Постанова

від 24.09.2024 по справі 140/638/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/638/24 пров. № А/857/12360/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року (головуючий суддя Мачульський В.В., м. Луцьк) у справі № 140/638/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» до Волинської митниці про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000767/1 від 06.12.2023.

Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах та непідтвердження всіх складових митної вартості є безпідставними.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: відповідно п.6.1 контракту №2021/09/07-1 від 07.09.2021 валюта платежів на товар визначається для кожної поставки окремо та зазначається в інвойсі, в інвойсі №48/EX від 16.09.2023 передбачено розрахунок за товар 16.09.2023 у формі переказу, однак банківський платіжний документ відсутній; згідно CMR б/н від 15.11.2023 місце завантаження вантажу Hamburg Німеччина 16.11.2023, країна відправлення вантажу Польща, перевізник ФОП ОСОБА_1 Документально не підтверджено витрати по перевезенню територією Німеччини, Польщі. Вважає, що ймовірно такі зобов`язання могли були покладені на отримувача та відповідно мали б бути включені до митної вартості товару; в супровідному документі Т1 №°23DE485172869147J0 від 17.11.2023 відсутня інформація щодо числових значень вартості товару.

Наголошує, що митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом, а саме: на рівні - 8,91 дол.США/кг за МД №100100/2023/453358 від 30.11.2023.

Звертає увагу, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку зазначеним обставинам, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 07.09.2021 між продавцем - компанією SENIDA SOLUTIONS sp. Z.o.o. (Польща) та покупцем - ТОВ «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» (Україна) було укладено зовнішньоекономічний договір №2021/09/07-1, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а позивач прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору (а.с.11-13).

Декларантом МПП «СТАТУС КВО» в інтересах позивача 04.12.2023 було подано до митного оформлення митну декларацію МД №23UA205140101317U0, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Концентрати кави, в первинних упаковках масою нетто більше 10кг: - Розчинна заморожена кава, сушена, у гранулах- 17440 кг. Номер партії: 217-2023. Дата виробництва: 09.2023. Строк придатності: 09.2025 При виготовленні розчинної кави - кавові зерна обсмажують, подрібнюють та обробляють гарячою водою. Одержаний концентрований розчин заморожують і сушать у вакуумі, кавовий порошок зволожують ще раз, перетворюючи в гранули (гранульована кава).Торгівельна марка: AVEON Cafe; Виробник: AAKSH BEVERAGES PRIVATE LIMITED, IN» (а.с.8).

У графі 44 митної декларації №23UA205140101317U0, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи:

- Сертифікат якості б/н від 16.09.2023;

- Пакувальний лист №1 від 04.10.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) №48/EX від 16.09.2023;

- Автотранспортна накладна №б/н від 15.11.2023;

- Супровідний документ T1 №23DE485172869147J0 від 17.11.2023;

- Сертифікат про походження товару №12345 від 04.10.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2021/09/07-1 від 07.09.2021;

- Додаткова угода №1 від 24.01.2022;

- Додаткова угода №2 від 24.01.2022;

- Додаткова угода №3 від 10.08.2023;

- Договір про надання послуг митного брокера №147/1 від 27.02.2023;

- Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 16.09.2023;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №10793455.

Під час здійснення митного контролю за МД №23UA205140101317U0 від 04.12.2023 року Волинською митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено:

- відповідно п.6.1 контракту №2021/09/07-1 від 07.09.2021 валюта платежів на товар визначається для кожної поставки окремо та зазначається в інвойсі. В інвойсі №48/EX від 16.09.2023 передбачено розрахунок за товар 16.09.2023у формі переказу, однак банківський платіжний документ відсутній.

- згідно CMR б/н від 15.11.2023 місце завантаження вантажу Hamburg Німеччина 16.11.2023, країна відправлення вантажу Польща, перевізник ФОП ОСОБА_1 . Документально не підтверджено витрати по перевезенню територією Німеччини, Польщі, ймовірно такі зобов`язання могли були покладені на отримувача та відповідно мали б бути включені до митної вартості товару;

- в супровідному документі Т1 №23DE485172869147J0 від 17.11.2023 відсутня інформація щодо числових значень вартості товару.

Листом №01 від 05.12.2023 декларантом повідомлено відповідача, що товариством надано усі необхідні документи, протягом 10 календарних днів додаткових документів надаватися не буде, крім того, представник позивача просив завершити митне оформлення згідно статті 255 Митного кодексу України.

06.12.2023 Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000767/1, в якому зазначено, що встановлено нові відомості щодо вартості товару, у документах наявні розбіжності, також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив:

- відповідно п.6.1 контракту №2021/09/07-1 від 07.09.2021 валюта платежів на товар визначається для кожної поставки окремо та зазначається в інвойсі. В інвойсі №48/EX від 16.09.2023 передбачено розрахунок за товар 16.09.2023 у формі переказу, однак банківський платіжний документ відсутній.

- згідно CMR б/н від 15.11.2023 місце завантаження вантажу Hamburg Німеччина 16.11.2023, країна відправлення вантажу Польща, перевізник ФОП ОСОБА_1 . Документально не підтверджено витрати по перевезенню територією Німеччини, Польщі, ймовірно такі зобов`язання могли були покладені на отримувача та відповідно мали б бути включені до митної вартості товару;

- в супровідному документі Т1 №23DE485172869147J0 від 17.11.2023 відсутня інформація щодо числових значень вартості товару.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме на рівні 8,91 дол. США за МД №100100/2023/453358 від 30.11.2023.

Також в оскаржуваних рішеннях зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140102218U6 від 06.12.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України (а.с.10).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною зовнішньоекономічного контракту №2021/09/07-1 від 07.09.2021.

Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема, сертифікат якості б/н від 16.09.2023; пакувальний лист №1 від 04.10.2023; рахунок-фактура (інвойс) №48/EX від 16.09.2023; автотранспортна накладна №б/н від 15.11.2023; супровідний документ T1 №23DE485172869147J0 від 17.11.2023; сертифікат про походження товару №12345 від 04.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2021/09/07-1 від 07.09.2021; додаткова угода №1 від 24.01.2022; додаткова угода №2 від 24.01.2022; додаткова угода №3 від 10.08.2023; договір про надання послуг митного брокера №147/1 від 27.02.2023; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 16.09.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №10793455.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем сумнівів в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено, предметом контракту є «концентрати кави, в первинних упаковках масою нетто більше 10кг: - Розчинна заморожена кава, сушена, у гранулах- 17440 кг. Номер партії: 217-2023. Дата виробництва: 09.2023. Строк придатності: 09.2025 При виготовленні розчинної кави - кавові зерна обсмажують, подрібнюють та обробляють гарячою водою. Одержаний концентрований розчин заморожують і сушать у вакуумі, кавовий порошок зволожують ще раз, перетворюючи в гранули (гранульована кава). Торгівельна марка: AVEON Cafe; Виробник: AAKSH BEVERAGES PRIVATE LIMITED, IN»

Згідно із пунктом 5.1 контракту №2021/09/07-1 від 07.09.2021 ціна за товар визначається для кожної поставки окремо та зазначається в інвойсі.

Відповідно до пункту 5.2 контракту №2021/09/07-1 від 07.09.2021 сторони домовились, що ціни на товар, зазначені в інвойсі, включають в себе вартість товару, його упаковки, навантаження на транспортний засіб продавця, митне оформлення товару для експорту в країні відправлення, а також всі інші витрати продавця, які передбачають умови поставки, котрі також визначаються в інвойсі.

Відповідно до інвойсу від 16.09.2023 № 48/EX 16.09.2023 загальна вартість товару становила 123649,60 доларів США.

Апелянт в оскаржуваному рішенні вказує, що в інвойсі від 16.09.2023 № 48/EX передбачено розрахунок за товар 16.09.2023 у формі переказу, однак банківський платіжний документ відсутній.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що пунктом 6.2 контракту №2021/09/07-1 від 07.09.2021 передбачено, що оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати, так і у вигляді відстрочки платежу, що погоджується в інвойсі.

В інвойсі від 16.09.2023 № 48/EX 16.09.2023 сторони погодили, що оплата товару має бути здійснена до 16.04.2024.

Таким чином, банківський платіжний документ відсутній у пакеті документів, оскільки оплата товару за домовленістю сторін зовнішньоекономічного контракту мала бути здійснена товариством до 16.09.2024, а вказана в МД від 04.12.2023 №23UA205140101317U0 ціна оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі.

Інвойс від 16.09.2023 № 48/EX 16.09.2023 містить посилання на контракт №2021/09/07-1 від 07.09.2021.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Щодо доводів апелянта про те, що згідно CMR б/н від 15.11.2023 місце завантаження вантажу Hamburg Німеччина 16.11.2023, країна відправлення вантажу Польща, відтак документально не підтверджено витрати по перевезенню територією Німеччини, Польщі, то як встановлено пунктом 3.1 контракту поставка здійснюється на умовах згідно Інкотермс 2020, вказаних в комерційному інвойсі.

Відповідно до інвойсу від 16.09.2023 № 48/EX 16.09.2023 умовами поставки є «СРТ UA Dnipro».

Згідно з інформацією графи 20 митної декларації від 04.12.2023 № 23UA205140101317U0 умовами поставки оформленого на її підставі товару є «СРТ UA Dnipro».

Відповідно до правил Інкотермс 2020 за умовами поставки СРТ продавець оплачує витрати і фрахт, необхідні для доставки товару у вказане місце призначення, в даному випадку до міста Дніпро.

За умовами поставки СРТ організація перевезення, включаючи укладення відповідних договорів з перевізниками, є обов`язком продавця і стосується комерційної діяльності іноземного контрагента.

Крім того, як вже було встановлено апеляційним судом, відповідно до пункту 5.2 контракту №2021/09/07-1 від 07.09.2021 сторони домовились, що ціни на товар, зазначені в інвойсі, включають в себе вартість товару, його упаковки, навантаження на транспортний засіб продавця, митне оформлення товару для експорту в країні відправлення, а також всі інші витрати продавця, які передбачають умови поставки, котрі також визначаються в інвойсі.

Таким чином, транспортні витрати на доставку в Україну товару включено продавцем до ціни товару, що передбачено розділом 5 «Ціна товару» контракту від 07.09.2021 року №2021/09/07-1.

Стосовно твердження митного органу про те, що в супровідному документі Т1 №23DE485172869147J0 від 17.11.2023 відсутня інформація щодо числових значень вартості товару, то колегія суддів зазначає, що дане твердження митного органу є формальним та не містить роз`яснення, чому без його усунення заявлена митна вартість не може бути визнана і як саме даний недолік впливає на неможливість застосування основного методу визначення митної вартості розмитнюваного товару.

Більш того супровідний лист не є обов`язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Інші доводи апелянта апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі не зазначені у оскаржуваному рішення, а відтак не слугували підставами для його прийняття.

Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем обрано резервний метод для коригування митної вартості та зазначено номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості.

Апеляційний суд зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару за такою декларацією дійсно було імпортовано до України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та не скасоване судом.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.

Водночас, митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення №UA205140/2023/000767/1 від 06.12.2023 про коригування митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 140/638/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар