Постанова

від 25.09.2024 по справі 480/9811/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 р. Справа № 480/9811/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Савицька Н.В.) від 21.05.2024 по справі № 480/9811/23

за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір"

до Волинської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПВП "Вибір", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА205140/2023/000549/2 від 09.08.2023;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 205140/2023/006023 від 09.08.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення про коригування митної вартості і картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки при поданні митної декларації було виконано усі вимоги частини 2 статті 53 МК України щодо надання повного обсягу необхідних для визначення розміру митної вартості документів, які не містили ані розбіжностей, ані неповноти заявлених даних, що свідчило про відсутність підстав для додаткового витребування інших документів. Крім того, позивач зауважив на тому, що надані документи за своїм змістом не суперечать один одному, в повному обсязі свідчать про вагу та ціну товару, про проведення оплати за товар у розмірах визначених укладеним контрактом, про складові заявленої позивачем митної вартості товару, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 480/9811/23 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці №UА205140/2023/000549/2 від 09.08.2023 про коригування митної вартості.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Волинської митниці №UА205140/2023/006023 від 09.08.2023 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (вул. Призалізнична, буд. 13, с. Римачі, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385) на користь Приватного виробничого підприємства "Вибір" (вул. Я.Мудрого, 60/1, офіс № 6, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 30608151) судові витрати в сумі 5368 гривень.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме: - згідно п. 9.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.03.2020 № 20436 контракт діє до 31.12.2020 року; - згідно банківського платіжного документа, що стосується товару від 02.08.2023 № Б/Н оплата здійснена 19.07.2023, однак згідно рахунка-фактури від 04.08.2023 № KG0794722 зазначена заборгованість за товар, адже термін оплати вказаний до 04.08.2023 (негайно); - в гр. 44 МД вказаний прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 08.08.2023 № Б/Н, однак даний документ не подано до митного оформлення. Вказує, що судом першої інстанції було залишено поза увагою, що уповноваженою особою митного органу під час перевірки документів поданих до митного оформлення було встановлено, що відповідно до п. 9.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) № 20436 від 05.03.2020, визначено, що контракт набуває чинності з дати його підписання і діє по 31 грудня 2020 року, при цьому документів, які б свідчили про його пролонгацію, до митного оформлення подано не було. Посилається на те, що митному органу під час митного оформлення було надано банківський платіжний документ № Б/Н від 02.08.2023 та рахунок-фактуру № KG0794722 від 04.08.2023. Згідно з банківським платіжним документом № Б/Н від 02.08.2023 оплата була здійснена 19.07.2023, в той же час рахунок-фактура, який датується 04.08.2023 містить відомості про заборгованість за товар, адже термін оплати вказаний до 04.08.2023. Також зазначає, що в п. 2.6 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.03.2020 № 20436 вказується, що порядок оплати за товар визначається у підписаних сторонами Специфікаціях. У п. 6 та п.6 .1 Специфікації № 31 від 02.06.2023 р. до Контракту № 20436 від 05.03.2020 р. вказано, що покупець проводить оплату у порядку: 100% вартості товару. Отже, ні умовами договору, ні умовами специфікації не визначено здійснення передплати, а тому банківські документи про оплату товару надані митному органу не могли бути пов`язані з товарами, які ввозилися на митну територію України. Тому твердження позивача про те, що оплата за товар здійснена раніше ніж видано рахунок-фактура не є обґрунтованими. Зазначає, що оскільки, проведена оплата 19.07.2023 року та за фактом цього отримання банківського платіжного документа № Б/Н від 02.08.2023 не містить повної інформації про товар та всіх необхідних характеристик зовнішньоекономічних операцій. Також вказує, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України прайс-лист не є основним документом однак, він є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що у гр. 44 МД № 23UA205140063398U3, серед переліку документів зазначено «прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 08.08.2023», але фактично даний документ не подано до митного органу, що не дає можливості перевірити чи має даний документ відношення до поставки товару та підтверджує числові значення складових митної вартості товарів. Вважає, що наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки надані митному органу документи містили розбіжності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 480/9811/23 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2023 Приватне виробниче підприємство "Вибір" та АТ "Кауно Грудай" (Литва) уклали між собою Контракт № 20436 на поставку товарів відповідно до специфікацій, які сторонами укладаються на кожну поставку товарів.

02.06.2023 сторони уклали Специфікацію № 31 до Контракту № 20436 від 05.03.2020 на поставку пальміту (пальмітинової кислоти) в кількості 22 МТ та вартістю 1180,00 Євро за 1 (одну) тону товару. Загальна вартість товару за Специфікацією № 31 складає 25960,00 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) Євро та включає вартість упаковки (п. 5.1. Специфікації). Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах FСА - Литва, м. Алітус, вул. Прамонес, 25 (склад продавця) відповідно до Інкотермс-2010 (п. 3 Специфікації).

28.07.2023 сторони контракту уклали Додаткову угоду № 5, відповідно до якої строк поставки встановлений до 31 серпня 2023 р. (п. 1 Додаткової угоди).

19.07.2023 позивач здійснив часткову оплату за товар згідно Специфікації № 31 від 02.06.2023 у сумі 25960,00 Євро, що підтверджується відповідним банківським платіжним документом від 02.08.2023.

09.08.2023 позивач шляхом електронного декларування подав до Волинської митниці митну декларацію № 23UА205140063398U3 та пакет документів для митного оформлення товару. Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57 Митного кодексу України - виходячи із ціни контракту.

До пакету документів наданого відповідачу для митного оформлення товару входили: Пакувальний лист № 2 від 04.08.2023; Інвойс № KGP0794722 від 04.08.2023; Автотранспортна накладна б/н від 04.08.2023; Банківський платіжний документ в/н від 02.08.2023; Рахунок-фактура № СФ-0000032 від 08.08.2023; Довідка про транспортні витрати від 08.08.2023; Контракт № 20436 від 05.03.2020; Специфікація № 31 від 02.06.2023; Прайс-лист від 02.06.2023; Договір про надання послуг митного брокера № І-1/46 від 25.07.2023; Заявка-договір на перевезення вантажів № 272 від 02.08.2023; Сертифікат якості № 40000401877 від 17.05.2023; Сертифікат здоров`я № FSQD 0820395 від 12.05.2023; Копія митної декларації країни відправлення 23LTKС0100ЕК219А48 від 04.08.2023.

09.08.2023 о 15:53:04 год. відповідач направив позивачу повідомлення, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: згідно п. 9.1. зовнішньоекономічного контракту від 05.03.2020 № 20436 контракт діє до 31.12.2020 року; згідно банківського платіжного документу, що стосується товару від 02.08.2023 б/н, оплата здійснена 19.07.2023, однак згідно рахунка-фактури від 04.08.2023 № KGP0794722 зазначена заборгованість за товар, адже термін оплати вказаний до 04.08.2023 (негайно); в гр. 44 МД вказаний прейскурант (прайс-лист) виробника від 08.08.2023 б/н, однак даний документ не подано до митного оформлення. Цим запитом також відповідач запитав у позивача додаткові документи згідно ст. 53 та 54 МК України.

У відповідь на вказане повідомлення митниці, позивач листом вих. № 1/23 від 09.08.2023 повідомив відповідача про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України.

09.08.2023 о 17:08:23 год. відповідач направив позивачу повідомлення, в якому повідомляє, що митна вартість не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом у зв`язку з наявністю розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах та відсутності документального підтвердження визначеного рівня митної вартості товарів. Відповідач також повідомив, що у Волинської митниці відсутня цінова інформація про вартість ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості згідно положень статей 59-61 МК України; відсутня цінова інформація про вартість продажу (відчуження) ідентичних чи аналогічних товарів на митні території України для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 62 МК України; відсутня цінова інформація про вартість товарів, наданої виробником товарів, що оцінюється, для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 63 МК України. Відповідач повідомив, що володіє ціновою інформацією щодо вартості товарів, митне оформлення яких здійснено: товар 1 - на рівні 1,78 Євро/кг за МД № UА209170/2023/051145 від 28.06.2023, за МД № UА500500/2023/016158 від 12.05.2023.

Відповідачем 09.08.2023 було прийнято Рішення про коригування митної вартості UА205140/2023/000549/2, відповідно до якого відповідачем застосовано резервний метод згідно із статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби на рівні 1,78 Євро/кг за МД № UА209170/2023/051145 від 28.06.2023, за МД № UА500500/2023/016158 від 12.05.2023.

Разом з Рішенням про коригування митної вартості відповідачем винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА205140/2023/006023, в якій зазначено наступні причини відмови: митна вартість товару 1 не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподання декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53, МК України. Митну вартість скориговано. Прийнято рішення про коригування митної вартості № UА205140/2023/000549/2 від 09.08.2023 відповідно до вимог Розділу III (ст. 49-66) МК України. Також зазначено, що Рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до ст. 24 МК України може бути оскаржене у митному органі вищого рівня або в суді.

Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що Волинська митниця не надала достатніх належних доказів на підтвердження того, що подані позивачем документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації та не довела наявності визначених законом обставин не застосовувати основний метод визначення митної вартості та підстав для витребування у позивача додаткових документів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Надаючи оцінку доводам апелянта в частині того, що згідно п. 9.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.03.2020 № 20436 контракт діє до 31.12.2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що до митного оформлення надавався Контракт № 20436 від 05.03.2020 р. Відповідно до п. 9.1. Контракту, Контракт набуває чинності з дати його підписання і діє по 31 грудня 2020 року.

Колегія суддів зазначає, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності (абз. 13 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з п. 9.5 Контракту дія Контракту автоматично пролонгується на наступний календарний рік, якщо жодна із Сторін за 30 (тридцять) календарних днів до його закінчення не висловить намір розірвати Контракт. Кількість пролонгацій не обмежена.

Враховуючи те, що митним органом не доведено, що сторонами Контракту висловлювався намір щодо його розірвання, суд дійшов до висновку, що Контракт є чинним, а тому доводи митного органу в цій частині є безпідставними.

Що стосується посилання відповідача на те, що під час митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлені певні розбіжності в поданих документах, зокрема, згідно банківського платіжного документу, що стосується товару від 02.08.2023 № Б/Н оплата здійснена 19.07.2023, однак згідно рахунка-фактури від 04.08.20253 № KGP0794722 зазначена заборгованість за товар, адже термін оплати вказаний до 04.08.2023 (негайно), колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до п. 6.1 Специфікації № 31 від 02.06.2023 р. до Контракту № 20436 від 05.03.2020 р. Покупець проводить оплату в наступному порядку: 100% вартості Товару, вказаної у п. 5.1. Специфікації.

Відповідно до п. 5.1. цієї ж Специфікації загальна вартість Товару складає 25960,00 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) Євро. У вартість Товару входить вартість упаковки.

В свою чергу, в Інвойсі № KGP0794722 від 04.08.2023, наданому до митного оформлення вказано: «Умови оплати негайно; належна дата 04.08.2023».

Наведене свідчить про те, що покупець мав сплатити за товар до вказаної дати, а тому умови оплати не порушені, а вартість товару, поданого за митного оформлення, сплачена Позивачем в повній мірі і заборгованість відсутня, що підтверджується документами, які надавалися митному органу.

Що стосується посилання відповідача на те, що банківський платіжний документ, що був поданий до митного товару, не містив повної інформації про товар та всіх необхідних характеристик зовнішньоекономічних операцій, а тому неможливо ідентифікувати платіжне доручення з певною партією поставки товару, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган не вказав про такий недолік.

Крім того, до митного оформлення було подано Банківський платіжний документ в/н від 02.08.2023, який свідчить про оплату 19.07.2023р. товару на суму 25960,00 Євро. В графі 10 зазначеного документу міститься інформація про переказ англійською мовою, а саме вказано: «Попередня оплата за пальмак Контракт 20236 від 05.03.2020, Спец. 31 від 02.06.2023».

На підставі цього, колегія суддів зазначає, що твердження митного органу про те, що банківський платіжний документ не містить повної інформації про товар та необхідних характеристик зовнішньоекономічних операцій та банківський документ про оплату не міг бути пов`язаний з товарами, які ввозились на митну територію України, є безпідставними.

Що стосується доводів митного органу про те, що в гр. 44 МД вказаний прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 08.08.2023 № Б/Н, однак даний документ не подано до митного оформлення, колегія суддів зазначає, що прайс-лист товару б/н від 08.08.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку від продавця.

При цьому, положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутні такі документи як прайс-лист.

Судовим розглядом встановлено, що за умовами контракту № 20436 від 05.03.2020 ціна на товар, який поставляється визначається у специфікаціях, що є частиною контракту, а не прайс-листами.

В свою чергу, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, є документом довільної форми та лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами окремо.

Отже, вказаний документ не є обов`язковими документами для підтвердження заявленої митної вартості товару, а отже особливості його оформлення, на які посилається відповідач, не свідчать про недостовірність заявлених декларантом відомостей, у зв`язку з чим наявність, відсутність чи будь-які недоліки такого документу, як прайс-лист, не можуть бути покладені в основу прийняття рішення про коригування митної вартості.

Стосовно доводів митного органу про відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, Верховний суд у своїх постановах від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15; від 24.01.2019 у справі № 820/636/17; від 21.01.2020 у справі № 812/2336/14; від 13.02.2020, у справі № 810/1175/16 навіть якщо в інформаційних базах даних митного органу наявна інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів, аналогічних/подібних товарів, то це не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Колегія суддів зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 805/2713/16-а.

Колегія суддів також зазначає, що наявність у ЄАІС інформації про те, що ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і вборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом в постанові від 21.08.2018 року у справі № 815/3482/1 сформовано правовий висновок, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню».

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 08.10.2019 року у справі № 803/776/17 декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За наслідками апеляційного перегляду цієї справи, з матеріалів справи встановлено те, що позивачем надано достатньо документів для визначення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору. В свою чергу, в порушення вимог 58 МК України, відповідачем було здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного (резервного) методу.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Волинської митниці №UА205140/2023/000549/2 від 09.08.2023 про коригування митної вартості та картка відмови Волинської митниці №UА205140/2023/006023 від 09.08.2023 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправним та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 480/9811/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов