспорюваного рішення від 18.01.2007) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. ( Частина дев`ята статті 118 в редакції Закону N 1626-IV 1626-15 від 18.03.2004 ) Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до приписів частин 6-10 статті 118 ЗК України (які діяли на час ухвалення оспорюваного рішення від 25.11.2008) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до положень частин 3, 4 статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з вимогами частин 1, 4, 5, 7, 10 статті 151 ЗК України (які діяли на час ухвалення оспорюваного рішення від 25.11.2008) особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок, зобов`язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, розміри земельних ділянок, передбачені для вилучення (викупу), умови їх вилучення (викупу), а також розміри земельної ділянки, передбачені для її передачі (надання), умови її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об`єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.

Особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо вибору місця розташування земельних ділянок за рахунок земель, вилучення (викуп) яких провадиться Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, подаються відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

До заяви (клопотання) додаються:

а) обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки;

б) позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами;

в) засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу);

г) копія установчих документів для юридичних осіб, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки.

Після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.

Нормою частини 2 статті 120 ЗК України (у редакції на час укладення договору дарування будинку від 10 серпня 2009) встановлювалося, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічна за змістом норма містилася у частині 2 статті 377 ЦК України.

За змістом норми частин 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина 1 статті 155 ЗК України).

Відповідно до положень пункту 2 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Закону № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно з приписами частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

За змістом підпункту 3 пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Відповідно до приписів пункту 57 Порядку поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

Інструкція по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджена наказом Міністерства статистики України від 22.02.95 р. №48, передбачала обов`язкове ведення обліку землі в приватній власності та користуванні громадян, про що у погосподарській книзі за відповідним домогосподарством було передбачено окремий розділ IV. «Земля в приватній власності та користуванні громадян».

Інструкція з ведення погосподарського обліку в сільських (селищних) радах, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 17 липня 2000 року № 234 (чинна на час виникнення спірних правовідносин), так само передбачала обов`язкове ведення погосподарського обліку землі в приватній власності та користуванні громадян.

Зокрема, у пункті 33 Інструкції зазначалося, що щодо домогосподарства записується вся земельна площа різного цільового призначення за станом на 1 січня, що перебуває у власності і користуванні, включаючи землі, що взяті в оренду. Ці землі використовуються: для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель; для ведення особистого підсобного господарства; для товарного сільськогосподарського виробництва, з виділенням земельних часток (паїв) та земель, що взяті в оренду. Дані про розмір наданих земель виписуються з відповідного розділу земельнокадастрових книг, Державного акта, що засвідчує право володіння землею, рішення районної ради, договорів оренди землі.

За змістом частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина 1, 2 статті 1223 ЦК України).

Нормами частини 2, 3 статті 1225 ЦК України передбачено, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з приписами частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Відповідно до пункту 12 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин. У подальшому строк дії карантину постійно продовжувався аж до ухвалення КМУ постанови від 27 червня 2023 р. № 651, якою було відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином судом перешої інстнації правильно встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_9 .

За цим домогосподарством у погосподарській книзі обліковувалася земельна ділянка, розмір якої станом на 2007 рік становив 0,10 га. Станом на 2008 та 2009 роки розмір цієї земельної ділянки не змінювався.

Рішеннями Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 18 січня 2007р №47 та від 25 листопада 2008 №160 ОСОБА_10 вирішено передати безоплатно у власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,3879 га.

10 вересня 2009р ОСОБА_9 подарувала належний їй житловий будинок ОСОБА_5 , оформивши відповідний договір дарування.

Рішенням Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 12 листопада 2012 р №165 надано дозвіл ОСОБА_27 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку в с. Репехів розміром 0,14 га для обслуговування житлового будинку.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 16 серпня 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 4621580300:04:004:0011, площею 0,0467 га, накладається на ділянку ОСОБА_5 , площею 0,1000га. Площа накладення 0,0181га.

Крім цього, судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_8 згідно з даними погосподарської книги рахувався за ОСОБА_11 . Також, за цим домогосподарством обліковувалася земельна ділянка розміром 0,05 га.

За життя ОСОБА_11 особистого розпорядження (заповіту) не зробила. Спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 не заводилась. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_11 є її дочка ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 серпня 2023 земельна ділянка з кадастровим номером 4621580300:04:004:0011 частиною накладається на ділянку по АДРЕСА_2 ( ОСОБА_11 ) згідно з погосподарською книгою.

Виходячи із характеру спірних правовідносин суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , оскільки така не є спадкоємцем прав та обов`язків ОСОБА_10 .

Також, позивачі визначили одним із відповідачів у цій справі Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, не зазначивши обставин порушення останнім їхніх прав та не навівши нормативного обґрунтування протиправності дій цього відповідача, фактично оспорюючи правомірність дій інших відповідачів у справі щодо набуття права власності на земельні ділянки, визначені спірними актами (висновок суду узгоджується з правовим висновкомВеликої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18).

За наведених обставин, суд перешої інстанції обгрунтовано вважав Головне управління Держгеокадастру у Львівській області неналежним відповідачем у цій справі, тому у задоволенні позовних вимог до нього також відмовив.

В цій частині рішення суду першої інстанції ніким не оскаржується.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 до відповідачів ОСОБА_3 та Бібрської міської ради Львівського району Львівської області, то такі є належним чином обґрунтованими та мотивованими.

Зокрема встановлено, що за житловим будинком АДРЕСА_1 у погосподарській книзі з 2007 по 2009 роки включно обліковувалася земельна ділянка площею 0,10 га, яка перебувала у користуванні власника цього будинку ОСОБА_9 . Ця обставина сторонами не заперечувалася. Фактичних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_9 відмовилася від права користування цією земельною ділянкою або така вилучалася у неї у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, відтак суд перешої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що станом на 10 вересня 2009р (дату укладення договору дарування) ОСОБА_9 залишалася користувачем зазначеної земельної ділянки і в силу прямих приписів ЗК України до ОСОБА_5 перейшло не тільки право власності на житловий будинок за договором дарування, але також право користування цією земельною ділянкою.

Відсутність заперечень з боку колишнього власника ОСОБА_9 щодо дій ОСОБА_10 по отриманню у власність земельних ділянок, до складу однієї з яких увійшла належна їй на праві користування частина земельної ділянки, жодним чином не позбавляє права нового власника ОСОБА_5 заперечувати такі дії, оскільки, як зазначалося судом вище, частина облікованої за будинком АДРЕСА_1 земельної ділянки вибула з користування ОСОБА_9 не у встановлений законом спосіб.

Також наявний у матеріалах справи висновок судового експерта від 16 серпня 2023 року є належним та допустимим доказом, оскільки містить інформацію, яка стосується предмета доказування, складений уповноваженою особою (судовим експертом), який має необхідний рівень спеціальних знань, на підставі діючих вимог законодавства. Наведені представником відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 аргументи не спростовують висновків, до яких дійшов судовий експерт, та не породжують обґрунтованих сумнівів у їх достовірності (відповідності дійсним обставинам справи).

Зазначеним висновком встановлено наявність накладення на належну ОСОБА_5 на праві користування земельну ділянку і ця обставина не спростована стороною відповідачів жодними фактичними даними.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про наявність порушеного речового права ОСОБА_5 оспорюваними рішеннями, оскільки цими рішеннями вирішено питання про безоплатну передачу у власність ОСОБА_10 земельної ділянки, до складу якої увійшла частина належної ОСОБА_5 .

Слід зазначити, що вимога про визнання оспорюваних рішень незаконними може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовних вимог про визнання рішень незаконними є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень (подібні висновки викладені у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження №14-140цс18, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження №14-256 цс 18).

Отже, оспорювані рішення Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №47 від 18 січня 2007р та №160 від 25 листопада 2008р порушують права ОСОБА_5 , і суд перешої інстанції обгрунтовано визнав такі незаконними.

Також, слід зазначити, що відповідно до висновківВерховного Суду України, сформульованих у постановах від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13 і від 1 липня 2015 року у справі № 6-319цс15, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності та видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можна визнавати як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності визнається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

За наведених обставин, а також зважаючи на те, що підставою видачі оспорюваного державного акта серії ЯИ №241572 від 28 грудня 2009р є рішення Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №47 від 18 січня 2007р та №160 від 25 листопада 2008р, які судом визнані незаконними, цей державний акт також визнано недійсним.

Позовні вимоги ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_10 на земельну ділянку кадастровий номер 4621580300:04:004:0011 та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки відповідають вимогам законодавства та сприяють ефективному захисту порушеного права ОСОБА_5 .

Доводи апеляційноїскарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 адвоката МашевськоїЛ.А. зводяться до відсутності порушеного права позивачки ОСОБА_5 як-от:відсутність реєстраційнихдокументів наспірні земельніділянки,приєднання доматеріалів справив якостідоказу,результатів тависновків самостійнозамовленої таоплаченої позивачкоюекспертизи,однак такі спростовуються безпосередньо дослідженими судом доказами наведеними вище та встановленими судом дійсними обставинами справи.

Суд першої інстанції обгрунтовано визнав недопустимими нотаріально посвідчені показання свідка ОСОБА_33 від 26 травня 2017 року, оскільки такого порядку надання показань не передбачено цивільно процесуальним законодавством (висновок суду узгоджується з правовим висновкомВерховного Суду, зробленого у постанові від 20 травня 2020 року в справі №200/17947/16-ц (провадження № 61-11275св19).

Щодо позовних вимог третьої особи ОСОБА_7 до відповідачів ОСОБА_3 та Бібрської міської ради Львівського району Львівської області то слід зазначити, що згідно із записами у погосподарської книзі житловий будинок АДРЕСА_8 станом на 2006-2008 роки рахувався за ОСОБА_11 .

Також, відповідно до записів зазначеної погосподарської книги за цим будинком станом на 2006-2008 роки обліковувалася земельна ділянка площею 0,05 га, яка перебувала у користуванні власника цього будинку ОСОБА_11 .

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження придбання ОСОБА_10 належного ОСОБА_11 зазначеного вище домоволодіння, а лист Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області від 30 червня 2017р, який містить про це інформацію, не є належним, допустимим і достовірним доказом на підтвердження цієї обставини.

Наявна у справі розписка, написана ОСОБА_7 , у якій вона добровільно відмовляється від земельної ділянки в с. Репехів Жидачівського району, орієнтовною площею 10 а, на користь ОСОБА_10 , датована 12 травня 2008р. Суд зауважив, що станом на цю дату власником житлового будинку по АДРЕСА_9 (до інвентаризації АДРЕСА_2 та користувачем земельної ділянки, яка обліковувалася за цим домогосподарством, була мати ОСОБА_7 ОСОБА_11 . Таким чином, ОСОБА_7 не була наділена жодним правом розпоряджатися будь-яким нерухомим майном за цією адресою, у тому числі вчиняти дії щодо відмови від зазначеної земельної ділянки. Таке право вона набула лише після смерті своєї матері ОСОБА_11 23 квітня 2012р як спадкоємиця першої черги за законом, відтак зазначена розписка є неналежним доказом.

Фактичних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_11 відмовилася від права користування вказаною земельною ділянкою або така вилучалася у неї у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, відтак суд доходить висновку, що станом на час ухвалення оспорюваних рішень Баковецької сільської ради ОСОБА_11 залишалася власником житлового будинку АДРЕСА_8 та користувачем закріпленої за цим домогосподарством земельної ділянки площею 0,05 га.

Оскільки ОСОБА_11 за життя заповіту не складала, тому спадкування відбулося за законом у порядку, встановленого ЦК України. ОСОБА_7 є спадкоємцем першої черги за законом як дочка спадкодавиці, постійно проживала разом із нею на час відкриття спадщини, що підтверджується матеріалами справи.

Фактичних даних, які б підтверджували заявлення ОСОБА_7 про відмову від спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, матеріали справи не містять.

Відтак, в силу положення частини 3 статті 1268 ЦК України ОСОБА_7 вважається такою, що прийняла спадщину, до складу якої увійшли усі належні ОСОБА_11 права та обов`язки, зокрема право власності на житловий будинок АДРЕСА_8 , а також право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений та яка необхідна для його обслуговування.

Окрім іншого, суд зауважує, що згідно з даними погосподарської книги за домогосподарством ОСОБА_10 по АДРЕСА_1 станом на 2007 рік та 2008 рік включно обліковувалася земельна ділянка площею 0,54 га, з яких: для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель 0,16 га, площа сільськогосподарських угідь 0,38 га. Водночас, матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували законність збільшення площ вказаних земельних ділянок у цей період (на час ухвалення оспорюваного рішення Баковецької сільської ради №160 від 25 листопада 2008р) до розмірів 0,25 га та 0,3879 га відповідно.

Висновком судового експерта від 16 серпня 2023р встановлено, зокрема, наявність накладення ділянки з кадастровим номером 4621580300:04:004:0011 частиною на ділянку по АДРЕСА_2 ( ОСОБА_11 ) згідно з погосподарською книгою.

Також, дослідженими судом доказами встановлено, що інша частина належної ОСОБА_11 на праві користування земельної ділянки, на якій, зокрема, розташовувався будинок АДРЕСА_8 повністю увійшла у земельну ділянку з кадастровим номером 4621580300:04:004:0022. Ця обставина не заперечувалася стороною відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність порушеного речового права ОСОБА_7 оспорюваними рішеннями, оскільки цими рішеннями вирішено питання про безоплатну передачу у власність ОСОБА_10 земельних ділянок, до складу яких повністю увійшла земельна ділянка площею 0,05 га, з розташованим на ній домоволодінням АДРЕСА_8 .

Отже, зважаючи на викладені раніше мотиви, суд перешої інстанції дійшов висновку, що оспорювані рішення Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №47 від 18 січня 2007 та №160 від 25 листопада 2008 року порушують права ОСОБА_7 ,а тому такі визнав незаконними.

Також зважаючи на те, що підставою видачі оспорюваних державних актів серії ЯИ №241572 від 28 грудня 2009 року та серії ЯИ №241573 від 28 грудня 2009 є рішення Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №47 від 18 січня 2007 та №160 від 25 листопада 2008, які судом визнані незаконними, ці державні акти також визнано недійсними.

Позовні вимоги ОСОБА_7 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_10 на земельну ділянку кадастровий номер 4621580300:04:004:0022 та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки відповідають вимогам законодавства та сприяють ефективному захисту порушеного права ОСОБА_7 .

Доводи апеляційної скарги представника представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в цій частині, зводяться до відсутності порушеного права позивачки ОСОБА_7 , повністю спростовуються безпосередньо дослідженими судом доказами та встановленими судом дійсними обставинами справи.

Водночас, представником відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в суді перешої інстанції заявлено про застосування позовної давності до вимог останньої.

Представником ОСОБА_7 наведено відповідні аргументи щодо обізнаності її довірительки про порушення її права, зокрема зазначено, що про порушення права ОСОБА_7 дізналася у 2017 році, коли ОСОБА_10 загородив її будинковолодіння і частину сусіднього будинковолодіння, належного ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що про порушення права ОСОБА_5 довідалася 22 травня 2017р, у зв`язку з демонтажем ОСОБА_10 загорожі, яка стояла на спільній межі її земельної ділянки і земельної ділянки ОСОБА_11 , та переміщенні спільної межі у бік її присадибного будинку.

Відтак, виходячи з наведеного, суд зауважив, що ОСОБА_7 про порушення її права стало відомо саме 22 травня 2017р.

Загальний строк позовної давності за викладених обставин мав сплисти 22 травня 2020. Однак, в силу приписів пункту 12 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦК України такий продовжився на строк дії карантину, який був установлений на всій території України з 12 березня 2020р та безперервно діяв до 30 червня 2023р.

Позовна заява ОСОБА_7 була подана до суду 17 серпня 2021, тобто під час безперервної дії карантину, відтак ОСОБА_7 не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Колегія суддів зазначає, що часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_7 в жодному випадку не позбавляє права власності на майно відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , останні можуть у встановленому законом порядку виготовити і затвердити нову земельно - технічну документацію без порушення інтересів сусідів землекористувачів.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України:

сплачений позивачкою ОСОБА_5 судовий збір у сумі 3 492,00 грн (Т.1 а.с.1, 61, Т.4 а.с.78, 217) підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_3 , Бібрської міської ради Львівського району Львівської області на користь позивачки у повному обсязі (по 1 746,00 грн з кожного);

сплачений ОСОБА_7 судовий збір у сумі 3 426,40 грн (Т.2 а.с.8, Т.5 а.с. 133, 151, 227) підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_3 , Бібрської міської ради Львівського району Львівської області на користь позивачки у повному обсязі (по 1 713,20 грн з кожного).

Щодо витрат на залучення спеціаліста та проведенням експертизи.

Згідно з вимогами пункту 2 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Нормами частини 3, 6 статті 139 ЦПК України встановлено, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження вартості понесених стороною позивачки ОСОБА_5 витрат у сумі 4 000,00 грн, пов`язаних із залученням спеціаліста (роботи із землеутрою), а також вартості проведеної стороною позивачки ОСОБА_5 експертизи у сумі 10 000,00 грн, надано копії відповідних квитанцій (а.с.Т.6 а.с.200).

З огляду на викладене та зважаючи на вимоги пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України ці суми підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_3 , Бібрської міської ради Львівського району Львівської області на користь позивачки у повному обсязі (по 7 000,00 грн з кожного).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, які сторона позивачки ОСОБА_5 просить стягнути з відповідачів, підтверджуються витягом з договору про надання правової (правничої) допомоги від 07 лютого 2023р, у якому сторонами передбачено фіксований гонорар у сумі 20 000,00 грн (Т.6 а.с.201); акт приймання правничої допомоги (виконаних робіт) згідно договору від 07 лютого 2023р, у якому сторони дійшли згоди щодо наданої адвокатом правничої допомоги і якої саме (Т.6 а.с.202); копії квитанцій про сплату ОСОБА_5 гонорару у сумі 20 000,00 грн (Т.6 а.с.199).

Представником відповідачів подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування якого покликаючись на те, що заявлені позивачкою ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг (підготовка однієї заяви про уточнення позовної заяви та заяви про зміну предмета позову, складання одних письмових заперечень та пояснень в рамках розгляду цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже, зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося тривалий період часу). Також ці витрати не відповідають критерію реальності та розумності їх розміру. Справа є максимально простою й не потребує спеціальних знань у громадянина. Крім того, у витязі з договору від 07 лютого 2023р, який було подано до суду, не вказано, як саме формується ціна на професійну правничу допомогу (послуги) адвоката: погодинна оплата, роботи адвоката чи фіксована, тобто без зазначення часу, затраченого адвокатом на надання таких послуг, і що саме ціна 20 000 грн є фіксованою, а не погодинною.

Оцінивши аргументи сторін, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив аргументами представника відповідачів щодо легкості цієї справи виходячи з того, що у судовій практиці земельні спори відносяться до категорії складних справ. Про складність цієї справи свідчать, зокрема, обсяг здобутих у справі доказів та час, необхідний для їх здобуття, кількість процесуальних дій, вчинених сторонами та судом, а також кількість судових засідань, в яких сторони взяли участь.

Крім цього, суд не погоджується з аргументами представника відповідачів щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу із наданими адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на їх надання, реальності надання цих послуг та розумності їх розміру, а також відсутності у договорі зазначення, як саме формується ціна на професійну правничу допомогу, виходячи з того, що представником позивачки ОСОБА_5 адвокатом Мельницькою Г.В. проведено об`ємний та змістовний обсяг робіт як представником сторони позивачки (кількість судових засідань, в яких вона взяла участь, та час проведений у цих засіданнях, з урахуванням також часу, витраченого нею на доїзд до суду; кількість вчинених процесуальних дій (зокрема, підготовка та подання заяв, заявлення клопотань), які судом взяті до уваги як обґрунтовані).

Також, суд звернув увагу на те, що у договорі про надання правової (правничої) допомоги від 07 лютого 2023р сторонами передбачено саме фіксований гонорар у сумі 20 000,00 грн, розмір якого визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Суд зауважив, що за загальним правилом розподілу судових витрат, передбаченим у частині 2 статті 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу, з огляду на повне задоволення позову, покладається на відповідача. Водночас, суд звертає увагу на те, що у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд зазначає, що сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду перешої інстанції, що сума витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на складність справи, зміст та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і в силу положень пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України покладена на відповідачів ОСОБА_3 та Бібрську міську раду Львівського району Львівської області у повному обсязі (в рівних частинах на кожного).

Також колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Жидачівського районного суду Львівської області 01 травня 2024 року Бібрською міською радою Львівського району Львівської області не оскаржувалося.

Щодо доводів апеляційних скарг представника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ОСОБА_4 , представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про незаконність та необгрунтованість додаткового рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 09 травня 2024 року то колегія зазначає наступне.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Машевська Л.А. подала до суду заяву (Т.7 а.с.27-29, 32-33), в якій просила ухвалити додаткове рішення про стягнення:

з позивачки ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 35 000,00 грн;

з позивачки ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 30 000,00 грн.

В обґрунтування заяви покликалася на те, що ОСОБА_1 уже понесено судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у зазначених сумах, які вона повністю сплатила адвокату.

Представник позивачки ОСОБА_5 та представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 ОСОБА_8 подали до суду заперечення на заяву (Т.7 а.с.54-60; т.7 а.с.66-69).

Надавши оцінку аргументам сторін, суд частково погодився з аргументам представника позивачки ОСОБА_5 та представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_7 , в частині реальності (співмірності, необхідності) адвокатських послуг та розумності заявлених стороною відповідачки ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині їхні аргументи суд перешої інстанції вважав необґрунтованими.

Зокрема суд першої інстанції звернув увагу на те, що на підтвердження повноважень представника відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Машевською Л.А. надано ордер, який виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що повністю узгоджується з положеннями статті 62 ЦПК України та підтверджує її повноваження як представника відповідачки ОСОБА_1 , а наданий витяг з Договору про надання професійно-правничої допомоги №32/1 від 03 квітня 2023 підтверджує підставність надання адвокатом послуг відповідачці ОСОБА_1 .

Наявність суперечностей у наданих адвокатом Машевською Л.А. документах не породжують сумніви у реальності надання нею послуг як адвоката відповідачці ОСОБА_1 , оскільки такі підтверджуються наявними у матеріалах справи документами.

Аргументи щодо технічного характеру роботи адвоката Машевської Л.А., яка зводилася до дублювання від імені ОСОБА_1 складених в інтересах відповідача ОСОБА_3 документів, суд вважав припущеннями, оскільки такі ґрунтуються виключно на суб`єктивному аналізі наявних у справі документів. При цьому, суд зважав на час та обсяг реально виконаної роботи адвокатом Машевською Л.А. як представником відповідачки ОСОБА_1 , а також на відповідність такої вимогам процесуального закону та її необхідності.

Крім цього, суд не погоджується з аргументами в частині недотримання стороною відповідачки ОСОБА_1 вимог процесуального закону щодо доведення понесених витрат на професійну правничу допомогу належними та допустимим доказами, та звертає увагу на те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Представником ОСОБА_1 адвокатом Машевською Л.А. до заяви додано копії квитанцій, які, з огляду на викладені вище мотиви, є належними та допустимими доказами понесених ОСОБА_1 витрат.

Також,суд зауважує,що фіксованийрозмір гонорарувизначається лишеза погодженнямадвоката зклієнтом,а судне вправівтручатися вці правовідносини.Водночас,зобов`язання,які склалисяміж адвокатомта клієнтом,не єобов`язковими длясуду уконтексті вирішенняпитання пророзподіл судовихвитрат.Сторона непозбавлена можливостідоводити неспівмірністьвитрат утому числі,але невиключно,без зазначенняв детальномуописі робіт(наданихпослуг)відомостей провитрати часуна наданняправничої допомоги.І зурахуванням конкретнихобставин судможе обмежитирозмір,зважаючи нарозумну необхідністьсудових витрату справі.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10 жовтня 2018 у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11 грудня 2018 у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 у справі № 909/116/19, від 18 березня 2021 у справі № 910/15621/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц), Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, Постанови КЦС ВС у справах №757/13974/21 ц від 31 травня 2023 року та від 28 вересня 2023 року у справі №686/31892/19.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 листопада 2018р. по справі 910/23210/17.

Суд перешої інстанції, дослідившинадані доказина підтвердженнявитрат направничу допомогу,враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, з огляду на заперечення позивачки ОСОБА_5 та представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 та частково задоволені позовні вимоги, а також зважаючи на складність справи, обсяг поданих стороною відповідачки ОСОБА_1 (адвокат Машевська Л.А.) доказів, кількість судових засідань, в яких ця сторона взяла участь, зміст, обсяг та обґрунтованість наданих адвокатом Машевською Л.А. послуг і їх необхідність, дійшов обґрунтованого висновку, що зазначений стороною відповідачки ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35 000,00 грн та 30 000,00 грн є завищеним, оскільки не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, тому такі підлягають зменшенню: до суми 15 000,00 грн, які покладаються на ОСОБА_5 , та до суми 10 000,00 грн, які покладаються на ОСОБА_7 , у зв`язку з чим заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, він є законним та обґрунтованим, підстав для задоволення апеляційних скарг представника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ОСОБА_4 , представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про незаконність та необгрунтованість додаткового рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 09 травня 2024 року то колегія не вбачає.

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 01 травня 2024 року залишити без змін.

Апеляційні скарги ОСОБА_5 , представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 09 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови 24 вересня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.


Суд	Львівський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	05.09.2024
Оприлюднено	27.09.2024
Номер документу	121868570
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Савуляк Р. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 05.09.2024 по справі 443/776/17ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —443/776/17

Постанова від 05.09.2024

Постанова
від 05.09.2024 по справі 443/776/17
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД