Рішення

від 26.09.2024 по справі 754/8715/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/4317/24

Справа №754/8715/24

РІШЕННЯ

Іменем України

26 вересня 2024 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення) без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної організації "Національний академічний духовий оркестр України" про визнання права, припинення дії, яка порушує право, припинення правовідношення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної організації "Національний академічний духовний оркестр України" про визнання права, припинення дії, яка порушує право, припинення правовідношення. Просила суд: визнати право на працю, врегульоване чинним до 24 червня 2028 року укладеним 25 червня 2016 року Державним підприємством "Національний академічний духовий оркестр України" як роботодавцем та ОСОБА_1 як працівником артистичного персоналу цього роботодавця за посадою "артистка оркестру групи струнних та клавішних інструментів 18-го розряду вищої категорії" контрактом; зобов`язати Державну організацію "НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДУХОВИЙ ОКРЕСТР УКРАЇНИ" припинити до 24 червня 2028 року дії, спрямовані на розірвання з підстави закінчення строку (пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України) укладеного 25 червня 2016 року Державним підприємством "Національний академічний духовий оркестр України" як роботодавцем та ОСОБА_1 як працівником контракту; визнати протиправним та скасувати наказ Державної організації "НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДУХОВИЙ ОКРЕСТР УКРАЇНИ" від 30 квітня 2024 року №32/04-02 "Про припинення контракту"; вирішити питання щодо судових витрат. Мотивує вимоги позову тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області Української PCP народилась ОСОБА_1 . Після укладення і державної реєстрації 25.11.2000 шлюбу з ОСОБА_4 прізвище позивачки стало ОСОБА_1 . 25.06.2016 позивачка як працівник уклала з Державним підприємством "НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНІШ ДУХОВИЙ ОРКЕСТР УКРАЇНИ" (далі - Відповідач) як роботодавцем контракт, пунктом 22 якого було встановлено строк його дії з 25.06.2016 до 24.06.2019. 25.06.2016 наказом відповідача №84-К "Про прийняття на роботу працівників до складу художнього та артистичного персоналу" позивачку було прийнято відповідачем на роботу на посаду артистки оркестру групи струнних та клавішних інструментів. 10.04.2017 шлюб між позивачкою та ОСОБА_4 було розірвано рішенням Деснянського районного суду міста Києва по справі №754/751/17. Після укладення і державної реєстрації 03.06.2017 шлюбу з ОСОБА_6 прізвище позивачки стало Чимбру. 07.06.2019 наказом відповідача №62-К "Про продовження контрактів" термін дії укладеного між позивачкою як працівником та відповідачем як роботодавцем контракту було продовжено до 24.06.2022 р. 24.06.2019 між відповідачем як роботодавцем та позивачкою як працівником було укладено угоду про продовження терміну дії укладеного 25.06.2016 між ними контракту до 24.06.2022 р. 10.04.2020 Міністерство культури та інформаційної політики України видало наказ №1652 "Про реорганізацію державного підприємства "Національний академічний духовий оркестр України" шляхом його перетворення, яким реорганізувало ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДУХОВИЙ ОРКЕСТР УКРАЇНИ" шляхом перетворення у ДЕРЖАВНУ ОРГАНІЗАЦІЮ "НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДУХОВИЙ ОРКЕСТР УКРАЇНИ" (далі - Відповідач). 01.12.2020 ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДУХОВИЙ ОРКЕСТР УКРАЇНИ" було припинено. Згідно з наказом ДЕРЖАВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДУХОВИЙ ОРКЕСТР УКРАЇНИ" від 01.12.2020 №5- ОД "Про завершення реорганізації" вона стала правонаступником усіх майнових і немайнових прав і обов`язків ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДУХОВИЙ ОРКЕСТР УКРАЇНИ". Пунктом 3 цього ж наказу відповідача було доведено до відома, що дія контрактів з працівниками зберігається у новоствореній юридичній особі (державній організації) на визначені у них терміни. 30.04.2024 відповідач видав наказ №32/04-02 "Про припинення контракту", яким, керуючись ч.3 ст.21 Закону України "Про культуру", у зв`язку із закінченням строку дії контракту, наказав вручити до 24.05.2024 позивачці повідомлення про її звільнення, 14.05.2024 позивачка отримала примірник повідомлення відповідача про припинення контракту. Вищезазначені обставини, позивачка оцінює як такі, що свідчать про існування реальної загрози порушення її конституційного права на працю (стаття 43 Конституції України) та можуть призвести до її незаконного звільнення, хоча громадянам гарантується захист від цього. Позивачка вважає, що висновок відповідача про те, що строк дії укладеного між позивачкою та відповідачем контракту закінчується у 2024 році, є помилковим. Позивачка посилається на текст статті 251 Цивільного кодексу України, де розкрито значення таких слів / термінів, як "строк" та "термін", відповідно що якої строком є певний період часу, а терміном є певний момент (найчастіше дата). Абзацом третім частини третьої статті 21 Закону України "Про культуру" визначено: "За результатами конкурсу з переможцем з числа кандидатів укладається контракт строком від одного до трьох років за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. Після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк , на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати письмово не поінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту. Позивачка звертає увагу суду, що частина третя статті 21 Закону України "Про культуру" містить слово "строк" як період часу у значенні статті 251 Цивільного кодексу України. 24.06.2016 між позивачкою та відповідачем було укладено контракт строком на три роки. 24.06.2019 цей строк було продовжено ще на три роки, тому загальний строк дії укладеного 24.06.2016 контракту станом на 01.12.2020 року становив 6 (3 + 3 = 6) років. 01.12.2020 відповідач як роботодавець був реорганізований шляхом його перетворення, тому дія укладеного ним з позивачкою шестирічного (зі строком дії у шість років) контракту від 24.06.2016 р. продовжилась. У 2022 році відповідач письмово не поінформував позивачку про своє бажання припинити дію контракту від 25.06.2016, тому з 25.06.2022 в силу положень абзацу третього частини третьої статті 21 Закону України "Про культуру" цей контракт від 25.06.2016 вважається продовженим на шість років до 24.06.2028 року (22 + 6 = 28). Таким чином, позивачка, керуючись принципом правової визначеності як елементу верховенства права, будучи впевненою у тому, що строк дії її контракту з відповідачем від 25.06.2016 закінчується не раніше 24.06.2028, вважає дії відповідача, спрямовані на розірвання цього контракту у 2024 році з підстав закінчення строку його дії, передчасними, не обґрунтованими і не законними, тому змушена звернутися до Суду з даним позовом, аби суд захистив її право на працю, припинив такі дії відповідача, визнав протиправними та скасував наказ відповідача про те, що строк дії цього контракту закінчується у 2024 році.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 справу передано судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці термін для усунення недоліків.

24.06.2024 року від позивачки до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10.07.2024 року до суду надійшла заява від позивачки про зміну імені.

26.07.2024 року від відповідача у справі надійшов письмовий відзив на позовну заяву. Мотивує свої заперечення на позов наступним. Державна організація «Національний академічний духовий оркестр України», НАДОУ в особі генерального директора Піроженка О.І., що діє на підставі Статуту затвердженого Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.10.2020 року N? 2155, як Відповідач, заперечує проти позовних вимог у повному обсязі на підставі наступного. 24.01.2002 р. ОСОБА_1 прийнято на посаду концертмейстера групи електронних та клавішних інструментів Державного духового оркестру України. 07.02.2002 р. Державний духовий оркестр України зареєстрований як Державне підприємство «Державний духовий оркестр України». Згідно з Наказом N? 64-К від 07.08.2003 р. ОСОБА_1 вважається артистом оркестру вищої категорії з моменту зарахування на посаду. 31.08.2004 р. Державному підприємству «Державний духовий оркестр України» надано статус «академічний». 29.09.2008 р. Державному підприємству «Державний академічний духовий оркестр України» надано статус «національний». Державний академічний духовий оркестр України перейменовано у Національний академічний духовий оркестр України. 24.02.2016 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» N? 955-VIII від 28.01.2016 (далі - Закон), пунктами 2,3 розділу ІІ якого передбачено припинення безстрокового трудового договору з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом державних та комунальних закладів культури та укладення з цими працівниками контрактів строком від одного до трьох років без проведення На виконання Закону, 24.06.2016 р. звільнено Позивачку, як і всіх працівників художнього та артистичного персоналу та 25.06.2016 р. прийнято на ту ж посаду, за контрактом на 3 роки ( Наказ N? 84-К від 25.06.2016 р.) Тобто обсяг права на працю залишився незмінним, а лише змінився спосіб реалізації цих прав. Така правова позиція викладена Конституційним Судом України у рішенні N? 5-p(І)/2019 від 12.07.2019 р. Наказ Міністерства культури України 02.08.2016 N? 624 «Про затвердження форми контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2016 р. за N? 1146/29276 набув чинності 06.09.2016 р., тому 25.06.2016 р. з Позивачкою було укладено контракт за існуючою формою, затвердженою Наказом Міністерства праці України «Про затвердження Типової форми контракту з працівником» №23 від 15.04.1994 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції У країни 28.04.1994 р. за N? 84/293. Наказом N? 62-К від 07.06.2019 р. «Про продовження контрактів» Контракт від 25.06.2016 р. з Позивачкою продовжено на той самий строк (3 роки), термін дії - до 24.06.2022 року. 01.12.2020 р. Державне підприємство «Національний академічний духовий оркестр України» реорганізоване (шляхом перетворення) у Державну організацію «Національний академічний духовий оркестр України», НАДОУ. Дія контракту з позивачкою збережена у новоствореній юридичній особі. Відповідно до п.24 Постанови Кабінету міністрів України N? 170 від 19.03.1994 р.: "За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк". Дія Контракту з Позивачкою повинна була бути продовженою, проте, у зв?язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на всій території України та введенням воєнного стану, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України N? 2102-1X від 24.02.2022 р., відсутністю доступу працівників до робочих місць та перебуванням Позивачки у відпустці для догляду за дитиною до 3-х років, допущено порушення в процедурі продовження Контракту з Позивачкою у зв?язку з чим НАДОУ було видано наказ 41/04-02 від 13.06.2024 р. «Про внесення змін» до наказу N? 10-1/04-02 від 22.04.2022 р. «Про продовження строків дії контрактів», визнано продовження строку дії контракту на 3 роки з артисткою оркестру ОСОБА_1 (до 24.06.2025 р.) через відсутність письмового поінформування про припинення, продовження чи перекладення контракту; скасовано Додаткову угоду N?2 від 22.04.2022 р. Скасовано п. 2 Наказу N? 18/04-02 від 18.04.2023 р. «Про продовження строків дії контрактів» в частині, що стосується Позивачки, визнано, що трудові відносини тривають до 24.06.2025 р.; скасовано Додаткову угоду N?3 від 18.04.2023 р.; скасовано Наказ N? 32/04-02 від 30.04.2024 р. «Про припинення контракту», Попередження про розірвання контракту від 02.04.2024 року та Повідомлення про припинення контракту від 14.05.2024 р. Відповідачем ще до пред`явлення позову було скасовано накази, у яких допущені порушення. Про наміри звернення до суду ОСОБА_1 НАДОУ не було відомо. В зв`язку із викладеним вище представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

08.08.2024 року від позивачки до суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що в повній мірі не погоджується із викладеним у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

24.01.2002 р. ОСОБА_1 (позивачку у справі) прийнято на посаду концертмейстера групи електронних та клавішних інструментів Державного духового оркестру України. 07.02.2002 р. Державний духовий оркестр України зареєстрований як Державне підприємство «Державний духовий оркестр України».

Згідно з Наказом N? 64-К від 07.08.2003 р. ОСОБА_1 вважається артистом оркестру вищої категорії з моменту зарахування на посаду.

31.08.2004 р. Державному підприємству «Державний духовий оркестр України» надано статус «академічний».

29.09.2008 р. Державному підприємству «Державний академічний духовий оркестр України» надано статус «національний». Державний академічний духовий оркестр України перейменовано у "Національний академічний духовий оркестр України".

24.02.2016 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» N? 955-VIII від 28.01.2016 (далі - Закон), пунктами 2,3 розділу ІІ якого передбачено припинення безстрокового трудового договору з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом державних та комунальних закладів культури та укладення з цими працівниками контрактів строком від одного до трьох років без проведення На виконання Закону, 24.06.2016 р. звільнено Позивачку, як і всіх працівників художнього та артистичного персоналу та 25.06.2016 р. прийнято на ту ж посаду, за контрактом на 3 роки (Наказ N? 84-К від 25.06.2016 р.) Тобто обсяг права на працю залишився незмінним, а лише змінився спосіб реалізації цих прав. (правова позиція викладена Конституційним Судом України у рішенні N? 5-p(І)/2019 від 12.07.2019 р.

Наказ Міністерства культури України 02.08.2016 N? 624 «Про затвердження форми контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2016 р. за N? 1146/29276 набув чинності 06.09.2016 р., тому 25.06.2016 р. з Позивачкою було укладено контракт за існуючою формою, затвердженою Наказом Міністерства праці України «Про затвердження Типової форми контракту з працівником» №23 від 15.04.1994 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.1994 р. за N? 84/293.

Наказом N? 62-К від 07.06.2019 р. «Про продовження контрактів» Контракт від 25.06.2016 р. з Позивачкою продовжено на той самий строк (3 роки), термін дії - до 24.06.2022 року.

01.12.2020 р. Державне підприємство «Національний академічний духовий оркестр України» реорганізоване (шляхом перетворення) у Державну організацію «Національний академічний духовий оркестр України», НАДОУ. Дія контракту з позивачкою збережена у новоствореній юридичній особі.

Відповідно до п.24 Постанови Кабінету міністрів України N? 170 від 19.03.1994 р.: «за два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк». Дія Контракту з Позивачкою повинна була бути продовженою, проте, у зв?язку з тим, що по всій території України було введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України N? 2102-1X від 24.02.2022 р. та відсутністю доступу працівників до робочих місць, а також перебуванням Позивачки у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, допущено порушення в процедурі продовження Контракту з Позивачкою у зв?язку з чим НАДОУ було видано наказ 41/04-02 від 13.06.2024 р. «Про внесення змін» до наказу N? 10-1/04-02 від 22.04.2022 р. «Про продовження строків дії контрактів», яким визнано продовження строку дії контракту на 3 роки з артисткою оркестру ОСОБА_1 (До 24.06.2025 р.) через відсутність письмового поінформування про припинення, продовження чи перекладення контракту; скасовано Додаткову угоду N?2 від 22.04.2022 р. Скасовано п. 2 Наказу N? 18/04-02 від 18.04.2023 р. «Про продовження строків дії контрактів» в частині, що стосується Позивачки, визнано, що трудові відносини тривають до 24.06.2025 р.; скасовано Додаткову угоду N?3 від 18.04.2023 р.; Скасовано Наказ N? 32/04-02 від 30.04.2024 р. «Про припинення контракту», Попередження про розірвання контракту від 02.04.2024 року та Повідомлення про припинення контракту від 14.05.2024 р.

Тобто, відповідачем ще до пред`явлення позивачкою позову до суду було скасовано накази, у яких допущені порушення.

Частиною 2 ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено: «У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником». Таким способом комунікації між керівним та артистичним, художнім персоналом, фахівцями, технічними службовцями та робітниками інших НАДОУ було обрано месенджер Telegram і як зазначив у відзиві представник відповідача він влаштовував Позивачку, коли їй необхідно було отримати фотокопію довідки з місця роботи чи отримати інформацію у відповідь на заяви.

13.06.2024 р. за допомогою месенджера Telegram було запрошено Позивачку прибути 14.06.2024 р. для доведення Наказу N? 41/04-02 від 13.06.2024 р. «Про внесення змін» до відома та ознайомлення, на що було отримано відмову, оскільки остання перебуває на простої зі звільненням від перебування на робочому місці до 30.06.2024 р., що підтверджується відповідним запрошенням (а.с. 150-151).

Того ж дня було видано Наказ N? 18-АГ від 13.06.2024 р. «Про внесення змін» і тим же способом направлено Позивачці для відома.

14.06.2024 р. Відповідачем направлено по 2 примірники Наказу N? 41/04-02 від 13.06.2024 р. на дві відомі адреси позивачки з пропозицією ознайомитися та направити 1 примірник з підписом на адресу НАДОУ. (а.с. 153).

24.06.2024 р. відповідачем повторно направлено 2 примірники вказаного наказу, а також 2 примірники контракту з пропозицією направлення по 1 примірнику з підписом на адресу НАДОУ. (а.с. 156).

Позивачка в своєму позові вказує та ототожнює загальну тривалість трудових відносин з НАДОУ зі строком дії контракту.

Так, відповідно до ст.21 Закону України «Про культуру» трудові відносини з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури оформлюються шляхом укладення контрактів строком від одного до трьох років. Отже, трудові відносини не можуть бути продовженими на шість років, оскільки максимальний строк контракту становить три роки.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У досліджуваному спорі трудові відносини між сторонами тривають, строк дії контракту з позивачкою продовжено на три роки до 24.06.2025 року, тобто ще до пред`явлення позову Відповідачем було скасовано накази у яких допущені порушення, а порушене право позивачки було відновлено ще до подачі нею позову до суду.

Кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Суд може захистити його у спосіб, визначений Цивільним кодексом, або в інший спосіб, що встановлений договором, законом чи самим судом.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. напр. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Тож під час розгляду справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах.

Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону (а закон або договір зі свого боку не визначають іншого ефективного способу захисту), то порушені право чи інтерес позивача підлягають захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Враховуючи вище описане, зважаючи на те, що відповідачем ще до пред`явлення позивачкою позову до суду було скасовано накази, у яких допущені порушення, наразі порушення відповідачем трудових прав позивачки судом не встановлено, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання за нею права на працю, врегульоване чинним до 24 червня 2028 року укладеним 25 червня 2016 року Державним підприємством "Національний академічний духовий оркестр України" як роботодавцем та ОСОБА_1 як працівником артистичного персоналу цього роботодавця за посадою "артистка оркестру групи струнних та клавішних інструментів 18-го розряду вищої категорії" контрактом; зобов`язання Державну організацію "НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДУХОВИЙ ОКРЕСТР УКРАЇНИ" припинити до 24 червня 2028 року дії, спрямовані на розірвання з підстави закінчення строку (пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України) укладеного 25 червня 2016 року Державним підприємством "Національний академічний духовий оркестр України" як роботодавцем та ОСОБА_1 як працівником контракту; визнання протиправним та скасування наказу Державної організації "НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДУХОВИЙ ОКРЕСТР УКРАЇНИ" від 30 квітня 2024 року №32/04-02 "Про припинення контракту".

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПКУкраїни передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до 4ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з вищевикладеного, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому не можуть бути стягнені з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Водночас, згідно із ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Ураховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 2, 4,10,12, 49,76-80, 81, 82,89, 141, 206, 255, 256,259,263, 264, 265,268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України,суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної організації "Національний академічний духовий оркестр України" про визнання права, припинення дії, яка порушує право, припинення правовідношення,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2024 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко