Постанова

від 25.09.2024 по справі 285/1335/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/1335/24 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 72 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.

за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №285/1335/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області, як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Піщівської сільської ради Звягельського району Житомирської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Михайловської А.В., в м. Звягель Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і дочок - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позову зазначає, що вона з 21.11.2009 по 08.02.2019 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Вказує, що від шлюбу у них народилося троє дітей - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що згідно рішення суду від 08.02.2019 з відповідача стягуються аліменти на утримання дітей. Однак стверджує, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню дітей. Так, станом на 01.01.2024 має заборгованість по аліментах. Крім того, він не піклується про створення належних умов для фізичного розвитку дітей, не дає дітям доступу до культурних та інших цінностей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей. Тобто, у вихованні та догляді за дітьми участі не бере. Їх фізичним, духовним, моральним розвитком не займається. Всі питання по вихованню вона вирішує самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Відтак, він не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами, станом здоров`я, не забезпечує необхідним харчуванням, не спілкується з дітьми, не створює умов для отримання ними освіти. Таку бездіяльність відповідача вона розцінює як ухилення від виконання ним своїх батьківських обов`язків. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 покладено на виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області, як орган опіки та піклування та виконавчий комітет Піщівської сільської ради Звягельського району Житомирської області, як орган опіки та піклування.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно дана оцінка доказам по справі. Зазначає, що в судовому засіданні не був допитаний сам відповідач. Вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що батько дітей починаючи з 2019 року жодного з покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Стверджує, що всі питання щодо виховання вирішуються самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що посадові особи Піщівської сільської ради надаючи свій висновок суду не спілкувалися з дітьми, пославшись на характеристику з роботи та ті обставини, що відповідач працює на роботі з ненормованим робочим днем, прийшли до висновку, що не потрібно відповідача позбавляти батьківських прав, разом з тим не взяв до уваги висновок посадових осіб виконавчого комітету Звягельської міської ради. Вказує, що судом першої інстанції неправомірно попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей. Зазначає, що суд першої інстанції розглядаючи справу не опитав дітей. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

31 липня 2024 року на адресу суду від Піщівської сільської ради Звягельського району Житомирської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги незрозуміло в чому полягає необхідність в позбавлені відповідача батьківських прав щодо спільних з позивачем дітей. Звертає увагу на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, що застосовується судом. Вказує, що позивачем не надані будь-які фактичні дані, чітко сформульовані доводи, що вказують на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, чи про зловживання ним батьківськими правами, завдання шкоди дітям, чи про те яким чином позбавлення батьківських прав принесе користь інтересам дітей. Зазначає, що позивач не довела, що позбавлення батьківських прав відповідача спрямоване на захист прав їх спільних дітей. Вважає, що суд першої інстанції вірно попередив відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 лютого 2019 року.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наведене підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 05.07.2010, серії НОМЕР_2 від 03.01.2013 та серії НОМЕР_3 .

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 лютого 2019 року у справі №285/4065/18 після розірвання шлюбу місце проживання дітей сторін визначено з їх матір`ю - позивачем у справі.

Вказаним рішенням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 05.11.2018.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 09.01.2024 за відповідачем станом на грудень 2023 року рахувалась заборгованість у розмірі 1056,10 грн.

Згідно довідки Звягельского ВДВС у Звягельському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 30.04.2024 за №75821 заборгованість зі сплати аліментів станом на 30.04.2024 відсутня.

Із довідок з місця навчання дітей сторін, зокрема ліцею №4 Звягельської міської ради, їх батько ОСОБА_2 контакту з ліцеєм не підтримує, успішністю дітей не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує.

Згідно листа Звягельського міського центру соціальної служби від 10.01.2024 №10, за місцем проживання дітей сторін, за наслідками бесіди з неповнолітніми дітьми сторін, яка проведена провідним практичним психологом даного центру, з`ясовано, що діти постать батька сприймають формально та висловилися, що не проти позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Піщівського сільської ради Звягельського району Житомирської області від 24.04.2024 за №35, за місцем проживання відповідача у справі, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також встановлено, що відповідач 31.08.2022 зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 , є батьком ще двох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Наведене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 31.08.2022 та свідоцтвами про народження серії НОМЕР_5 від 06.10.2023 та серії НОМЕР_6 від 06.10.2023.

ОСОБА_2 працює в П(ПО)СП «Золота нива» з 01.01.2014 по теперішній час на посаді «Доглядач» (9141) з відрядною оплатою праці та ненормованим робочим днем, його середній заробіток становить 9 326,50 грн., за місцем роботи характеризується позитивно. Відповідально відноситься до сплати аліментів своїм неповнолітнім дітям і боргу по відрахуваннях немає. Наведене підтверджується характеристикою від 17.04.2024, довідкою П(ПО)СП «Золота нива» №65 від 16.04.2024, довідкою про доходи від 16.04.2024, довідкою П(ПО)СП «Золота нива» №66 від 16.04.2024.

ОСОБА_3 28.05.2024 зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 , прізвище після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_10 ». Наведене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 від 28.05.2024.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не нехтує інтересами дітей та не бажає розривати з ними зв`язки, а позбавлення його батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛвід 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним у демократичному суспільстві і суд першої інстанції діяв у межах своєї дискреції.

Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків як судом першої інстанції так і колегією суддів не встановлено і позивачем не доведено.

Встановивши відсутність свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про його позбавлення батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому як судом першої інстанції так і колегією суддів не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дітей.

Навпаки, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач на засіданні комісії заперечував вимоги позивачки та пояснював, що бажає виховувати дітей, зустрічатися з ними та доглядати їх, що вказує на його зацікавленість у збереженні зв`язків із своїми дітьми. Такий факт заперечення відповідачем про позбавлення його батьківських прав свідчить про його інтерес до дітей і бажання брати участь у їх вихованні.

При цьому колегія суддів наголошує, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Крім того, з наявних у справі доказів вбачається, що відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав, при цьому зазначає, що бажає приймати участь у житті дітей. Факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про інтерес батька до дітей.

У даній справі позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не відповідає інтересам дітей, оскільки обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки докази, подані позивачкою, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дітей.

Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для попередження ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з дітьми, брати участь у вихованні, розвитку та піклуванні щодо його дітей, що узгоджується з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Наведене також узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі №735/308/21 (провадження №61-10098св23).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що посадові особи виконавчого комітету Звягельської міської ради зробили висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутній такий висновок, а лист Звягельського міського центру соціальних служб є недостатньо обґрунтований, зроблений без наведення достатніх доказів про ухилення відповідача від батьківських обов`язків, не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, не відображає позицію відповідача щодо виконання ним своїх батьківських обов`язків, та суперечить інтересам дітей.

Вказаний лист оцінений судом першої інстанцій у сукупності з іншими доказам і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

Посилання апелянта на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки не можуть бути підставною для скасування судового рішення, оскільки простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв`язків між ним та дітьми, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дітьми з боку їх матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо його дітей. Особливо в ситуації, коли батько наполегливо вказував, що він хоче відновити та розвивати стосунки зі своїми дітьми (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20).

Враховуючи наведене, доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків з виховання дітей, самоусунувся від участі у їх житті, а також про те, що відсутні докази невинуватості відповідача у невиконанні ним своїх обов`язків є помилковими, оскільки спростовується матеріалами справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні 25 вересня 2024 року заслухано думку дітей, зокрема: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які висловили думку щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Проте, у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №705/3040/18 (провадження №61-19878св21) зазначено, що озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, суд першої інстанції не обгрунтовано поклав контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків на виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області, як органу опіки та піклування, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проживає в с. Крайня Деражня Звягельського району, що територіально відноситься до Піщівської сільської ради Звягельського району Житомирської області, тому контроль за виконанням ним батьківських обов`язків слід покласти лише на виконавчий комітет Піщівської сільської ради Звягельського району Житомирської області, як орган опіки та піклування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення з абзацу 3 резолютивної частини рішення щодо покладення контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків на виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області, як органу опіки та піклування, а в решті підлягає залишенню без змін.

Оскільки суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції, виключивши положення щодо покладення контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків на виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області, як органу опіки та піклування, а по суті залишив без змін, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 червня 2024 року змінити.

Виключити з абзацу 3 резолютивної частини рішення щодо покладення контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків на виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області, як органу опіки та піклування.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 26 вересня 2024 року.

Головуючий

Судді