Постанова

від 25.09.2024 по справі 140/36206/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/36206/23 пров. № А/857/11846/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року (головуючого судді Сороки Ю.Ю., ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/36206/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОПІА» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «НОПІА» 21.12.2023 звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року №0170920707 в частині нарахування пені в сумі 146 611,53 гривень за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічній операції на суму 68 760,00 Євро за період з 17 травня 2023 року по 05 червня 2023 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року задоволено позов повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «НОПІА» щодо дотримання валютного законодавства по контракту від 27.10.2022 №22/2710 встановлено порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічній операції, оскільки кошти на розрахунковий рахунок ТзОВ «НОПІА» надійшли із порушенням законодавчо встановленого терміну, що мало наслідком нарахування пені за кожен день прострочення. Також заявлена до відшкодування правнича допомога у розмірі 5000 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях представник позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, також заявив про стягнення судових витрат з відповідача в сумі 6000 грн. в апеляційному суді.

Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження та з 27.06.2024 по 07.07.2024, з 05.08.2024 по 18.08.2024 суддя доповідач перебувала у відпустці.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Волинській області відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.69.2 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, у зв`язку з надходженням листа ДПС №15823/7/99-0-07-05-02-07 від 05 липня 2023 року на підставі поданої ПАТ Креді Агріколь Банк інформації про недотримання ТОВ НОПІА встановлених законодавством граничних строків розрахунків в іноземній валюті згідно контракту №22/2710 від 27.10.2022 року та на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 24.10.2023 №2253-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НОПІА за період діяльності 27.10.2022-26.10.2023 з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, за результатами якої складено акт перевірки від 08.11.2023 №17999/07-07/40172308.

Під час проведення перевірки ТОВ НОПІА щодо дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по контракту від 27.10.2022 №22/2710 за період з 27.10.2022 по 26.10.2023 встановлено наступне:

Між ТОВ НОПІА та компанією HABAGROUP OY (Mantyhaantie 4-halli 5, 33100 Tampere, Finland, reg nr. 2936673-5) укладено імпортний контракт №22/2710 від 27.10.2022.

Предмет контракту: HABA 380S - стаціонарний компактор, HABA 25 м куб. - контейнер для компактора, комплектуючі для компактора.

Вартість контракту: 157 800,00 Євро. Валюта контракту - Євро. Умови поставки: FCA Таллін, Естонія (INCOTERMS 2020).

Умови оплати: згідно доповнення №1 від 27.10.2022 до контракту, попередня оплата в сумі 68 760,00 Євро; решта 89 040,00 Євро - на протязі 30 днів з дати поставки, прямим банківським переказом на рахунок продавця, вказаний в контракті. Комісії банків- кореспондентів - за рахунок покупця.

Банківські реквізити резидента: ПАТ КБ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК (МФО-300614), IBAN № НОМЕР_1 (EUR), SWIFT: AGRIUAUK. Банк- кореспондент: BANK Credit Agricole SA (FRANCE), 12 place des Etats-Unis 92127 Montrouge Cedex, France) SWIFT AGRIFRPP, Acc 20586612000.

Банківські реквізити нерезидента: AKTIA PANKKI OYJ, IBAN: НОМЕР_2 , SWIFT HELSFIHH.

Термін дії контракту: до 31.12.2023.

На виконання умов імпортного контракту №22/2710 від 27.10.2022, з рахунку ТОВ НОПІА в ПАТ КБ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК, IBAN №UA88 3006140000026006500221701, SWIFT: AGRIUAUK на рахунок компанії HABAGROUP OY (Mantyhaantie 4-halli 5, 33100 Tampere, Finland) - AKTIA PANKKI OYJ, IBAN: НОМЕР_2 , SWIFT HELSFIHH, перераховано валютні кошти в загальній сумі 68 760,00 Євро (2 592 403, 27грн), згідно платіжного доручення від 14.11.2022:

14.08.2022 68 760,00 Євро. Граничний строк надходження товару чи коштів - 12.05.2023.

У зв`язку з неможливістю виконання імпортного контракту №22/2710 від 27.10.2022, на підставі додаткової угоди від 28.04.2023 до контракту, кошти в сумі 68 760,00 Євро повернуті компанією HABAGROUP OY (Mantyhaantie 4-halli 5, 33100 Tampere, Finland), з рахунку в AKTIA PANKKI OYJ, IBAN: НОМЕР_2 , SWIFT HELSFIHH, та зараховані на поточний рахунок ТОВ НОПІА в ПАТ КБ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК, IBAN №UA88 3006140000026006500221701, SWIFT: AGRIUAUK, згідно виписок банку з рахунку, наведених в додатку 4 до акту перевірки, в т.ч. з порушенням терміну розрахунків в сумі 68 760, 00 Євро: банківська виписка від 30.05.2023 б/н - 8760,00 Євро (в т. ч. 12,00 Євро - комісія банка- кореспондента, згідно SWIFT-повідомлення від 29.05.2023); банківська виписка від 31.05.2023 б/н 20 000,00 Євро (в т. ч. 25,00 Євро - комісія банка-кореспондента, згідно SWIFT-повідомлення від 17.05.2023); банківська виписка від 05.06.2023 б/н - 20000,00 Євро (в т. ч. 25,00 Євро - комісія банка-кореспондента, згідно SWIFT-повідомлення від 17.05.2023); банківська виписка від 05.06.2023 б/н - 20000,00 Євро (в т. ч. 25,00 Євро - комісія банка-кореспондента, згідно SWIFT-повідомлення від 17.05.2023).

Тобто, в порушення п.3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII Про валюту і валютні операції та пункту 14-2 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану (із змінами і доповненнями), по контракту №22/2710 від 27.10.2022 з компанією HABAGROUP OY (Mantyhaantie 4-halli 5, 33100 Tampere, Finland) валютні кошти в сумі 68760,00 Євро по імпортній операції, що підлягає валютному нагляду, надійшли на поточний рахунок ТОВ НОПІА в ПАТ КБ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК, IBAN: UA883006140000026006500221701, SWIFT: AGRIUAUK, з порушенням терміну розрахунків в загальній сумі 68 760,00 Євро, а саме: 30.05.2023 - 8760,00 Євро. Граничний строк розрахунків - 12.05.2023; 31.05.2023 - 20000,00 Євро. Граничний строк розрахунків - 12.05.2023; 05.06.2023 - 20000,00 Євро. Граничний строк розрахунків - 12.05.2023; 05.06.2023 - 20000,00 Євро. Граничний строк розрахунків - 12.05.2023.

На підставі акту перевірки від 08.11.2023 №17999/07-07/40172308 Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено, зокрема, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.12.2023 №0170920707, яким ТОВ НОПІА нараховано пеню в сумі 179 592, 65 грн.

Позивач з висновками, викладеними в акті перевірки від 08.11.2023 №17999/07-07/40172308 та прийнятим на його підставі, податковим повідомленням-рішенням від 11 грудня 2023 року №0170920707 не погодився та оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про валюту і валютні операції від 21.06.2018 №2473-VIII (далі Закон - №2473-VIIІ), Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5 (далі Положення №5) та Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 (далі - Інструкція).

Відповідно до частин 4-6 статті 11 Закону №2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною 9 статті 11 Закону №2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини 10 статті 11 Закону №2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 Закону №2473-VIII, Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту: встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати) (ч.3 cm. 13 Закону України Про валюту і валютні операції).

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та Імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Підпункт 2 п.7, підпункт 3 п. 9 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що затверджена Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 №9 визначає, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків операціями з імпорту товарів з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта) завершує такий нагляд після отримання Інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, 27.10.2022 ТОВ НОПІА (Покупець) уклало з компанією HABAGROUP OY (Продавець) контракт №22/2710 на поставку товару на загальну суму 157 800,00 Євро.

14.11.2022 ТОВ НОПІА перерахувало компанії HABAGROUP OY передоплату за товар в сумі 68 760,00 Євро за контрактом.

28.04.2023 сторони дійшли згоди розірвати контракт у зв`язку з неможливістю його виконання, повернути передоплату, про що уклали додаткову угоду.

HABAGROUP OY повернуло передоплату в сумі 68 760,00 Євро наступними платежами: 20 000,00 Євро - згідно SWIFT-повідомлення від 17.05.2023; 20 000,00 Євро - згідно SWIFT-повідомлення від 17.05.2023; 20 000,00 Євро - згідно SWIFT-повідомлення від 17.05.2023; 8 760,00 Євро - згідно SWIFT-повідомлення від 29.05.2023.

Таким чином, кошти в сумі 60 000,00 Євро надійшли на розподільчий рахунок ТОВ НОПІА 17 травня 2023 року, а залишок в сумі 8 760,00 Євро - 29 травня 2023 року.

В свою чергу, порядок здійснення операцій у іноземній валюті регулюється Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, що затверджене Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (далі - Положення №5).

Пунктом 108 Положення №5 визначено, що зарахування коштів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів здійснюється банками через розподільчі рахунки у визначених Положенням випадках.

Також, згідно підпункту 5 п.109 Положення №5 операції з повернення коштів нерезидентом, на користь якого такі кошти були переказані раніше, здійснюються за поточними рахунками в іноземній валюті суб`єктів господарювання - резидентів юридичних осіб.

Відповідно до п.110 Положення №5 зарахування коштів за вищевказаними операціями здійснюється через розподільчий рахунок.

Банк зобов`язаний зарахувати кошти в іноземній валюті на поточний рахунок клієнта без його доручення не пізніше ніж на наступний банківський день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок. Зазначена вимога не поширюється на кошти, які згідно Із законодавством України підлягають продажу на валютному ринку України.

Згідно підпункт 2 пункту 47 Положення №5 кошти в іноземній валюті, повернені на адресу резидента (оскільки взаємні зобов`язання частково або повністю не виконані), які були куплені та переказані на користь нерезидента банк зобов`язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок.

Таким чином, визначений законодавством порядок передбачає, що зарахування коштів резидента в іноземній валюті, які повертаються йому нерезидентом в зв`язку з невиконанням контракту на поточний рахунок такого резидента здійснюється через розподільчий рахунок. При цьому, банк зобов`язаний на наступний робочий день після зарахування цих коштів на розподільчий рахунок перерахувати їх на поточний рахунок резидента.

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцією про його застосування, що затверджені постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року №89 (далі - Інструкція №89) розподільчий рахунок є балансовим банківським рахунком, номер 2603 Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання група 260 Кошти на вимогу суб`єктів господарювання класу 2 (порядковий номер 425 Плану рахунків). Цей рахунок відкривається персонально кожному клієнтові та застосовується для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому контролю, в тому числі в іноземній валюті, призначеній для обов`язкового продажу.

Режим роботи такого рахунка для клієнта банку обмежений: про зарахування іноземної валюти та її списання з такого рахунка клієнт дізнається з відповідних виписок банку, при цьому самостійно розпоряджатися грошима не може. Проте іноземна валюта, зарахована на розподільчий рахунок, належить клієнтові, на користь якого вона зарахована.

Відповідно, датою зарахування коштів в іноземній валюті вважається дата їх надходження на відповідний розподільчий рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі із застосуванням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України та не може вважатись первинним надходженням коштів в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом.

На підставі вищевказаних правових норм та вимог валютного законодавства, зважаючи на процедуру повернення коштів в іноземній валюті, датою повернення резиденту коштів, зокрема, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв`язку з тим, що взаємні зобов`язання за цим договором не виконані, є дата зарахування таких коштів саме на розподільчий рахунок.

Варто зазначити, що пункт 9 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що затверджена Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 № 7, також не містить вказівки на те, що датою завершення валютного нагляду за операцією з повернення коштів резиденту нерезидентом в зв`язку з невиконанням контракту є дата зарахування коштів саме на поточний рахунок резидента, а не його розподільчий рахунок.

Таким чином колегія суддів вважає, що датою повернення ТОВ НОПІА коштів в сумі 68760,00 Євро, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв`язку з тим, що взаємні зобов`язання за цим договором не виконані, слід вважати: 17 травня 2023 року - щодо суми 60 000,00 Євро та 29 травня 2023 року - щодо суми 8760,00 Євро.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що Головне управління ДПС у Волинській області дійшло хибного висновку про те, що датою повернення ТОВ НОПІА коштів вважається дата їх зарахування саме на поточний рахунок, а не розподільчий.

Щодо нарахування пені по сумі 8760,00 Євро суд звертає увагу на те, що при визначенні періоду нарахування пені Головне управління ДПС у Волинській області не врахувало вимог підпункту 1 пункту 14-3 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану.

Граничні строки розрахунків не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

Мінімальна гранична сума операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються граничні строки розрахунків становить 400 000,00 гривень.

Гривневий еквівалент суми простроченої заборгованості станом на 17 травня 2023 року в розмірі 8 760,00 Євро становив 350 148,59 гривень, що є незначною сумою в розумінні підпункту 1 п.14-3постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану та свідчить про відсутність підстав для валютного нагляду та виключає можливість нарахування пені на цю суму заборгованості після 17 травня 2023 року (з моменту повернення коштів в розмірі 60 000,00 Євро), а відтак, суд вважає, що підстави для нарахування пені в сумі 146 611,53 гривень за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях щодо усієї суми валютної операції в розмірі 68 760,00 Євро за період 17 травня 2023 року по 05 червня 2023 року відсутні.

При цьому, суд враховує, що позивачем період порушення граничних строків розрахунків з 13 травня 2023 року по 16 травня 2023 року (4 дні) не заперечується.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, щодо помилковості висновку Головного управління ДПС у Волинській області в частині нарахування пені в сумі 146 611,53 гривень за період порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічній операції на суму 68 760,00 Євро з 17 травня 2023 року по 05 червня 2023 року, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 27 квітня 2023 року в справі №804/5861/17, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 15.11.2023 №131, укладеного між адвокатом Слупко О.М. (Адвокат) та ТОВ НОПІА (Клієнт); детальний опис та розрахунок робіт(наданих послуг) від 19.01.2024, рахунки-фактури №32 від 22.12.2023, №02 від 12.01.2024, акти здачі-прийняття робіт №32, №02, платіжні інструкції №117 від 22.12.2023 на суму 13000,00 грн, №6 від 12.01.2024 на суму 4000,00 грн.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідачем у суді першої інстанції, а також в апеляційній скарзі подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у зв`язку із неспівмірністю розміру витрат на правову допомогу зі складністю справи та часом витраченим адвокатом, однак колегія суддів вважає, що вказані доводи не спростовують понесених позивачем витрат на правничу допомогу позивачем, відповідно апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом та доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України наявні з врахуванням поданої заяви представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Слід також враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначене, враховуючи категорії та складність справи, а тому враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, пропорційності складності наданих послуг правовому супроводу справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою суму наданих послуг представником позивача в суді апеляційної інстанції в цілому на суму 6000 грн., оскільки підготовка подання відзиву на апеляційну скаргу не потребувала затрат значного часу, які заявлені представником позивача, отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката, надану в суді апеляційної інстанції, в загальному розмірі 3000 грн. є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі №140/36206/23 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нопія» (43025, Волинська область, м. Луцьк, проспект Волі, 6, офіс 77, ЄДРПОУ 40172308) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, ЄДРПОУ 44106679) 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. понесених витрат на правничу допомогу в апеляційному суді.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді С.П. Нос

С.М. Шевчук

Повний текст постанови складено 25.09.2024