Постанова

від 09.07.2020 по справі 805/3547/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року справа №805/3547/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання - Тішевського В.В., за участю представника позивача Бичкова О.Є., представників відповідача Чирикіної Н.В., Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 р. (повний текст рішення складено 12 березня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 805/3547/18-а (головуючий І інстанції суддя Голуб В.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001261415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17.05.2018 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001261415, 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року (т 4 а.с. 15).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 2 березня 2020 року у справі № 805/3547/18-а адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0001261415 від 19.02.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 584 200, 00 грн. (дев`ятнадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті гривень).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0001311415 від 19.02.2018 року, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" штрафні санкції за порушення оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень в касовій книзі підприємства на суму 499 300, 00 грн. (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч триста гривень).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0003742200 від 16.05.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 гр. (шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят три гривні).

Вирішено питання судових витрат (т. 27 а.с. 81-89).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що посадовими особами відповідача у відповідності до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 4 квартал 2017 року проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2017 року, за результатами якої було складено акт від 01.02.2018 року та встановлені порушення в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування, суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, п. 2.6 Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Перевіркою було встановлено безпідставне завищення витрат згідно даних бухгалтерського обліку та первинних документів позивача за 2016 рік, що не підтверджено первинними документами, які були надані до перевірки не в повному обсязі.

Разом з тим, у відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Апелянт звертає увагу на те, що акт перевірки підписано підприємством без зауважень, тобто платник податків погодився з визначеними контролюючим органом у акті перевірки порушеннями. Крім того податковий орган зазначає, що підприємством ні на час проведення перевірки, ні під час адміністративного оскарження при розгляді скарги ДФС України не надано первинних додаткових документів на підтвердження правомірності формування від`ємного значення з податку на прибуток. Також перевіркою встановлено невідповідність даних реєстру отриманих податкових накладних та додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ.

Висновок експерта щодо дослідження операцій по контрагентах ґрунтується на наданих до дослідження первинних документах, проте не взято до уваги фінансову та податкову звітність контрагентів, на яку йдеться посилання в акті. Окрім того, експертом не було взято до уваги, що під час перевірки перевіряючим було надано іншу касову книгу підприємства.

Представники апелянта в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" (далі - ТОВ НВО ІНКОР І Ко ) (код ЄДРПОУ 31297266, адреса реєстрації: 87534, Донецька обл., місто Маріуполь, Приморський район, проспект Нахімова, будинок 116А, кімната 184) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстрований у якості юридичної особи 29.12.2000 року, та згідно зі ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки (т.4 а.с.2-11).

На підставі направлень від 15.12.2017 року № 2087, від 27.12.2017 року № 2167-2171, 16.01.2018 року № 53, виданих Головним управлінням ДФС у Донецькій області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 та п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, плану - графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІV квартал 2017 року, на підставі наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 14.12.2017 року № 1602, була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2017 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток № 1 до акту перевірки, який є його невід`ємною частиною).

В акті перевірки № 81/05-99-14-15/31297266 від 01.02.2018 року контролюючим органом вказано на порушення ТОВ НВО ІНКОР І Ко :

1. п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п.3 розд.ІІІ П(С)БО № 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за № 336/22868, ч.2 ст.3 розд.І, ч.1 ст.11 розд. ІV Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200, 00 грн., а саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200, 00 грн.;

2. п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню всього у сумі 33 738, 00 грн., у тому числі за вересень 2016 року в сумі 582, 00 грн., за червень 2017 року в сумі 8 292, 00 грн., за липень 2017 року в сумі 24 864, 00 грн.;

3. п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 19 800, 00 грн., у тому числі за квітень 2016 року на суму 494, 00 грн., за липень 2016 року на суму 846, 00 грн., за листопад 2016 року на суму 2 024, 00 грн., за грудень 2016 року на суму 2 785, 00 грн., за квітень 2017 року на суму 2 403, 00 грн., за липень 2017 року на суму 8 795, 00 грн., за серпень 2017 року на суму 2 453, 00 грн.;

4. п. 2.6 Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (із змінами і доповненнями) в частині не оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень в касовій книзі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів;

5. п.п.39.4.2 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України підприємством не відображено у Звіті про контрольовані операції за 2016 рік взаємовідносини з нерезидентом Conyork LTD;

6. п.п.268.2.1 п.268.2, п.п.268.4.1 п.268.4 ст.268 Податкового кодексу України в частині не нарахування та несплати туристичного збору за ІІ-ІІІ квартали 2016 року та ІІ-ІІІ квартали 2017 року, що призвело до заниження туристичного збору у сумі 2 727, 72 грн.;

7. п. 49.18 ст. 49, п. 257.3 ст. 257 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного надання податкової звітності з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за грудень 2014 року, січень 2015 року та лютий 2015 року;

8. п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п. 51.1 ст. 51, абз. б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.3.1 та п.3.11 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за № 111/26556 (т.1 а.с.10-35).

Не погодившись із висновками податкового органу, що викладені в акті перевірки № 81/05-99-14-15/31297266 від 01.02.2018 року, ТОВ НВО ІНКОР І Ко було подано заперечення від 08.02.2018 року № 255-18у (т.1 а.с.36-39).

За результатами розгляду вищевказаних заперечень відповідачем листом № 6829/05-99-14-15 від 14.02.2018 року порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. ІІІ Податкового Кодексу України викладено у іншій редакції, а саме: змінено період завищення від`ємного значення з 4 кварталу 2016 року на 1-4 квартали 2016 року (т.1 а.с.40-45).

З огляду на наведені порушення, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001261415 від 19.02.2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 584 200, 00 грн. (т.1 а.с.62-63);

№ 0001311415 від 19.02.2018 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень в касовій книзі підприємства на суму 499 300, 00 грн. (т.1 а.с.64-65);

№ 0001301415 від 19.02.2018 року, яким завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 19 800, 00 грн. (т. 1 а.с.61).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями 01.03.2018 року, ТОВ НВО ІНКОР І Ко направило до Державної фіскальної служби України скаргу № 383-18у (т.1 а.с. 46-52).

Листом від 21.03.2018 року № 9861/6/99-99-11-01-01-25 Державна фіскальні служба України повідомила позивача про продовження строків розгляду скарги (т.1 а.с.54).

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України, серед іншого, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001301415 від 19.02.2018 року в частині встановленого перевіркою завищення податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ НВО ІНКОР І Ко із ТОВ Фортуна-71 та ДП Нігинський кар`єр і у відповідній частині штрафні санкції (т.1 а.с.55-59).

У зв`язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення № 0001301415 від 19.02.2018 року останнє було відкликано та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003742200 від 16.05.2018 року, яким завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн. (т.4 а.с.16).

Спірним у даній справі є правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень № 0001261415, 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

За унормуванням статті 62 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як зазначалось раніше, посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок (ст. 77 Податкового кодексу України).

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За приписами ст.77 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.8 п. 85 Податкового кодексу України).

Платник податків згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України).

В силу вимог пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

За змістом висновків акта перевірки № 81/05-99-14-15/31297266 від 01.02.2018 року податкове повідомлення-рішення № 0001261415 від 19.02.2018 року винесено через порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. ІІІ Податкового Кодексу України, п.3 розд.ІІІ П(С)БО № 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за № 336/22868, ч.2 ст.3 розд.І, ч.1 ст.11 розд. ІV Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200 грн., а саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200, 00 грн.

У акті перевірки відбито, що різниця між даними бухгалтерських рахунків, наданих до перевірки відповідних первинних документів, та даними, відображеними підприємством по рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) звіту про фінансові результати за 2016 рік складає 19 584 тис. грн. (19 584 200, 00 грн.), у т.ч. 4 кварталі 2016 року в сумі 19 584 тис. грн. (19 584 200, 00 грн.) з причини не надання до перевірки первинних документів на отримання послуг на вищенаведену суму (т.1 а.с.15-16).

Таким чином, спірним питанням є надання під час перевірки платником податків первинних документів, що підтверджують отримання послуг на суму 19 584 200, 00 грн. у четвертому кварталі 2016 року.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 визначено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.п. 3-4 Порядку № 727).

Поряд з цим, приписами наведеного порядку окреслено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно зазначити:

первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

У разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Представником позивача у судовому засіданні пояснив, що під час планової перевірки на вимогу податкового органу було надано всі необхідні документи. Ті ж самі документи було надано ним і до суду.

Згідно акту перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 акт про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів в ході проведення перевірки не складались (п.2.7 вказаного акту).

Факт не складання відповідного акту також підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, висновок податкового органу щодо не надання до перевірки первинних документів на отримання послуг на вищенаведену суму є необґрунтованим, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Таким чином, перевіряючими в акті перевірки безпідставно вказано на порушення, бо відсутні посилання на первинні або інші документи, які б підтверджували ці порушення. Самі порушення висвітлені нечітко, необ`єктивно та не у повній мірі. Сам акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

Акт перевірки не містить жодного переліку документів, яких не вистачало для підтвердження отриманих послуг на загальну суму 19 584 200, 00 грн., а також жодного обґрунтування мотивів неврахування первинних документів по операціях з контрагентами.

З огляду на наведене, у платника податків не було необхідності усувати так звані порушення в ході перевірки. Крім того, у разі з`ясування податковим органом факту ненадання відповідних документів, у останнього було право надіслати платнику запит про надання документів. Однак вказаним правом контролюючий орган не скористався.

Так, відповідно до звіту про фінансові результати за січень-грудень 2016 року у рядку 2095 збиток дійсно зазначено 19 584, 00 грн. Однак, це сума збитку за весь 2016 рік, а не за його 4 квартал, як вказано в акті перевірки контролюючим органом. Водночас, відповідно до розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 0001261415 від 19.02.2018 року, звітній податковий період вказано як 3 квартали 2017 року (т.1 а.с. 63, 69).

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 листом № 6829/05-99-14-15 від 14.02.2018 року порушення викладено у іншій редакції, а саме: змінено період завищення від`ємного значення з 4 кварталу 2016 року на 1-4 квартали 2016 року (т.1 а.с.40-45).

Між тим, ані Податковий кодекс України, ані Порядок оформлення результатів документальних перевірок не передбачають можливість вносити уточнення до акту перевірки окремим листом (тобто, у спосіб, здійснений контролюючим органом).

Крім того, уточненнями до акту перевірки не виправлялися описки чи арифметичні помилки, виявлені при складанні акту перевірки, а фактично визначено нові порушення, не зафіксовані актом перевірки, що суперечить вимогам чинного законодавства.

За висновком експерта № 214/26 за результатами проведення судової економічної експертизи, який складено 15.01.2020 року, експертом встановлено наступне: задекларований показник за рядком 2050 Собівартість реалізованої продукції товарів, робіт, послуг) в сумі 266 736, 00 тис. грн. відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ НВО ІНКОР І Ко . Витрати, понесені підприємством на отримання послуг у повному обсязі підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку та обліковими регістрами підприємства. Не підтверджується документально висновок податкового органу, викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 в частині завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200, 00 грн., а саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200, 00 грн. (т. 21 а.с. 63-178).

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, на які посилається податковий орган. Однак під час розгляду справи відповідачем доказів на підтвердження своєї позиції суду не надано.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість виявлених податковим органом порушень позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п.3 розд.ІІІ П(С)БО № 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за № 336/22868, ч.2 ст.3 розд.І, ч.1 ст.11 розд. ІV Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200, 00 грн., а саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200, 00 грн. та, як наслідок, протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення № 0001261415 від 19.02.2018 року.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0001311415 від 19.02.2018 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень в касовій книзі підприємства на суму 499 300, 00 грн., суд апеляційної інстанції зважує на наступне.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

За визначеннями, наведеними у пункті 1.2 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

В свою чергу, аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Контролюючим органом в акті 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 зазначено, що документальною перевіркою дотримання порядку оприбуткування готівки в касі підприємства встановлено, що касова книга підприємства, яка розпочата з 18.12.2015 року в порушення глави 4 Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (із змінами і доповненнями) не скріплена печаткою підприємства з діючою на вказану дату юридичною адресою підприємства.

Суд звертає увагу, що відповідно до копії касової книги за 2015 рік, яка була надана позивачем вона розпочата 17.12.2015 року (т. 4 а.с. 190-192).

Разом з тим, в акті перевірки контролюючий орган говорить про порушення ведення касової книги від 18.12.2015 року. В свою чергу, представник позивача заперечує факт існування останньої.

З боку представників контролюючого органу доказів існування касової книги розпочатої 18.12.2015 року до суду не надано, а отже суд вважає таке посилання представника відповідача безпідставним.

Щодо копії касової книги за 2015-2016 роки від 17.12.2015 року, яка була надана представником відповідача, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, визначені частиною першою цієї статті дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові докази.

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Тобто, чинним процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є допустимими, при цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Важливою вимогою використання копії письмового доказу, як допустимого доказу у справі, є її належне засвідчення та передчасне надсилання іншим учасникам справи.

Матеріалами справи підтверджено, що копії касової книги за 2015-2016 роки від 17.12.2015 року, яка була надана представником відповідача, не засвідчені в установленому законом порядку, що унеможливлює їх використання на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування у цій справі.

Вказана позиція узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у справі № 810/719/18 від 17.07.2019 року.

Разом з тим, положеннями статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З урахуванням наведених норм вбачається, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність згідно абзацу третього статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином стаття 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки передбачає, що фінансові санкції застосовуються у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, однак не за відсутність правильності оформлення документів, наявності усіх реквізитів.

Разом з тим, позивачем забезпечена належна, своєчасна та повна фіксація готівки у касовій книзі. Фактично, відповідачем до позивача неправомірно застосовано штрафні санкції за неналежне ведення останньої.

Суд зазначає, що неведення касової книги або її ведення неналежним чином може призвести тільки до адміністративної відповідальності за відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності відповідно до ст. 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи відсутність у діях позивача неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) /оприбуткування у касі готівки, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність висновків, викладених контролюючим органом в Акті перевірки. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що прийняте на підставі вищенаведених висновків оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України, висловленими у постанові від 1 квітня 2014 року № 21-54а14 та в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 824/2588/13-а.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003742200 від 16.05.2018 року, яким завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн., суд зважує на таке.

З урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 26.04.2018 року № 14906/6/99- 99-11-01-01-15 (вх.16.05.2018 року) відповідачем вказано на порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, і зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість та згідно з п. 113.1 ст.113 Податкового кодексу України, у сумі 16 853, 00 грн., в т.ч. за липень 2016 року на суму 846, 00 грн., за листопад 2016 року на суму 2 024, 00 грн., за грудень 2016 року на суму 2 785, 00 грн., за квітень 2017 року на суму 2 403, 00 грн., за липень 2017 року на суму 8 795, 00 грн.

В акті перевірки контролюючим органом вказано на невідповідність даних реєстру отриманих податкових накладних та додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ (Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, згідно автоматизованої системи співставлень на рівні ДПА) за період, що було перевірено, а саме: здвоєнням сум ПДВ, які не підтверджено податковими накладними та контрагентом-продавцем (розбіжності даних покупця та продавця).

Податковий кредит звітного періоду відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996).

Ст. 1 Закону № 996 окреслює, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

По взаємовідносинах позивача із ПРАТ Комбінат Придніпровський в т.ч. у липні 2016 року на суму 846, 00 грн., листопаді 2016 року на суму 2 024, 00 грн., грудні 2016 року на суму 2 785, 00 грн., квітні 2017 року на суму 2 403, 00 грн., липні 2017 року на суму 2 595, 00 грн., суд враховує наступне.

Так, у липні 2016 року позивачем було здійснено оплату на користь ПрАТ Комбінат Придніпровський за поставлений товар, відповідно до платіжного доручення № 1348 від 15.07.2016 року, яким перераховано грошові кошти на суму 35 407,80 грн. із призначенням платежу Оплата за молоко з-но рах. 346 від 17.06.2016 року .

Поставка відповідного товару (молока) підтверджена видатковими накладними. За даними видаткових накладних обсяг поставки молока за липень 2016 року складає без ПДВ 16 937, 60 грн., сума ПДВ 3 387, 52 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 20 325, 12 грн. З урахуванням накладних на повернення (витік пакетів) обсяг поставки молока за липень 2016 року складає без ПДВ 16 894, 15грн., сума ПДВ 3 378, 83 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 20 272, 98 грн.

За даними податкових накладних, розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за липень 2016 року, виписаних ПрАТ Комбінат Придніпровський , та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних обсяг поставки за липень 2016 року, з урахуванням попередньої оплати, складає без ПДВ 29 538, 10 грн., сума ПДВ 5 907, 62 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 35 445, 72 грн.

У листопаді 2016 року позивачем було здійснено оплату за молоко, згідно з платіжними дорученнями № 2386 від 11.11.2016 року та № 2461 від 18.11.2016 року , якими перераховано грошові кошти на загальну суму 41 760, 00 грн.

За даними видаткових накладних обсяг поставки молока за листопад 2016 року складає без ПДВ 23 908, 80 грн., сума ПДВ 4 781, 76 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 28 690, 56 грн. З урахуванням накладних на повернення (витік пакетів) обсяг поставки молока за листопад 2016 року складає без ПДВ 23 807,15 грн., сума ПДВ 4 761, 43 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 28 568, 58 грн.

Водночас, за даними податкових накладних, розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за листопад 2016 року, виписаних ПрАТ Комбінат Придніпровський , обсяг поставки за листопад 2016 року складає без ПДВ 33 925, 25грн., сума ПДВ 6 785, 05 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 40 710, 30 грн.

Крім того, у грудні 2016 року TOB НВО ІНКОР і Ко було перераховано кошти на адресу ПрАТ Комбінат Придніпровський платіжними дорученнями № 2771 від 15.12.2016 року, № 2867 від 23.12.2016 року , якими перераховано грошові кошти на загальну суму 46 080, 00 грн.

За даними видаткових накладних обсяг поставки молока за грудень 2016 року складає без ПДВ 24 576, 00 грн., сума ПДВ 4 915, 20 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 29 491, 20 грн. З урахуванням накладних на повернення (витік пакетів) обсяг поставки молока за грудень 2016 року складає без ПДВ 24 475, 20 грн., сума ПДВ 4 895, 04 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 29 370, 24грн..

Податковими накладними, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за грудень 2016 року, виписаних ПрАТ Комбінат Придніпровський , та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних обсяг поставки за грудень 2016 року складає без ПДВ 38 400, 00 грн., сума ПДВ 7 680, 00 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 46 080, 00 грн.

У квітні 2017 року позивачем здійснено оплату за товар (молоко) на загальну суму 48 480, 00 грн., що відображено у платіжних дорученнях № 1 029 від 07.04.2017 року, № 1 095 від 14.04.2017 року.

Видатковими накладними підтверджено, що обсяг поставки молока за квітень 2017 року складає без ПДВ 28 441, 60 грн., сума ПДВ 5 688, 32 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 34 129, 92 грн. З урахуванням накладних на повернення (витік пакетів) обсяг поставки молока за квітень 2017 року складає без ПДВ 28 375, 95 грн., сума ПДВ 5 675, 19 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 34 051, 14 грн.

За даними податкових накладних, розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за квітень 2017 року, виписаних ПрАТ Комбінат Придніпровський , обсяг поставки за квітень 2017 року складає без ПДВ 40 389, 90грн., сума ПДВ 8 077, 98 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 48 467, 88 грн.

В подальшому, у липні 2017 року позивач перерахував на користь ПрАТ Комбінат Придніпровський оплату за молоко на загальну суму 50 880, 00 грн., що відображено у платіжних дорученнях № 2257 від 14.07.2017 року, № 2384 від 20.07.2017 року, № 2512 від 28.07.2017року.

За даними видаткових накладних обсяг поставки молока за липень 2017 року складає без ПДВ 29 510, 40 грн., сума ПДВ 5 902, 08 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 35 412, 48 грн. З урахуванням накладних на повернення (витік пакетів) обсяг поставки молока за липень 2017 року складає без ПДВ 29 420, 30 грн., сума ПДВ 5 884, 06 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 35 304, 36 грн.

Податковими накладними, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за липень 2017 року, які виписані ПрАТ Комбінат Придніпровський визначено, що обсяг поставки за липень 2017 року складає без ПДВ 42 393, 95 грн., сума ПДВ 8 478, 79 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 50 872, 74 грн.

Отже, виходячи з наведеного, TOB НВО ІНКОР і Ко у відповідних періодах включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за наявності підстав до формування останнього по операціях з ПрАТ Комбінат Придніпровський , тому висновок податкового органу не знайшов свого документального підтвердження.

Щодо операцій із ПБП Браво у липні-серпні 2017 року, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення правомірності формування ТОВ Науково-виробниче об`єднання ІНКОР і Ко податкового кредиту, в рамках проведеної судово-економічної експертизи, на вирішення судового експерта-економіста поставлено, зокрема, питання щодо документального підтвердження висновку податкового органу, який викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/ 31297266, в результаті чого зменшено розмір від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн.

В свою чергу, судовим експертом-економістом встановлено, що висновок податкового органу, викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 в частині порушення ТОВ Науково-виробниче об`єднання ІНКОР і Ко п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, та згідно з п.113.1 ст.113 Податкового кодексу України, рішення про результати розгляду скарги від 26.04.2018 року № 14906/6/99-99-11-01-01-25 (вх. 16.05.2018), в результаті чого зменшено розмір від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн., у тому числі за липень 2016 року на суму 846, 00 грн., за листопад 2016 року на суму 2 024, 00 грн., за грудень 2016 року на суму 2 785, 00 грн., за квітень 2017 року на суму 2 403, 00 грн., за липень 2017 року на суму 8 795, 00 грн., про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні № 0003742200 (форма В4) від 16.05.2018 року підтверджується документально частково. А саме: підтверджується документально в частині зменшення за актом перевірки розміру від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 6 200, 80 грн., у тому числі за липень 2017 року на суму 6 200, 80 грн. по операціях з ПБП Браво .

Разом з тим, єдиним доказом, який був наданий відповідачем на підтвердження вказаних порушень, є акт планової виїзної документальної перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/ 31297266.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині посилався на те, що у вступній частині цього акту зазначено, що перевірка була проведена ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Натомість, акт перевірки підписано не всіма членами комісії. Заступником начальника відділу перевірок трансфертного ціноутворення управління аудиту К.Р. Крікоровим акт не підписано, напроти його прізвища проставлено відмітку відпустка (т. 1 а.с. 35).

Тому суд першої інстанції дійшов висновку стосовно того, що акт планової виїзної документальної перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення у даному випадку, є недопустимим доказом.

Відсутність підпису посадової особи контролюючого органу у Акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції таку мотивацію суду першої інстанції вважає помилковою з огляду на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19, а саме:

… акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Непідписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з непідписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи непідписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.

Чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу, як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.

Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді .

В цій справі позивач дотримався умов, встановлених законодавцем, а саме: оскаржив акт до вищестоящої податкової інстанції і подав позовну заяву до суду.

Окрім того, ухвалою суду першої інстанції від 24.09.2018 року було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої було поставлене питання: 2. - чи підтверджується документально висновок податкового органу, викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 в частині порушення ТОВ Науково-виробниче об`єднання ІНКОР і Ко п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, та згідно з п. 113.1 ст. 113 Податкового кодексу України, рішення про результати розгляду скарги від 26.04.2018 року № 14906/6/99-99-11-01-01-25 (вх.16.05.2018), в результаті чого зменшено розмір від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853 грн., у тому числі за липень 2016 року на суму 846 грн., за листопад 2016 року на суму 2 024 грн., за грудень 2016 року на суму 2785 грн., за квітень 2017 року на суму 2 403 грн., за липень 2017 року на суму 8795 грн., про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні № 0003742200 (форма С) від 19.02.2018 року .

За висновком експерта висновок акту перевірки підтверджено частково на суму 6200 грн. (т. 21 а.с. 85).

Але з урахуванням всіх обставин справи суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0003742200 від 16.05.2018 року, яким завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн. є неправомірним та правильно скасовано судом першої інстанції.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За правилами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною другою статті 77 вказаного Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, допустимість як властивість доказів поєднує в собі декілька вимог. Доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб`єктом, з дотриманням належної правової процедури та є закріпленим у відповідному джерелі.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001261415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 р. у справі № 805/3547/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складено 14 липня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко