Ухвала

від 25.09.2024 по справі 520/5215/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про закриття касаційного провадження

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа №520/5215/2020

адміністративне провадження № К/9901/11200/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 (суддя - Ніколаєва О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 (судді - Спаскін О.А., П`янова Я.В., Русанова В.Б.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод" до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови про накладення штрафу,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Слобожанський молокозавод") звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Харківській області від 07.02.2020 №ХК 7895/290/2НД/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу посадовими особами на ТОВ "Слобожанський молокозавод" на суму 802 910,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправною, тому підлягає скасуванню. Покликався на те, що перевірка проведена відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України, відтак складені за її результатами акт та постанова про накладення штрафу є протиправними та підлягають скасуванню.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИН СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що листом від 04.12.2019 №01039/1948 Зачепилівська районна державна адміністрація Харківської області повідомила відповідача про надходження скарг від громадян з питань оформлення трудових відносин на підприємстві позивача, зокрема звернення громадян ОСОБА_1 від 03.12.2019 та ОСОБА_2 від 29.11.2019 про факт використання позивачем найманої праці осіб без їх офіційного працевлаштування та без укладення з ними трудових договорів.

Посадовими особами відповідача видано наказ про проведення інспекційного відвідування від 17.12.2019 №2335 та направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування від 17.12.2019 №02.03-03/3738.

Зазначені наказ та направлення надіслані відповідачем позивачу рекомендованим листом засобами поштового зв`язку на юридичну адресу останнього - АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного наказу та направлення 19.12.2019 посадовими особами відповідача здійснено вихід для проведення інспекційного відвідування на предмет додержання позивачем вимог законодавства про працю за місцем здійснення господарської діяльності - АДРЕСА_2 .

Інспекторами праці, які здійснювали інспекційне відвідування були зафіксовані 17 працівників, які були задіяні у цеху з переробки молочної сировини. З метою отримання пояснення від осіб, які виконували зазначені роботи, останнім було запропоновано надати пояснення щодо виконуваних робіт та умов їх виконання. Присутні на об`єкті відвідування особи, які повідомили своє прізвище, ім`я та по батькові, від надання письмових пояснень відмовились, посилаючись на статтю 63 Конституції України. Зазначені особи, на думку відповідача, є працівниками підприємства, з якими не оформлено належним чином трудові відносини.

У зв`язку із тим, що під час виходу за адресою здійснення господарської діяльності а саме: АДРЕСА_2 , посадовим особам відповідача не була надана інформація, необхідна для проведення інспекційного відвідування, інспектором праці було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.12.2019 №ХК7895/290/НД та вимогу про надання документів від 20.12.2019 №ХК7895/290/НД, у зв`язку з чим строк проведення інспекційного відвідування було призупинено до 09 год. 00 хв. 27.12.2019.

Зазначені акт та вимога були направлені відповідачем позивачу рекомендованим листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку на юридичну адресу позивача - АДРЕСА_1 .

У період з 20.12.2019 по 27.12.2019 необхідні документи для проведення інспекційного відвідування на виконання вказаної вимоги про надання документів позивачем відповідачу не надані.

У зв`язку з ненаданням позивачем документів, відповідачем 27.12.2019 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК7895/290/2НД та вимогу про надання документів від 27.12.2020 №ХК7895/290/НД, у зв`язку з чим строк проведення інспекційного відвідування було призупинено до 09 год. 00 хв. 14.01.2020.

Зазначені акт та вимога були направлені відповідачем рекомендованим листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку на юридичну адресу позивача - АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, акт та вимога отримані уповноваженою особою позивача 02.01.2020.

У період з 27.12.2019 по 14.01.2020 необхідні документи для проведення інспекційного відвідування на виконання вказаної вимоги про надання документів позивачем відповідачу не надані.

Відповідачем 14.01.2020 складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка виконує найману працю ХК7895/290/2НД/АВ та винесено припис про усунення виявлених порушень №ХК7895/290/2НД/АВ/П.

Вказаний акт та припис отримані позивачем засобами поштового зв`язку, що не заперечується сторонами у справі.

Позивачем 23.01.2020 рекомендованим листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача направлено скаргу на акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка виконує найману працю ХК7895/290/2НД/АВ та припис про усунення виявлених порушень №ХК7895/290/2НД/АВ/П, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, де зазначено дату отримання уповноваженою особою відповідача - 28.01.2020.

Відповідь на скаргу від контролюючого органу позивачем не отримано.

У подальшому, відповідачем відносно позивача прийнято постанову про накладення штрафу від 07.02.2020 №ХК7895/290/2НД/АВ/П/ТД-ФС у сумі 802910,00 грн.

Вказана постанова направлена відповідачем рекомендованим листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку на юридичну адресу позивача - вул. Енергетиків, 20, смт. Слобожанське, Зміївський район, Харківська область, 63460. Відповідно до трекінгу ПАТ "Укрпошта" за номером поштового відправлення 6102231324347 відправлення не вручено позивачу.

Не погоджуючись із діями відповідача, вважаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 07.02.2020 №ХК 7895/290/2НД/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод" на суму 802 910,00 грн. (вісімсот дві тисячі дев`ятсот десять гривень 00 копійок).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Зокрема, суди виходили з того, що:

- в порушення вимог Закону №877 та Порядку №823 інспекційне відвідування позивача проведено за відсутності його керівника та (або) уповноваженої ним особи, чим позбавлено позивача права бути присутнім на такому позаплановому заході;

- під час проведення інспекційного відвідування представниками відповідача не встановлено особи працівників, які на думку відповідача мали бути працевлаштовані позивачем, не було витребувано у таких осіб документів, що посвідчували їх особу;

- з наданих відповідачем відеодоказів неможливо встановити, у який саме день та час здійснювалась відеозйомка;

- інспекторами відповідача у ході інспекційного відвідування не було встановлено, кому саме належить об`єкт, на якому було здійснено захід контролю;

- оскаржувана постанова прийнята відповідачем без участі уповноваженої особи позивача та за відсутності доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу відносно позивача є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень та прийнята без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення та передчасно.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, поликається на те, що інспекційне відвідування було проведено на підставі рішення керівника органу контролю, що узгоджується з вимогами п. 5 Порядку №823, а також виданого на його підставі направлення на перевірку; перевірка проведена за місцем здійснення позивачем господарської діяльності; під час проведення інспекційного відвідування та розгляду справи про накладення штрафних санкцій було дотриманно вимоги Порядку №823 та Порядку №509; на відезаписі інспекційного відвідування чітко простежується дата та час його проведення, з огляду на що висновки судів щодо неможливості встановити дату зйомки є безпідставними.

Як на підставу касаційного оскарження відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №360/403/19 та від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18.

Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує таке застосування у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2021 відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Підставою для відкриття касаційного провадження стало неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права у зв`язку з неврахуванням апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №360/403/19 та від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18.

Досліджуючи доводи касаційної скарги та підстави касаційного оскарження судом встановлено наступне.

Так, у справі №1340/5964/18, предметом оскарження була постанова Держпраці про накладення на суб`єкта господарювання штрафу за порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці», в частині нарахування індексації заробітної плати.

В межах розгляду цієї справи було встановлено, що позивач в порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці» з червня 2017 року не провів індексації заробітної плати для восьми працівників та з липня 2017 року для одного працівника.

Здійснивши касаційний перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що індексація заробітної плати є державною соціальною гарантією, яка передбачена також і Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються одночасно з внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, якщо встановлено: використання праці неоформлених працівників; несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати; недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці. Виконання позивачем встановлених у приписі порушення, а саме: нарахування та виплата індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

У справі №360/403/19 предметом оскарження була постанова Держпраці про накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та припис про усунення виявлених порушень.

В межах розгляду цієї справи було встановлено, що працівник працює у позивача без укладання трудового договору і без повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, що є порушенням частин першої, третьої ст. 24 КЗпП та постанови КМУ № 413. На момент проведення перевірки позивачем не було надано інспекторам праці документів про підтвердження належним чином оформлених трудових відносин або цивільно-правових договорів, які могли б свідчити про надання зазначеним працівником послуг позивачу, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Натомість у справі, що розглядається (№520/5215/2020) предметом оскарження була постанова Держпраці про накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування та розгляду справи про накладення штрафу; не встановлення осіб працівників, з якими не оформлено трудових відносин; не встановлено власника об`єкту, на якому проведено інспекційне відвідування.

При цьому, в межах розгляду цієї справи, на відміну від справи №360/403/19, факту порушення позивачем трудового законодавства в частині допуску працівника до проботи без укладення трудового договору встановлено не було. Не було спірним в цій справі й питання подвійної відповідальності чи преюдиції і висновки щодо вказаного рішення судів не містять.

Крім того, покликання відповідача, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у справі №360/403/19 щодо нетотожності таких видів заходів контролю, як «планові та позапланові перевірки», а також «інспекційні відвідування та невиїзні інспектування», стосується доведення відповідачем правомірності проведення спірного заходу контролю щодо позивача у формі інспекційного відвідування, як належного способу реалізації ним службових повноважень.

Водночас, висновки суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, не суперечать наведеним у справі №360/403/19 висновкам щодо належної форми реалізації відповідачем своїх повноважень у формі інспекційного відвідування.

Крім того, висновки щодо нетотожності наведених видів заходів контролю у справі №360/403/19 зроблено Верховним Судом в контексті вирішення питання поширення на спірні правовідносини встановленого ст. 3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" мораторію на проведення органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції, планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Водночас, у справі що розглядається, таке питання не було спірним, і висновки судів з вказаного питання оскаржувані рішення не містять.

Наведене свідчить, що правовідносини у справах, які визначені відповідачем як підстава касаційного оскарження, та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, не є подібними.

Інше вирішення судами попередніх інстанцій спору у цій справі порівняно з результатами касаційного перегляду справ, на які зроблено посилання в обґрунтування поданої касаційної скарги, обумовлено іншим предметом спору, фактичними обставинами справи та іншим нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.

Керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

у х в а л и в:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод" до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови про накладення штрафу - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук