Рішення

від 19.09.2024 по справі 260/280/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2024 рокум. Ужгород№ 260/280/24 17:04 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Гриб А.Ю.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач 1: Апеляційний суд Закарпатської області - представник Гаврилюк Вікторія Юріївна,

відповідач 2: Закарпатський апеляційний суд - представники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач 3: Державна судова адміністрація України - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Апеляційного суду Закарпатської області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Довженка, 7, код ЄДРПОУ 02886255) (далі - Відповідач 1), Закарпатського апеляційного суду (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Довженка, 7, код ЄДРПОУ 42262749) (далі - Відповідач 2), Державної судової адміністрації ( 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) (далі-Відповідач 3) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 19 вересня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі складено 24 вересня 2024 року.

19 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Апеляційного суду Закарпатської області, Закарпатського апеляційного суду, Державної судової адміністрації, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів, в частині організації та координації роботи розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня - Закарпатський апеляційний суд, що призвело до невиплати у повному обсязі розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, відпускних, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні у відставку; 2) визнати протиправною бездіяльність Закарпатського апеляційного суду, як розпорядника бюджетних коштів, в частині організації та координації роботи розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня - Апеляційний суд Закарпатської області, що призвело до невиплати належного розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, відпускних, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні у відставку, невиплати належного розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, відпускних, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні як судді у відставку; 3) визнати протиправною бездіяльність Апеляційною суду Закарпатської області в частині недотримання порядку звільнення та забезпечення своєчасного і повного розрахунку під час звільнення, невиплати належного розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, відпускних, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні у відставку, невиплати належного розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, відпускних, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні як судді у відставку; 4) зобов`язати Апеляційний суд Закарпатської області донарахувати та виплатити суддівську винагороду з урахуванням доплати за вислугу років та регіонального коефіцієнту в розмірі 1,1 відповідно до вимог статті 135 Закону № 1402-VIII та пункту 2 наказу голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області від 06.12.2022 № 6.3.1 -3 за період з 11 грудня 2022 по 19 вересня 2023 року в загальному розмірі 558 021,57 грн; 5) зобов`язати Апеляційний суд Закарпатської області донарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням регіонального коефіцієнту в розмірі 1,1 відповідно до вимог статті 135 Закону № 1402-VIII в розмірі 10 510,00 грн, 6) зобов`язати Апеляційний суд Закарпатської області донарахувати та виплатити відпускні за 2023 рік в розмірі 136 666,70 грн; 7) зобов`язати Апеляційний суд Закарпатської області донарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні у відставку, виходячи із розміру 3-місячних суддівських винагород, встановлених статтею 142 Закону в розмірі 204 946,00 грн; 8) стягнути з Апеляційного суду Закарпатської області на його користь зазначені вище виплати (з урахуванням утримань податків і зборів); 9) стягнути з Апеляційного суду Закарпатської області на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку із дня його звільнення по день ухвалення судового рішення за даним позовом (але не більше 6-ти місяців); 10) зобов`язати Апеляційний суд Закарпатської області подати у п`ятнадцятиденний строк звіт про виконання судового рішення за даним позовом; 11) допустити негайне виконання рішення суду за даним позовом в межах суми стягнення за один місяць.

15 лютого 2024 року позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, оскільки вперше, 19.12.2023, до Закарпатського окружного адміністративного суду ним подано позовну заяву до Апеляційного суду Закарпатської області, Закарпатського апеляційного суду та Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо нарахування та виплати у передбачений Законом порядок та спосіб у повному обсязі розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення і відпускних, а також при звільненні у відставку - вихідної допомоги і компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, зобов`язання вчинення відповідних дій. Закарпатським окружним адміністративним судом за його позовною заявою від 19.12.2023 зареєстровано адміністративну справу № 260/11106/23.

19 лютого 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін.

07 березня 2024 року ухвалою суду клопотання Апеляційного суду Закарпатської області про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін - задоволено. У задоволенні клопотання Закарпатського апеляційного суду про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін - відмовлено. Призначено судове засідання у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12 квітня 2024 року ухвалою суду клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду - задоволено. Поновлено позивачу строк для звернення до суду як такий, що пропущений із поважних причин. У задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі - відмовлено. Клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи - задоволено. Приєднано до матеріалів справи докази подані позивачем 20 березня 2024 рок вх.№ 7891/24. На підставі п.3 ч. 5 ст. 44 КАС України визнано явку позивача та відповідачів в судове засідання обов`язковою.

06 червня 2024 року ухвалою суду витребувано від Апеляційного суду Закарпатської області наявні особові справи щодо ОСОБА_1 . Витребувано від Закарпатського апеляційного суду наявну особову справу щодо ОСОБА_1 ; оригінал наказу голови Закарпатського апеляційного суду "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді Євгену Животову" № 247 /ос від 24.10.2022 року для огляду в судовому засіданні.

21 червня 2024 року представник відповідача 2 у судовому засіданні надав оригінал особової справи ОСОБА_1 та зазначив, що обидві справи з грифом ДСК, а відтак попросять суд ознайомитись з даними справами в судовому засіданні, щоб не розсекречувати персональні дані позивача. Вони не заперечують, щоб дані документи були оглянуті в судовому засіданні.

21 червня 2024 року ухвалою суду запропоновано Апеляційному суду Закарпатської області та Закарпатському апеляційному суду вирішити питання про надання згоди для ознайомлення зі змістом документів з грифом "Для службового користування" сторонам по справі та їх представникам, помічнику судді, секретарю судового засідання з правом виготовлення копій.

09 липня 2024 року Закарпатським апеляційним судом листом № 2/16290/2024 повідомлено суд, що не заперечують проти ознайомлення суддею, сторонами по справі, їх представниками з матеріалами особових справ звільненого судді ОСОБА_1 . Водночас, у разі необхідності виготовлення копій документів, що наявні в цих особових справах такі копію можуть бути виготовлені та завірені володільцями цих документів.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у спірний період з 11 грудня 2022 по 19 вересня 2023 року (включно) без урахуванням наведеного рішення КСУ від 04.12.2018 №11-р/2018, частини 4 статті 135 Закону № 1402-VIII Апеляційним судом Закарпатської області нараховано та виплачено суддівську винагороду, яка складалася з посадового окладу, однак без доплати за вислугу років, а також регіонального коефіцієнту у розмірі 1,1. З 01.08.2007 по 19.09.2023 підстав щодо припинення його повноважень, визначених Конституцією України не виникало, тому у цей період він не був позбавлений права здійснювати правосуддя. Разом з тим, нарахування і сплата посадового окладу судді, доплати за вислугу років, складовою якого є і регіональний коефіцієнт, не може залежати від здійснення чи нездійснення правосуддя суддею у зв`язку з неприйняттям уповноваженим органом, з незалежних від судді причин рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду.

05 березня 2024 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що з 11.12.2022 по 19.09.2023 ОСОБА_1 не здійснював правосуддя. Відповідно до частини 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. В зв`язку з чим за вказаний період йому було виплачено суддівську винагороду, яка складалась із посадового окладу. При цьому доплату за вислугу років та регіональний коефіцієнт за вказаний період до суддівської винагороди включено не було. Проте, з метою недопущення порушення прав судці ОСОБА_1 , як Закарпатський апеляційний суд так і Апеляційний суд Закарпатської області звернулись до Вищої ради правосуддя щодо надання роз`яснень стосовно нарахування доплат за вислугу років судді апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 . В свою чергу Вища рада правосуддя звернулась до Державної судової адміністрації України з проханням повідомити позицію з цього приводу та поінформувати про можливі шляхи його вирішення. Зі змісту отриманої відповіді від Державної судової адміністрації України слідує, що суддя, який не здійснює правосудця не має права на отримання доплат до посадового окладу. Зважаючи на це, та враховуючи положення частини 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус судців» наказ Апеляційного суду Закарпатської області від 06.12.2022 № 6.3.1-3 «Про здійснення повноважень судці Апеляційного суду Закарпатської області» не містить пункту про встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу.

05 березня 2024 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що 06 грудня 2022 року наказом Голови ліквідаційної комісії Вікторії Гаврилюк за №6.3.1-3, зараховано суддю ОСОБА_4 до штату Апеляційного суду Закарпатської області з 11 грудня 2022 року. Даним наказом не встановлювались будь-які доплати, в зв`язку з відсутністю підстав нарахування таких. Цією ж датою ОСОБА_4 був ознайомлений з даним наказом під розпис. Враховуючи таке, оскаржувані дії Апеляційного суду Закарпатської області, в тому числі в частині нарахування суддівської винагороди, станом на дату подання позову - 19.01.2024 року, є безпідставним, оскільки ОСОБА_4 з моменту ознайомлення з наказом, погодився на такі умови праці і жодних зауважень не висловлював. Разом з тим, 26 грудня 2022 року Апеляційний суд Закарпатської області, листом від №81/4/22 звернувся за роз`ясненнями, щодо можливості нарахування доплати до посадового окладу судді ОСОБА_4 . За результатами розгляду листа Апеляційного суду Закарпатської області стосовно нарахування доплати за вислугу років судді ОСОБА_4 який перебуває в штаті Апеляційного суду Закарпатської області та правосуддя не здійснює, ДСА України, листом від №10-222/23 повідомила, що виплата суддівської винагороди судді ОСОБА_4 в таких розмірах як було здійснено є правомірною.

Відповідачем 3 або уповноваженим представником відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 19 лютого 2024 року, не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник відповідача 3 у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про надіслання судової повістки до електронного кабінету.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи по суті позивач позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представники відповідачів 1,2 в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечили та просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 01 серпня 2007 року Указом Президента України №676/2007» Про призначення суддів», відповідно до статті 127 та частини першої статті 128 Конституції України, постановлено призначити строком на п`ять років на посаду судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .

07 червня 2012 року постановою Верховної Ради України № 4919-VI «Про обрання суддів», відповідно до пункту 27 частини першої статті 85, частини першої статті 128 Конституції України, обрано на посаду суддів Великоберезнянського районного суду Закарпатської області безстроково ОСОБА_1 .

23 травня 2013 року постановою Верховної Ради України № 309-VII «Про обрання суддів», відповідно до пункту 27 частини першої статті 85, частини першої статті 128 Конституції України, обрано безстроково, на посаду судді апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .

29 грудня 2017 року Указом Президента України №452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» вирішено Апеляційний суд Закарпатської області ліквідувати та утворити Закарпатський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську область, з місцезнаходженням у місті Ужгороді.

18 березня 2019 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням № 34/ко-19 «Про результати кваліфікаційного оцінювання судді апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді» вирішила визнати суддю апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .

Рішенням Вищої ради правосуддя від 01 жовтня 2020 року №2768/0/15-20 відмовлено у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Закарпатської області.

26 листопада 2020 року рішенням Вищої ради правосуддя № 3265/0/15-20 суддю Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 відряджено до Закарпатського апеляційного суду строком на 1 (один) рік з 10 грудня 2020 року.

19 жовтня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 2080/0/15-21 вирішила продовжити строк відрядження судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до Закарпатського апеляційного суду для здійснення правосуддя на один рік з 11 грудня 2021 року.

24 жовтня 2022 року наказом Закарпатського апеляційного суду № 247/ос встановлено ОСОБА_1 , судді Закарпатського апеляційного суду, з 24 жовтня 2022 року щомісячну доплату за вислугу років у розмір 50 відсотків посадового окладу за наявності стажу роботи більше як 20 років, (т.2, а.с. 27).

02 грудня 2022 року, до закінчення строку відрядження судді ОСОБА_1 до Закарпатського апеляційного суду відбулися загальні збори суддів Закарпатського апеляційного суду. На порядок денний зборів суддів, було винесено також питання про продовження строку відрядження судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до Закарпатського апеляційного суду. За результатами обговорення якого, зборами суддів прийнято рішення - визнати недоцільним звернення до Голови Верховного суду про продовження строків відрядження судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до Закарпатського апеляційного суду саме із залежних від нього причин.

06 грудня 2022 року наказом Апеляційного суду Закарпатської області № 6.3.1-3 зараховано суддю ОСОБА_1 до штату Апеляційного суду Закарпатської області та вважати, що приступив до здійснення повноважень судді Апеляційного суду Закарпатської області з 11 грудня 2022 року, (т.1, а.с. 205).

19 вересня 2023 року рішенням Вищої ради правосуддя № 900/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

19 вересня 2023 року наказом голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області № 6.3.1-2 «Про звільнення та відрахування зі штату Апеляційного суду Закарпатської області судді Євгена Животова» відраховано суддю апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 зі штату Апеляційного суду Закарпатської області 19 вересня 2023 року, у зв`язку з поданням заяви про відставку та його звільнення з посади судді Апеляційного суду Закарпатської області, (т.1, а.с. 199).

Отже, спірним періодом є період із 11 грудня 2022 по 19 вересня 2023 року, щодо нарахування та виплати суддівської винагороди без доплати за вислугу років, а також регіонального коефіцієнту у розмірі 1,1 та інші вимоги стосуються всіх подальших виплат пов"язних із суддівською винагородою.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою статті 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до частин першої та другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно із частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частинами п`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, за яким «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, зі змінами, а саме:

- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Конституційний Суд України зазначив, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону № 192 для цілей застосування окремих положень Закону № 1402-VIII суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 не надано офіційного тлумачення норм закону з приводу того, коли суддя не здійснював правосуддя, у зв`язку з не продовженням строку відрядження саме із залежних від нього причин. Таким чином, спірні правовідносини не стосуються випадків, у яких застосування частини десятої статті 133 Закону №2453-VІ визнано неконституційними.

Відповідно до частини десятої статті 135 Закону №1402-VІІІ суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Отже, цим положенням передбачено два винятки, коли суддя, який не здійснює правосуддя та отримує всі доплати до посадового окладу, - це тимчасова непрацездатність та перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці.

Виходячи із аналізу положень Закону №1402-VIII, право на отримання суддівської винагороди за правилами частини другої статті 135 цього закону, виникає у судді за наявної сукупності таких умов:

- проходження кваліфікаційного оцінювання, за результатами якого складено висновок про підтвердження здатності кандидата здійснювати судочинство у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України;

- зайняття відповідної вакантному місцю в рейтингу суддів посади судді до відповідного суду, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України. Зарахування судді до штату відповідного суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України;

- фактичне виконання своїх обов`язків, тобто здійснення правосуддя у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України;

- законодавче закріплення розміру посадового окладу суддівської винагороди для судді суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України.

Отже, лише за сукупної наявності цих умов у судді виникає право на отримання суддівської винагороди, передбаченої Законом №1402-VIII.

Наявність у позивача лише деяких із зазначених умов не надає йому права на отримання суддівської винагороди у розмірах зазначених у Законі №1402-VIII.

Згідно з частиною четвертою статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

З наведеного вбачається, що застосування зазначеного регіонального коефіцієнта до посадового окладу безпосередньо пов`язується законодавцем із розташуванням суду, в якому суддя здійснює судочинство (тобто від кількості населення відповідного населеного пункту), а також із фактом здійснення суддею правосуддя у відповідному суді.

Таким чином, застосування регіонального коефіцієнту до посадового окладу судді, який не здійснює правосуддя, не передбачено Законом № 1402-VIII.

Подібна правова позиція наведена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 0440/6844/18, від 13 травня 2022 року у справі №160/170/20.

Аналогічна правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі №640/13975/20.

Позивач просить суд зобов`язати Апеляційний суд Закарпатської області донарахувати та виплатити суддівську винагороду з урахуванням доплати за вислугу років та регіонального коефіцієнту в розмірі 1,1 відповідно до вимог статті 135 Закону № 1402-VIII та пункту 2 наказу голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області від 06.12.2022 № 6.3.1 -3 за період з 11 грудня 2022 по 19 вересня 2023 року в загальному розмірі 558 021,57 грн.

Судом встановлено, що 06 грудня 2022 року наказом Апеляційного суду Закарпатської області № 6.3.1-3 зараховано суддю ОСОБА_1 до штату Апеляційного суду Закарпатської області та вважати, що приступив до здійснення повноважень судді Апеляційного суду Закарпатської області з 11 грудня 2022 року, (т.1, а.с. 205). Із витребуваних доказів, в томі числі оригіналу наказу, судом не встановлено іншої редакції наказу №6.3.1-3 від 06.12.2022 року, з яким позивач був ознайомлений особисто 06.12.2022 року.

Позивач стверджував, що невиплати йому доплати за вислугу років та підвищення ло регіонального коефіцієнту за період з 11.12.2022 року по 19.09.2023 року пов"язна із нездійсненням ним судочинства, у зв`язку із неприйняттям уповноваженим органом, з незалежних від нього причин, у встановлені строки рішення про переведення його на посаду судді іншого суду того самого рівня чи нижчого. Щодо таких доводів суд виходить із наступного.

Правосуддя це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ.

Системний аналіз правових норм у цій справі свідчить про те, що регіональний коефіцієнт застосовується до базового розміру посадового окладу та не є доплатою. Розмір регіонального коефіцієнту встановлюється у різних розмірах, однак обов`язковою умовою є здійснення суддею правосуддя.

Крім того, позивач не міг здійснювати правосуддя в суді, який перебуває на стадії ліквідації та був єдиним суддею в штаті такого суду, та відповідно не мав право на доплату за вислугу років та підстав для застосування регіонального коефіцієнту за вказаний період, згідно ч.4 статті 135 Закону №1402-VIII. Крім того, Конституційним Судом України не визнавалася неконституційною частина четверта статті 135 Закону № 1402, яка є чинною та підлягає до застосування, тобто питання нарахування та виплати регіонального коефіцієнту не було предметом розгляду у Рішенні від 04.12.2018 року №11-р/2018.

19 вересня 2023 року рішенням Вищої ради правосуддя № 900/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ураховуючи викладене, відсутні будь-які правові підстави для застосування до базового розміру посадового окладу позивача за період з 11 грудня 2022 по 19 вересня 2023 року, коли він не здійснював правосуддя в Апеляційному суді Закарпатської області зазначених ним доплат у визначеному розмірі до посадового окладу за вислугу років, а також додатково регіонального коефіцієнту.

Разом з тим, інші позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовної вимоги, в задоволенні якої відмовлено.

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (стаття 9 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його права, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача викладені в адміністративному позові не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Апеляційного суду Закарпатської області, Закарпатського апеляційного суду, Державної судової адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль