Рішення

від 17.09.2024 по справі 156/582/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/582/24

Провадження № 2/156/201/24

рядок статзвіту 71

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2024 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючої судді Малюшевської І.Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/582/24

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області

про позбавлення батьківських прав,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач - не з`явився,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області - ОСОБА_3 ,

спеціаліст - психологиня ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в :

І. Фактичні обставини справи

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про його позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 26 червня 2015 року сторони перебували у шлюбі, від якого у них народилися: донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 12 лютого 2021 року шлюб між подружжям розірвано, а діти залишилися проживати з позивачкою.

Позивачка стверджує, що з моменту розлучення і по цей час відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дітей. Так, він жодного разу не цікавився вихованням дітей, їх навчанням; не відвідував дітей в школі; не приймає участі в утриманні доньки та двох синів. Відповідач також не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не спілкується з ними взагалі, тобто не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Позивачка вважає, що вищезазначені обставини свідчать про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, закріплених ч. 1 - 3 ст. 150 Сімейного кодексу України. Такі обставини, на думку позивачки, є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки ОСОБА_8 та синів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у зв`язку з ухиленням від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не подано.

ІІ. Позиції учасників справи

Позивачка ОСОБА_1 в судовому позовну заяву підтримала в повному обсязі, просила таку задовольнити, оскільки ОСОБА_2 визнає своєю дитиною лише ОСОБА_5 , однак з нею не спілкується, контакт не підтримує, не цікавиться її життям. До дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_7 відповідач взагалі не проявляє будь-якого інтересу. ОСОБА_1 додатково пояснила, що ОСОБА_5 є сином від ОСОБА_11 , з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 2016 року. Так, як ОСОБА_2 не вчиняв будь-яких активних дій щодо відмови від дитини, питання про батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 вирішувалося в судовому порядку.

Малолітній ОСОБА_7 є її сином від ОСОБА_12 , з яким вони перебували у фактичних шлюбних відносинах та з 17.01.2023 року зареєстрували шлюб.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань, а також відзиву не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 з мотивів, викладених у висновку.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 05.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою зобов`язано орган опіки та піклування Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області, як орган опіки та піклування до 01 липня 2024 року надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Ухвалою суду від 25.07.2024 року закрито підготовче провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та призначено судовий розгляд справи по суті. У порядку ст. 171 СК України постановлено викликати в судове засідання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 для дачі пояснень у присутності законного представника - матері ОСОБА_1 , психолога Комунального закладу «Інклюзивно-ресурсний центр» Іваничівської селищної ради та представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області. Також постановлено забезпечити участь психолога Комунального закладу «Інклюзивно-ресурсний центр» Іваничівської селищної ради у призначеному судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 17.09.2024 року з`явилися всі учасники справи, окрім відповідача ОСОБА_2 , який неодноразово належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток про виклик в судові засідання на адресу зареєстрованого місця проживання (а.с. 28, 48). Щоразу до суду поверталися поштові відправлення з відміткою на конверті: «адресат відсутній за вказаною адресою». Також виклик відповідача здійснювався шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про його виклик в судове засідання (а.с.50, 51).

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, однак відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзиву не подав, а також те, що позивачка не заперечує проти заочного вирішення справи, суд виснував, що наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Враховуючи такі обставини, 17.09.2024 року судом вирішено здійснити заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом

Судом встановлено, що з 26.06.2015 року по 12.02.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Батьком, народжених за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі: доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вказано відповідача у справі ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_13 , що підтверджується відповідними Свідоцтвами про народження дітей (а.с.6-8).

Заочним рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 12 лютого 2021 року у цивільній справі №156/1066/20 шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_2 розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 15.03.2021 року (а.с.9-10).

Із наданих в судовому засіданні пояснень позивачки слідує, що ОСОБА_2 є біологічним батьком лише малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яку визнає свою дочкою.

Малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є сином від ОСОБА_11 - чоловіка, з яким позивачка перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 2016 року. Однак, у зв`язку з тим, що станом на 2017 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 вказано саме відповідача. ОСОБА_2 не визнавав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 своїм сином, однак будь-яких активних дій щодо вирішення питання про батьківство не вчиняв, тому, зі слів позивачки, питання про батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 вирішувалося в судовому порядку.

З наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень судом інформації встановлено, що рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 28.04.2017 року у цивільній справі № 156/231/17 виключено запис про ОСОБА_2 , як батька, з актового запису № 1 від 20 лютого 2017 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 , зробленого виконавчим комітетом Старолішнянської сільської ради Іваничівського району Волинської області. Рішення набрало законної сили 10.05.2017 року (а.с.55-56).

На підставі вказаного рішення Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирськму районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 10.08.2024 року повторно видано свідоцтво про народження ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_14 , у якому батьком вказано ОСОБА_15 (а.с.53).

Також, зі слів позивачки слідує, що малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є сином позивачки від ОСОБА_12 , з яким вони проживали у фактичних шлюбних відносинах та з 17.01.2023 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Однак через те, що станом на січень 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 вказано саме відповідача.

З 17.01.2023 року позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_16 Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_17 (а.с.11).

Відповідно до довідки Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області від 19.01.2024 року № 58 сім`я ОСОБА_1 складається з таких осіб: вона ОСОБА_1 , син - ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_5 , син ОСОБА_7 , чоловік ОСОБА_16 (а.с. 13).

Відповідно до акту обстеження умов проживання умови проживання у будинку ОСОБА_1 задовільні. За адресою АДРЕСА_1 проживають: вона ОСОБА_1 , син - ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_5 , син ОСОБА_7 , чоловік ОСОБА_16 (а.с.12).

З пояснень позивачки, ОСОБА_1 разом з теперішнім чоловіком ОСОБА_16 піклуються про дітей, займаються вихованням та фінансовим забезпеченням. Відповідач жодного разу не поцікавився життям, здоров`ям та навчанням ОСОБА_8 , яку визнає своєю дочкою.

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_7 , 2021 р.н., малолітнього ОСОБА_5 , 2017 р.н. та малолітньої ОСОБА_5 , 2015 р.н., розглянувши матеріали щодо позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_7 , 2021 р.н., малолітнього ОСОБА_6 , 2017 р.н., та малолітньої ОСОБА_5 , 2015 р.н., з`ясовано, що малолітні ОСОБА_7 , 2021 р.н., ОСОБА_5 , 2017 р.н. та ОСОБА_5 , 2015 р.н. проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації Старолішнянської гімназії від 19.01.2024 року, ОСОБА_2 , у вихованні малолітніх дітей участі не приймає. При обстеженні умов проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 , 2021 р.н., ОСОБА_6 , 2017 р.н. та ОСОБА_5 , 2015 р.н. службою у справах дітей Поромівської сільської ради встановлено, що для дітей створені усі необхідні умови для проживання та розвитку. На підставі вищевказаного, виконавчий комітет сільської ради, як орган опіки та піклування, виходячи виключно з інтересів дитини, вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_7 , 2021 р.н., малолітнього ОСОБА_6 , 2017 р.н. та малолітньої ОСОБА_5 , 2015 р.н. (а.с.45).

Також, у судовому засіданні у присутності законного представника малолітньої ОСОБА_5 - матері ОСОБА_1 та психолога Комунального закладу «Інклюзивно-ресурсний центр» Іваничівської селищної ради ОСОБА_4 та у присутності представника служби у справах дітей Поромівської сільської ради Дудечка В.Ф. суд заслухав думку дитини ОСОБА_5 щодо вказаного спору. Так, ОСОБА_5 вказала суду, що її мама - ОСОБА_18 (позивачка ОСОБА_1 ), а тато - ОСОБА_19 ( ОСОБА_16 ). ОСОБА_20 ( ОСОБА_16 ) їй у всьому допомагає.

Психолог Комунального закладу «Інклюзивно-ресурсний центр» Іваничівської селищної ради ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що під час спілкування ОСОБА_5 йде на контакт, спокійна, позитивна, життєрадісна, проявляє зацікавленість у бесіді, комунікує, діалог продуктивний, відповідає на запитання і може поставити питання, що відповідно обсяг словникового запасу і розуміння безпосередньо під час спілкування й аналізу самих ситуацій в яких би вона перебувала, здійснене згідно з віковими нормами, тому при дослідженні емоційно-особистісної сфери виявлено, що дитина у принципі в природі хвилюється, є певна захисна реакція пов`язана із наявною ситуацією. При відтворенні безпосередньо заданих матеріалів (пам`ять, увага) когнітивні та емоційно-вольові процеси у дитини згідно з віковими нормами. Тобто дівчинка може приймати рішення і висловлювати їх, в тому числі і, за потреби, із заспокоєнням матір`ю або психолога. На питання відповідати може. Інших аномалій щодо розвитку дитини, які перешкоджають адекватному відображенню дійсності не виявлено. У ОСОБА_8 складена повноцінна картина сім`ї - тієї сім`ї у якій вона перебуває. Членами сім`ї ОСОБА_8 вважає тих людей, з якими на разі проживає (мама, тато, братики, сестричка, на народження якої в очікуванні). У дитини наявна емоційна близькість із теперішнім батьком ( ОСОБА_16 ), з мамою ( ОСОБА_1 ). Сім`я активно бере участь у вихованні та навчанні ОСОБА_8 . Авторитетом для ОСОБА_8 є теперішній батько, з яким проживає. Психо-емоційний стан дитини стабільний, у сім`ї - спокійний і відповідає тим бажаним критеріям, які повинні бути наявні.

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

VІ. Висновки Суду

Заслухавши учасників справи, пояснення малолітньої ОСОБА_5 та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виснував таке.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В даних правовідносинах, для суду є безспірним, що при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України. Однак, з іншої сторони обов`язковому дослідженню судом підлягає питання щодо забезпечення прав малолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому «якнайкращих інтересів дитини» (статті 1, 9 Конвенції про права дитини (далі Конвенція)). Встановлюючи правомірність втручання в право відповідачки на сімейне життя, суд, розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в ст. 29 Декларації, згідно із якими: кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи; при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. В даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейним кодексом України (статті 164-167).

У даному випадку, для суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається. Суд знаходить підставним, що втручання у право відповідача спрямоване на захист «прав і свобод» малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_21 . У даному випадку при втручанні у право відповідача вимоги статті 29 Декларації щодо законності та мети втручання дотримані.

В цій ситуації суд зобов`язаний дослідити найважливіше і найскладніше питання: наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дітей і чи не має в даному випадку підстав для попередження відповідача щодо зміни свого відношення до виховання дитини, без позбавлення батьківських прав (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»). Суд виходить з того, що на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав одного з батьків щодо малолітньої дитини є крайнім заходом впливу.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції. Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі «Мамчур проти України»). Оцінюючи можливість забезпечення якнайкращих інтересів дітей, в даній справі суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов`язків і відновити або зміцнити здатність сім`ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не може служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками. Зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, пасивну поведінку відповідачки, суд розцінює як ухилення від виховання нею дітей, свідоме нехтування нею своїми обов`язками і небажанням виконувати їх, що є правовою підставою можливості позбавлення батьківських прав.

В ситуації, що розглядається судом береться до уваги те, що діти проживають з позивачкою ОСОБА_1 та її теперішнім чоловіком ОСОБА_16 , які і займаються вихованням дітей та забезпечують їх матеріально.

В ході розгляду справи судом встановлено та не спростовано відповідачем, що він ухиляється від участі у вихованні дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_21 , зовсім не піклується про їхній фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, що свідчить про ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків. Разом з тим, відповідач в судові засідання не з`являвся; під час судового розгляду справи жодним чином не продемонстрував суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків, зокрема з дочкою ОСОБА_8 , і в такій ситуації, на думку суду, без бажання відповідача держава позбавлена можливості посприяти йому у виконанні своїх батьківських обов`язків і відновленні або зміцненні сім`ї.

Таке, виходячи із положень статей 164-167 СК України, є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Також судом було з`ясовано у малолітньої ОСОБА_5 , що своєю матір`ю вона вважає ОСОБА_1 , а батьком ОСОБА_16 .

Як пояснила психологиня в судовому засіданні членами сім`ї ОСОБА_8 вважає тих людей, з якими наразі проживає (мама, тато, братики, сестричка, що скоро народиться). У дитини наявна емоційна близькість із теперішнім батьком ( ОСОБА_16 ), з мамою ( ОСОБА_1 ). Сім`я активно бере участь у вихованні та навчанні ОСОБА_8 . Авторитетом для ОСОБА_8 є теперішній батько, з яким проживає. Психо-емоційний стан дитини стабільний, у сім`ї - спокійний і відповідає тим бажаним критеріям, які повинні бути наявні.

Також, важливим для суду є те, що при позбавленні батьківських прав відповідача, відносини, які склались між ним і дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не зміняться в бік розлучення, оскільки діти разом з ним не проживають. Важливим в даній ситуації є те, що позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дітей у батька, оскільки він з малолітніми ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не проживає, так само даний захід не виключає можливості побачення батька із дітьми. Позбавлення батьківських прав відповідача фактично і суттєво не змінить ситуацію між батьком та дітьми, яка складається та існує протягом тривалого часу.

Як підсумок аналізу елементів, які впливають на визначення «якнайкращих інтересів дитини» суд зауважує, що в даних правовідносинах позбавлення батьківських прав буде сприяти інтересам дітей Віткорії та ОСОБА_10 і в надалі зможе гарантувати повну та ефективну реалізацію їхніх прав. Суд наголошує, що захід, який застосовується, не є безстроковим і відповідачка має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК України (стаття 169).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Щодо позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд вважає за необхідне зазначити, що наявність рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 28.04.2017 року № 156/231/17, яке набрало законної сили 10.05.2017 року, про виключення запису про ОСОБА_2 як батька з актового запису № 1 від 20 лютого 2017 року про народження 30 січня 2017 року ОСОБА_6 виключає можливість вирішення питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 , 30.01.2017 року, оскільки вказаним рішенням вже встановлено відсутність кровного споріднення між особою записаною батьком ( ОСОБА_2 ) і дитиною ( ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1 з наведених вище мотивів та підстав, що у даному випадку відповідатиме найкращим інтересам дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

VIІ. Розподіл судових витрат між сторонами

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом сплачений судовий збір в розмірі 3633,60 гривень, який слід залишити за позивачкою.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 265, 273 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Позбавити громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 щодо малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Додатково роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ст.169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04333359, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 1-Б, с. Поромів, Володимирський район, Волинська область, 45311.

Повний текст судового рішення складено 26 вересня 2024 року.

Суддя І. Є. Малюшевська