Ухвала

від 25.09.2024 по справі 380/19828/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/19828/24

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

25 вересня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівського комунального підприємства «Зелене світло» та представництва «КОНТРОЛ ПРОЦЕС СПОЛКА АКЦІЙНА» про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт, припинення права, -

встановив:

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі України, 26; ЄДРПОУ: 44245840), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013210917226 від 21.09.2021.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач незаконно видав Львівському комунальному підприємству "Зелене місто" дозвіл па виконання будівельних робіт № ІУ013210917226 від 22.09.2021, оскільки станом па дату видачі оскаржуваного дозволу - 21.09.2021 в представництва «КОНТРОЛ ПРОЦЕС СПОЛКА АКЦІЙНА» була відсутня ліцензія на будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів зі значними (ССЗ) наслідками. Вказує, що будівництво механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13, для будівництва якого видано оскаржуваний дозвіл, є об`єктом підвищеної небезпеки 1 і 2 класів, ідентифіковані відповідно до Закону України Про об`єкти підвищеної небезпеки, про що зазначено в дозволі на виконання будівельних робіт № ІУ013210917226 від 22.09.2021, клас наслідків ССЗ. Відтак, вважає дії відповідача з видачі Львівському комунальному підприємству "Зелене місто" дозволу па виконання будівельних робіт №ІУ013210917226 від 21.09.2021 за відсутності в генерального підрядника - представництва «КОНТРОЛ ПРОЦЕС СПОЛКА АКЦІЙНА» відповідної ліцензії на будівництво протиправними, а тому просить оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013210917226 від 22.09.2021 визнати протиправними та скасувати.

Ухвалою суду від 24.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівське комунальне підприємство Зелене місто (79035, м. Львів, вул. Зелена, 153; ЄДРПОУ: 13838331) та Представництво КОНТРОЛ ПРОЦЕС СПОЛКА АКЦІЙНА (адреса місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Пластова, 13; ЄДРПОУ: 26579612), запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази.

23.09.2024 разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ013210917226 від 21.09.2021 до моменту набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Заява обгрунтована тим, що проведення будівництва Представництвом «КОНТРОЛ ПРОЦЕС СПОЛКА АКЦІЙНА», яке не має дозвільних документів на будівництво об`єкту ССЗ, може призвести до загибелі, загрози життю або здоров`ю працівників об`єкта підвищеної небезпеки і населення, до забруднення навколишнього природного середовища. Вказує, що будівництво механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13 за класом наслідків віднесено до ССЗ, оскільки є об`єктом підвищеної небезпеки 1 і 2 класів, ідентифікований відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки", а відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» аварія на об`єкті підвищеної небезпеки - небезпечна подія техногенного характеру, що виникла під час експлуатації джерела небезпеки і за своїми наслідками призвела (може призвести) до загибелі, загрози життю або здоров`ю працівників об`єкта підвищеної небезпеки і населення чи до забруднення навколишнього природного середовища.

Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову, керується таким.

Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовано главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами четвертою-шостою статті 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- ймовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Також при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд зазначає таке.

12.07.2018 Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №1343 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ЛКП Зелене місто механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13», яким вирішив: 1. Затвердити містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво Львівським комунальним підприємством Зелене місто механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13, 2.2. Розробити у спеціалізованій проектній організації або архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт, проектну документацію на будівництво та провести її експертизу згідно з законодавством України, 2.3. Звернутися в Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові для отримання дозвільних документів, які дають право на початок виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

22.09.2021 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано Львівському комунальному підприємству «Зелене світло» дозвіл па виконання будівельних робіт № ІУ013210917226.

Вказаний дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013210917226 від 22.09.2021, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України є предметом оскарження в даній справі з підстав його видачі в порушення вимог п.9.ч.1.ст.7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності від 2 березня 2015 року N 222-УІІІ та пп.1. п.30 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затв. Постановою КМ України від 13 квітня 2011 р. 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 р. N 747), оскільки станом па дату видачі оскаржуваного дозволу - 21.09.2021 в представництва «КОНТРОЛ ПРОЦЕС СПОЛКА АКЦІЙНА» була відсутня ліцензія на будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів зі значними (ССЗ) наслідками.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову позивач у цій справі обгрунтовує тим, що проведення будівництва Представництвом «КОНТРОЛ ПРОЦЕС СПОЛКА АКЦІЙНА», яке не має дозвільних документів на будівництво об`єкту ССЗ, може призвести до загибелі, загрози життю або здоров`ю працівників об`єкта підвищеної небезпеки і населення, до забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон №3038-VІ) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Ч. 2, 8 ст. 29 Закону 3038-VI визначено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження є одним із дозвільних документів у сфері будівництва, який видається органом місцевого самоврядування для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Ч. 2 вказаної статті передбачено, що за наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Отже, наявність діючого дозволу на виконання будівельних робіт дає можливість забудовнику безперешкодно виконувати всі види будівельних робіт, враховуючи, що частиною другою статті 34 Закону № 3038-VI чітко визначено, що документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Таким чином, дозвіл на виконання будівельних робіт надає замовнику та підряднику право на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт на відповідних об`єктах будівництва, в тому числі і на вчинення будь-яких дій у межах будівельного майданчика, а тому суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реалізації запланованого проекту будівництва, що, в свою чергу, повністю знівелює можливість захисту прав і інтересів позивача у випадку прийняття судом рішення про задоволення позову.

Подібного висновку дотримується Верховний Суд в постановах від 29.11.2023 у справі № 120/2426/23 та від 21.03.2023 у справі № 460/9602/20.

Як з`ясовано судом, третьою особою розпочато та проводяться роботи з будівництва механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на АДРЕСА_2 . Суд зазначає, що будівництво механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13 за класом наслідків віднесено до ССЗ, оскільки є об`єктом підвищеної небезпеки 1 і 2 класів, ідентифікований відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки". Водночас, відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» аварія на об`єкті підвищеної небезпеки - небезпечна подія техногенного характеру, що виникла під час експлуатації джерела небезпеки і за своїми наслідками призвела (може призвести) до загибелі, загрози життю або здоров`ю працівників об`єкта підвищеної небезпеки і населення чи до забруднення навколишнього природного середовища.

Оскільки позивачем оскаржується дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013210917226 від 22.09.2021, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України, на підставі якого третьою особою здійснюється будівництво механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на АДРЕСА_2 , який за класом наслідків є об`єктом підвищеної небезпеки 1 і 2 класів, суд доходить висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного дозволу, адже у разі завершення будівництва протягом часу розгляду даної справи та до моменту прийняття рішення по суті справи виданий дозвіл втратить свою чинність.

Суд звертає увагу на приписи абз. 16 ч. 1 ст. 41 Закону № 3038-V, згідно з якими підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Таке зупинення будівельних робіт можливе шляхом видачі припису за наслідками здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю під час виконання будівельних робіт у порядку проведення позапланової перевірки суб`єкта містобудування (п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553).

Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022. Надалі, Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 14.05.2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.

П. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Таким чином, під час дії воєнного стану, орган державного архітектурно-будівельного контролю позбавлений можливості здійснювати заходи державного архітектурно-будівельного контролю та проводити позапланову перевірку на об`єкті спірного будівництва.

Крім цього, суд зазначає, що не зупинення дії оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт. дозволяє на сьогоднішній день продовжувати здійснення будівництва механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13, який за класом наслідків є об`єктом підвищеної небезпеки 1 і 2 класів, що може призвести в майбутньому до загибелі, загрози життю або здоров`ю працівників об`єкта підвищеної небезпеки і населення, до забруднення навколишнього природного середовища, подальше здійснення будівельних робіт може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано із певними труднощами, тобто спричинити негативні та невідворотні наслідки не лише для позивача, але і для необмеженого кола осіб.

До того ж, вжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого становища та дозволить уникнути негативних наслідків. Таким чином, суд вважає, що, в даному випадку, шкода від зупинення виконання будівельних робіт буде значно меншою.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову також відображено у практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право. Проміжне рішення може бути еквівалентне попереднім або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ013210917226 від 21.09.2021, виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України, до моменту набрання законної сили рішенням суду по даній справі призведе до продовження виконання третьою особою будівельних робіт на підставі документу, правомірність якого оскаржується.

Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту. Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності i процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення порушення інтересів позивача, а також іншим особам, яким цей негативний вплив може бути завданий. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Суд також враховує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 420/6907/20, від 13 травня 2021 року у справі № 420/2719/20, від 23 вересня 2021 року у справі № 420/11076/20 та від 01 червня 2022 року у справі № 580/5656/21.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та нерозривно з ним пов`язаний, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

У справі, яка розглядається суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, пересвідчився в тому, що існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. А вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із продовженням будівельних робіт на вказаному об`єкті будівництва.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі №640/18911/22.

Суд зазначає, що правомірність або протиправність оскаржуваного рішення відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності доказів у їх сукупності, що буде здійснено під час вирішення спору по суті. Водночас, суд враховує, що відповідно до даних порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва в Представництва "КОНТРОЛ ПРОЦЕС СПОЛКА АКЦІЙНА відсутня ліцензія, що надає право на виконання будівельних робіт; вказано про наявність Декларації про провадження господарської діяльності з будівельних робіт в умовах воєнного стану.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб, оскільки є достатні правові підстави, передбачені статтею 150 КАС України, для вжиття таких заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150-154, 156, 241, 243, 248, 256, 293-295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

у х в а л и в :

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ013210917226 від 21.09.2021, виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України до моменту набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.