Рішення

від 04.09.2024 по справі 314/1106/23

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1106/23

Провадження № 2/314/79/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2024 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільнянськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/1106/23 за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації,

за участю представника позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

У березні2023року доВільнянського районногосуду Запорізькоїобласті надійшовпозовОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації, який був уточнений 15.08.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.11.2022 на сайті Павлівської сільської територіальної громади було здійснено публікацію «про викриття та документування працівниками поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області факту незаконної вирубки та випилу дерев у лісосмузі на території Павлівської сільської ради».

У публікації зазначено: «… правопорушники були затримані і, сподіваємо, вони понесуть справедливе покарання… Всі ми зацікавлені у тому, щоб такі резонансні затримання закінчувалися законним покаранням.».

До зазначеної публікації було додано фотографії, на яких зображено позивача особисто та належний йому автомобіль, однак він не надавав згоди ні на фотографуванні, ні на оприлюднення фотоматеріалів.

Подія, щодо якої зроблено публікацію на сайті Павлівської сільської територіальної громади, відбулась 12.11.2022 на земельній ділянці поруч із лісосмугою, розташованою між селами Семененкове і Берестове Вільнянського району.

На місці події перебував відповідач ОСОБА_2 , який викликав працівників поліції та здійснював фотографування присутніх на місці поліції осіб, в тому числі, позивача по справі, без отримання згоди на фотографування, і в подальшому поширив неправдиву інформацію на сайті Павлівської сільської територіальної громади.

Викладена в соцмережах інформація щодо «затримання правопорушників» викликала численні запитання та відгуки з боку знайомих позивача, односельців та інших осіб, внаслідок чого позивач був змушений пояснювати відсутність в його діях будь-яких злочинних намірів та невідповідність викладеної інформації фактичним обставинам.

До адміністративної, кримінальної за даним фактом позивача не притягнуто, а отже інформація, опублікована на сайті Павлівської сільської територіальної громади є недостовірною та такою, що принижує гідність та честь позивача.

Позивач у позовній заяві просить суд зобов`язати Павлівську сільську раду Запорізького району Запорізької області та ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 про «викриття та документування працівниками поліції відділення поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області факту незаконної вирубки та випилу дерев у лісосмузі на території Павлівської сільської ради та затримання правопорушників», шляхом публікації відповідного спростування на сайті Павлівської сільської територіальної громади Запорізької області в строк 7 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

01.05.2023 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що Павлівська сільська рада не є відповідачем у даній справі, оскільки фото, надані позивачем, - це сторінка в Facebook, Павлівська сільська рада не має офіційної сторінки у цій соцмережі. Офіційним сайтом Павлівської сільської ради є лише http://pavlivske.rada.org.ua.

Крім того, незрозумілим є те, коли саме було здійснено публікацію та ким. На фото зазначено дату публікацію «1д.»

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що Павлівська сільська рада не є відповідачем у зазначеній справі, вона не має офіційної сторінки у мережі Facebook, неможливо встановити дату публікації та автора.

Суд, заслухавши представників сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини.

Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом статей 94, 277 ЦК України, частини четвертої статті 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Відповідно до частин першої, другої статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р. зазначено: відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації (п. 9 Постанови). У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (частина перша статті 83 ЦПК України).

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 15.11.2022 С. Запорожський найняв його для вирубки гілля, яке залізло на поле, пиляли лише хворост, не дерева. Ввечері приїхали особи, які представилися працівниками Павлівської сільської ради. Серед них був також ОСОБА_6 , який фотографував і свідка, і його друга, всупереч тому, що ОСОБА_5 забороняв це робити. ОСОБА_6 викликав поліцію, погрожував виставити інформацію у мережі Facebook. ОСОБА_1 приїхав забрати свідка та його друга. ОСОБА_6 почав зазирати в авто позивача, фотографувати його всупереч забороні ОСОБА_1 робити це. Згодом було опубліковано текст про те, що «на гарячому» спіймали чорних лісорубів.

Позивач ОСОБА_1 звернувся досуду ізпозовною заявоюдо Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації.

На підтвердження позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи скріншот публікації статті зі змістом «В черговий раз поліцейські Відділення поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області показали свою злагоджену роботу та взаємодію між органами держвлади, місцевого самоврядування та мешканцями. Так на цих вихідних було викрито та задокументовано факт незаконної порубки та випилу дерев у лісосмузі на території Павлівської сільської ради. Правопорушники були затримані і , сподіваємось, вони понесуть справедливе покарання.. Всі ми зацікавлені у тому, що такі резонансні затримання закінчувалися законним покаранням. Не стойте осторонь проблем! Разом ми переможемо !», та долучено фото позивача ОСОБА_1 та його автомобіля, що не оспорюється жодною зі сторін.

Так, відповідно ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Крім того, слід враховувати, що частинами сьомою-восьмою статті 43 ЦПК України встановлено:

у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів;

якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Водночас, абзацем другим частини першої статті 177 ЦПК України встановлено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

У судовому засіданні встановлено, що зазначена стаття була опублікована у соціальній мережі Facebook, що не заперечується жодною зі сторін.

Проте, даний скріншот не містить відомостей про автора зазначеної статті, дати її опублікування. Матеріали справи не містять будь-якого посилання, за яким би суд міг дослідити існування зазначеної статті в мережі Інтернет, дату її публікації, зміст тощо.

У соціальних мережах будь-яка особа може створити сторінку під будь-яким іменем, при цьому позивачем не надано жодних доказів того, що вказана інформація поширена саме відповідачами.

Крім того, позивач всупереч вимогам ст.12, 81 ЦПК України не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що саме відповідачі є авторами оспорюваної статті.

Таким чином, суд надав оцінку скріншотам, долученим позивачем до позовної заяви на яких розміщено певні графічні матеріали, приходить до висновку, що вони є недопустимим доказом, оскільки не відповідають вимогам ст. 100 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, позов ОСОБА_1 є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-80, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.09.2024.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

04.09.2024