Постанова

від 25.09.2024 по справі 160/6635/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6635/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/6635/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

12.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.02.2024 №Ф-6424-0436/67 про сплату 12 129,97 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області відкоригувати в інформаційній системі органів ДПС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , шляхом виключення недоїмки - заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 12 129,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваною вимогою відповідач вимагає сплатити єдиний внесок у загальному розмірі 12 129,97 грн. Водночас, позивач з 16.01.2017 не проводить індивідуальну адвокатську діяльність, а єдиний внесок за нього сплачує роботодавець - адвокатське об`єднання «Дефенсіо», з яким останній перебуває у трудових правовідносинах. З огляду на наведене, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року позов задоволено повністю.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що нарахування позивачу штрафних санкцій та пені здійснювалось податковим органом на суму заборгованості зі сплати єдиного внеску, яка виникла в період з 4 кварталу 2013 по 2017 рік. Останній у вказаний період, відповідно до вимог закону, був зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок як особа, що зареєстрована як ФОП. Враховуючи той факт, що головною умовою для нарахування санкцій є встановлений факт несплати або несвоєчасної сплати єдиного внеску, а факт саме несвоєчасної сплати єдиного внеску у цій справі повністю не був досліджений судом 1-ї інстанції та дійсно мав місце, рішення контролюючого органу від 15.08.2018 є правомірним. Вважає, що спірна вимога від 14.02.2024 №Ф-6424-0436/67 про сплату 12 129,97 грн. винесена ГУ ДПС у Дніпропетровській області в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та не підлягає скасуванню. При цьому звертає увагу, що жодного спростування вказаних фактів (в т.ч. і відомостей ІКП) та встановлених обставин позивачем під час розгляду справи наведено не було та відповідних доказів (зокрема своєчасної сплати сум єдиного внеску) не надано.

Позивач правом на подання відзиву не скористалась.

В силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за даними інформаційних систем ДПС України позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області: з 24.05.2012 року по 16.01.2017 року як фізична особа-підприємець; з 16.04.2012 року по 19.08.2020 року як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Система оподаткування: з 01.06.2012 по 30.06.2015 на спрощеній системі оподаткування; з 01.07.2015 по 16.01.2017 на загальній системі оподаткування. Для здійснення контролю за сплатою єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, Державною податковою службою України розроблено алгоритм автоматичного нарахування єдиного внеску, які щоквартально відображаються в інтегрованій картці платників по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП по КБК 7104000).

Отже, в ІКП по КБК 7104000 ОСОБА_1 згідно алгоритму відображення сум квартальних нарахувань з єдиного внеску на центральному рівні в автоматичному режимі нараховано зобов`язань: 4 квартал 2013 року у сумі 1218,67 грн., строк сплати до 20.01.2014, фактично сплачено в повному обсязі 06.03.2018; 1 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., строк сплати до 22.04.2014, фактично сплачено в повному обсязі 06.03.2018; 2 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., строк сплати до 21.07.2014, фактично сплачено в повному обсязі 06.03.2018; 3 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., строк сплати до 20.10.2014, фактично сплачено в повному обсязі 06.03.2018; 4 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., строк сплати до 20.01.2015, фактично сплачено в повному обсязі 06.03.2018; 1 квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн., строк сплати до 20.04.2015, фактично сплачено в повному обсязі 06.03.2018; 2 квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн., строк сплати до 20.07.2015, фактично сплачено в повному обсязі 27.03.2018; за 2017 рік у сумі 704,0 грн., граничний строк сплати 09.02.2018, фактично сплачено в повному обсязі 27.03.2018.

16.04.2012 позивач отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2488, після чого з 28.05.2012 році останній був зареєстрований, як фізична-особа підприємець відповідно до довідки форми 40ПП від 29.05.2012 року, з КВЕД 64.10 - «Діяльність у сфері права», також взятий на облік як платник єдиного податку.

15.04.2014 було зареєстровано Адвокатське об`єднання «ДЕФЕНСІО» (код 39180703), тобто відповідно до ЗУ «про адвокатуру та адвокатську діяльність» чим змінив організаційну форму адвокатської діяльності з індивідуальної адвокатської діяльності на адвокатську діяльність у формі адвокатського об`єднання.

16.01.2017 позивач припинив діяльність як фізична-особа підприємець, про що зроблено відповідний запис у Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Про що в подальшому повідомив ограни ДПС.

Починаючи з 20.04.2018 відповідно до наказу №1-к позивач приступив до обов`язків керуючого партнера АО «ДЕФЕНСІО» (код 39180703). Та з цього часу позивач отримує заробітну плату на зазначеному підприємстві, з якої здійснюються відрахування по всім обов`язковим податкам та платежам та ЄСВ в тому числі.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, з 16.01.2017 не проводить індивідуальну адвокатську діяльність, тобто не є особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, у зв`язку з чим було подано до податкового органу заяву про зняття з обліку у зв`язку зі зміною організаційної форми адвокатської діяльності, а він як адвокат не маю обов`язку сплачувати ЄСВ, оскільки всі обов`язкові платежі, у тому числі і ЄСВ, сплачується Адвокатським об`єднанням «ДЕФЕНСІО», як юридичною особою - страхувальником.

За реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі №160/9219/19 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.08.2019 № Ф-5295-50/67.

Присуджено на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а).

01.03.2024 позивач засобами поштового зв`язку отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.02.2024 року №Ф-6424-0436/67 про сплату 12129 грн. 97 копійок по «Єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Вважаючи спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та безпідставною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Предметом розгляду апеляційної скарги є перевірка правомірності винесення контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2024 №Ф-6424-0436/67 на суму 12 129,97 грн.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить наступного висновку.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України щодо відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI від 10.12.2020 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється, у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Згідно із пунктами 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення таким поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Як свідчать встановлені обставини справи та не заперечується сторонами, позивач перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області з 24.05.2012 по 16.01.2017 як фізична особа-підприємець, а саме: з 01.06.2012 по 30.06.2015 на спрощеній системі оподаткування та з 01.07.2015 по 16.01.2017 на загальній системі оподаткування.

В інтегрованій картці платників по коду бюджетної класифікації 71040000 ОСОБА_1 згідно алгоритму відображення сум квартальних нарахувань з єдиного внеску на центральному рівні в автоматичному режимі нараховано наступні зобовязання: 4 квартал 2013 року у сумі 1218,67 грн., строк сплати до 20.01.2014, фактично сплачено в повному обсязі 06.03.2018; 1 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., строк сплати до 22.04.2014, фактично сплачено в повному обсязі 06.03.2018; 2 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., строк сплати до 21.07.2014, фактично сплачено в повному обсязі 06.03.2018; 3 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., строк сплати до 20.10.2014, фактично сплачено в повному обсязі 06.03.2018; 4 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., строк сплати до 20.01.2015, фактично сплачено в повному обсязі 06.03.2018; 1 квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн., строк сплати до 20.04.2015, фактично сплачено в повному обсязі 06.03.2018; 2 квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн., строк сплати до 20.07.2015, фактично сплачено в повному обсязі 27.03.2018; за 2017 рік у сумі 704,0 грн., граничний строк сплати 09.02.2018, фактично сплачено в повному обсязі 27.03.2018.

Предметом спору у даній справі є вимога від 14.02.2024 №Ф-6424-0436/67 на суму 12 129,97 грн.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказана вимога контролюючого органу є протиправною та підлягає скасуванню, проте з інших підстав, ніж зазначені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2024 №Ф-6424-0436/67 про сплату 12129,97 грн. (а.с. 13, 50) стала наявність боргу, що виник згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперехування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0357541313 від 15.08.2019 (а.с. 47).

Як вбачається з вищевказаного рішення контролюючого органу, у зв`язку з несвоєчасною сплатою нарахованого єдиного внеску позивачем за період з 21.01.2014 по 06.03.2018, відповідачем було застосовано до останнього штрафні санкції у розмірі 502,27 грн. та 760,77 грн., а також пеню у розмірі 10866,93 грн. на загальну суму 12129,97 грн.

Вказане рішення було направлено позивачу засобами поштового зв`язку та отримано ним 22.08.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 49). Матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем рішення №0357541313 від 15.08.2019.

Дослідивши зміст оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2024 №Ф-6424-0436/67, колегія суддів доходить до висновку що вона не відповідає критеріям наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, оскільки по-перше у вимозі сума боргу складається лише з недоїмки на суму 12129,97 грн., а в графах «штрафи» та «пеня» - інформація відсутня, по-друге у вимозі відсутнє будь-яке посилання на рішення контролюючого органу №0357541313 від 15.08.2018, як на підставу наявності у позивача суми боргу у розмірі 12129,97 грн.

За наведених обставин, оскільки відповідачем не доведено наявність у позивача саме «недоїмки» на суму 12129,97 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6424-0436/67 від 14.02.2024 не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності і безсторонності, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 77 КАС України відхиляє доводи відповідача, на підтвердження доводів скарги, що рішення від 15.08.2018 №0357541313 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску було винесено ГУ ДПС у Дніпропетровській області у спосіб, в межах та на підставі чинного законодавства, оскільки зазначене рішення не є предметом спору в даній справі.

Також колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що визнання протиправною оскаржуваної вимоги не може призвести до жодних правових наслідків, оскільки вона не є актом індивідуальної дії.

Щодо виключення з особового кабінету (рахунку) позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 12 129,97 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно до приписів статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Приписами статті 72 Податкового кодексу України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків, звіти про підзвітні рахунки, подані від фінансових агентів; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку, а також інформація, наведена у скарзі покупця (споживача) щодо порушення платником податків встановленого порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій; від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки, інформацію про відповідність резидентів Дія Сіті вимогам Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», зокрема щодо включення/виключення платників податків до/з реєстру Дія Сіті.

За змістом статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943, затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який є чинним на час розгляду справи (далі - Порядок №5), згідно із пунктом 2 розділу І якого інтегрована картка платника (ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.

Згідно із підпунктом 2 «Визначення первинних показників щодо сум погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску» пункту 1 «Визначення первинних показників документів податкових органів, відображених в інформаційній системі, які підлягають перенесенню до ІКП» розділу VI «Відображення в інформаційній системі показників податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску та іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, розстрочених (відстрочених) зобов`язань (боргів), а також списання боргу (заборгованості)» Порядку №5 передбачено, що первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі №826/9288/18.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що оскільки оскаржувана вимога №Ф-6424-0436/67 від 14.02.2024 визнана судом протиправною та скасовується, належним способом захисту, що відновить порушені права позивача, є коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки шляхом виключення нарахованої суми недоїмки в розмірі 12 129,97 грн.

Відтак, оскільки суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про скасування оскарженого рішення проте з інших підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити.

Враховуючи наведене, діючи в межах доводів апеляційної скарги, оскаржене у справі судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишенню без змін.

За правилами частин першої, четвертої статті 317 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року в адміністративній справі №160/6635/24 змінити та викласти її у редакції мотивувальної частини цієї постанови.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року в адміністративній справі №160/6635/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник