Постанова

від 24.09.2024 по справі 300/5366/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5366/21 пров. № А/857/20547/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №300/5366/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -

суддя в 1-й інстанції Остап`юк С.В.,

час ухвалення рішення 14.12.2021,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено, -

В С Т А Н О В И В :

22.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» (далі позивач, товариство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі апелянт, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування наказу за №1203-п від 30.06.2021 та податкового повідомлення-рішення за №005182/0706 від 30.07.2021.

Позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовані тим, що здійснення контрольного заходу на підставі оскаржуваного наказу №1203-п від 30.06.2021 є протиправним, виданим з порушенням норм статей 80, 81 Податкового кодексу України, відповідно не може нести за собою будь-яких наслідків для позивача у вигляді притягнення його до відповідальності. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач протиправно застосував штрафні санкції як за повторне правопорушення. Однак, таке правопорушення не може вважатися повторним, оскільки відповідно до наказу №1289 від 26.10.2020 відповідач раніше провів фактичну перевірку господарської одиниці АЗС за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Кропивницького 1/А та за результатами якої податковими повідомленнями-рішеннями за №003140/0706, №003088/0706 від 26.10.2020 застосував штрафні санкції. На момент звернення до суду наказ №1289 та податкові повідомлення-рішення за №003140/0706, №003088/0706 від 26.10.2020 оскаржені в судовому порядку в адміністративній справі за №300/1358/21, а застосовані вказаними рішеннями штрафні санкції, на момент прийняття оскаржуваного рішення в даній адміністративній справі, не є узгодженими.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області «Про проведення фактичної перевірки» за №1203-п від 30.06.2021; визнано протиправним та скасованоподаткове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області за №005182/0706 від 30.07.2021 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 155 000 гривень; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 4540 гривень.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначив, що для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо пред`явлення, напрвлення або надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповвноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, копії наказу та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Відповідно до наказу на проведення фактичної перевірки від 30.06.2021 №1203-п посадовим особам відповідача доручено здійснити фактичну перевірку АЗС, що розташована за адресою: вул Кропивницького, 1А, м. Івано-Франківськ та належить позивачу.

У направленнях на перевірку міститься відмітка про пред`явлення службових посвідчень та направлення та свідчить про дотримання контролюючим органом вимог Податкового кодексу України щодо умов допуску до проведення фактичної перевірки.

Так, внаслідок проведеної перевірки підтверджено, що позивачем при здійсненні господарської діяльності не було обладнано резервуари на акцизному складі за №1009599 за адресою вул. Кропивницького, 1/А, м. Івано-Франківськ трьома рівномірами -лічильниками рівня пального, чим порушено вимоги п. 230.1.2 ст. 230 ПК України. Також встановлено несвоєчасне подання щоденних 5 довідок, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на акцизному складі №1009599 за 31.12.2021 року, 01, 02, 03 січня 2021 року та 05.06.2021 року, чим порушено вимоги п. 230.1.3 ст. 230 ПК України. Отже, до позивача було правомірно застосовано штрафні санкції на суму 155000 грн.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла переконання, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржений наказ «Про проведення фактичної перевірки» №1203-п від 30.06.2021 є протиправним, а позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства підпунктів 2, 3 пункту 1 ст. 230 ПК України.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 30.06.2021 за №1203-п та направлень на перевірку за №1593 та №1595 від 30.06.2021, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ».

За результатами перевірки складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки від 05.07.2021 №3792/09/15/РРО/40312525, яким встановлено такі порушення:

- відповідно до поданої довідки 31.03.2020 «Про розпорядника акцизного складу пального» акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (далі довідка) у таблиці 1 «Інформація щодо розташованих на акцизному складі пального, стаціонарних резервуарів та установлених на них рівномірі» (далі таблиця 1) ТзОВ «Сапсан ІФ» внесено інформацію про встановлення рівномірів на резервуари на акцизному складі уніфікований номер 1009597 за адресою: вулиця Кропивницького, 1-А, місто Івано-Франківськ:

- назва (модель) «Серкон» 01-1 КЕД 0-0,28-1-1 серійний ідентифікаційний номер 779, уніфікований номер 1009597129. Зазначено, що вказана назва (модель) та їх серійний ідентифікаційний номер зазначений також як витратомір-лічильник у таблиці 2 «Інформація щодо витратомірів установлених на акцизному складі пального на місцях відпустку пального наливом акцизного складу» (далі таблиця 2), довідки поданої 31.03.2020.

Крім того відповідно до поданої 13.05.2021 довідки у таблиці 1 внесено інформацію про встановлення наступних рівнемірів-лічильників на резервуарах на акцизному складі уніфікований номер 1009597 з датою події 13.05.2021: назва (модель) «УУС 01, серійний номер 13671, уніфікований номер резервуара 1009597/01Б»; назва (модель) «УУС 01, серійний номер 13672, уніфікований номер резервуара 1009597/02Д»; назва (модель) «УУС 01, серійний номер 13673, уніфікований номер резервуара 1009597/3Д».

При огляді паливо-роздавальних колонок, які виконують функції витратоміра лічильника встановлено, що модель (назва) та серійний номер відповідають даним наданої 31.03.2020 таблиці 2 довідки та засвідчує необладнання резервуарів для зберігання пального рівнемірами лічильниками у визначений законодавством терміни.

Враховуючи вищезазначене перевіркою встановлено порушення:

- відсутня реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в кількості 3-х рівнемірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах розташованих на акцизному складі уніфікований номер 1009597 за адресою: вулиця Кропивницького, 1-А, місто Івано-Франківськ у період з 05.11.2020 до 13.05.2021;

- не забезпечено з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику електронних документів, що містять фактичні залишки пального та обсяг обігу пального, а саме: 31.12.2020, 01.01.2021, 02.01.2021, 03.01.2021, 05.06.2021 в кількості 5 звітів.

Висновками перевірки встановлено порушення підпунктів 230.1.2, 230.1.3 статті 230 Податкового кодексу України.

Відповідач, 30.07.2021, на підставі акта (довідки) про результати фактичної перевірки від 05.07.2021 №3791/09/15/РРО/ НОМЕР_1 , за порушення підпунктів 203.1.2, 230.1.3 пункту 203.1 статті 230 Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54, пункту 128-1.1 статті 128 Податкового кодексу України, податковим повідомленням-рішенням №005182/0706 застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 155 000 гривень.

Позивач вважаючи протиправними наказ за №1203-п від 30.06.2021 та податкове повідомлення-рішення за №005182/0706 від 30.07.2021, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 ст. 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За вимогами пункту 2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Однак, змістовна конструкція пункту 80.2 ст. 80 ПК України обумовлює висновок про те, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, а необхідним є зазначення конкретно визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення фактичної перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах №820/4894/18 від 04.12.2018, №820/4891/18 від 18.12.2018, №820/4895/18 від 18.12.2018, №820/4893/18 від 05.03.2019 №1440/2045/18 від 11.06.2019, від 08.09.2020 (справа №640/21536/19), від 17.12.2020 (справа №520/12028/18), від 11.07.2022 (справа №120/5728/20-а).

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу зі здійснення належного податкового контролю.

Крім того, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оспорюваного наказу слугувала інформація про порушення Товариством вимог законодавства. У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №120/5729/20-а, від 28.10.2021 у справі №520/10214/2020, від 02.12.2021 у справі №120/3918/20-а, від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 22.09.2020 у справі №520/1304/2020.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ДПС не довело наявність підстав в розумінні п.п. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України для проведення фактичної перевірки ТОВ «Сапсан ІФ».

Разом з тим, колегія суддів особливу увагу звертає на те, що на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.09.2021 №816/228/17, зокрема щодо правової природи наказу про призначення перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Так, Верховним Судом указано, що пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Водночас, вищевказана правова позиція також ґрунтується на тому, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не погодилася із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно тлумачити у ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14).

Згідно із частиною 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, колегія суддів при розгляді цієї справи звертає увагу на наявність правового висновку щодо застосування вищенаведених норм ПК України, викладеного у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, висновки якої щодо застосування норм права підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Оскаржуваний наказ відповідача №1203-п від 30.06.2021 реалізовано, оскільки позивачем допущено посадових осіб відповідача до перевірки і за її висновками прийнято податкове повідомлення-рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

Враховуючи обставини цієї справи, а також правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування наказу про призначення перевірки прийняте з порушенням процесуальних норм, адже цей позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, необхідно зазначити, що з огляду на висновки, сформовані у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду, позивач не позбавлений можливості посилатись на допущені контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки порушення при оскарженні в судовому порядку рішення за результатами такої перевірки.

Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №1203-п від 30.06.2021 слід скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою за такою позовною вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» закрити провадження у справі.

Щодо порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, колегією суддів встановлено таке.

Колегією суддів з`ясовано, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято у зв`язку з порушення позивачем підпунктів 203.1.2, 230.1.3 пункту 203.1 ст. 230 ПК України та на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 ст. 54, пункту 128-1.1 ст. 128 ПК України контролюючим органом застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 155000 гривень.

Пунктом 230.1 статті 230 ПК України визначено, що акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

-усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

-усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Розпорядники акцизних складів, на акцизних складах яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно формувати дані лише про добовий фактичний обсяг реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов`язані на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця.

На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:

-обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;

-добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі;

-добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Фактичні показники витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників щодо обсягів залишків пального та добового обсягу реалізованого пального перераховуються у літри, приведені до температури 15° С, крім показників паливороздавальних колонок та/або оливороздавальних колонок, які виконують функції витратомірів-лічильників.

Під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника визначення даних про обсяги залишків пального та обсяги обігу пального здійснюється у мірах повної місткості, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства, та/або за допомогою рулетки та метроштока або переносного (портативного) рівнеміра-аналізатора, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства. Застосування такого способу вимірювання може здійснюватися не більше 20 календарних днів поспіль (для акцизних складів, які є місцями роздрібної торгівлі пальним, на які отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, - не більше 15 календарних днів поспіль) та не більше чотирьох разів протягом календарного року.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює (підпункт 230.1.3 пункту 230.1 ст. 230 ПК України).

Пунктом 128-1.1 ПК України визначено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Пунктом 128-1.3 ст. 128-1 ПК України визначено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Як вірно встановив суд першої інстанції, позивача притягнуто до відповідальності оскаржуваним податковим повідомленням-рішення за повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі одного і того правопорушення.

Своєю чергою, колегією суддів встановлено, що у провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №300/1358/21№300/1358/21 між тими самими сторонами щодо оскарження наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 26.10.2020 за №1289 та податкових повідомлень-рішеннь від 24.11.2020 за №003140/0706 та за №003088/0706.

Так, підставою для їх прийняття слугував акт про результати фактичної перевірки від 04.11.2020 №306/09/19/РРО/40312525, яким зафіксовано порушення, допущені позивачем, зокрема: не обладнання (відсутність) рівнемірів-лічильників рівня пального на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі за адресою: вулиця Кропивницького, 1-А, місто Івано-Франківськ в кількості три штуки, чим порушено підпункт 230.1.2 статті 230 Податкового кодексу України; відсутність реєстрації (або відсутність повірок) витратомірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом з. акцизного складу, розташованого за адресою: вулиця Кропивницького, 1-А, місто Івано-Франківськ, в кількості п`ять штук, чим порушено підпункту 230.1.2 статті 230 Податкового кодексу України.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021, у справі за №300/1358/21, яке набрало законної сили 18.11.2021, позов ТОВ «Сапсан ІФ» до ГУ ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу від 26.10.2020 за №1289, податкових повідомлень-рішень від 24.11.2020 за №003140/0706 та за №003088/0706 - задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.11.2020 №003088/0706 та №003140/0706 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 486815,66 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищезазначеним судовим рішення у справі №300/1358/21, серед іншого, встановлено, що позивачем після придбання рівнемірів-лічильників, 23.10.2020, внаслідок виявлення неточностей, передано на ремонт (калібрування). В зв`язку з чим, наказом директором ТОВ «Сапсан ІФ» за №54/20 від 23.10.2020 встановлено спеціальний режим (спосіб) вимірювання рівня палива на АЗС до моменту встановлення рівнемірів після калібрування. Вказані рівнеміри повернуто позивачу після калібрування 05.11.2020, тобто в межах 20 - денного періоду. Тобто, позивачем вчинено ряд дій спрямованих на правомірну експлуатацію резервуарів за умов тимчасової відсутності рівнемірів. Суд також звертає увагу на неповне з`ясування обставин під час проведення перевірки, так як інспекторами вказано на відсутність 3 рівнемірів, в той же час, судом встановлено, що на момент проведення перевірки, позивачем експлуатувалось 2 резервуари, що підтверджується журналом обліку надходження нафтопродуктів, змінними звітами, довідками про зведені за добу підсумкові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального, актом введення в експлуатацію основних засобів та акцизними накладними.

Також, судом встановлено, що на момент проведення перевірки, позивачем використовувалось 2 з 5 витратомірів-лічильників, які належним чином зареєстровані та пройшли повірку, що підтверджується довідками про зведені за добу підсумкові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального та формулярами паливно-роздавальної колонки. Отже, податковим органом в акті перевірки відображено дані, які не відповідають дійсності та на підтвердження яких не надано жодних доказів, що унеможливлює застосування штрафу до позивача. Таким чином, суд вказав на недоведеність відповідачем допущення позивачем вказаних порушень, внаслідок неповного з`ясування та непідтвердження перевіркою даних відображених в акті перевірки, що дало підстави суду для формування висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 24.11.2020 року за №003088/0706.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021, у справі за №300/1358/21, яке набрало законної сили 18.11.2021, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.11.2020 за №003088/0706, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення підпункту 128-1.1 статті 128-1, підпункту 230.1.2 пункту 230.1 ст. 230 ПК України та притягнуто до відповідальності, то в даній адміністративній справі відсутні підстави для застосування до позивача, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) як за повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі одного і того правопорушення (за підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 ст. 230 ПК України).

Щодо порушення позивачем підпункту 230.1.3 пункту 230.1 ст. 230 ПК України, суд зазначає таке.

Відповідно до положень пункту 6 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 за №891, електронні документи для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену у підпунктах 1-4 пункту 5 цього Порядку, формуються та надсилаються розпорядниками акцизних складів одноразово до початку введення в дію Реєстру та в разі зміни такої інформації. Інформація про витратоміри та рівнеміри вноситься до Реєстру після настання строків їх встановлення, визначених Податковим кодексом України.

Електронні документи для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену в підпунктах 5 і 6 пункту 5 цього Порядку, формуються та надсилаються розпорядниками акцизних складів щодня (крім днів, у які акцизний склад не працює).

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу (обсяг реалізованого та обсяг отриманого) пального, зазначені в підпункті 5 пункту 5 цього Порядку, формуються після проведення останньої операції з обігу пального за звітну добу, але не пізніше 23 години 59 хвилин такої доби, до початку проведення операцій з обігу пального за добу, що настає за звітною добою, та подаються до ДФС не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Суд встановив, що ТОВ «Сапсан ІФ» довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального року подано своєчасно, тобто не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Стосовно покликань відповідача, що на долучених до матеріалів справи скріншотах про направлення довідок за 31.12.2020, 01 та 02 січня 2021 року видно, що документ створено -1.02. та 03 січня 2021 року відповідно, проте дата отримання квитанцій у всіх трьох випадках 04.01.2021, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що платником відповідні докменти надіслані своєчасно та платник зі своєї сторони вжив усіх заходів для виконання приписів закону, однак формування квитанцій про прийняття відповідних довідок не залежить від дій позивача та не може розглядатися як несвоєчасність подання ним звітності.

Ба більше, навіть за наявності факту відповідного порушення у кількості, як вказує відповідач, несвоєчасного подання 3 документів, застосований відповідачем штраф у розмірі 5000 гривень не відповідає санкції за п. 128-1.3 ст. 128-1 ПК України 1000 грн за кожен неподаний документ.

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції у рішенні від 14.12.2021 таким фактам оцінка не надана взагалі.

Вказане свідчить про необґрунтованість та безпідставність висновків відповідача в акті перевірки від 30.07.2021.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області за №005182/0706 від 30.07.2021 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 155000 гривень є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати рішення суду першої інстанції, в частині позовних вимог закрити провадження, а позов - задовольнити.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат

Оскільки позовні вимоги задоволено в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2021, стягненню на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС

Керуючись ст. 241, 243, 238, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №300/5366/21 скасувати.

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №1203-п від 30.06.2021 - закрити провадження у справі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №005182/0706 від 30.07.2021.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» (вул. Василя Симоненка, будинок 33-Б, квартира 40, місто Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 40312552) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43968084) сплачений судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 25.09.24