Постанова

від 25.09.2024 по справі 805/3547/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа №805/3547/18-а

адміністративне провадження № К/9901/20680/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

представника Позивача: Малиновського Д.В.

представника Відповідача: Голуба М.І.

розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року (суддя Голуб В.А.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року (судді: Міронова Г.М., Арабей Т.Г., Геращенко І.В.)

у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" (правонаступник - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод")

до Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод") (далі - Позивач, ТОВ «НВО «ІНКОР і Ко»), звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позивних вимог, просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення від 19 лютого 2018 року № 0001261415;

- податкове повідомлення - рішення від 19 лютого 2018 року № 0001311415;

- податкове повідомлення - рішення від 16 травня 2018 року № 0003742200.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликався на те, що до перевірки було надано всі первинні документи, у той час, як Відповідачем в акті від 1 лютого 2018 року №81/05-99-14-15/31297266 не зазначено яких саме документів не вистачало для підтвердження отримання послуг на суму 19 584 200,00 грн. Крім того, відповідно до звіту про фінансові результати, зазначена сума є сумою збитків за весь 2016 рік, а не за його 4 квартал, як зазначено в акті перевірки контролюючим органом.

Також наголошував, що враховуючи той факт, що повернення передплати за товар від ПРАТ «КОМБІНАТ ПРИДНІПРОВСЬКИЙ» не відбулося, то ТОВ «НВО «ІНКОР і Ко» не повинен був реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування до податкових накладних, з огляду на що зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість є протиправним.

Зазначив, що у той час, як актом перевірки встановлено порушення, яке полягає в неналежному веденні касової книги, податковим повідомленням - рішенням накладено штрафні санкції за проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів. При цьому касової книги розпочатої 18 грудня 2015 року у ТОВ «НВО «ІНКОР і Ко» не було, та відповідно вона не могла бути надана під час перевірки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року замінено Відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області.

Ухвалою Верховного Суд від 07 серпня 2024 року замінено Позивача у справі його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод».

У судовому засіданні 18 вересня 2024 року замінено Відповідача у справі його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 44070187)

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 02 березня 2020 року позов задовольнив в повному обсязі: визнав протиправним та скасував податкові повідомлення - рішення від 19 лютого 2018 року № 0001261415; № 0001311415 та від 16 травня 2018 року №0003742200.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

- в ході судового засідання представником Позивача зазначено, що під час планової перевірки на вимогу податкового органу було надано всі необхідні документи. Ті ж самі документи було подано ним і до суду;

- згідно акту перевірки від 01 лютого 2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів в ході проведення перевірки не складались. Факт не складання відповідного акту також підтверджено представником Відповідача у судовому засіданні;

- акт перевірки не містить жодного переліку документів, яких не вистачало для підтвердження отриманих послуг на загальну суму 19 584 200, 00 грн., а також жодного обґрунтування мотивів неврахування первинних документів по операціям із контрагентами. Самі порушення висвітлені нечітко, необ`єктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства;

- податковий орган не скористався наявним у нього правом щодо надіслання запиту з метою отримання документів, яких на не було надано до перевірки;

- за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 1 лютого 2018 року №81/05-99-14-15/31297266 листом від 14 лютого 2018 року № 6829/05-99-14-15 порушення викладено у іншій редакції, а саме змінено період завищення від`ємного значення з 4 кварталу 2016 року на 1-4 квартали 2016 року, тобто фактично встановлено нові порушення, не зафіксовані актом перевірки, що суперечить вимогам чинного законодавства;

- згідно з висновком експерта № 214/26 за результатами проведення судової економічної експертизи, який складено 15 січня 2020 року, експертом встановлено, що задекларований показник за рядком 2050 «Собівартість реалізованої продукції товарів, робіт, послуг) в сумі 266 736, 00 тис. грн відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко». Витрати, понесені підприємством на отримання послуг у повному обсязі підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку та обліковими регістрами підприємства. Не підтверджується документально висновок податкового органу, викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 01 лютого 2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 в частині завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200, 00 грн., а саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200,00 грн;

- відповідно до копії касової книги за 2015 рік, яка була надана Позивачем, вона розпочата 17 грудня 2015 року. В акті перевірки Відповідач зазначає про порушення ведення касової книги від 18 грудня 2015 року, доказів існування якої суду надано не було, та факт існування якої Позивач заперечує;

- з матеріалів справи вбачається та не є спірним питання у контексті цієї справи, що Позивачем забезпечена належна, своєчасна та повна фіксація готівки у касовій книзі. Фактично Відповідачем застосовано штрафні санкції за неналежне ведення останньої;

- Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 передбачено застосовування фінансових санкцій у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, отже виконання Позивачем всіх вимог Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 лютого 2004 року № 637 щодо фіксації готівки у касовій книзі унеможливлює застосування штрафних санкцій, оскільки порушення правил ведення Книги обліку доходів і витрат самі по собі не дає підстав для накладення штрафу;

- неведення касової книги або її ведення неналежним чином може призвести тільки до адміністративної відповідальності за відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності відповідно до статті 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- судовим експертом-економістом встановлено, що висновок податкового органу, викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 01 лютого 2018 року №81/05-99-14-15/31297266, в частині порушення ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ІНКОР і Ко» пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та згідно з пунктом 113.1 статті 113 ПК України, рішення про результати розгляду скарги від 26 квітня 2018 року № 14906/6/99-99-11-01-01-25, в результаті чого зменшено розмір від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853,00 грн., у тому числі за липень 2016 року на суму 846,00 грн., за листопад 2016 року на суму 2 024,00 грн., за грудень 2016 року на суму 2 785,00 грн, за квітень 2017 року на суму 2 403,00 грн, за липень 2017 року на суму 8 795,00 грн, про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні № 0003742200 (форма В4) від 16 травня 2018 року підтверджуються документально частково. А саме підтверджується документально в частині зменшення за актом перевірки розміру від`ємного значення різниці між сумою, податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 6 200,80 грн, у тому числі за липень 2017 року на суму 6 200,80 грн по операціях з ПБП «Браво»;

- єдиним доказом, який був наданий Відповідачем на підтвердження встановлених порушень, є акт планової виїзної документальної перевірки від 01 лютого 2018 року №81/05-99-14-15/31297266, який підписано не всіма членами комісії. Головним державним ревізором-інспектором Яцків Н.О. акт не підписано, напроти її прізвища проставлено відмітку відпустка. Відсутність підпису посадової особи контролюючого органу у Акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 09 липня 2020 року апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 березня 2020 року - без змін.

Апеляційний суд загалом погодившись з висновками суду першої інстанції, однак зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції в частині того, що акт планової виїзної документальної перевірки від 01 лютого 2018 року № 81/05-99-14-15/31297266, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення у даному випадку, є недопустимим доказом, посилавшись на правову позицію викладену Верховним судом в постанові від 19 червня 2020 року № 140/388/19.

Не погоджуючись з вказаними висновками апеляційний суд, у той же час зазначив, що з урахуванням всіх обставин справи суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0003742200 від 16 травня 2018 року, яким завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн. є неправомірним та правильно скасовано судом першої інстанції.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Стверджує, що при вирішенні спору суди допустили порушення норм матеріального та процесуального права й ухвалили рішення без врахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15 та від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18 в частині застосування пункту 44.6 статті 44, частини першої пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Як обґрунтування вказаних доводів посилається на те, що:

- Позивач до перевірки надав первинні документи не в повному обсягу, в наслідок чого не підтвердив первинними документами від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200 грн. При цьому Позивачу було запропоновано надати усі первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій. Частина документів була надана до перевірки, які ще документи наявні у платника податків та в якому обсязі, податковому органу було невідомо та не могло бути відомо. У зв`язку чим акт про ненадання документів не складався;

- статтею 85 ПК України, яка кореспондується зі статтею 200 ПК України, якою визначені права контролюючих органів, регламентовано саме право контролюючого органу на отримання копій документів, а не обов`язок. Внаслідок чого, посадові особи не зобов`язані отримувати від платника податків або його законних представників такі копії;

- акт перевірки від 01 лютого 2018 року №81/05-99-14-15/31297266 підписано підприємством без заперечень, таким чином платник податків погодився (на той час) з визначеними контролюючим органом у акті перевірки порушеннями;

- висновки суду, також як і висновки експерта ґрунтуються на документах, наданих підприємством експерту, однак при цьому взагалі не враховано, що підприємством ані під час проведення перевірки, ані до зауважень до акта перевірки, ані під час адміністративного оскарження при розгляді скарги ДФС України не надано первинних додаткових документів на підтвердження правомірності формування від`ємного значення з податку на прибуток. Зазначене підтверджує факт відсутності у платника податків первинних документів для підтвердження документами від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200 грн.

Також Відповідач зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у правовідносинах подібних до правовідносин в частині прийняття податкового повідомлення - рішення від 19 лютого 2018 року №0001311415.

При цьому посилається на те, що висновок експерта щодо правильності оприбуткування готівкових коштів в касовій книзі підприємства ґрунтується на наданих до дослідження первинних касових документах, у тому числі, і касовій книзі підприємства, проте не взято до уваги, що під час перевірки перевіряючим було надано іншу касову книгу підприємства.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, суд посилається на те, що його позиція узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у справі № 810/719/18 від 17 липня 2019 року. При тому, що вказана постанова взагалі не стосується питань касової дисципліни.

Наголошує, що суди приходять до висновку, що стаття 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачає, що фінансові санкції застосовуються у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, однак не за відсутність правильності оформлення документів, наявності усіх реквізитів. При цьому судами не врахований той факт, що навіть у судовому засіданні апеляційної інстанції, під запис, представник Позивача підтвердив той факт, що на момент перевірки була інша книга з печатками, на яких була вказана донецька адреса Позивача.

В частині податкового повідомлення - рішення від 16 травня 2018 №0003742200 Відповідач зазначив про те, що висновок експерта щодо дослідження операцій по контрагентах ґрунтується на наданих до дослідження первинних документах, проте не взято до уваги фінансову та податкову звітність контрагентів, на яку наявне посилання у акті.

Відзначив, що судами не враховано висновок Верховного Суду, викладеній у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2020 у справі №140/388/19, згідно з яким відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

Крім того, зазначає, що судами на порушення 9, 72, 90, 94, 242 КАС України не повно досліджено докази (документи), які є у матеріалах справи, а саме: акт ГУ ДФС у Донецькій області від 1 лютого 2018 року №81/05-99-14-15/32716454 з додатками, не враховані пояснення Представників Відповідача, надані під час судового розгляду у справі, та висновки судової економічної експертизи від 15 січня 2020 року №214/26 в частині підтвердження порушень, встановлених в акті перевірки.

Позивач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

Головним управлінням ДФС у Донецькій області в період з 27 грудня 2017 року по 25 січня 2018 року проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "НВО "ІНКОР і Ко" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 1 лютого 2018 року № 81/05-99-14-15/31297266, яким встановлено порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868, частини другої статті 3 розділу І, частини першої статті 11 розділу «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ІV Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV, результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200,00 грн, а саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню всього, на 33 738,00 грн, у тому числі: за вересень 2016 року в сумі 582,00 грн, за червень 2017 року в сумі 8 292,00 грн, за липень 2017 року в сумі 24 864,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 19 800,00 грн, у тому числі: за квітень 2016 року на суму 494, 00 грн., за липень 2016 року на суму 846,00 грн, за листопад 2016 року на суму 2 024,00 грн, за грудень 2016 року на суму 2 785,00 грн, за квітень 2017 року на суму 2 403,00 грн, за липень 2017 року на суму 8 795,00 грн, за серпень 2017 року на суму 2 453,00 грн;

- пункту 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 в частині не оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень в касовій книзі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів;

- підпункту 39.4.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України, а саме, підприємством не відображено у Звіті про контрольовані операції за 2016 рік взаємовідносини з нерезидентом Conyork LTD;

- підпункту 268.2.1 пункту 268.2, підпункту 268.4.1 пункту 268.4 статті 268 ПК України в частині не нарахування та несплати туристичного збору за ІІ-ІІІ квартали 2016 року та ІІ-ІІІ квартали 2017 року, що призвело до заниження туристичного збору у сумі 2 727,72 грн;

- пункту 49.18 статті 49, пункту 257.3 статті 257 ПК України в частині несвоєчасного надання податкової звітності з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за грудень 2014 року, січень 2015 року та лютий 2015 року;

- підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, пунктів 3.1, 3.11 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556.

ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко» було подано заперечення на зазначений акт.

За результатами розгляду вказаних заперечень Відповідачем листом № 6829/05-99-14-15 від 14 лютого 2018 року порушення Позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України викладено у іншій редакції, а саме змінено період завищення від`ємного значення з 4 кварталу 2016 року на 1-4 квартали 2016 року.

19 лютого 2018 на підставі акту від 1 лютого 2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 прийняті, зокрема, податкові повідомлення - рішення:

- № 0001261415, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 584 200,00 грн;

- № 0001311415, яким застосовано штрафні санкції за порушення оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень в касовій книзі підприємства на суму 499 300, 00 грн;

- № 0001301415, яким зменшено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на у розмірі 19 800,00 грн;

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 19 лютого 2018 року ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко» подало до Державної фіскальної служби України скаргу.

Листом від 21 березня 2018 року № 9861/6/99-99-11-01-01-25 Державна фіскальна служба України повідомила Позивача про продовження строків розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги Позивача Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 26 квітня 2018 року № 14906/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу задоволено частково та, зокрема, скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2018 року № 0001301415 в частині встановленого перевіркою завищення податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко» із ТОВ «Фортуна-71» та ДП «Нігинський кар`єр» і у відповідній частині штрафні санкції.

У зв`язку із частковим скасуванням податкове повідомлення-рішення № 0001301415 від 19 лютого 2018 року було відкликано та прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0003742200 від 16 травня 2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 16 853, 00 грн.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, заслухавши представників Позивача та Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

4.1.1. Щодо податкового повідомлення - рішення від 19 лютого 2018 року № 0001261415.

Як встановлено судами, за змістом висновків акта перевірки № 81/05-99-14-15/31297266 від 1 лютого 2018 року податкове повідомлення-рішення № 0001261415 від 19 лютого 2018 року винесено через порушення Позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868, частини другої статті 3 розділу І, частини першої статті 11 розділу «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ІV Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200, 00 грн., а саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200, 00 грн.

В акті перевірки зазначено, що різниця між даними бухгалтерських рахунків, наданих до перевірки відповідних первинних документів, та даними, відображеними підприємством по рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» звіту про фінансові результати за 2016 рік складає 19 584 тис. грн (19 584 200, 00 грн), у т.ч. 4 кварталі 2016 року в сумі 19 584 тис. грн. (19 584 200,00 грн) з причини не надання до перевірки первинних документів на отримання послуг на вищенаведену суму.

В касаційній скарзі Відповідач посилається на те, що Позивач до перевірки надав первинні документи не в повному обсягу, внаслідок чого не підтвердив первинними документами від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200,00 грн. Не врахувавши вказану обставину суди попередніх інстанцій застосували пункт 44.6 статті 44, частину першу пункту 85.2 статті 85 без врахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15 та від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18.

Таким чином, спірним питанням є надання під час перевірки платником податків первинних документів, що підтверджують отримання послуг на суму 19 584 200,00 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Порядок надання платниками податків документів до податкової перевірки регламентовано статтею 85 ПК України.

Згідно із пунктами 85.2, 85.4, 85.6, статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. У разі відмови платника податків надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (далі - Порядок №727) визначено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пунктів 3 та 4 розділу ІІ Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 727 встановлено, що 2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки.

Отже документальна виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків. У разі встановлення за результатами відповідної перевірки відсутності первинних документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки контролюючий орган має зазначити в акті перевірки перелік цих документів;

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, як зазначає Позивач, ним під час планової перевірки на вимогу податкового органу було надано всі необхідні документи. Ті ж самі документи було подано ним і до суду.

Згідно з актом перевірки від 01 лютого 2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 акт про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів в ході проведення перевірки не складались.

Судами констатовано, що факт нескладання відповідного акту також підтверджено представником Відповідача у судовому засіданні.

За результатами дослідження акту від 01 лютого 2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 судами попередніх інстанцій встановлено, що він не містить жодного переліку документів, яких не вистачало для підтвердження отриманих послуг на загальну суму 19 584 200,00 грн, а також жодного обґрунтування мотивів неврахування первинних документів по операціях з контрагентами.

При цьому суди зауважили, що у разі з`ясування податковим органом факту ненадання відповідних документів, у останнього було право надіслати платнику запит про надання документів. Однак вказаним правом контролюючий орган не скористався.

Водночас суди зазначили, що за висновком експерта № 214/26 за результатами проведення судової економічної експертизи, який складено 15 січня 2020 року, експертом встановлено наступне: задекларований показник за рядком 2050 «Собівартість реалізованої продукції товарів, робіт, послуг) в сумі 266 736,00 тис. грн. відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко». Витрати, понесені підприємством на отримання послуг, у повному обсязі підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку та обліковими регістрами підприємства. Не підтверджується документально висновок податкового органу, викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 1 лютого 2018 року №81/05-99-14-15/31297266 в частині завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200,00 грн, а саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200,00 грн.

Відповідач у касаційній скарзі посилаючись на ненадання Позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200,00 грн, водночас не зазначає яких саме документів до перевірки надано не було. Аналогічно посилаючись на те, що під час проведення експертизи було проаналізовано документи, які не було надано до перевірки, Відповідач не вказує яких саме документів чи за якими операціями не було надано до перевірки.

Постанови Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15 та від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18 є неревалентними до даних правовідносин, оскільки за обставин вказаних справ факт ненадання документів до перевірки не був спірним. В цій справі, як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач стверджує про надання до перевірки всіх первинних документів, які також було надано і суду, у той час, як Відповідачем не доведено факт ненадання Позивачем документів.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що Відповідачем у касаційній скарзі не наведено, які саме не надані до перевірки документи було враховано судами попередніх інстанцій під час вирішення справи по суті, Верховний Суд дійшов переконання, що суди попередніх інстанцій вмотивовано встановили необґрунтованість висновку податкового органу щодо не надання до перевірки первинних документів на отримання послуг на суму 19 584 200 грн.

4.1.2 Щодо податкового повідомлення - рішення від 19 лютого 2018 року №0001311415

Регулювання обігу готівки (включаючи порядок оприбуткування готівки) встановлено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 лютого 2004 року № 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року №277 (далі - Положення №637).

Пункт 1.2 Положення №637 визначає поняття оприбуткування готівки як проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки у касі підприємства.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункових книжок).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Положення № 637 для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі .

Пунктом 4.3 Положення № 637 встановлено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Відповідно до пункту 1.2 Положення №637 касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки у касі підприємства.

Згідно зі статтею 2 Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 (далі - Указу №436/95) за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до фізичних осіб - громадян України, які є суб`єктами підприємницької діяльності, застосовується штраф у п`ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення №637 оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 1 квітня 2014 року (справа №21-54а14), від 4 листопада 2015 року (справа № 21-3680а15), у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі №805/567/17, від 11 лютого 2021 року у справі № 820/4353/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом в акті від 01 лютого 2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 зазначено, що документальною перевіркою дотримання порядку оприбуткування готівки в касі підприємства встановлено, що касова книга підприємства, яка розпочата з 18 лютого 2015 року в порушення глави 4 Положення № 637 не скріплена печаткою підприємства з діючою на вказану дату юридичною адресою підприємства.

Податковим повідомленням - рішення від 19 лютого 2018 року № 0001311415 штрафні (фінансові) санкції (штраф) застосовано за порушення пункту 2.6 Положення №637 на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95.

За наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки, Позивачем забезпечена належна, своєчасна та повна фіксація готівки у касовій книзі, у той час, як Відповідачем фактично протиправно застосовано штрафні санкції за неналежне ведення останньої

Верховний Суд погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки встановлене актом від 01 лютого 2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 порушення не може бути віднесено до порушень порядку оприбуткування готівки, відповідальність за які передбачена абзацом третім статті 1 Указу №436/95.

Посилання Відповідача на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у правовідносинах подібних до правовідносин, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення від 19 лютого 2018 року №0001311415, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що в цьому випадку має місце накладення на Позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення, факт вчинення якого, а саме, порушення порядку оприбуткування готівки в касі, не був встановлений за результатами проведеної перевірки Позивача. Крім того, Відповідачем не конкретизовано, висновок Верховного Суду щодо застосування якої норми права відсутній.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій в частині податкових повідомлень рішень від 19 лютого 2018 року № 0001261415; № 0001311415 є обґрунтованими.

Доводи Відповідача зводяться до незгоди з мотивами судів попередній інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи та не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

Однак, суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд апеляційної інстанції при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).

Суд додатково звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

4.1.3 Щодо податкового повідомлення - рішення від 16 травня 2018 року № 0003742200.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, платник податків набуває право на віднесення суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг до податкового кредиту у випадку їх підтвердження зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 26 квітня 2018 року № 14906/6/99-99-11-01-01-15 (вх.16.05.2018 року) Відповідачем вказано на порушення Позивачем пунктів 198.1,198.2,198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті ПК України та зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість та згідно з пунктом 113.1 статті ПК України визначено грошову зобов`язання, у сумі 16 853,00 грн., в т.ч. за липень 2016 року на суму 846,00 грн., за листопад 2016 року на суму 2 024,00 грн., за грудень 2016 року на суму 2 785,00 грн., за квітень 2017 року на суму 2 403,00 грн., за липень 2017 року на суму 8 795, 00 грн.

В акті перевірки контролюючим органом вказано на невідповідність даних реєстру отриманих податкових накладних та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, згідно автоматизованої системи співставлень на рівні ДПА) за період, що було перевірено, а саме: здвоєнням сум ПДВ, які не підтверджено податковими накладними та контрагентом-продавцем (розбіжності даних покупця та продавця).

Судами констатовано, що з метою встановлення правомірності формування Позивачем податкового кредиту, в рамках проведеної судово-економічної експертизи, на вирішення судового експерта-економіста поставлено, зокрема, питання щодо документального підтвердження висновку податкового органу, який викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 01 лютого 2018 року № 81/05-99-14-15/ 31297266, в результаті чого зменшено розмір від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853,00 грн.

Судовим експертом-економістом встановлено, що висновок податкового органу, викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 01 лютого 2018 року №81/05-99-14-15/31297266, в частині порушення ТОВ «НВО «ІНКОР і Ко» пунктів 198.1,198.2,198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті ПК України, та згідно з пунктом 113.1 статті113 ПК України, рішення про результати розгляду скарги від 26 квітня 2018 року № 14906/6/99-99-11-01-01-25, в результаті чого зменшено розмір від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн, у тому числі за липень 2016 року на суму 846, 00 грн, за листопад 2016 року на суму 2 024, 00 грн, за грудень 2016 року на суму 2 785, 00 грн., за квітень 2017 року на суму 2 403, 00 грн., за липень 2017 року на суму 8 795, 00 грн, про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні № 0003742200 (форма В4) від 16 травня 2018 року підтверджується документально частково. А саме: підтверджується документально в частині зменшення за актом перевірки розміру від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 6 200,80 грн, у тому числі за липень 2017 року на суму 6 200,80 грн по операціях з ПБП «Браво».

В касаційній скарзі Відповідач покликається на те, що висновок експерта, щодо дослідження операцій по контрагентах ґрунтується на наданих до дослідження первинних документах, проте при його формуванні не взято до уваги фінансову та податкову звітність контрагентів, на яку є посилання у акті. При цьому Відповідачем не зазначено, в чому полягають дані фінансової та податкової звітності контрагентів та правові підстави їх впливу на право Позивача на формування податкового кредиту.

Також не є безпідставними посилання Відповідача на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19, згідно з яким відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки. Зазначений висновок був врахований судом апеляційної інстанції та з огляду на зазначену правову позицію ним визнано помилковою мотивацію суду першої інстанції в частині визнання акту 01 лютого 2018 року недопустимим доказом.

Водночас Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції повністю скасовуючи податкове повідомлення - рішення від 16 травня 2018 року № 0003742200 зазначив лише про те, що з урахуванням всіх обставин справи суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0003742200 від 16 травня 2018 року є неправомірним та правильно скасовано судом першої інстанції.

Мотивації щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 16 травня 2018 року №0003742200 в частині зменшено розміру від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за липень 2017 року на суму 6 200,80 грн, тобто в частині, правомірність якої була підтверджена проведеною судово - економічною експертизою суд апеляційної інстанції не навів.

Відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Відтак, податкове повідомлення - рішення №0003742200 від 16 травня 2018 року було скасовано в частині зменшення розміру від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за липень 2017 року на суму 6 200,80 грн без відповідного обґрунтування. При цьому висновком експерта № 214/26 за результатами проведення судової економічної експертизи, який складено 15 січня 2020 року документально підтверджено правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення у відповідній частині. Позивачем доводів щодо необґрунтованості висновку експерта в частині підтвердження правомірності податкового повідомлення - рішення №0003742200 від 16 травня 2018 року наведено не було.

За наведеного висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення №0003742200 від 16 травня 2018 року в частині зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2017 року на суму 6 200,80 грн не відповідають положенням статті 242 КАС України.

За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги в частині відмови у визнанні протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0003742200 від 16 травня 2018 року в частині зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2017 року на суму 6 200,80 грн.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Переглянувши судове рішення судів попередній інстанцій в оскаржуваній частині в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0003742200 від 16 травня 2018 року в частині зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2017 року на суму 6 200,80 грн. суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою їх скасування та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 350, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0003742200 від 16 травня 2018 року в частині зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2017 року на суму 6 200 (шість тисяч двісті) грн. 80 коп.

Ухвалити в зазначеній частині нову постанову.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" (правонаступник - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод") в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0003742200 від 16 травня 2018 року в частині зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2017 року на суму 6 200 (шість тисяч двісті) грн. 80 коп. - відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх