Ухвала

від 25.09.2024 по справі 380/22018/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 380/22018/23

адміністративне провадження № К/990/35956/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства «Центр зв`язку «Граф»

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року

у справі № 380/22018/24

за позовом Приватного підприємства «Центр зв`язку «Граф»

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства «ЦЕНТР ЗВ`ЯЗКУ «ГРАФ» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 380/22018/24, предметом спору в якій є визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області: №13374/1301-07-06 від 09 червня 2023 року про сплату штрафу з податку на додану вартість у сумі 3400,00 гривень; №13373/1301-07-06 від 09 червня 2023 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 391 875,00 гривень; №13372/1301-07-06 від 09 червня 2023 року, згідно із яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 95000 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 23750 гривень.

Ухвалою від 13 грудня 2023 року суд першої інстанції об`єднав у одне провадження цю справу із справою за позовом ПП «Центр зв`язку «Граф» до ГУ ДПС з вимогами про визнання протиправними та скасування ППР ГУ ДПС: №15709/13-01-07-07 від 06 липня 2023 року, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 8346,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 4173 гривень; №15713/13-01-07-07 від 06 липня 2023 року, згідно з яким відмовлено в наданні заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 36654,00 гривень; №15715/13-01-07-07 від 06 липня 2023 року, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у сумі 383 529,00 гривень.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 380/22018/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 380/22018/23 та у задоволенні позову Приватного підприємства «Центр зв`язку «Граф» відмовлено.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, без урахування висновку щодо застосування їх у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 260/1644/19, від 03 травня 2022 року у справі №140/3008/21, також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду, щодо питання застосування пункту 14.1.27, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.3.3 Податкового кодексу України. Крім того, скаржник посилається на порушення норм процесуального права.

При цьому посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України взагалі не обґрунтований, у зв`язку з посиланням скаржника на неактуальну практику Верховного Суду, без врахування змін до законодавства.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Суд визнає неприйнятними посилання заявника касаційної скарги на відсутність висновків Верховного Суду з огляду на рішення Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі №816/1447/18. Це питання неодноразово вирішувалось у зазначеному та низці інших рішень Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Щодо посилання скаржника, як на підставу для оскарження на порушення норм процесуального права, Суд зазначає, що у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Таким чином, частина друга статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не підлягає перевірці.

У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Так, у касаційній скарзі заявник посилався на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, скаржником не обґрунтовано.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника із ухваленими рішеннями, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанцій рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанцій рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Приватного підприємства «Центр зв`язку «Граф» підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Центр зв`язку «Граф» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 380/22018/24 за позовом Приватного підприємства «Центр зв`язку «Граф» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяР.Ф. Ханова