Рішення

від 24.09.2024 по справі 160/18325/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 рокуСправа №160/18325/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «МАП СЕРВІС» товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2024 року Дочірнє підприємство «МАП СЕРВІС» товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 11.06.2024 року № UA209000/2024/100305/2, яке прийнято Львівською митницею Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту), та прийняв спірне рішення від 11.06.2024 року № UA209000/2024/100305/2 про її коригування, визначивши митну вартість відповідно до статті 64 МК України за другорядним (резервним) методом. На думку позивача, Дочірнім підприємством «МАП СЕРВІС» товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259» під час митного оформлення товару було подано всі документи, необхідні для визначення митної вартості за прямим методом за ціною зовнішньоекономічного контракту, та які у своїй сукупності підтверджують правильність розрахунку декларантом митної вартості товару та суми ввізного мита та податку на додану вартість, належних до сплати, а тому, коригування митної вартості товарів за допомогою другорядного методу (резервним) носить протиправний характер. Зауважено, що митний орган у своєму рішенні не обґрунтував принципову неможливість визначення митної вартості товару за прямим методом за ціною зовнішньоекономічного контракту, з урахуванням наданих декларантом документів. Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору. Зауважено, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Митну декларацію, цінову інформацію якої використано для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, відповідач при винесенні свого рішення від 11.06.2024 року не надав. Також, на думку позивача, сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом (митним брокером), не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Отже, позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам МК України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

23.07.2024 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Відповідачем зазначено, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД від 12.03.2024 № UA209190/2024/005684, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 2,11 дол. США/кг. Коригування на умови поставки, комерційні рівні та розмір партії не здійснювалося.

Вказано, що позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно було здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом.

Також, звернуто увагу, що Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100305/2 від 11.06.2024 року у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» оформлене відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також містить джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Відповідач вважає, що посадові особи Львівської митниці при здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, тому рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/100305/2 від 11.06.2024 року прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі №160/18325/24.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Дочірнім підприємством «МАП СЕРВІС» товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 04.06.2024 року № 0406/24 з нерезидентом Firma «Osiecki» Wojciech Osiecki (Польща, Продавець) на придбання сендвіч панелей.

За умовами контракту, ДП «МАП СЕРВІС» ТДВ «Дніпропетровське АТП 11259» придбало у нерезидента сендвіч панелі з пінополіуретановим наповнювачем (п. 1.1 контракту): сендвіч панелі 2 гатунку, товщиною 150 міліметрів, у кількості 450,0 квадратних метрів; сендвіч панелі 2 гатунку, покрівельні, товщиною 80 міліметрів, у кількості 6,0 квадратних метрів.

Загальна кількість товару за контрактом на момент його укладання становить 456,0 кв. м. Контрактом передбачено наступну ціну товару (п. 2.1 контракту): сендвіч панелі 2 гатунку, товщиною 150 міліметрів - 80,00 польських злотих за 1 квадратний метр; сендвіч панелі 2 гатунку, покрівельні, товщиною 80 міліметрів - 80,00 польських злотих за 1 квадратний метр.

Загальна вартість товару на момент укладення контракту становила орієнтовно 36 480,00 польських злотих (п. 2.2 контракту).

Оплата товару передбачена наступним чином: 100 % вартості партії товару протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання проформи продавця (п. 2.1 контракту).

Поставка товару передбачена на умовах FCA с. Яськовіце (Краковський повіт, Малопольське воєводство, Польща) згідно з правилами Інкотермс 2010, перевезення автотранспортом Покупця (п. 3.1, 3.2 контракту).

Продавцем виписано проформу від 04.06.2024 року № PR/58/24 на загальну суму 36 480,00 польських злотих. Кількість товару у проформі від 04.06.2024 року та його ціна відповідає показникам, визначеним у контракті.

Сторонами до контракту від 04.06.2024 року № 0406/24 було укладено додаткову угоду від 07.06.2024 року № 1. Умовами додаткової угоди частково було змінено умови щодо кількості та ціни товару.

Додатковою угодою визначено наступну кількість товару: сендвіч панелі 2 гатунку, товщиною 150 міліметрів - 467,0 квадратних метрів; сандвіч панелі 2 гатунку, покрівельні, товщиною 80 міліметрів - 6,0 квадратних метрів.

Загальна кількість товару - 473,0 квадратних метри. Також, була змінена ціна товару у контракті: сендвіч панелі 2 гатунку, товщиною 150 міліметрів - 77,85 польських злотих за 1 квадратний метр; сендвіч панелі 2 гатунку, покрівельні, товщиною 80 міліметрів - 80,00 польських злотих за 1 квадратний метр.

Загальна вартість товару з урахуванням додаткової угоди склала 36 835,95 польських злотих.

Встановлено, що інші умови контракту від 04.06.2024 року № 0406/24 додатковою угодою від 07.06.2024 року № 1 не змінювались.

Продавцем на фактичне відвантаження товару було виписано фактуру від 07.06.2024 року № F/153/6/2024 на загальну суму 36 835,95 польських злотих. Кількість товару у фактурі від 07.06.2024 року та його ціна за одиницю відповідає показникам, визначеним сторонами у додатковій угоді від 07.06.2024 року № 1 до контракту.

Також нерезидентом на партію товару було надано специфікацію від 07.06.2024 року.

Оплату ДП «МАП СЕРВІС» ТДВ «Дніпропетровське АТП 11259» на адресу Продавця проведено у повному обсязі згідно з платіжними інструкціями (в іноземній валюті): від 05.06.2024 року № 72 на суму 32 000,00 польських злотих; від 07.06.2024 року № 73 на суму 4 480,00 польських злотих; від 03.07.2024 року № 74 на суму 355,95 польських злотих; всього на загальну суму 36 835,95 польських злотих.

На перевезення товару ДП «МАП СЕРВІС» ТДВ «Дніпропетровське АТП 11259» було укладено договір-заявку від 04.06.2024 року № 04/06-01ТР з підприємством ТОВ «АЛІОН ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 38946320).

Маршрут перевезення згідно з договором-заявки: с. Ясковиці (Польща) м. Дніпро (Україна). Вантаж сендвіч-панелі. Вартість перевезення становить 1200,00 євро, а також 50,00 євро винагорода експедитора (логіста), еквівалент у гривні по курсу НБУ на момент вивантаження товару.

ТОВ «АЛІОН ТРЕЙД» на адресу ДП «МАП СЕРВІС» ТДВ «Дніпропетровське АТП 11259» було надано попередній рахунок на оплату від 10.06.2024 року № 134/екс на загальну суму 54 838,63 грн., в т.ч. ПДВ 365,59 грн., з яких 52 645,08 грн. (без ПДВ) складає вартість послуг міжнародного перевезення вантажним автотранспортом за маршрутом: 32-051 Jaskowice (Польща) п/п Медика-Шегині м. Дніпро, а сума 2 193,54 грн., в т.ч. ПДВ 365,59 грн., становить винагороду експедитора (логіста).

За результатами надання послуг перевезення ТОВ «АЛІОН ТРЕЙД» надано на адресу ДП «МАП СЕРВІС» ТДВ «Дніпропетровське АТП 11259» рахунок від 14.06.2024 року № 134/екс на суму 54 839,25 грн., в т.ч. ПДВ 365,71 грн., та акт надання послуг від 14.06.2024 року № 134/екс на загальну суму 54839,25 грн., в т.ч. ПДВ 365,71 грн. (суму визначено за умовами договору згідно курсу євро до гривні на день розвантаження автотранспорту).

Оплату за послуги перевезення товару за маршрутом: 32-051 Jaskowice (Польща) п/п Медика-Шегині м. Дніпро ДП «МАП СЕРВІС» ТДВ «Дніпропетровське АТП 11259» здійснено на адресу ТОВ «АЛІОН ТРЕЙД» платіжною інструкцією від 25.06.2024 року № 2564 на загальну суму 54 839,25 грн., в т.ч. ПДВ 365,71 грн.

В свою чергу, ТОВ «АЛІОН ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 38946320) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) було укладено договір-заявку від 04.06.2024 року № 04/06-1 на перевезення товару з Польщі до України.

За умовами вказаного договору, маршрут перевезення: с. Ясковиці (Польща) м. Дніпро (Україна). Вантаж сендвіч-панелі. Вартість перевезення товару становить 1200,00 євро, еквівалент у гривні по курсу НБУ на момент вивантаження товару. Пункт перетину кордону за умовами договору-заявки: Медика (Польща) Шегині (Україна).

Від ФОП ОСОБА_1 на ТОВ «АЛІОН ТРЕЙД» було виписано рахунок послуг перевезення від 10.06.2024 року № 138 на загальну суму 52 645,00 грн. на оплату вартості міжнародного перевезення вантажу за маршрутом с. Ясковиці (Польща) м. Дніпро Україна).

Перевізником ФОП ОСОБА_1 було надано довідку від 08.06.2024 року № 2 щодо транспортних витрат, згідно з якої вартість перевезення товару від місця завантаження на території Польщі до пункту пропуску Шегині склала 25 000,00 гривень.

Фактично товар перевозився перевізником ФОП ОСОБА_1 , вантажний автомобіль Renault MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом KRONE SD 27B, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Також, з матеріалів справи встановлено, що на перевезення товару була складена та підписана сторонами міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 584441 від 07.06.2024 року.

Транспортування товару підтверджується транспортним сертифікатом від 08.06.2024 року № PL/MF/AT 0171926, виданим митним органом Польщі.

Фактичне ввезення товару на митну територію України здійснено через пункт перетину «Медика» (Польща) «Шегині» (Україна).

Митне оформлення товару (розмитнення) при його ввезенні на митну територію України здійснювалось у відділі митного оформлення «Муроване» митного посту «Львів Північний» Львівської митниці.

ДП «МАП СЕРВІС» ТДВ «Дніпропетровське АТП 11259» було укладено договір з ФОП ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , митний брокер) на надання послуг декларування та митного оформлення товарів (вантажу), що переміщуються через митний кордон України.

В ході митного оформлення товару декларантом (митним брокером) до митного органу було подано митну декларацію від 10.06.2024 року № 24UA209230052404U6, у якій за прямим методом визначення митної вартості за ціною контракту було розраховано митну вартість партії товару та відповідну суму податку на додану вартість, належну до сплати (згідно статті 58 Митного кодексу України).

Так, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок митної вартості товару декларантом за прямим методом було здійснено наступним чином.

Самостійне декларування проведено 10.06.2024 року. Офіційний курс НБ України на дату самостійного декларування - 10,2309 гривень за 1 польський злотий.

Для самостійного розрахунку представником позивача (митним брокером) взято до уваги: загальну вартість партії товару сендвіч панелей 2 гатунку у загальному розмірі 36 835,95 польських злотих (сума вказана у фактурі продавця від 07.06.2024 року № F/153/6/2024, у додатковій угоді від 07.06.2024 року № 1 до контракту).

За офіційним курсом НБ України 36 835,95 польських злотих в еквіваленті становить 376 864,9210 гривень.

Вартість транспортування вантажу з місця завантаження по польській території до пункту перетину державного кордону 25 000,00 гривень (довідка перевізника ФОП ОСОБА_1 ).

Тобто, розрахована самостійно декларантом митна вартість партії товару становить: 376 864,9210 гривень + 25 000,00 гривень = 401 864,92 гривні.

Код УКТЗЕД імпортованого товару: 73089051 (панелі, які складаються з двох стінок, виготовлених з гофрованого (ребристого) тонкого листа з ізоляційним наповнювачем).

Відповідно до Митного тарифу України, ставка ввізного мита на вказаний товар 0% (група 73 «Вироби з чорних металів» МТ України).

Податок на додану вартість за ставкою 20 % становить 80 372,98 гривень (ст. 206 ПК України).

Таким чином, за результатами самостійного декларування митна вартість партії товару була визначена у розмірі 401 864,92 гривні, належний до сплати податок на додану вартість становить 80 372,98 гривень.

Такі дані було відображено у митній декларації від 10.06.2024 року № 24UA209230052404U6, яку подано до митного органу, у якій за прямим методом визначення митної вартості за ціною контракту було розраховано митну вартість партії товару та відповідну суму податку на додану вартість, належну до сплати.

Митним органом вказану митну декларацію з самостійно розрахованими декларантом показниками митної вартості та сумою податку на додану вартість не прийнято.

Відповідачем витребувано у позивача додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, запит від 10.06.2024 року.

Декларантом відповідно до графи 44 МД № 24UA209230052404U6 10.06.2024, було надано наступні документи: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № F/153/6/2024 від 07.06.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 584441 від 07.06.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №F/153/6/2024 від 07.06.2024; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EU № PL/MF/AT0171926 від 08.06.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 08.06.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення або внутрішніх) договорів №0406/24 від 04.06.2024; Договір про надання послуг митного брокера №080624 від 08.06.2024; копія митної декларації країни відправлення №24PL402010E0647603 від 08.06.2024.

Також, на вимогу митного органу декларантом надано: Банківський платіжний документ, що свідчить про передоплату за товар; Проформа інвойс на передоплату товару; Рахунок на транспортне перевезення; Договір про надання послуг перевезення; Договір заявка на перевезення; Рахунок на транспортне перевезення.

Митним органом не було прийнято розраховану та заявлену декларантом митну вартість та прийнято рішення від 11.06.2024 року № UA209000/2024/100305/2 про коригування митної вартості товарів, яким збільшено вартість партії товару на загальну суму 210 438,85 грн. та, відповідно, збільшено суму податку на додану вартість, належну до сплати, на загальну суму 42 087,77 грн.

Рішення від 11.06.2024 року № UA209000/2024/100305/2 про коригування митної вартості товарів обґрунтоване наступним: «..Згідно з інформацією, яка наведена у інвойсі від 07.06.2024 № F/153/6/2024 по даній зовнішньоекономічній операції, проведена попередня оплата у сумі 32000 ZL. Проте банківський платіжний документ про факт оплати товару, який імпортується, декларантом не надано митному органу; відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place), вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр. 21 МД та гр.4 CMR від 07.06.2024 р, товар завантажений в м. Zelczyna, (Польща), а адресою продавця є м. Jaskovice Польща. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості; відповідно до вимог п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту від 04.06.2024 №0406/24, ціна товару на момент укладення контракту на сендвіч панелі 2 гатунку товщиною 150 мм складає 80 ZL/кв.м. Проте у інвойсі від 07.06.2024 №F/153/6/2024 вартість сендвіч панелі 2 гатунку товщиною 150 мм склала 77.85 ZL/ кв.м. Ніяких змін та доповнень до зовнішньоекономічного договору на момент митного оформлення товару декларантом митному органу не надано. Тому необхідно зазначити що у наданому рахунку не вірно вирахована фактурна вартість товару, а відповідно декларантом не вірно визначена митна вартість товару; відповідно до вимог п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 04.06.2024 № 0406/24, оплата поставленого товару здійснюється наступним чином 100 % вартості партії товару протягом 7 календарних днів з дня отримання проформи Продавця. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог положень даного контракту. На вимогу митного органу декларантом надано: - платіжні інструкції про факт перерахування коштів контрагенту (не може бути взята до уваги оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів тим більше у даному документі відсутні будь-які підписи та печатки уповноваженої банківської установи); - проформу від 04.06.2024 № PR/58/24 (не може бути взята до уваги у зв`язку з тим що фактурна вартість товару на сендвіч панелі 2 гатунку товщиною 150 мм. складає 80 ZL/кв.м. Проте у інвойсі від 07.06.2024 №F/153/6/2024 вартість сендвіч панелі 2 гатунку товщиною 150 мм склала 77.85 ZL/кв.м.); - договора заявки на перевезення;- рахунки на перевезення. Разом з тим документів які спростовують розбіжності виявлені при поданні митної декларації, декларантом не надано.».

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів стала підставою для звернення до суду з позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

В даному випадку, відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту), та прийняв спірне рішення 11.06.2024 року № UA209000/2024/100305/2, про її коригування, визначивши митну вартість відповідно до статті 64 МК України за другорядним (резервним) методом.

Поряд з цим, в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

З матеріалів справи встановлено, що Рішення митного органу про невизнання митної вартості товарів, самостійно розрахованої декларантом (митним брокером), та рішення від 11.06.2024 року №UA209000/2024/100305/2 про коригування митної вартості товарів обґрунтоване розбіжностями в документах щодо місця завантаження товару; розбіжностями в документах щодо ціни товару; відсутністю (неприйняттям) документів щодо оплати товару.

Щодо посилання відповідача в спірному рішенні на те, що відповідно до положень Інкотермс термін FСА (…Named рlасе) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці; якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе; згідно з гр. 21 МД та гр.4 СМR від 07.06.2024 р., товар завантажений в м. Zelczyna, (Польща), а адресою продавця є м. Jaskovice Польща, отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство Firma «Osiecki» Wojciech Osiecki створена згідно з законодавством Польщі, є резидентом Польщі та діє у відповідності до її законодавства. Організаційно правова форма підприємства індивідуальна господарська діяльність (indywidualna dzialalnosc gospodarcza), аналог фізичної особи-підприємця за законодавством України.

Сервіс CEIDG (Centralna Ewidencja i Informacja o Dzialalnosci Gospodarczej, Центральний реєстр та інформація про бізнес) є офіційним загальнодоступним сервісом польського уряду, який надає можливість отримати інформацію щодо індивідуальних підприємців у Польщі. Офіційна веб-адреса сервісу в мережі Інтернет - Ceidg.gov.pl.

Згідно з даними вказаної інформаційної бази, підприємство Firma «Osiecki» Wojciech Osiecki зареєстроване за основним місцем діяльності за адресою: ul. Krakowska 65, 32-051 Jaskowice (повна адреса - вул. Краківська, буд. 65, село Ясковіце, гміна Скавіна, повіт Краківський, воєводство Малопольське, 32-051).

Крім того, додаткове місце діяльності підприємства зареєстровано за адресою: ділянка 36/2, 32-051 Zelczyna (повна адреса - ділянка 36/2, село Зельчина, гміна Скавіна, повіт Краківський, воєводство Малопольське, 32-051).

Згідно з даними карти Google (скріншот), відстань між селами Jaskowice (Ясковіце) та Zelczyna (Зельчина) у Польщі становить близько 5-6 кілометрів, що суттєво не впливає на вартість транспортних витрат з перевезення товару до польсько-українського кордону.

Тобто, підприємство Firma «Osiecki» Wojciech Osiecki офіційно має два зареєстрованих місця здійснення своєї господарської діяльності.

Як зазначено позивачем, фактично у селі Zelczyna (Зельчина) розташовано склад продавця, на якому зберігається товар, та на якому було здійснено завантаження товару (плит) в автотранспорт, наданий покупцем.

Згідно з умовами поставки FCA (…named place), якщо постачання товару здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження.

Таким чином, фактичне завантаження товару (плит) в автотранспорт покупця здійснювалось продавцем на його складі у селі Зельчина, тобто витрати на завантаження товару є витратами продавця.

Зважаючи на викладене, висновок митного органу «отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості», є помилковим.

Щодо посилання відповідача у рішенні від 11.06.2024 року № UA209000/2024/100305/2 на те, що: відповідно до вимог п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту від 04.06.2024 № 0406/24 визначено, що ціна товару на момент укладення контракту на сендвіч - панелі 2 гатунку товщиною 150 мм складає 80 злотих за 1 кв.м. Проте у інвойсі від 07.06.2024 № F/153/6/2024 вартість сендвич - панелі 2 ґатунку товщиною 150 мм. склала - 77.85 злотих за 1 кв.м. Ніяких змін та доповнень до зовнішньоекономічного договору на момент митного оформлення товару декларантом митному органу не надано. Тому необхідно зазначити що у наданому рахунку не вірно вирахована фактурна вартість товару, а відповідно декларантом не вірно визначена митна вартість товару; відповідно до вимог п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 04.06.2024 № 0406/24 визначено, що оплата поставленого за цим контрактом товару здійснюється наступним чином. 100 % вартості партії товару на протязі 7 календарних днів з дня отримання проформи Продавця. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог положень даного контракту, суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару митному органу було надано зовнішньоекономічний контракт від 04.06.2024 року № 0406/24 з додатками.

Сторонами до контракту від 04.06.2024 року № 0406/24 було укладено додаткову угоду від 07.06.2024 року № 1. Умовами додаткової угоди частково було змінено, серед іншого, умови щодо ціни товару: сендвіч панелі 2 гатунку, товщиною 150 міліметрів - 77,85 польських злотих за 1 кв. м.; сендвіч панелі 2 гатунку, покрівельні, товщиною 80 міліметрів - 80,00 польських злотих за 1 кв. м.

Загальна вартість товару з урахуванням додаткової угоди склала 36 835,95 польських злотих.

Продавцем на фактичне відвантаження товару виписано фактуру від 07.06.2024 року № F/153/6/2024 на загальну суму 36 835,95 польських злотих. Кількість товару у фактурі від 07.06.2024 року та його ціна за одиницю відповідає показникам, визначеним сторонами у додатковій угоді від 07.06.2024 року № 1 до контракту.

Відтак, вищевказані документи були підставою для самостійного визначення декларантом митної вартості товару та бази оподаткування.

Продавцем попередньо було виписано проформу від 04.06.2024 року № PR/58/24 на загальну суму 36 480,00 польських злотих та надано покупцю для здійснення оплати товару.

Фактично оплату ДП «МАП СЕРВІС» ТДВ «Дніпропетровське АТП 11259» проведено відповідно до платіжних інструкцій (в іноземній валюті) від 05.06.2024 року № 72 на суму 32 000,00 польських злотих та від 07.06.2024 року № 73 на суму 4 480,00 польських злотих у відповідності до умов контракту протягом 7 днів від дня отримання проформи продавця.

В подальшому, у зв`язку з підписанням додаткової угоди від 07.06.2024 року № 1 до контракту від 04.06.2024 року № 0406/24 загальна вартість товару за контрактом зросла до 36 835,95 польських злотих, і залишок у розмірі 355,95 польських злотих було сплачено платіжною інструкцією від 03.07.2024 року № 74.

Платіжні інструкції (в іноземній валюті) від 05.06.2024 року № 72 на суму 32 000,00 польських злотих та від 07.06.2024 року № 73 на суму 4 480,00 польських злотих були надані митному органу при самостійному декларуванні митної вартості товару.

Суд зауважує, що факт оплати товару покупцем без отримання від продавця відповідного рахунку (проформи, інвойса) у жодному разі не може свідчити про порушення умов договору (контракту). У контракті наведено реквізити сторін, включно з банківськими рахунками, які дають змогу покупцю здійснити оплату товару у будь-який час.

Зважаючи на викладене, висновки митного органу щодо розбіжностей у документах щодо ціни товару, відсутності оплати товару, що не дає можливість визначення митної вартості товару за прямим методом - за ціною контракту є необґрунтованими.

Щодо правомірності обраного відповідачем методу визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17, від 08.02.2019 в справі №825/648/17, зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товару відсутні відомості про порівняння умов поставки за наведеним відповідачем рішенням - МД від 12.03.2024 № UA209190/2024/005684, що слугували джерелом коригування митної вартості. Відповідачем не надано належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості за основним методом, порушено порядок черговості послідовного використання методів, визначених ст.ст. 59-63 МК України.

В рішенні відсутні порівняні характеристики оцінюваного товару, умови поставки товару, ціна, яку було взято за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не зазначено інформацію і джерела, які були використані митним органом під час визначення митної вартості товару позивача.

За висновком Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Поряд з цим, митним органом не зазначено конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви у документах, неточності або помилки, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 звернув увагу на те, що основними документами які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.

Виходячи з наведеного, доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Тобто, з наведеного вбачається, що відповідач не виконав обов`язку щодо доведення того, що митна вартість, визначена ним за резервним методом, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 МК України.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (зокрема, постанови від 19.02.2019 у справі №804/1316/16, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, але не виключно) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у ряді постанов (зокрема, але не виключно, постанова від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, постанова від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, постанова від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, постанова від 17.01.2022 у справі №520/2000/19).

Також, неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків.

Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У цьому висновку Суд звертається до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18 (провадження №К/9901/19899/19).

Суд вважає, що резервний метод визначення митної вартості застосовано відповідачем без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України. В рішенні про коригування митної вартості товару відсутні відомості про порівняння умов поставки за наведеним відповідачем рішенням.

Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 11.06.2024 року № UA209000/2024/100305/2 обґрунтованим та мотивованим у контексті вимог частини 2 статті 55 МК України.

У зв`язку з наведеним вище, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Відтак, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів від 11.06.2024 року № UA209000/2024/100305/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При цьому, суд враховує, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «МАП СЕРВІС» товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.06.2024 року № UA209000/2024/100305/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Дочірнього підприємства «МАП СЕРВІС» товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник