Постанова

від 24.09.2024 по справі 140/638/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/638/24 пров. № А/857/12361/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужба на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року (головуючий суддя Мачульський В.В., м. Луцьк) у справі №140/638/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» до Волинської митниці Держмитслужба про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000767/1 від 06.12.2023.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року позов задоволено.

24.04.2024 від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21560 грн.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року заяву позивача задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач не надав в повному обсязі документи, що підтверджують витрати на правничу допомогу, зокрема, не надано жодного документу, який би містив перелік наданих ним послуг чи опис робіт, здійснених в рамках виконання договору про правничу допомогу №12/23-44488048 від 07.12.2023.Зазначає, що дана категорія справи не є складною, а написання позовної заяви не вимагало значної юридичної і технічної роботи. Вказує, що предмет спору у даній категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими.

Враховуючи вимоги статті 262 та статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на межі апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення суду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надані суду договір №12/23-44488048 про надання правничої допомоги від 07.12.2023; копію рахунку №07-12 від 07.12.2023; акт №24-04 передачі-приймання правничої допомоги від 24.04.2024; платіжну інструкцію №37 від 13.12.2023 про сплату 20 000,00 грн за надання правничої допомоги; рахунок-фактуру №12066 від 24.01.2024 на оплату за надання послуг перекладу з англійської мови на українську; платіжну інструкцію №52 від 24.01.2024 про оплату за надання послуг перекладу з англійської мови на українську в сумі 1 560,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу слід враховувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого, за положеннями КАС України відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі справа №826/841/17.

Водночас, апеляційний суд, дослідивши долучені документи до позовної заяви, зауважує, що обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Колегія суддів приймає доводи апелянта про те, що предмет спору у даній категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що дана справа розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, що виключає юридичний супровід у суді.

Крім того, з акту акту передачі-приймання правничої допомоги №24-04 від 24.04.2024 вбачається, що понесені витрати на професійну правничу допомогу склали 21560 грн.

Водночас, даний акт не містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з правовим висновком Великої Падати Верховного суду, викладеного у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №992/1964/21 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Отже, апеляційний суд вважає, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, розгляду її у порядку спрощеного позовного провадження та змісту і обсягу наданих послуг, витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, а тому до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини застосовують, як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

За наведених обставин, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення, що призвело до неправильного вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити частково.

Додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №140/638/24 скасувати та прийняти постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (код ЄДРПОУ: 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» (ЄДРПОУ: 44488048) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар