Рішення

від 25.09.2024 по справі 600/6725/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/6725/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рошен-Буковина до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Вiддiлу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови застосування адміністративно-господарського штрафу.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рошен-Буковина (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Вiддiлу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 032450 від 10.08.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною, оскільки винесена без з`ясування всіх обставин. Позивач зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю Рошен - Буковина використовує транспортний засіб HYUNDAI INTERCARGO TRUCK F03321, державний номер НОМЕР_1 (номер і серія свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2 ) на підставі додатку № 1 від 01.04.2023 до договору оренди транспортних засобів №34/2 від 15.06.2018. Вказаний вище транспортний засіб використовується підприємством для задоволення власних потреб, а саме переміщення вантажу з одного складу, який використовується ТОВ Рошен- Буковина на інший. Факт внутрішнього переміщення вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною №ПУП000000025 від 19.06.2023 та накладною на переміщення №УП000000025 від 19.06.2023. Згідно даної накладної замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач є одна і та сам юридична особа, а саме ТОВ Рошен-Буковина, що підтверджує саме переміщення вантажу для задоволення власних потреб, а не здійснення вантажних перевезень на комерційній основі (або за власний кошт) за замовлення іншого суб`єкта господарювання або фізичної особи. Такт переміщення вантажу в межах підрозділів ТОВ Рошен-Буковина підтверджується також подорожним листом вантажного автомобіля від 19.06.2023. З урахуванням викладеного, позивач не надавав послуги з перевезення вантажів та не є суб`єктом господарювання, який надає такі послуги в розумінні Закону № 2344-ІІІ, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань. У зв`язку із цим позивач уважає, що на нього не поширюють дію приписи Інструкції № 385 та Положення № 340 в частині обов`язку пред`являти до перевірки протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, індивідуальну контрольну книжку водія, копії графіків змінності водіїв

На думку позивача, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, якими перевозиться вантаж для власних потреб в межах однієї і тієї самої юридичної особи, тому його незаконно було притягнуто до відповідальності.

Позивач зазначає, що не надає послуг з перевезення вантажів, не здійснює діяльності з надання послуг з перевезення. Вважає, що якщо суб`єкт господарювання не надає комерційних послуг з перевезення вантажів, а перевозить вантаж для власних потреб без залучення інших перевізників, то він не зобов`язаний застосовувати тахограф чи індивідуальну книжку водія. Як наслідок, на таких суб`єктів господарювання не поширюються вимоги закону про накладення фінансових санкцій за індивідуальної книжки водія чи протоколу перевірки та адаптації тахографа.

За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257 - 262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Вiддiлу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач) подала до суду відзив, в якому заперечувала проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявленого позову.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, з урахуванням документів наданих під час перевірки.

Зокрема, відповідач зазначав, що посадовими особами Укртрансбезпеки в рамках проведення заходів державного контролю відповідно до Порядку № 1567, шляхом проведення рейдової перевірки, встановлено, що у водія транспортного засобу позивача при здійсненні рейдової перевірки було виявлено: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, відсутні копії графіка змінності водіїв, неоформлена належним чином товарно-транспортна накладна, а саме в графі автомобільний перевізник не вказані дані, в графі перевезень теж не вказані дані.

За порушення вимог ст. ст. 34, 48 Закону України Про автомобільний транспорт, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області винесено постанову № 032450 від 10.08.2023 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що правомірно застосував до позивача штраф оскаржуваною постановою.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

На підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку від 16.06.2023 № 004386, 19.06.2023 на автомобільній дорозі на автодорозі Н - 03 280 км у Хмельницькій області, уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області, перевірено транспортний засіб марки HYUNDAI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить Дочірньому підприємству Кондитерська корпорація Рошен, який використовує в своїй діяльності ТОВ Рошен-Буковина (а.с. 74, 75).

Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: водій здійснює перевезення вантажу по маршруту Кам`янець-Подільський - Чернівці згідно товарно-транспортної накладної № ПУП000000025 від 19.06.2023. На час перевірки виявлено: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, відсутні копії графіка змінності водіїв, неоформлена належним чином товарно- транспортна накладна, а саме в графі автомобільний перевізник не вказані дані, в графі перевезень теж не вказані дані, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за що передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закон України Про автомобільний транспорт.

За результатами проведення рейдової перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки у Хмельницькій області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 027707 від 19.06.2023 (а.с. 67).

Вказаний акт перевірки надіслано Відділом державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві.

11.07.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 012634 щодо ДП Кондитерська Корпорація Рошен (а.с. 79).

18.07.2023 ДП Кондитерська Корпорація Рошен подало скаргу на постанову № 012634 від 11.07.2023 до Державної служби України з безпеки на транспорті (а.с. 80-81).

До скарги ДП Кондитерська Корпорація Рошен надало договір оренди транспортних засобів № 34/2 від 15.06.2018, що укладений між ДП КК Рошен та ТОВ Рошен-Буковина, додаток до нього від 01.04.2023 та акт приймання-передачі майна між ДП КК Рошен та ТОВ Рошен-Буковина.

Відповідно до договору оренди транспортних засобів від 15.06.2018 № 34/2 укладеного між ДП КК Рошен та ТОВ РОШЕН-БУКОВИНА, транспортний засіб марки HYUNDAI, реєстраційний номер НОМЕР_1 передано в оренду ТОВ Рошен-Буковина (а.с. 82-87, 88).

24.07.2023 наказом Голови Державної служби України з безпеки на транспортні № 503 скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.07.2023 № 012634, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві щодо ДП КК Рошен та передано матеріали справи про порушення для прийняття рішення за місцезнаходженням суб`єкта господарювання до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (а.с. 89).

На виконання вказаного наказу, Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві надіслано на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом серії АР № 027707 від 19.06.2023 (а.с. 90).

09.08.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті оформлено повідомлення на розгляд справи № 60081/42/24-23, згідно якого позивача запрошено до приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 248 У, 2 поверх кабінет № 1 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 10.08.2023 (а.с. 91).

Вказане повідомлення вручено представнику ТОВ Рошен-Буковина 09.08.2023, про що свідчить відмітка у вказаному повідомленні (а.с. 91).

На підставі висновків акту перевірки № 027707 від 19.06.2023, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно, 10.08.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області винесено постанову № 032450 про застосування адміністративно-господарський штрафу до позивача у сумі 17000,00 грн за порушення вимог ст. ст. 34, 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт (а.с. 14, 92).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Закон № 2344-III регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно ст. 2 Закону № 2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103) визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення № 103).

Частиною 14 ст. 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з ч. 17 20 ст. 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: 1) наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; 2) додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; 3) додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); 4) відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; 5) оснащення таксі справним таксометром; 6) відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; 7) додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; 8) наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; 9) додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; 10) виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); 11) виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до абзацу 4 пункту 16 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе: використання спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис Укртрансбезпека; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів; використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення; здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

В абзаці 3 пункту 20 Порядку № 1567 зазначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 027707 від 19.06.2023 (а.с. 76).

У акті перевірки № 027707 від 19.06.2023 зафіксовано, що 19.06.2023 посадовими особами уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області, перевірено транспортний засіб марки HYUNDAI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить ДП Кондитерська Корпорація Рошен, який використовує в своїй діяльності ТОВ Рошен-Буковина (а.с. 74, 75).

В акті також зазначено, на час перевірки виявлено: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, відсутні копії графіка змінності водіїв, неоформлена належним чином товарно-транспортна накладна, а саме в графі автомобільний перевізник не вказані дані, в графі перевезень теж не вказані дані, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за що передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закон України Про автомобільний транспорт.

В акті також зафіксовано, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 з актом ознайомився та підписав його.

Розглядом справи по суті встановлено, що згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки HYUNDAI INTERCARGO TRUCK F03321, державний номер НОМЕР_1 (номер і серія свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2 ), власником є ДП Кондитерська Корпорація Рошен, адреса: м. Київ, проспект Науки,1, корпус 1 (а.с. 37).

Матеріалами справи підтверджується, що 15.06.2018 між ДП Кондитерська Корпорація Рошен та ТОВ Рошен-Буковина укладено договір оренди транспортних засобів № 34/2, на умовах якого ТОВ Рошен-Буковина прийняло в тимчасове платне користування транспортний засіб марки HYUNDAI, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 82-87, 88).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача ТОВ Рошен-Буковина є: 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 73.11 Рекламні агентства; 73.20 Дослідження кон`юктури ринку та виявлення громадської думки (а.с. 20-24).

Дослідженням товарно-транспортної накладної №ПУП000000025 від 19.06.2023 установлено, що в ній зазначено, транспортний засіб марки HYUNDAI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , якого водіяєм є ОСОБА_1 , у графах Замовник, Вантажовідправник Вантажодержувач є позивач - ТОВ Рошен-Буковина. Інформація в графі Автомобільний перевізник відсутня (а.с. 32).

Дослідженням накладної на переміщення №УП000000025 від 19.06.2023 встановлено, що ТОВ Рошен-Буковина здійснювалося внутрішнього переміщення кондитерських виробів на загальну суму 22828,24 грн. Відправник: Склад Кам`янець - Подільський, Отримувач Склад № 1 Рошен. Відвантажив завсклад ТОВ Рошен-Буковина та тримав завсклад ТОВ Рошен-Буковина (а.с. 33).

З урахуванням наведених доказів, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт внутрішнього переміщення кондитерських виробів товарно-транспортною накладною № ПУП000000025 від 19.06.2023 та накладною на переміщення №УП000000025 від 19.06.2023, в яких чітко зафіксовано, що замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем, є одна і та ж сам юридична особа - ТОВ Рошен-Буковина.

Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Рошен-Буковина на час проведення рейдової перевірки 19.06.2023 здійснювало внутрішнє переміщення кондитерських виробів для задоволення власних потреб (господарської діяльності), в межах переміщення одного підприємства ТОВ Рошен-Буковина. Отже, 19.06.2023 позивач не здійснював вантажних перевезень на комерційній основі (або за власний кошт) за замовлення іншого суб`єкта господарювання або фізичної особи.

Більше того, факт переміщення вантажу в межах підрозділів (складів) ТОВ Рошен-Буковина підтверджується також подорожним листом вантажного автомобіля від 19.06.2023.

Під час розгляду справи по суті відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин. Не надано відповідачем також доказів здійснення позивачем перевезення кондитерських виробів в якості автомобільного перевізника.

Стосовно доводів позивача про те, що він не є автомобільним перевізником та як наслідок, на нього не поширюються вимоги Закону № 2344-III про накладення фінансових санкцій за відсутності індивідуальної книжки водія чи протоколу перевірки та адаптації тахографа, суд зазначає наступне.

На виконання вимог Закону № 2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 914 "Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)", якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція № 385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340). Вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення № 340).

При цьому, за пунктом 1.4 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, законодавець, передбачивши наявність обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для автомобільних перевізників, проте не визначив процедури дотримання цього обов`язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними або орендованими засобами, без залучення безпосередніх перевізників.

Своєю чергою абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Абзацом 1 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі Правила № 363), перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного допустимого доказу, що саме позивач є автомобільним перевізником згідно ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ.

В той же час, судом встановлено, що позивач на час проведення рейдової перевірки 19.06.2023 здійснював внутрішнє переміщення кондитерських виробів для задоволення власних потреб (господарської діяльності), в межах переміщення одного підприємства ТОВ Рошен-Буковина.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена ст. 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.

Тобто, положення ст. 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).

При цьому, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.ст. 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Суд зауважує, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідач не взяв до уваги накладну на переміщення №УП000000025 від 19.06.2023, товарно-транспортну накладну №ПУП000000025 від 19.06.2023, а також подорожній лист вантажного автомобіля від 19.06.2023 ТОВ Рошен-Буковина здійснювалося внутрішнє переміщення кондитерських виробів в межах підрозділів одного підприємства ТОВ Рошен-Буковина.

Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд приходить до переконання, що позивач не надавав послуги з перевезення вантажів та не є суб`єктом господарювання, який надає такі послуги в розумінні Закону № 2344-ІІІ.

У зв`язку із цим, суд вважає, що на позивача не поширюються дія приписів Інструкції № 385 та Положення № 340 в частині обов`язку пред`являти до перевірки протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, картки водія та роздруківка даних роботи водія.

Таким чином, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття.

За змістом ч. 1 ст. 238, ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до ст. 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання та у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Таким чином, системний аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту, під час перевезення вантажів, несуть перевізники, а не власники (орендарі) транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 Правил дорожнього руху України.

Крім того, ст. 50 Закону № 2344-III передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція, тощо).

У позові позивач зазначав, що він у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником, та переміщення вантажу ( кондитерських виробів) здійснювалося з складу в склад ТОВ Рошен в межах для задоволення власних потреб (господарської діяльності).

Вказані обставини дають підстави для висновку, що у даних спірних правовідносинах позивач не мав статуту автомобільного перевізника у розумінні Закону № 2344-III, тому не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно положень ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

Відповідно до абз.7 глави 1 Правил № 363 юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання є Договір про перевезення вантажів, який укладається між перевізником та вантажовідправником чи вантажоодержувачем.

Посилання відповідача на ненадання водієм під час проведення перевірки усіх необхідних документів на підтвердження особи перевізника не є підставою для притягнення до відповідальності особи, яка не є таким перевізником. Автомобільним перевізником є особа за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.ст. 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник (орендар) транспортного засобу.

Необхідно враховувати, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III. Автомобільний перевізник визначається на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

Проте відповідач застосував адміністративно-господарський штраф до позивача, як до особи, причетність якої до перевезення вантажу не підтверджена належними доказами.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, від 12.06.2024 № 140/2050/22.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен був з`ясувати достовірні відомості про фактичного перевізника на підставі належних та достатніх доказів.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на встановлення особи правопорушника автомобільного перевізника.

Отже суд, приходить до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами ту обставину, що автомобільний перевізник в спірних правовідносинах був саме позивач, тому останній не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке було виявлене під час рейдової перевірки працівниками відповідача.

За встановлених обставин висновок відповідача щодо допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем, як автомобільним перевізником, не відповідає фактичним обставинам справи.

Отже, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач не дотримався вимог Закону № 2344-III, тому оскаржувана постанова не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України як така, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення, тобто необґрунтовано.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладено, суд вважає, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем без урахуванням всіх обставин, що мають значення для її прийняття.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Зважаючи на наведені вище норми права та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано стягнув з позивача штраф, тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягають скасуванню.

Доводи відповідача суд відхиляє, оскільки вони не спростовують протиправність оскаржуваної постанови.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 032450 від 10.08.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Рошен-Буковина за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати (судовий збір) в сумі 2684,00 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Рошен-Буковина (вул. Василя Лесина, 3-Б, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 38048693);

відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті в особі (вул. Руська, 248 У, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя В.К. Левицький