Постанова

від 24.09.2024 по справі 460/31513/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/31513/22 пров. № А/857/17703/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року з питань прийняття звіту про виконання судового рішення у справі № 460/31513/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями про визнання дії та бездіяльності протиправними,

місце ухвалення судового рішення м.РівнеРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїПоліщук О.В.дата складання повного тексту рішення29.04.2024ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

09.04.2024 на виконання ухвали суду від 12.03.2024 у цій справі від відповідача надійшов звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 460/31513/22, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023.

Так, Міністерство оборони України повідомило, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 460/31513/22 виконано, а саме: 11.09.2023 протоколом № 118 засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями "погоджено одноголосно" надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 для постійного проживання із зняттям з квартирного обліку. Крім того, зазначає, що 28.02.2024 Міністерством оборони України сплачено ОСОБА_1 кошти у сумі 3000,00 грн (витрати на правничу допомогу), що підтверджується випискою з банківських рахунків ОСОБА_1

15.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про встановлення нового строку для подачі звіту про виконання рішення суду, яка обґрунтована тим, що виконуючи рішення суду по справі № 460/31513/22 Комісія з контролю повинна надати своє рішення про скасування рішення оформленого протоколом від 12.11.2021 № 524. Також, позивач зазначає, що Комісія з контролю повинна надати Список надання житлової площі для постійного проживання шляхом виключення з числа службового житла щодо квартири АДРЕСА_1 без зазначення недостовірної інформації, зокрема в частині самовільного перепланування квартири та в частині того, що дитина позивача є інвалідом дитинства.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення нового строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення від 28.02.2023 у справі № 460/31513/22.

Звіт Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 08.04.2024 про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 460/31513/22 визнано прийнятним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року з питань прийняття звіту про виконання судового рішення у справі № 460/31513/22 та задовольнити заяву позивача про встановлення нового строку для подачі звіту про виконання рішення суду у цій справі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що протокол засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями № 118 від 11.09.2023 року видано на виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26.03.2021 року у справі №569/24284/18. Жодних дій на виконання рішення суду у цій справі відповідач не вчинив.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідачі та представник позивача - ОСОБА_2 повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи ухвалу з питань прийняття звіту про виконання судового рішення у справі № 460/31513/22, суд першої інстанції дійшов висновку про фактичне виконання Міністерством оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 460/31513/22 року.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 460/31513/22 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне, Міністерства оборони України, Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне, Міністерства оборони України, Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне щодо надання клопотання від 05.10.2021 № 2097 до виконавчого комітету Рівненської міської ради, без необхідних документів для виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформленого протоколом від 12.11.2021 № 524, щодо відмови ОСОБА_1 та членам його сім`ї у погодженні для надання постійного житла квартири АДРЕСА_1 , який перебуває на обліку у військовій частині НОМЕР_1 Рівненського гарнізону.

Зобов`язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, прийняти рішення щодо погодження ОСОБА_1 , який перебуває на обліку у військовій частині НОМЕР_1 Рівненського гарнізону, та членам його сім`ї у наданні постійного житла квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне витрати на правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023 апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне, Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 460/31513/22 - без змін.

26.06.2023 Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов`язання Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, прийняти рішення щодо погодження ОСОБА_1 , який перебуває на обліку у військовій частині НОМЕР_1 Рівненського гарнізону, та членам його сім`ї у наданні постійного житла квартири АДРЕСА_1 .

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.10.2023 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 460/31513/22.

07.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку статті 382 КАС України у якій просить суд зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями подати до Рівненського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 28.02.2023 у справі № 460/31513/22.

Ухвалою суду від 12.03.2024 задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю та зобов`язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями подати до Рівненського окружного адміністративного суду у строк до 12.04.2024 звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 460/31513/22.

09.04.2024 на виконання ухвали суду від відповідача надійшов звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 460/31513/22, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023.

Так, Міністерство оборони України повідомило, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 460/31513/22 виконано, а саме: 11.09.2023 протоколом № 118 засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями "погоджено одноголосно" надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 для постійного проживання із зняттям з квартирного обліку. Крім того, зазначає, що 28.02.2024 Міністерством оборони України сплачено ОСОБА_1 кошти у сумі 3000,00 грн (витрати на правничу допомогу), що підтверджується випискою з банківських рахунків ОСОБА_1

15.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про встановлення нового строку для подачі звіту про виконання рішення суду, яка обґрунтована тим, що виконуючи рішення суду по справі № 460/31513/22 Комісія з контролю повинна надати своє рішення про скасування рішення оформленого протоколом від 12.11.2021 № 524. Також, позивач зазначає, що Комісія з контролю повинна надати Список надання житлової площі для постійного проживання шляхом виключення з числа службового житла щодо квартири АДРЕСА_1 без зазначення недостовірної інформації, зокрема в частині самовільного перепланування квартири та в частині того, що дитина позивача є інвалідом дитинства.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3 та 8 частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).

Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129,129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/926/21.

Важливість виконання судового рішення також підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки, затвердженою Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021, у якій зазначено, що основними проблемами, які зумовлюють необхідність подальшого удосконалення організації функціонування судової влади та здійснення правосуддя, є, зокрема, неналежне виконання судових рішень, неефективність механізмів судового контролю за виконанням судових рішень.

Крім того, згідно з параграфом 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021, до стратегічних цілей підвищення гарантій захисту прав людини віднесено, зокрема, наявність ефективних механізмів виконання судових рішень.

Також, як зазначено у пункті 1 розділу ІІ Рекомендацій Rec(2003)16, Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у сфері адміністративного права» (on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law), держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені (coercive fine).

Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» (on the quality of judicial decisions) з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 11 червня 2020 р. у справі №640/13988/19, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі № 826/9960/15 (№ 11-1403апп18).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести об`єктивні, підтверджені належними і допустимими доказами, підстави, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.

Водночас, як обставини, що можуть свідчити про невиконання рішення суду відповідачем-суб`єктом владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Таким чином, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними та допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним.

Дані висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховного Суду у постановах від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18 та від 11.06.2020 у справі №540/13988/19.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів установлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року серед іншого:

зобов`язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, прийняти рішення щодо погодження ОСОБА_1 , який перебуває на обліку у військовій частині НОМЕР_1 Рівненського гарнізону, та членам його сім`ї у наданні постійного житла квартири АДРЕСА_1 ;

стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Отож за змістом вказаного судового рішення, Міністерству оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями належало:

- прийняти рішення щодо погодження ОСОБА_1 , який перебуває на обліку у військовій частині НОМЕР_1 Рівненського гарнізону, та членам його сім`ї у наданні постійного житла квартири АДРЕСА_1 ;

- сплатити на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3000 гривень.

Міністерство оборони України повідомило, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 460/31513/22 виконано.

Дослідивши звіт відповідача від 08.04.2024 року про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 460/31513/22 та доданий до нього протокол № 118 від 11.09.2023 колегією суддів установлено, що 11.09.2023 на засіданні Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями прийнято рішення у формі протоколу №118 про "погодження одноголосно" надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 для постійного проживання із зняттям з квартирного обліку.

Крім того, випискою з банківських рахунків за 26.02.2024 року підтверджується сплата ОСОБА_1 коштів у сумі 3000,00 грн (витрати на правничу допомогу).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поданий Міністерством оборони України звіт свідчить про фактичне виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у приведеній вище частині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року з питань прийняття звіту про виконання судового рішення у справі № 460/31513/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос