Постанова

від 25.09.2024 по справі 160/8263/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/8263/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Кальник В.В.) в адміністративній справі №160/8263/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім АВ до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім АВ» звернулось до суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.02.2024 №13518 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Східне міжрегіональне управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків виключити Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ АВ (ідентифікаційний код юридичної особи 40975633) з переліку платників податку, що відповідають Критеріям ризиковості платника податку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

09.05.2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АВ" надійшла заява про забезпечення позову та в якій заявник просить зупинити дію рішення комісії Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.02.2024 № 13518 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ АВ№ (ідентифікаційний код юридичної особи 40975633) пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки зупинення реєстрації податкових накладних призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності через зупинення реєстрації податкових накладних, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, застосування контрагентами штрафних санкцій відповідно до умов договору, покладення додаткового обов`язку на заявника щодо подання документів та погіршення ділової репутації, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, дасть можливість заявнику до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення діяльності та реєстрацію податкових накладних.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржило ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яке вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що доводи заяви лише до можливих у майбутньому порушень його прав, а також відсутністю обґрунтувань необхідності забезпечення позову, а судом не обґрунтовано підстави для вжиття заходів забезпечення позову визначені п.1 ч.2 ст. 150 КАС України. Вважає, що заявником не вказано конкретні негативні незворотні наслідки. Також вказує, що оскаржена ухвала прийнята без врахування правових позицій Верховного Суду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначив, що заявником неведені обґрунтування зави забезпечення позову, а судом при прийнятті ухвали надано оцінку її доводів .

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать встановлені обставини справи, рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.02.2024 №13518 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АВ" віднесено до ризикових платників податків на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків.

З підстав незгоди з рішенням та у зв`язку з тим, що його прийняття має наслідком зупинення реєстрації податкових накладних не лише за господарськими операціями з контрагентами, що стали підставою для винесення такого рішення, а й за всіма іншими господарськими операціями та контрагентами заявника що призведе до негативних наслідків, послугувало подання позивачем заяви до суду про забезпечення позову.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про забезпечення позову дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів заявника, для захисту яких він звернувся до суду. Висновки суду обґрунтовані зокрема тим, що можливість здійснення заявником господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності можливості складати та реєструвати податкові накладні/розрахунки коригування, сплати податкових зобов`язань, в той час як включення заявника до переліку платників податків, як відповідають критеріям ризиковості платника податку призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, що матиме невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді збитків, та необхідності вивільнення працівників, які його обслуговують.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частин першої і другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення мають бути співмірними з заявленими вимогами, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Суд оцінює наявність обставин, що зумовлює застосування відповідних заходів, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Слід зазначити, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з оскарженої ухвали суду, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення про віднесення позивача до ризикових платників податків на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків, може призвести до порушення прав та законних інтересів товариства, ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, з огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуваного рішення.

Суд першої інстанції погодився з доводами заявника, що не зупинивши дію оскарженого рішення призведе до негативних для нього наслідків, а саме позбавлення можливості здійснення господарської діяльності, а для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль.

Проте, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою товариства.

Так інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає, що заявником не доведено, а судом не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою товариства.

Колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення у цій справі не містять належно обґрунтованого та доведеного мотиву, з якого дійшов висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення яким віднесено позивача до ризикових платників податків на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав заявника, складність вчинення цих дій, як і не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд обмежився лише висновками, що можу бути наслідки зупинення господарської діяльності підприємства, що матиме невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді збитків, та необхідності вивільнення працівників, які його обслуговують.

Проте позивачем не наведено у заяві, а судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача спірним розпорядженням.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що зазначені у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявником у цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності підприємства. Так заявник лише навів загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення може убезпечити Товариство від можливо понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо.

Однак варто врахувати, що такі обставини підлягають доведенню на стадії розгляду справи по суті спору у встановленому процесуальним законом порядку, а не під час вирішення питання про забезпечення позову. Ці обставини не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову.

У контексті вказаного, колегія суддів звертає увагу на правові позиції Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 та у справах №640/23179/19, №460/549/20, №826/16216/18, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

У згаданих провадженнях Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, встановлено, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року в адміністративній справі №160/8263/24 - скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім АВ про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяА.А. Щербак