Ухвала

від 23.09.2024 по справі 756/19649/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

23.09.2024 Справа № 756/19649/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/19649/21

1-кп/756/526/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2024 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

провівши відкрите судове засідання в залі суду в м. Києві на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021100050002431 від 04.11.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Києва, зареєстрованої та жительки цього ж міста ( АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимої:

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 05.02.1996 за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 2296, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна (справа №1-300). 10.04.1998 звільненої по відбуттю строку покарання;

- вироком Броварського міського суду Київської області від 18.06.1999 за ч. 2 ст. 1961, ч. 2 ст. 14, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна. 26.07.2001 звільненого умовно-достроково на невідбутий строк призначеного покарання 1 рік 16 днів;

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 05.07.2002 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 18.06.1999 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців (справа №1-410). 23.10.2007 звільненої по відбуттю строку покарання;

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 02.12.2009 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки (справа №1-329/09). 08.11.2011 звільненого умовно-достроково на невідбутий строк призначеного покарання 1 рік 3 місяці 8 днів;

- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 29.11.2013 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки на підставі ст. 75 КК України (справа №756/16528/13-к);

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 26.12.2013 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки на підставі ст. 75 КК України (справа №758/13950/13-к);

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 13.01.2015 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 26.12.2013 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць (справа №758/7979/14-к).

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 30.04.2015 за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 13.01.2015 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців (справа №758/4253/15-к);

- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 01.07.2015 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 29.11.2013 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком від 30.04.2015 більш суворим за цим вироком до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки (справа №756/7521/14-к);

- вироком Святошинського районного суду міста Києва від 11.12.2015 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, зі змінами, внесеними ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01.06.2016 в частині призначеного покарання, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком від 01.07.2015 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці (справа №759/5976/-к);

- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 12.09.2016 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Святошинського районного суду міста Києва від 11.12.2015 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців (справа №756/7526/15-к);

- вироком Печерського районного суду міста Києва від 15.12.2016 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком від 12.09.2016 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців (справа №757/27384/14-к). 05.12.2017 звільненої по відбуттю строку покарання;

- вироком Святошинського районного суду міста Києва від 18.05.2020 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць (справа №759/17078/18). 20.11.2020 звільненої по відбуттю строку покарання;

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 27.09.2021 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців (справа №758/10499/21),

у вчиненні злочинів за ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачена ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Ураховуючи те, що 09.08.2024 набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ (далі - Закон України №3886-ІХ), яким фактично частково декриміналізовано кримінальні правопорушення у формі викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення, розтрати майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, судом було зупинено судовий розгляд та роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_5 право на закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України на підставі пункту 41 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку із частковою втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, а також роз`яснено право заперечувати проти такого та право на продовження розгляду провадження судом, на що остання не заперечувала та надала свою згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 41 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Прокурор не заперечував проти закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України з підстави, передбаченої пунктом 41 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Заслухавши позиції сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали судової справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вона 04.11.2021 приблизно о 20:25, перебуваючи в магазині «СТРАДІВАРІУС» торгово-розважального центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у місті Києві (просп. Оболонський, 1б), проходила по торгівельному залу вказаного магазину, де в неї раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що належить ТОВ «СТРАДІВАРІУС УКРАЇНА» (ЄРДПОУ 35534933), вчиненого повторно. Реалізуючи свій вказаний умисел, ОСОБА_5 , переконавшись у тому, що за її протиправними діями ніхто не спостерігає і вона діє таємно, шляхом вільного доступу умисно повторно з корисливих мотивів з метою власного збагачення взяла зі стелажів магазину наступний товар, а саме: - головний убор (жін.) в к-сті 1 шт. (арт. 0/3862/103/210), вартістю 879,20 грн (без урахування ПДВ); - штани жіночі в к-сті 1 шт. (арт. 0/1168/791/210), вартістю 479,20 грн (без урахування ПДВ), а всього на загальну суму 1358,40 грн (без урахування ПДВ), який поклала до пакету з фольгою, який помістила до своєї сумки чорного кольору, яку мала при собі, після чого ОСОБА_5 з викраденим майном покинула приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, чим ОСОБА_5 спричинила ТОВ «СТРАДІВАРІУС УКРАЇНА» (код ЄРДПОУ 35534933) майнову шкоду на загальну суму 1358,40 грн (без урахування ПДВ).

Такі умисні дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України як «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно».

Крім того, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вона 04.11.2021 приблизно о 20:25, перебуваючи в магазині «HOUSE» торгово-розважального центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у місті Києві (просп. Оболонський, 1б), проходила по торгівельному залу вказаного магазину, де в неї раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що належить ДП «ЛПП Україна» (ЄРДПОУ 32435513), вчиненого повторно. Надалі, реалізуючи свій вказаний умисел, ОСОБА_5 , переконавшись у тому, що за її протиправними діями ніхто не спостерігає і вона діє таємно, шляхом вільного доступу умисно повторно з корисливих мотивів з метою власного збагачення взяла зі стелажів магазину наступний товар, а саме: - шапка чоловіча в к-сті 1 шт. (арт. 5416і-99х), вартістю 359,20 грн (без урахування ПДВ); - шапка жіноча в к-сті 2 шт. (арт. 5087і-09м), вартістю за одиницю товару 239,20 грн (без урахування ПДВ); - шапка жіноча в к-сті 1 шт. (арт. 5087і-80м), вартістю 239,20 грн (без урахування ПДВ); - штани жіночі в к-сті 1 шт. (арт. 5893і-99х), вартістю 399,20 грн (без урахування ПДВ); - шапка жіноча в к-сті 1 шт. (арт. 5087і-08м), вартістю 239,20 грн (без урахування ПДВ); - шапка жіноча в к-сті 1 шт. (арт. 5088і-34х), вартістю 279,20 грн (без урахування ПДВ), а всього на загальну суму 1994,40 грн (без урахування ПДВ), який поклала до пакету з фольгою, який помістила до своєї сумки чорного кольору, яку мала при собі, після чого ОСОБА_5 , не розрахувавшись за вказаний товар, вийшла за антикрадіжні рамки магазину «HOUSE», однак свій злочинний умисел не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки була зупинена працівниками охорони.

Такі умисні дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України як «закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно».

22.12.2021 обвинувальний акт було затверджено прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 та цього ж дня вказане процесуальне рішення надійшло до місцевого суду на розгляд по суті обвинувачення.

Водночас, з метою врегулювання правовідносин в адміністративній та кримінально-правовій сферах та забезпечення більш ефективного, справедливого застосування покарання за фактами дрібних крадіжок, а також удосконалення процесу розкриття адміністративних та кримінальних правопорушень, законодавцем прийнято Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ, який набрав законної сили 09.08.2024.

Цим законом, серед іншого, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (дал - КУпАП), якими визначено, що дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається правопорушення вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 51 КУпАП), а також вказану норму доповнено новою ч. 2, якою встановлено відповідальність за дію, передбачену частиною першою цією статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 51 КУпАП).

Національним законодавством встановлено, що злочини у формі крадіжки (ст. 185 КК України), шахрайства (ст. 190 цього Кодексу) та привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) слід відрізняти від дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати як адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП, таким елементом об`єктивної сторони, як вартість викраденого майна, що встановлюється законом.

Таким чином, станом на момент вчинення інкримінованих злочинів у цьому кримінальному провадженні кримінально караним заволодіння чужим майном шляхом обману вважалося, якщо вартість вкраденого майна становила від 218,9 грн, оскільки станом 01.01.2021 кваліфікація фактично прив`язувалася до 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян згідно Закону України від 04.06.2009 № 1449-VI, що у свою чергу по адміністративним та кримінальним правопорушенням прив`язується до прожиткового мінімуму згідно з положеннями пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ (Перехідні положення) Податкового кодексу України, відповідно до якого неоподатковуваний мінімум доходів громадян, на який є посилання в нормах адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, установлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Кодексу, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленого законом на 01 січня звітного податкового року.

Водночас, після вступу в законну силу Закону України №3886-ІХ, тобто після 09.08.2024, кримінально караним заволодіння чужим майном шляхом обману стало вважатися, якщо вартість вкраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який, як указано вище, по адміністративним та кримінальним правопорушенням прив`язується до прожиткового мінімуму.

Згідно ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Частиною 1 ст. 2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Так, відповідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (частина 1).

Повертаючись до вирішення питання про закриття кримінального провадження у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд звертає увагу, що національним законодавством встановлено, що злочини у формі крадіжки (ст. 185 КК України), шахрайства (ст. 190 цього Кодексу) та привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) слід відрізняти від дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати як адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП, лише таким елементом об`єктивної сторони, як вартість викраденого майна, що встановлюється законом.

Внесені законодавцем зміни Законом України №3886-ІХ до положень ст. 51 КУпАП, якою встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна вартістю на момент вчинення правопорушення не більше 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (частина 1) та вартістю не більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 2), після його вступу в законну силу фактично призвели до часткової декриміналізації діянь за Законом про кримінальну відповідальність, вчинених до вступу в законну силу Закону України №3886-ІХ, елементом об`єктивної сторони яких є вартість викраденого майна, що встановлюється законом, оскільки після вступу в законну силу Закону України №3886-ІХ відповідне діяння за кримінальним законом вартістю не більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення не є кримінально-караним.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, якою визначено загальні засади кримінального провадження, серед іншого, й верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КПК України).

У той же час, Законом України від 01.12.2022 №2810-IX «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» (далі - Закон України №2810-IX) до КПК України було внесено зміни, відповідно до яких кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння (п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Так, відповідно до абзацу 5 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 41 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 4792 цього Кодексу.

Цим же Законом України положення КПК України доповнено главою 361, якою регулюється особливості судового провадження кримінального провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.

Статтею 4792 КПК України встановлено, що суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 4792 КПК України в разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 41 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

З огляду на викладене, враховуючи те, що особа не може перебувати під тягарем обвинувачення за ймовірно вчинене діяння, що законом про кримінальну відповідальність не визнається кримінально-караним діянням, беручи до уваги й те, що обвинувачена під час судового провадження висловила свою згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 41 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження №12021100050002431 від 04.11.2021 обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Приймаючи рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, суд приходить наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.11.2021, 04.11.2021 о 21:07 (момент фактичного затримання) ОСОБА_5 було затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України (т. 2 а.к.п. 4-9).

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 06.11.2021 стосовно ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів і одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45 400 грн з покладенням процесуальних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України (справа №756/17011/21).

Під час судового провадження ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28.12.2021 стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі, визначеному ухвалою суду від 06.11.2021 №756/17011/21, залишено без зміни.

У подальшому строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 судом неодноразово було продовжено, востаннє ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 01.02.2023 на строк 60 днів, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 405 гривень, визначеному попередньою ухвалою суду від 12.12.2022 №756/17011/21, залишено без зміни.

03.03.2023 у зв`язку з внесенням застави у розмірі визначеному ухвалою суду від 01.02.2023 ОСОБА_5 було звільнено з-під варти та з моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти остання вважалася такою, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі, визначеному ухвалою суду від 01.02.2023.

У силу вимог ч. 4 ст. 131 КПК України зв`язку із закриттям кримінального провадження, запобіжний захід у вигляді застави, обраний щодо ОСОБА_5 , підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, після набрання законної сили ухвали суду розмір застави слід повернути заставодавцю в силу вимог ч. 11 ст. 182 КПК України.

Керуючись ст. 51 КУпАП в редакції Закону України від 18.07.2024 №3886-ІХ, статтями 9, 284, 4792 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Кримінальне провадження № 12021100050002431 від 04.11.2021 обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України закрити на підставі пункту 41 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Запобіжний захід, обраний стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді застави - скасувати.

Після набрання ухвалою законної сили повернути ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заставу в розмірі 12 405,00 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) гривень, внесену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві (отримувач: ТУДСАУ в м. Києві; ЄДРПОУ 26268059; Банк: Державна казначейська служба України м. Києва; р/р UA128201720355259002001012089; призначення платежу: застава за ОСОБА_5 ), які зарахувати на рахунок:

Установа банку: Головне управління по м.Києву та Київській області АТ. «Ощадбанк»; МФО банку: НОМЕР_2 ; Отримувач платежу: ОСОБА_6 ; IBAN: НОМЕР_3 ; Рахунок отримувача: Валюта карти: UAH; РНОКПП отримувача: НОМЕР_1 ; Призначення платежу: Поповнення рахунку ОСОБА_6 .

Речові докази у кримінальному провадженні:

- відеозаписи події від 04.11.2021 у магазині «ХАУС» у місті Києві (просп. Оболонський, 1б) (постанова від 05.11.2021); відеозаписи події від 04.11.2021 у магазині «СТРАДІВАРІУС» у місті Києві (просп. Оболонський, 1б) (постанова від 07.11.2021), - після набрання ухвалою законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження;

- спортивні штани чорного кольору, шапка світло-коричневого кольору, шапка світлого кольору, шапка чорного кольору, шапка темно-синього кольору, 2 шапки сірого кольору, шапка темно-синього кольору, комплект шапка з шарфом сірого кольору, штани сірого кольору (постанова від 05.11.2021), - після набрання ухвалою законної сили повернути потерпілим за належністю;

- головний убор (жіночий) (арт. 0/3862/103/210), штани (жіночі) (арт. 0/1168/791/210) (постанова від 06.11.2021, які передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого ТОВ «СТРАДІВАРІУС» - ОСОБА_7 (протокол від 07.11.2021), - після набрання ухвалою законної сили залишити потерпілому за належністю;

- пакет з фольгою (постанова від 05.11.2021), - після набрання ухвалою законної сили знищити;

- сумка з особистими речами та мобільним телефоном марки «ТЕСТ40» ІМЕІ1 НОМЕР_4 , ІМЕІ2 НОМЕР_5 (постанова від 05.11.2021), - після набрання ухвалою законної сили повернути ОСОБА_5 за належністю.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1