Постанова

від 24.09.2024 по справі 420/28724/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28724/23

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом Приватного підприємства ТЕКЛАЙН до Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2023 №16899/15-32-07-03, №16918/15-32-07-03,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство ТЕКЛАЙН звернулось з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 16899/15-32-07-03 та № 16918/15-32-07-03 від 14.07.2023.

В обґрунтування позову вказував, що позивач є відповідальним представником бізнесу та реального сектору економіки. Основним видом господарської діяльності позивача є експорт сільськогосподарської продукції, для чого він купує сільськогосподарську продукцію у вітчизняних виробників та в подальшому здійснює її продаж (експорт) іноземним покупцям за зовнішньоекономічними контрактами. З метою експорту позивач користується послугами перевезення/транспортування, транспортного експедирування, навантаження/розвантаження, перевалки, складування. Експортні операції та супутні послуги слугують підставою для формування від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі й заявленого позивачем до відшкодування за податковою декларацією з ПДВ за березень 2023 року, за наслідками перевірки якої відповідачем винесені оскаржувані ППР. Відповідачем за результатами проведеної податкової перевірки було відмовлено позивачу в зарахуванні та бюджетному відшкодуванні сум ПДВ, які відносяться до господарських операцій з контрагентами ТОВ ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА (лютий-березень 2023) та ТОВ УКРАГРО-ПРАЙМ (березень 2023), які надавали позивачу в перевіряємому періоді транспортно-експедиторські послуги та послуги перевалки та перевезення вантажів відповідно. На думку відповідача, позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у складі отриманих послуг від зазначених постачальників по документах, які не є первинними документами та не розкривають зміст господарських операцій. До такого висновку відповідач дійшов виявивши певні недоліки в первинних документах, зокрема не відображення в актах наданих послуг місця складання, маршруту перевезення з зазначенням вулиці та номерів будинків, недоліки в ТТН. Позивач вважає, що господарські операції з посиланням на недоліки в оформленні первинних документів відповідачем не були спростовані або зазначені як не реальні, проте визначені як такі, що не дають право на податковий кредит та бюджетне відшкодування. На думку позивача, такі висновки відповідача є нелогічними та такими, що суперечать описаним та встановленим обставинам господарської діяльності позивача, яка полягає в придбанні зернової продукції у надійних виробників, перевезенні, складуванні та подальшому експорті, що є ланками одного ланцюга та складають зміст економічної діяльності позивача, а самі по собі недоліки в первинних документах не свідчать про те, що господарські операції не відбулись, не викликали змін в структурі активів та зобов`язань, або є нереальними та такими, що не дають права на податковий кредит та бюджетне відшкодування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року позов Приватного підприємства ТЕКЛАЙН - задоволений.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.07.2023 року № 16899/15-32-07-03 та № 16918/15-32-07-03.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Приватного підприємства ТЕКЛАЙН 4567,14 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області (відокремлений підрозділ ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки було встановлено зокрема порушення позивачем п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, яке привело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, внаслідок віднесення до податкового кредиту у березні 2023 року сум податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ ОЛВІ ГРУП Україна - на суму ПДВ 247266,91 грн. (в лютому-березні 2023 року), ТОВ УКРАГРО-ПРАЙМ - на суму ПДВ 7925,45 (в березні 2023 року).

Апелянт вказує, що позивачем не надано первинних документів (прибуткових накладних, актів приймання-передачі , товарно-транспортних накладних), які фіксують факти отримання товару за перевіряємий період на загальну суму податку на додану вартість.

Апелянт звертає увагу, що встановлені в ході перевірки та зафіксовані в акті позапланової виїзної документальної перевірки платником податку вимог ПК України, є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, отже винесене спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

У відзиві на апеляційну скаргу, послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що приватне підприємство ТЕКЛАЙН зареєстроване в якості юридичної особи 05.03.2010 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП ТЕКЛАЙН здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Суд встановив, що на підставі направлення від 01.06.2023 № 7732/15-32-07-03-13, наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 18.05.2023 № 3498-п, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200, пп.69.2, пп.69.9, пп.69.11 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства ТЕКЛАЙН, код ЄДРПОУ 36920929, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатом вказаної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт № 16208/15-32-07-03-09/36920929 від 15.06.2023, яким встановлено порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, абзац б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ст.1, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2.1, п.2.4, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого завищено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації з ПДВ за березень 2023 року) на 58062 грн.;

- - п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, абзац б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ст.1, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2.1, п.2.4, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації з ПДВ за березень 2023 року) у розмірі 197130 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки № 16208/15-32-07-03-09/36920929 від 15.06.2023, ПП ТЕКЛАЙН подало на них заперечення.

Листом Головного управління ДПС в Одеській області від 11.07.2023 № 9601/КПР/15-32-07-03-06 повідомлено ПП ТЕКЛАЙН, що висновки акту перевірки залишаються без змін.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, відповідачем 14.07.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 16899/15-32-07-03, яким за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, абзац б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ст.1, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2.1, п.2.4, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану до відшкодування на рахунок платника у банку, у розмірі 197130 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 49283 грн.;

- № 16918/15-32-07-03, яким за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, абзац б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ст.1, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2.1, п.2.4, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 58062 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями № 16899/15-32-07-03 та № 16918/15-32-07-03 від 14.07.2023, ПП ТЕКЛАЙН подало на них скаргу до Державної податкової служби України (вх. № 25173/6 від 31.07.2023).

Рішенням Державної податкової служби України від 14.08.2023 вирішено продовжити строк розгляду скарги ПП ТЕКЛАЙН на податкові повідомлення-рішення до 28.09.2023.

25.09.2023 Державна податкова служба України прийняла рішення № 28354/6/99-00-06-01-04-06, яким залишила без змін ППР Головного управління ДПС в Одеській області № 16899/15-32-07-03 та № 16918/15-32-07-03 від 14.07.2023, а скаргу ПП ТЕКЛАЙН без задоволення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ПП ТЕКЛАЙН надало Головному управлінню ДПС в Одеській області всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування податкового кредиту за такими операціями.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 Податкового кодексу України.

Як встановлено п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 Кодексу, або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 Кодексу.

Крім цього, порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст. 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України №996-XIV, підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом обов`язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з`ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб`єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, орган доходів і зборів відповідно до принципу офіційності повинен спростовувати реальність господарських операцій як підстави для прийняття відповідного акта індивідуальної дії.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту. Водночас наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідної продукції.

Як правильно встановив суд першої інстанції, ПП ТЕКЛАЙН на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2023 № 07022013-1 у ПП НОВГОРОД-СІВЕРСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ (м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область) та на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції від 17.03.2023 № 17/03/23 у СПОП НИВА (с. Красна Лука, Полтавська область) здійснювало придбання сільськогосподарської продукції з метою подальшого її продажу (експорту) іноземним покупцям за зовнішньоекономічними контрактами, що підтверджується наданими до суду копіями первинних документів: договорів, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних інструкцій.

В свою чергу, послуги перевезення (перевалки) придбаної у ПП НОВГОРОД-СІВЕРСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ та СПОП НИВА сільськогосподарської продукції (вантажу) надавалися позивачу контрагентами та ТОВ ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА та ТОВ УКРАГРО-ПРАЙМ.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2023 року було укладено договір № 15/02/23 перевезення вантажу між ПП ТЕКЛАЙН (Замовник) та ТОВ ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА (Експедитор), відповідно до умов якого Експедитор бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, які вказуються в додатках до Договору, та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (Вантажоодержувач), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити за перевезення вантажу плату в строк та на умовах, встановлених цим Договором та заявкам до нього.

На виконання вказаного договору Експедитором були надані послуги перевезення сільськогосподарської продукції Замовника (просо, сорго), за результатами чого складені та передані акти наданих послуг, ТТН, зареєстровані податкові накладні, а Замовник в свою чергу належним чином сплатив вартість наданих послуг, що підтверджується платіжними інструкціями.

Вказані первинні документи надавалися позивачем відповідачу під час проведення перевірки, а також їх копії знаходяться в матеріалах справи.

Так, надання послуг перевезення підтверджується наступними первинними документами: акт № ОУУА-000265 від 17.02.2023, податкова накладна № 117 від 17.02.2023, номенклатура послуг - транспортно-експедиційні послуги перевезення по маршруту с. Новгород-Сіверський (Чернігівська обл.) - м. Одеса (Одеська обл.) просо, кількість 50,84 т, загальна сума 188107,80 грн., у т.ч. ПДВ 31351,30 грн., платіжні інструкції від 21.02.2023 № 8700 на суму 156756,50 грн. та від 09.03.2023 № 8739 на суму 31351,30 грн.; акт № ОУУА-000316 від 24.02.2023, податкова накладна № 165 від 24.02.2023, номенклатура послуг - транспортно-експедиційні послуги перевезення по маршруту с. Новгород-Сіверський (Чернігівська обл.) - м. Одеса (Одеська обл.) просо, кількість 76,7 т, загальна сума 283789,69 грн., у т.ч. ПДВ 47298,28 грн., платіжні інструкції від 28.02.2023 № 8725 на суму 236491,41 грн. та від 09.03.2023 № 8738 на суму 47298,28 грн.; акт № ОУУА-000322 від 27.02.2023, податкова накладна № 174 від 27.02.2023, номенклатура послуг - транспортно-експедиційні послуги перевезення по маршруту с. Новгород-Сіверський (Чернігівська обл.) - м. Одеса (Одеська обл.) просо, кількість 77,22 т, загальна сума 285713,69 грн., у т.ч. ПДВ 47618,95 грн., платіжні інструкції від 28.02.2023 № 8723 на суму 238094,74 грн. та від 15.03.2023 № 8705 на суму 47618,95 грн.; акт № ОУУА-000388 від 03.03.2023, податкова накладна № 30 від 03.03.2023, номенклатура послуг - транспортно-експедиційні послуги перевезення по маршруту с. Новгород-Сіверський (Чернігівська обл.) - м. Одеса (Одеська обл.) просо, кількість 79,34 т, загальна сума 293557,68 грн., у т.ч. ПДВ 48926,28 грн., платіжна інструкція від 08.03.2023 № 8734 на суму 244631,40 грн.; акт № ОУУА-000458 від 15.03.2023, податкова накладна № 116 від 15.03.2023, номенклатура послуг - транспортно-експедиційні послуги перевезення по маршруту с. Гарманівка (Кіровоградська обл.) - м. Одеса (Одеська обл.) сорго, кількість 50,04 т, загальна сума 100080,20 грн., у тому числі ПДВ 16680,03 грн., платіжні інструкції від 17.03.2023 № 8707 на суму 83400,17 грн. та від 29.03.2023 № 8724 на суму 65606,30 грн. (з урахуванням сплати ПДВ по акту № ОУУА-000388 від 03.03.2023); акт № ОУУА-000607 від 30.03.2023, податкова накладна № 269 від 30.03.2023, номенклатура послуг - транспортно-експедиційні послуги перевезення по маршруту с. Красна Лука (Полтавська обл.) - м. Одеса (Одеська обл.) просо, кількість 103,86 т, загальна сума 332352,42 грн., у т.ч. ПДВ 55392,07 грн., платіжна інструкція від 31.03.2023 № 8726 на суму 276960,35 грн.

Проте, в Акті перевірки зазначено, що Позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ (лютий, березень 2023 року) у сумі 247266,91 грн. у складі отриманих послуг від постачальника ТОВ ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА по документах, які не є первинними документами та не розкривають зміст господарських операцій, чим порушені вимоги п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПКУ, ст.1, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2.1, п.2.4, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88.

До таких висновків апелянт дійшов на підставі того, що:

- в актах виконаних робіт не відображено: місце складання (вказано лише назву населеного пункту без визначення вулиці та номерів будинків), зміст господарської операції, а саме у кожному із зазначених актів при відображенні найменування послуг не розкрито їх маршрут (не зазначена конкретна адреса початкового та кінцевого місця маршруту, а зазначена лише назва населеного пункту без визначення вулиці та номерів будинків), що унеможливлює ідентифікувати повний зміст господарської операції;

- в товарно-транспортних накладних не відображено: модель, тип автомобіля та марка, модель, тип причепа/напівпричепа; в розділі пункт навантаження зазначено лише назва населеного пункту без визначення конкретної адреси (вулиці та номер будинку); не відображено обов`язкові реквізити супроводжувальних документів на вантаж (назва, номер, дата); у розділі відомості про вантаж не відображено ціну без ПДВ та загальну суму з ПДВ за одиницю вантажу; у розділі вантажно-розвантажувальні операції по позиціях навантаження та розвантаження відсутня інформація щодо часу прибуття, вибуття, простою, підпису відповідальної особи; відсутня інформація про фактичного перевізника;

- при досліджені відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам та Додатків 4 ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за лютий, березень 2023 ТОВ ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА, ТОВ ЧОРНОМОРСЬКА ТОПЛИВНА КОМПАНІЯ, код ЄДРПОУ 39976466, ТОВ Н-ВЕКТОР, код ЄДРПОУ 43435133, ТОВ СЕРВІСПЛАСТ, код ЄДРПОУ 40716993, не встановлена наявність фамілій водіїв, тобто вказані особи не працювали на вказаних підприємствах перевізниках ні по трудовому договору, ні по цивільно-правовому договору, ні в якості фізичної особи підприємця.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2021 року було укладено договір № 24092021 між ПП ТЕКЛАЙН (Замовник) та ТОВ УКРАГРО-ПРАЙМ (Виконавець), відповідно до умов якого Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити за рахунок Замовника комплекс робіт з перевалки та перевезення вантажу; виконуючи обов`язки за цим договором, Виконавець може надавати такі види послуг як: організація робіт, пов`язаних з накопиченням, подрібненням, складуванням, зважуванням, перевезенням, митним оформленням вантажів Замовника та інше, а також може укладати договори від свого імені, або вчиняти інші дії, необхідні для виконання зобов`язань, визначених цим договором; Замовник здійснює оплату робіт та послуг Виконавця на підставі виставлених рахунків шляхом безготівкового перерахування коштів, протягом 7 банківських днів після дати виставлення рахунків.

На виконання вказаного договору Виконавцем були надані Замовнику послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт, за результатами чого виписано (оформлено) акти надання послуг, зареєстровані податкові накладні, а Замовник в свою чергу належним чином сплатив вартість наданих послуг, що підтверджується платіжними інструкціями.

Вказані первинні документи надавалися позивачем відповідачу під час проведення перевірки, а також їх копії знаходяться в матеріалах справи.

Так, надання послуг з вантажувально-розвантажувальних робіт підтверджується наступними первинними документами: акт № 11 від 06.03.2023, податкова накладна № 12 від 06.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 23,95 т, загальна сума 3153,06 грн., у т.ч. ПДВ 525,51 грн.; акт № 12 від 06.03.2023, податкова накладна № 13 від 06.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 23,95 т, загальна сума 3153,06 грн., у т.ч. ПДВ 525,51 грн.; акт № 13 від 10.03.2023, податкова накладна № 14 від 10.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 23,00 т, загальна сума 3028,00 грн., у т.ч. ПДВ 504,67 грн.; акт № 14 від 16.03.2023, податкова накладна № 15 від 16.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 24,00 т, загальна сума 3159,60 грн., у т.ч. ПДВ 526,60 грн.; акт № 15 від 16.03.2023, податкова накладна № 16 від 16.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 24,00 т, загальна сума 3159,60 грн., у т.ч. ПДВ 526,60 грн.; акт № 16 від 17.03.2023, податкова накладна № 17 від 17.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 24,70 т, загальна сума 3251,81 грн., у т.ч. ПДВ 541,97 грн.; акт № 17 від 18.03.2023, податкова накладна № 18 від 18.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 23,98 т, загальна сума 3157,02 грн., у т.ч. ПДВ 526,17 грн.; акт № 18 від 20.03.2023, податкова накладна № 19 від 20.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 23,98 т, загальна сума 3157,02 грн., у т.ч. ПДВ 526,17 грн.; акт № 19 від 20.03.2023, податкова накладна № 20 від 20.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 23,98 т, загальна сума 3157,02 грн., у т.ч. ПДВ 526,17 грн.; акт № 20 від 20.03.2023, податкова накладна № 21 від 20.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 23,98 т, загальна сума 3157,02 грн., у т.ч. ПДВ 526,17 грн.; акт № 21 від 20.03.2023, податкова накладна № 22 від 20.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 23,98 т, загальна сума 3157,02 грн., у т.ч. ПДВ 526,17 грн.; акт № 22 від 20.03.2023, податкова накладна № 23 від 20.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 23,98 т, загальна сума 3157,02 грн., у т.ч. ПДВ 526,17 грн.; акт № 23 від 21.03.2023, податкова накладна № 24 від 20.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 24,84 т, загальна сума 3270,24 грн., у т.ч. ПДВ 545,04 грн.; акт № 24 від 21.03.2023, податкова накладна № 25 від 21.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 23,98 т, загальна сума 3157,02 грн., у т.ч. ПДВ 526,17 грн.; акт № 25 від 24.03.2023, податкова накладна № 26 від 24.03.2023, номенклатура послуг - послуги з вантажувально-розвантажувальних робіт (просо), кількість 24,90 т, загальна сума 3278,14 грн., у т.ч. ПДВ 546,36 грн.; платіжними інструкціями про оплату за надані послуги від 28.03.2023 № 8712 та від 10.04.2023 № 8741.

Проте, в Акті перевірки зазначено, що Позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ (березень 2023 року у сумі 7925,45 грн.) у складі отриманих послуг від постачальника ТОВ УКРАГРО-ПРАЙМ по документах, які не є первинними документами та не розкривають зміст господарських операцій, чим порушені вимогам п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПКУ, ст.1, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2.1, п.2.4, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88.

До таких висновків апелянт дійшов на підставі того, що в актах виконаних робіт не відображено місце складання, зміст господарської операції, а саме у кожному із зазначених актів при відображенні найменування послуг не розкрито місце наданих послуг (не зазначена конкретна адреса проведення вантажно-розвантажувальних робіт, не зазначена назва населеного пункту вулиці та номерів будинків), що унеможливлює ідентифікувати повний зміст господарської операції.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції вважає зазначені висновки податкового органу такими, що не відповідають обставинам справи, нормам діючого законодавства з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з п.2.1, п.2.4, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання: при ручній обробці - дату запису в регістр бухгалтерського обліку, а при обробці електронними та іншими засобами - відтиск штампу оператора, відповідального за їх обробку, або відмітку, придатну для її оброблення електронними засобами.

Суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами на підтвердження кількості фактично поставленого товару, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені для обліку руху товарів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Вказані висновки узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.03.2023 у справі №640/20778/19.

Відповідно до п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.

З матеріалів справи вбачається, що в наданих ТТН по взаємовідносинам ПП ТЕКЛАЙН та ТОВ ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА зазначена інформація, яка передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що дає змогу належним чином ідентифікувати господарську операцію.

При цьому, посилання апелянта на те, що в ТТН чітко не зазначено модель, тип автомобіля та марка, модель, тип причепа/напівпричепа, в розділі пункт навантаження зазначено лише назва населеного пункту без визначення конкретної адреси (вулиці та номер будинку), не відображено обов`язкові реквізити супроводжувальних документів на вантаж (назва, номер, дата), у розділі відомості про вантаж не відображено ціну без ПДВ та загальну суму з ПДВ за одиницю вантажу, у розділі вантажно-розвантажувальні операції по позиціях навантаження та розвантаження відсутня інформація щодо часу прибуття, вибуття, простою, підпису відповідальної особи, відсутня інформація про фактичного перевізника, жодним чином не заважають ідентифікувати господарську операцію, є незначними та не свідчать про їх дефектність.

Суд першої інстанції правильно враховав, що позивач здійснив оплату за надані послуги, що підтверджується наданими до суду платіжними інструкціями, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану, відбувся рух активів, а отже вони є реальними.

Крім того, Верховним Судом в постанові від 04.06.2020 року у справі № 340/422/19 викладено позицію, що відсутність в товарно-транспортних накладних конкретної адреси пункту навантаження не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що відсутність прізвищ водіїв, які здійснювали перевезення вантажів, у відомостях про нарахування заробітної плати контрагентами позивача, не є свідченням відсутності придбання таких послуг позивачем у ТОВ ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА та не може бути покладено у провину позивачу, а відтак бути достатньою підставою для висновку про не підтвердження тієї чи іншої господарської операції.

При цьому, суд зауважує, що позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують оформлення трудових відносин з працівниками та сплату їм заробітної плати тощо.

Під час розгляду справи податковий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання послуг трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності по наданню послуг з перевезення визначеного товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/2487/19.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності (постанова Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 120/712/20-а).

Апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції також було надано оцінку актам виконаних робіт, а саме.

Суд першої інстанції правильно вказав, що посилання контролюючого органу на недоліки актів виконаних робіт ПП ТЕКЛАЙН та ТОВ ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА (не відображено місце складання, а вказано лише назву населеного пункту без визначення вулиці та номерів будинків, не відображено зміст господарської операції, оскільки у кожному акті при відображенні найменування послуг не розкрито їх маршрут, не зазначена конкретна адреса початкового та кінцевого місця маршруту, а зазначена лише назва населеного пункту без визначення вулиці та номерів будинків) жодним чином не унеможливлює ідентифікувати повний зміст господарських операцій та не свідчить про ненадання вказаним контрагентом позивачу транспортно-експедиційних послуг перевезення, враховуючи надання до перевірки та до суду відповідного договору перевезення вантажу від 15.02.2023 № 15/02/23, товарно-транспортних накладних на підтвердження таких перевезень вантажу, податкових накладних та платіжних інструкцій про оплату за надані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що в актах виконаних робіт між ПП ТЕКЛАЙН та ТОВ ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА міститься наступна інформація: найменування послуг (транспортно-експедиційні послуги перевезення); зазначено маршрут, на якому надавались такі послуги (в залежності від місцезнаходження сільськогосподарського виробника, у якого купувалась продукція - Новгород-Сіверський (Чернігівська обл.) - Одеса (Одеська обл.), Красна Лука (Полтавська обл.) - Одеса (Одеська обл.), тощо); сільськогосподарська культура (сорго, просо); кількість та одиниця виміру сільськогосподарської культури щодо якої надавались транспортно-експедиційні послуги перевезення (в тонах); ціна та сума послуг (без ПДВ), сума ПДВ, загальна вартість послуг з ПДВ.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені відомості в своїй сукупності дозволяють ідентифікувати обсяг та зміст господарських операцій між ПП ТЕКЛАЙН та ТОВ ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА.

Крім того, під час перевірки позивач надав відповідачу договори з постачальниками (виробниками) сільськогосподарських культур, в яких були зазначені конкретні адреси завантаження: ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції - договір купівлі продажу № 07022013-1 від 07.02.2023 та специфікація № 3 від 28.02.2023 р. - умови поставки FCA автотранспортом покупця за адресою Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Вокзальна, буд. 15; СПОП Нива - договір поставки № 17/03/23 від 17.03.2023 та специфікація № 3 від 28.02.2023 - умови поставки FCA автотранспортом покупця зі складу постачальника за адресою Полтавська область, Гадяцький р-н., с. Красна Лука, вул. Миру, 1, тощо. А також надані до перевірки акти наданих послуг узгоджуються з відповідними ТТН, в яких був вказаний маршрут (графи Пункт навантаження, Пункт розвантаження).

Також, посилання апелянта на недоліки актів надання послуг ПП ТЕКЛАЙН та ТОВ УКРАГРО-ПРАЙМ (не відображено місце складання, зміст господарської операції, оскільки при відображенні найменування послуг не розкрито місце наданих послуг, не зазначена конкретна адреса проведення вантажно-розвантажувальних робіт, не зазначена назва населеного пункту, вулиці та номерів будинків) жодним чином не унеможливлює ідентифікувати повний зміст господарських операцій та не свідчить про ненадання вказаним контрагентом позивачу послуг з вантажувально-розвантажувальних робіт, враховуючи надання до перевірки та до суду відповідного договору від 24.09.2021 № 24092021 з додатковими угодами, податкових накладних та платіжних інструкцій про оплату за надані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою № 2 від 25.10.2022 до договору про надання послуг від 24.09.2021 № 24092021 внесено зміни до цього договору та додано п.1.2 в наступній редакцій: За цим договором Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати зберігання вантажу Замовника на складі, розташованому за адресою: Одеська область, 7-й км Овідіопольського шосе.

Таким чином, зазначені відомості та первинні документи в своїй сукупності дозволяють ідентифікувати обсяг та зміст господарських операцій між ПП ТЕКЛАЙН та ТОВ УКРАГРО-ПРАЙМ.

Отже, апеляційний суд, як і суд першої інстанції дійшов висновку, що ПП ТЕКЛАЙН надало Головному управлінню ДПС в Одеській області всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування податкового кредиту за такими операціями.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, висновки апелянта про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, абзац б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ст.1, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2.1, п.2.4, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, є необґрунтованими та безпідставними, що здійснені з невірним тлумаченням норм законодавства та аналізом наданих первинних документів.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд, як і суд першої інстанції дійшов висновку, що апелянт, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак наведені рішення є протиправними, та таким, що підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 420/28724/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 24.09.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький