Постанова

від 25.09.2024 по справі 400/11487/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/11487/23

Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А. Дата і місце ухвалення: 05.07.2024р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, третя особа фермерське господарство «АГРО ТРУДІВНИК», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.03.2021р. за №№1138/2410-1423, 1111/2410-1423, 1113/2410-1423, 1114/2410-1423, 1127/2410-1423, 1135/2410-1423, 1118/2410-1423, 1120/2410-1423, 1129/2410- 1423, 1131/2410-1423, 1130/2410-1423, 1125/2410-1423, 1116/2410-1423, 1121/2410-1423, 1122/2410-1423, 1123/2410-1423, 1124/2410-1423, 1128/2410-1423, 1126/2410-1423, 1136/2410- 1423, 1133/2410-1423, 1132/2410-1423, 1134/2410-1423, 1137/2410-1423, якими позивачу визначено суму земельного податку за 2021 рік в розмірі 26011,03 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 12.07.2023р. №0005021-1306-1429;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 31.05.2023р. за №№ 4361865-2410-1423, 4361869-2410-1423, 4361871- 2410-1423, 436172-2410-1423, 4361874-2410-1423, 4361876-2410-1423, 4361878-2410-1423, 4361881-2410-1423. 4361883-2410-1423. 4361884-2410-1423, 4361886-2410-1423, 4361888-2410-1423, 4361890-2410-1423, 4362073-2410-1423. 4362075-2410-1423. 4362077-2410-1423, 4362079- 2410-1423, 4362081-2410-1423, 4362083-2410-1423, 4362084-2410-1423, 4362086-2410-1423, 4361867-2410-1423, 4362071-2410-1423, 4361879-2410-1423, якими позивачу визначено суму земельного податку за 2023 рік в розмірі 26307,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями Головне управління ДПС у Миколаївській області незаконно нарахувало ОСОБА_1 до сплати земельний податок за 2021 та за 2023 роки, оскільки позивач є членом ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» і належні їй земельні ділянки використовуються у господарській діяльності фермерського господарства у відповідності до ст.12 Закону України «Про фермерське господарство». Відомості про відповідні земельні ділянки зазначалися ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» у поданій ним до Головного управління ДПС у Миколаївській області податковій звітності за формою №20-ОПП та у податкових деклараціях платника єдиного податку четвертої групи за 2022-2023рр. Оскільки ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» зареєстровано в податкових органах як платник єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаро виробництва, тому ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати податку на майно в частині земельного податку у відповідності до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 05.07.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності позивача перебуває 21 земельні ділянки. Оскільки платником земельного податку є власник земельної ділянки, то фізична особа (засновник фермерського господарства), яка отримала правовстановлюючий документ на земельну ділянку, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (зокрема, для ведення фермерського господарства), сплачує земельний податок за вказану земельну ділянку.

Що стосується земельної ділянки площею 0,2484 га, то згідно даних ІКС «Податковий блок», у власності позивача перебуває земельна ділянка площею 0,2484 га, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Новомиколаївка. На вказану земельну ділянку сформовані податкові повідомлення-рішення №4361879-2410-1432 від 31.05.2023р. та №1132/2410-1423 від 10.03.2023р. ОСОБА_1 не реалізувала надане їй п.п.286.5 ст.286 ПК України право на звернення до контролюючого органу для проведення звірки даних стосовно нарахування плати за землю на зазначену земельну ділянку.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2023р. №4361872-2410-1423, яке не приймалося Головним управлінням ДПС у Миколаївській області стосовно ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять вказаного податкового повідомлення-рішення.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є членом ФГ «АГРО ТРУДІВНИК».

Позивач використовує у своїй господарській діяльності земельні ділянки, які належать їй, як члену цього фермерського господарства на праві власності, за кадастровими номерами: 4823383400:02:000:0970, 4823383400:02:000:0533, 4823383400:03:000:0530, 4823383400:02:000:0950, 4823383400:02:000:0949, 4823383400:03:000:0350, 4823383400:03:000:0480, 4823383400:02:000:0825, 4823З83400:03:000:0360, 4823383400:03:000:0401, 4823383400:03:000:0400, 4823383400:03:000:0088, 4823383400:03:000:0089, 482З38З400:03:000:0090, 4823383400:02:000:0268, 4823383400:02:000:0820, 4823383400:03:000:0427, 4823383400:03:000:0421, 4823383400:03:000:0481, 4823383400:03:000:0469, 4823383400:03:000:0628, 4823383400:02:000:0803.

Вищезазначені земельні ділянки були зазначені фермерським господарством у формі 20-ОПП та в податкових деклараціях платника єдиного податку четвертої групи за 2020 - 2023 роки, вказані суми в яких були сплачені фермерським господарством.

З матеріалів справи, також, вбачається, що ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» зареєстровано як платник єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

10.03.2021р. Головним управлінням ДПС у Миколаївській області винесено податкові повідомлення-рішення про визначення ОСОБА_1 земельного податку за 2021 рік:

№1138/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0950)

№1111/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0820)

№1113/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0350)

№1114/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0481)

№1127/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0530)

№1135/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0480)

№1118/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0628)

№1120/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0825)

№1129/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0401)

№1131/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0533)

№1130/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0949)

№1125/2410-1423, (земельна ділянка 482338З400:03:000:0090)

№1116/2410-1423 (земельна ділянка 4823383400:03:000:0400)

№1121/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0427)

№1122/2410-1423, (земельна ділянка 4823З83400:03:000:0360)

№1123/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0088)

№1124/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0421)

№1128/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0089)

№1126/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0970)

№1136/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0469)

№1133/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0268)

№1132/2410-1423, (земельна ділянка для обслуговування житлового будинку )

№1134/2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0803)

№1137/2410-1423 (земельна ділянка 4823383400:03:000:0088).

31.05.2023р. Головним управлінням ДПС у Миколаївській області винесено податкові повідомлення-рішення про визначення ОСОБА_1 земельного податку за 2023 рік:

№4361865-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0400)

№4361869-2410-1423, (земельна ділянка 482338З400:03:000:0090)

№4361871-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0533)

№4361872-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0949)

№4361874-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0401)

№4361876-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0825)

№4361878-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0628)

№4361881-2410-1423. (земельна ділянка 4823383400:03:000:0480)

№4361883-2410-1423. (земельна ділянка 4823383400:03:000:0530)

№4361884-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0481)

№4361886-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0350)

№4361888-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0820)

№4361890-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0469)

№4362073-2410-1423. (земельна ділянка 4823383400:02:000:0950)

№4362075-2410-1423. (земельна ділянка 4823383400:02:000:0268)

№4362077-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0970)

№4362079-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0089)

№4362081-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0421)

№4362083-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0088)

№4362084-2410-1423, (земельна ділянка 4823З83400:03:000:0360)

№4362086-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:03:000:0427)

№4361867-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:02:000:0803)

№4362071-2410-1423, (земельна ділянка 4823383400:04:012:0008)

№4361879-2410-1423 (земельна ділянка для обслуговування житлового будинку)

12.07.2023р. ГУ ДПС у Миколаївській області сформувало та надіслало позивачу податкову вимогу №0005021-1306-1429 на суму податкового боргу у розмірі 25256,17 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою ОСОБА_1 оскаржила їх в судовому порядку.

Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки користувачем земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_1 , є ФГ «АГРО ТРУДІВНИК», яке, у свою чергу, є платником єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, тому, у відповідності до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, позивач звільнена від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до приписів статті 269 ПК України платниками плати за землю є платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно п.270.1 ст.270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є:

об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. (ст.271 ПК України).

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. (п.285.1 ст.285 ПК України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У той же час, згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Згідно ст.12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Системний аналіз вищевказаних статей Закону України «Про фермерське господарство» свідчить про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, фермерське господарство створюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст. 44 Господарського кодексу України. При цьому, можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, чим це передбачено її цільовим призначенням, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто, після укладення договору оренди фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

З моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Вказаний правовий висновок був викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі №615/2197/15-ц.

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства до нього переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника (члена).

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Юридична особа ФГ «АГРО ТРУДІВНИК», код ЄДРПОУ 36896399, була зареєстровано 25.10.2010р. Вид економічної діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Згідно Статуту ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» засновником фермерського господарства є громадянин України ОСОБА_2 . Членами ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Землі господарства складаються в тому числі із земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать засновнику та членам фермерського господарства на праві приватної власності.

ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» є платником єдиного податку четвертої групи та відобразило земельні ділянки, які перебувають у власності його члена ОСОБА_1 у податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи з додатком «Відомості про наявність земельних ділянок».

При цьому, судом встановлено, що земельні ділянки хоч і перебували у фактичному користуванні ФГ «АГРО ТРУДІВНИК», проте позивач не оформила належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» не змінює статусу позивача, як власника земельної ділянки та не звільняє її від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати земельний податок.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 у справі №120/433/20-а, від 28 серпня 2018 року у справі № 808/3798/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 120/4362/18-а, від 10 липня 2020 року у справі №0240/2978/18-а, а також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі № 400/1730/19.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що ФГ «АГРО ТРУДІВНИК», як користувач земельних ділянок позивача, перебуває на 4 групі спрощеної системи оподаткування та сплачує єдиний податок з площі фактично використаних земельних ділянок, відтак обов`язок щодо сплати земельного податку не може бути покладено на позивача, оскільки подвійне оподаткування одного й того самого об`єкту податковим законодавством не допускається.

Колегія суддів вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

З аналізу вказаних положень вбачається, що платники єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки.

Таким чином, ФГ «АГРО ТРУДІВНИК», як користувач земельних ділянок, що перебувають у власності позивача, будучи платником єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, звільнений від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки.

Разом з тим, пунктом 287.1 статті 287 ПК України, визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Вказаним положенням кореспондують приписи підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

З аналізу вказаних положень, вбачається, що земельний податок підлягає сплаті як власниками земельних ділянок так і землекористувачами.

Колегія суддів звертає увагу, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку не відбулось подвійного оподаткування одного й того самого об`єкту, оскільки ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» звільнене від обов`язку сплати земельного податку за земельні ділянки. При цьому, у відповідності до вимог ПК України, земельний податок, будучи обов`язковим платежем, має бути сплачений до бюджету власником земельних ділянок.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку про правомірність визначення контролюючим органом позивача, як власника земельних ділянок, в якості платника земельного податку.

А відтак, спірні податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є правомірними та підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що при вирішенні спору судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, є підставою для скасування рішення від 05.07.2024р. та ухвалення по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, третя особа фермерське господарство «АГРО ТРУДІВНИК», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 вересня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук