Постанова

від 19.09.2024 по справі 480/48/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 р.Справа № 480/48/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Чалого І.С. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Щурової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, повний текст складено 02.02.24 року по справі № 480/48/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС"

до Сумської митниці

про визнання протиправними та скасування прийнятого рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю ІМПУЛЬС (далі ТОВ ІМПУЛЬС, позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000016/2 від 25.04.2023 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000215;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000018/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № А805020/2023/000245;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000020/2 від 16.05.2023 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000259;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000019/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№ А805020/2023/000258;

- стягнути з Сумської митниці на користь ТОВ «ІМПУЛЬС» судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу в розмірі 25000 грн та сплату судового збору.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 позовні вимоги ТОВ Імпульс до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови роз`єднано.

Виділено у самостійні провадження позовні вимоги:

1) про визнання протиправними та скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000018/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000245;

2) про визнання протиправними та скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000020/2 від 16.05.2023 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000259;

3) про визнання протиправними та скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000019/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000258.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 прийнято справу № 480/48/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС" до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000018/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000245 (Номер категорії справи 108020200) до свого провадження.

Позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000018/2 від 12.05.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000245 обґрунтовані тим, що службовою особою, яка винесла оскаржуване рішення порушено статтю 58 Митного кодексу України (далі МК України) та неправомірно застосовано другорядний метод визначення митної вартості, оскільки позивачем було дотримано усіх вимог чинного законодавства при поданні документів до митного оформлення. Водночас, митним органом не зазначено у рішенні про коригування митної вартості, які саме документи викликали сумнів у інспектора та не зазначено жодного обґрунтування неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 480/48/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС" до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування прийнятого рішення та картки відмови задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000018/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2023/000245.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС" (вул. Станична, буд. 69, м. Дніпро, 49050, код ЄДРПОУ 30012738) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС" (вул. Станична, буд. 69, м. Дніпро, 49050, код ЄДРПОУ 30012738) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 480/48/24 та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ІМПУЛЬС» до Сумської митниці відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000018/2 від 12.05.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2023/000245 прийняті митним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для їх скасування відсутні.

Пояснив, що під час проведення перевірки документів, наданих декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною угоди шляхом порівняння такої з рівнем митної вартості ідентичного товару, митне оформлення якого вже здійснено встановлено, що фактурна вартість за одиницю оцінюваного товару є значно нижчою, ніж фактурна вартість за одиницю ідентичного товару, митне оформлення якого вже здійснено, що і викликало сумніви щодо достовірності заявленого рівня митної вартості товару та слугувало підставою для витребування додаткових документів, зокрема, висновків про якісні та вартісні характеристики товарі, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Так, фактурна вартість заявленого декларантом товару «пентаеритрит моно-клас технічний», за поданою позивачем митною декларацію від 10.05.2023 № UA805020/2023/004771 відповідно до рахунку-проформи від 20.04.2023 № 6590002369 складає 1 850 євро/тонна. Проте, за наявною у системах митного органу, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів) інформацією спеціалізованого аналітичного агентства (ICIS), ціна метанолу (основного компоненту при виробництві пентаеритриту) за період березень-квітень 2023 року коливається в межах приблизно 2 500 2 550 китайських юаней.

Разом з цим, з моменту попереднього митного оформлення ідентичного товару на митну територію України на рівні 2,21 євро/кг (митна декларація від 30.03.2023 №UA805020/2023/003263) значного коливання ціни метанолу (основного компоненту при виробництві пентаеритриту) не відбулося, а тому здійснивши вищевказаний аналіз поданого декларантом позивача пакету документів та виявивши, що відомості є необ`єктивними та не містять усіх відомостей, щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари, інспектором з митного оформлення на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України було направлено декларантові в електронному повідомленні перелік документів, необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів.

Зважаючи на те, що поданi декларантом документи є неповними, та враховуючи ненадання декларантом будь-яких додаткових документів та/чи пояснень для підтвердження правильності обчисленої ним митної вартості оцінюваних товарів, не здійснення жодної спроби підтвердити ціну, що сплачена за товар, відповідачем зроблено висновок про неможливість використання основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому й про необхідність коригування заявленої митної вартості за другорядним методом на основі наявної інформації з програмно-інформаційного комплексу ЄАІС щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України.

Також, зауважив, що висновок суду про не зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів конкретних документів, які викликали сумнів у достовірності поданих декларантом відомостей, є таким, що не відповідає дійсності та спростовується інформацією, викладеною у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, надав до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи без участі представника позивача, у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання. Також зазначив про безпідставність апеляційної скарги та вважав її такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «ІМПУЛЬС» (Дніпро, Україна) та компанією «PERSTORP CHEMICALS GMBH» (Німеччина) укладено Договір № UA023/2022 від 2 червня 2022 року про постачання товарів згідно обумовленими сторонами Замовленнями (а.с. 12 17). Відповідно до Замовлення № 8 від 19.04.2023 сторони узгодили постачання товару «пентаеритрит моно» за ціною 74 000 Євро за 40 000 кг товару (а.с. 31).

Так, на виконання вимог вищевикладеного контракту «PERSTORP CHEMICALS GMBH» (Німеччина) продало, а ТОВ «Імпульс» купило товар, зазначений в інвойсі № 6580013839 від 04.05.2023 р (а.с. 18 19).

10 травня 2023 року ТОВ «Імпульс» подало до Сумської митниці митну декларацію 23UА805020004171U8 та пакет документів для митного оформлення товару. Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 57 Митного кодексу України - виходячи із ціни контракту.

Разом з митною декларацією №UА805020004171 було надано пакет документів, визначених у графі 44 вказаної МД:

1. за кодом «0003» - сертифікат якості від 03.05.2023;

2. за кодом «0271» - пакувальний лист б/н від 04.05.2023;

3. за кодом «0325» - рахунок проформа 6590002369 від 20.04.2023;

4. за кодом «0380» - рахунок-фактура (інвойс) 6580013839 від 04.05.2023;

5. за кодом «0730» - автотранспортна накладна б/н від 04.05.2023 року;

6. за кодом «0862» - декларація про походження товару 6580013839 від 04.05.2023;

7. за кодом «3001» - банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.04.2023;

8. за кодом «3004» - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 100523/1 від 10.05.2023;

9. за кодом «3007» - документ, що підтверджує вартість перевезення товару 100523/1 від 10.05.2023;

10. за кодом «4103» - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 8 від 19.04.2023;

11. за кодом «4104» - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу UА023/2022 від 02.06.2022;

12. за кодом «d4207» - договір про надання послуг митного брокера 12 від 12.07.2022;

13. за кодом «4301» - договір (контракт) на перевезення 09/16/2022/2 від 16.09.2022;

14. за кодом «7012» декларація - інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером 6580013838 від 04.05.2023;

14. за кодом «9000»- інформація виробника від 25.04.2023;

15. за кодом «900» - МД 23UA209230048257U0 від 09.05.2023;

15. за кодом «9610» - копія митної декларації країни відправлення 23DЕ835205818339Е0 від 04.05.2023.

Здійснивши аналіз поданого декларантом позивача пакету документів, інспектором з митного оформлення на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України було направлено декларантові в електронному повідомленні перелік документів, необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів : висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також декларантові роз`яснено право надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Декларантом повідомлено про неможливість надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

12.05.2023 Сумською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА805000/2023/000018/2, відповідно до якого відповідачем застосовано другорядний метод визначення митної вартості (2) - за ціною договору щодо ідентичних товарів, при цьому збільшено митну вартість з 1,85 Євро до 2,14 Євро за 1 кг (а.с. 27). Відповідачем зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UА805020/2023/003263 від 30.03.2023.

Також, митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805020/2023/000245 (а.с. 26).

Не погоджуючись з вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх сккасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваних рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товару № UА805000/2023/000018/2 від 12.05.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2023/000245, оскільки надані позивачем до митного органу документи відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України у повній мірі підтверджують митну вартість товару. Водночас, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012 (далі МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 12.05.2023 №UA805000/2023/000018/2, підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано, що за результатами проведеної перевірки документів, які зазначені у частині другій статті 53 МКУ України встановлено, що фактурна вартість за одиницю оцінюваного товару є значно нижчою, ніж фактурна вартість за одиницю ідентичного товару, митне оформлення якого вже здійснено, що викликало сумніви щодо достовірності заявленого рівня митної вартості товару.

Відповідачем зазначено, що фактурна вартість заявленого декларантом товару пентаеритрит моно клас технічний, за митною декларацію від 10.05.2023 №23UА8050/2023/004771 відповідно до рахунку-проформи від 20.04.2023 № 6390002369 складає 1 850 євро/тонна. Проте, відповідно до інформації спеціалізованого аналітичного агентства (ICIS), ціна метанолу (основного компоненту при виробництві пентаеритриту) за період березень-квітень 2023 року коливається в межах приблизно 2 500 2 550 китайських юаней. Тобто, з моменту попереднього митного оформлення (митна декларація від 30.03.2023 №UA805020/2023/003263), значного коливання ціни метанолу (основного компоненту при виробництві пентаеритриту), не відбулося, при цьому на інформаційних ресурсах митних органів (системах, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів) міститься інформація щодо митного оформлення ідентичного товару на митну територію України на рівні 2,21 євро/кг (митна декларація від 30.03.2023 №UA805020/2023/003263)

В рішенні наведено розрахунок митної вартості товару пентаеритрит моно клас технічний, відповідно до якого, митна вартість товару становить 2,206 євро/кг.

Отже, фактично підставою для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, визначена у вищевказаній митній декларації, яка була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з частинами 1-4 статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Колегія суддів звертає увагу, що застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відповідач використовував митну декларацію від 30.03.2023 № UA805020/2023/003263 та навів розрахунок митної вартості, який складає 2,206 євро/кг товару.

Дослідивши надану відповідачем до матеріалів справи вказану митну декларацію від 30.03.2023 № UA805020/2023/003263, колегією суддів встановлено, що ціна товару сформована за відмінних складових, а саме, інший вид товару.

Так, у декларації, наданій позивачем, зазначено товар інші поліспирти: Pentaerythritol (пентаеритрит) моно-клас технічний 20000 кг, масова доля монопенаерититу: - 99,2%, CAS-115-77-5, у формі білого кристалічного порошку, використовується для виробництва лакофарбових матеріалів та поліграфічних фарб. Місць 20, AG/20/20 піддонів, 800 мішків, при цьому товар у декларації від 30.03.2023 № UA805020/2023/003263, на яку послався відповідач, як на підставу для коригування митної вартості, являє собою інші поліспирти: 102373 Pentaerythritol (пентаеритрит) моно-клас технічний 20000 кг., масова доля монопенаерититу: - 98,7%, CAS-115-77-5, у формі білого кристалічного порошку, використовується для виробництва лакофарбових матеріалів та поліграфічних фарб. Місць 20, AG/20/20 піддонів, 800 мішків. Наведене дає підстави для висновку про не подібність (не аналогічність) товару, поставленого позивачу у межах спірної митної операції, оскільки товари не відповідають між собою за показником масової долі монопенаерититу. Не наведено митним органом і додаткових пояснень щодо порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, що в свою чергу свідчить про невмотивованість визначення митним органом митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Слід зазначити, що згідно з приписами пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила № 598), у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Тобто, вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.

Також, колегія суддів зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Разом з цим, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 та від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів статті 53 МК України основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем було надано посадовим особам відповідача сертифікат якості від 03.05.2023, пакувальний лист б/н від 04.05.2023, рахунок проформу 6590002369 від 20.04.2023, рахунок-фактуру (інвойс) 6580013839 від 04.05.2023, автотранспортну накладну б/н від 04.05.2023, декларацію про походження товару 6580013839 від 04.05.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.04.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 100523/1 від 10.05.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 100523/1 від 10.05.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 8 від 19.04.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу UА023/2022 від 02.06.2022, договір про надання послуг митного брокера 12 від 12.07.2022, договір (контракт) на перевезення 09/16/2022/2 від 16.09.2022, декларація - інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером 6580013838 від 04.05.2023, інформація виробника від 25.04.2023 року, МД 23UA209230048257U0 від 09.05.2023, копія митної декларації країни відправлення 23DЕ835205818339Е0 від 04.05.2023 року.

Дослідивши вищенаведені документи, колегія суддів встановила, що вони підтверджують заявлену митну вартість товару у розмірі 37000 Євро за 20000 кг товару (1,85 Євро/кг). При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані декларантом документи не містять.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, фактично, єдиний документ на який посилається митний орган в обґрунтування прийняття рішення про коригування митної вартості це інформація спеціалізованого аналітичного агентства (ICIS), яка надавалась декларантом додатково.

Відповідач зазначає, що згідно зазначеної інформації, ціна метанолу (основного компоненту при виробництві пентаеритриту), з середини березня (з часу виставленого продавцем рахунку під час попереднього митного оформлення товару - митна декларація від 30.03.2023 №UA805020/2023/003263) та на початок квітня 2023 року (враховуючи значення котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунку-фактури) коливається в межах 2 500 - 2 550 китайських юаней, відтак, на думку відповідача, з моменту попереднього митного оформлення (30.03.2023), значного коливання ціни метанолу, як основного компоненту при виробництві пентаеритриту моно, не відбулося.

Разом з цим, згідно з тією ж інформацією спеціалізованого аналітичного агентства (ICIS), ціни на метанол знизилися лише символічно, але ціна на каустичну соду, яка тривалий час була дуже стабільною і зростала з липня 2021 року, почала зменшуватися, що дозволяє знизити ціну на пентаеритрит моно (а.с. 112 114).

Тобто, ціна на пентаеритрит моно знизилася за рахунок зменшення ціни такого компоненту при його виробництві, як каустична сода, проте відповідачем не надано оцінки тим обставинам, що метанол не є єдиним та незамінним компонентом при виробництві пентаеритриту моно та не враховано динаміку цін на інші його складові та компоненти, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки митного органу про незмінність ціни на пентаеритрит моно є необґрунтованими, а отже не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене висновки митного органу, наведені в оскаржуваному рішенні є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а тому не беруться колегією суддів до уваги.

Колегія суддів також вважає безпідставними посилання митного органу на ненадання позивачем висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказує, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.

За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура (інвойс) та банківський платіжний документ.

Колегія суддів зазначає, що при поданні до митного органу митної декларації № UA805020/2023/004771 від 10.05.2023 декларантом заявлено митну вартість товару згідно з ціною договору, а всі надані до митного оформлення документи не містять жодних розбіжностей щодо ціни товару, відтак, не можуть викликати сумнів у правильності визначення митної вартості товару за основним методом.

Інших розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах не було наведено у спірному рішенні і не було покладено в його основу суб`єктом владних повноважень. Водночас, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади. Звідси висновується, що адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене, в даному випадку, за результатами митних заходів і процедур, виключно на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Таким чином, під час апеляційного перегляду справи Сумською митницею не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, не містили обов`язкових відомостей, необхідних для правильного визначення митної вартості товару.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000018/2 від 12.05.2023 винесено відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000245, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З приводу позовних вимог в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями частин 3 та 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і у постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).

На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВМ № 1029741 (том 1, а.с 58), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000576 (том 1, а.с 58 зворот), договір про надання правової допомоги № 18/05 від 18.05.2023 (том, а.с. 59 60 зворот) (далі Договір), рахунок на оплату № 18/05 від 18.05.2023 на суму 12500,00 грн (том 1, а.с. 61) та квитанцію про оплату правової допомоги від 18.05.2023, відповідно до якої, за надання правничої допомоги за договором від 18.05.2023 сплачено грошові кошти в сумі 12500,00 грн, як передплата по договору (том 1, а.с. 61 зворот).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що виконавець надає замовнику послуги, зокрема з надання правового аналізу з приводу питань, пов`язаних з оскарженням рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000018/2 від 12.05.2023 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000245.

Розділом 3 Договору визначено, що за надання послуг, передбачених цим Договором, замовник здійснює оплату в розмірі 25000,00 грн, які сплачуються шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок виконавця. Оплата в розмірі 12500,00 грн здійснюється після підписання договору шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок виконавця, залишок у розмірі 12500,00 грн сплачується упродовж двох місяців з дати підписання договору.

Отримання адвокатським об`єднанням передоплати по договору на виконання вищевказаних умов підтверджується квитанцією № 18/05 від 18.05.2023 на суму 12500,00 грн.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 по справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зі змісту норм частин 4-6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Так, у поданому до суду першої інстанції клопотанні від 20.07.2023, відповідач виклав заперечення щодо заявленої до відшкодування ТОВ «ІМПУЛЬС» суми судових витрат, в яких вказав, що з огляду на незначну складність даної справи та великий обсяг судової практики з аналогічних спорів співмірною сумою відшкодування є сума понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, а заявлена позивачем сума 25000,00 грн є значно завищеною в порівнянні з виконаною роботою адвоката.

При цьому, колегія суддів зауважує, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається будь-яких заперечень щодо стягнутої судом першої інстанції з відповідача суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Зменшуючи розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з 25000,00 грн до 3000,00 грн, суд першої інстанції врахувавши заперечення відповідача, дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума судових витрат є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого ним часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, судом першої інстанції враховано, що сума витрат на правову допомогу була визначена позивачем з урахуванням всіх позовних вимог, які судом було роз`єднано в окремі провадження.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складено позовну заяву та приймалась участь у судових засіданнях в суді першої інстанції.

Під час перегляду даної справи, суд апеляційної інстанції також враховує обсяг вказаних документів та їх фактичне значення для справи, а також результат розгляду даної справи (задоволення позову в повному обсязі).

Таким чином, беручи до уваги досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, які містять опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає до стягнення (3000,00 грн).

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 по справі № 480/48/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді І.С. Чалий В.Б. Русанова Повний текст постанови складено та підписано 25.09.2024 року