Рішення

від 26.09.2024 по справі 183/4094/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4094/24

№ 2/183/2529/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просить:

- визнати за ним право власності на недоотриману пенсію у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.03.2016 року по 27.02.2022 року в порядку спадкування за законом;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати і виплатити йому недоотриману за життя ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за період з 01.03.2016 року по 27.02.2022 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, ОСОБА_3 , яка на момент своєї смерті прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав на недоотриману пенсію, яка була нарахована, але не виплачена ОСОБА_2 , бабусі позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

25 листопада 2023 року державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Опанасюк О.Ю. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію ОСОБА_2 у сумі 106001,89 гривень.

Зазначена сума була вказана у свідоцтві згідно з повідомленням Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області № 1200-0503-5/20736 від 18 жовтня 2023 року.

Будучи переконаним, що зазначена сума є неповною, вбачаючи у цьому порушення його майнових прав, позивач звернувся до відповідача із відповідним роз`ясненням, в якому просив повідомити йому, як спадкоємцю, інформацію про періоди та суми, що враховувалися управлінням при формуванні зазначеного повідомлення, та просив надати йому та державному нотаріусу ОСОБА_4 довідку про розмір невиплаченої пенсії ОСОБА_2 , за період, що не увійшов до повідомлення управління № 1200-0503-5/20736 від 18 жовтня 2023 року, починаючи з березня 2016 року.

На звернення позивача останньому було повідомлено, що виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01.03.2016 року. Із заявою про поновлення виплати остання не зверталась. Суму недоотриманої пенсії 106001,89 грн. було розраховано з моменту надходження запиту нотаріуса за період з 12.10.2020 року по 28.02.2022 року.

Довідку про розмір невиплаченої пенсії ОСОБА_2 відповідач не надав повідомив, що підстав для нарахування пенсії за його зверненням немає. Жодних грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , у тому числі тих, що зазначені у свідоцтві про право на спадщину йому не виплачено. ОСОБА_2 перебувала на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Нарахування та виплата пенсії відповідачем здійснювалася по лютий 2016 року. З 01.03.2016 року виплату пенсії відповідачем призупинено.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 звернулась до відповідача й суду із вимогою про поновлення виплати пенсії. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року у справі № 812/1220/18 відповідача було зобов`язано відновити виплату пенсії з 01.03.2016 року. Проте відповідач дане рішення суду не виконав.

Позивач, як спадкоємець за законом, який в установленому законодавством порядку прийняв спадщину на частину недоотриманої пенсії, а отже є й таким, що прийняв спадщину в цілому й має право на отримання нарахованої але не отриманої ОСОБА_2 за життя пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України.

24 травня 2024 року, представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, яким просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

За приписами закону № 1706 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за життя була внутрішньо переміщеною особою.

29.09.2014 року ОСОБА_2 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про взяття її на облік.

З 01.08.2014 року ОСОБА_2 взято на облік Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області як отримувача пенсії по втраті годувальника. Пенсія виплачувалася з 01.08.2014 року по 29.02.2016 року на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПриватБанк».

З 01.03.2016 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплату пенсії ОСОБА_2 припинено, однак, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2016 року.

Виконавчий лист у справі № 812/1220/18 не видавався.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати пенсій, внутрішньо переміщеним особам, здійснюється за місцем перебування тих осіб на обліку, що підтверджується довідкою. Виплата пенсій зазначеним особам проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Як встановлено у справі № 812/1220/18 пенсія за період з 01.08.2014 року по 28.02.2016 року ОСОБА_2 виплачувалась на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий нею в АТ «ПриватБанк». Реквізити банківського рахунку не відповідають стандартам IBAN. При цьому з 01.07.2016 року виплату пенсій внутрішньо переміщеним особам можна проводити виключно через ПАТ «Державний ощадний банк».

Після набрання рішенням у справі № 812/1220/18 законної сили і до дня смерті ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, та до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не зверталась, інформацію про відкриття нею банківського рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк» не надавала.

За таких обставин виплату пенсії ОСОБА_2 не проведено не з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Отже за життя, не отримуючи пенсійних виплат з 01.03.2016 року, які у свою чергу є єдиним джерелом існування для пенсіонера, ОСОБА_2 виявляючи байдужість до своїх прав у встановленому законом порядку після набрання 05.02.2019 року рішенням законної сили не надала оновлені банківські реквізити, що відповідають стандартам IBAN, тобто не скористалася правом відновлення своїх порушених прав.

29 травня 2024 року позивач надав суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, зазначених ним у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що у своїх аргументах, які прослідковуються по всьому відзиву відповідач вважає, що після набрання законної сили рішенням суду, яким відповідача було зобов`язано відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 , остання мала вчинити ті ж самі дії.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків (а.с. 14).

Ухвалою суду від 03 травня 2024 року відкрито загальне позовне провадження по справі (а.с. 18).

Ухвалою суду від 02 листопада 2024 року закінчено підготовче провадження по справі (а.с. 69).

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглянути справу у свою відсутність. Заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк не подав.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Відповідно до статті 1227 ЦК України, на яку заявник посилається у позовній заяві, до складу спадщини входять суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі№ 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

А також, щоправо на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановівід 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21 припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має правона отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Луганської області, як одержувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виплату якої було призупинено з 01.03.2016 року та мала статус внутрішньо переміщеної особи (а.с. 6).

Відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року у справі № 812/1220/18, Головне управління Пенсійного фонду в Луганскій області було зобов`язано відновити виплату пенсії з 01.03.2016 року, однак рішення відповідачем виконано не було.

Натомість суд зазначає, що перелік підстав для припинення пенсії передбачено статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", частиною першою якої визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Так судом встановлено, що на звернення позивача останньому було повідомлено, що реквізити банківського рахунку ОСОБА_2 не відповідають стандартам IBAN. А також, що ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, та до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не зверталась, інформацію про відкриття нею банківського рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк» не надавала (а.с. 45).

Суд також встановив, що виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01.03.2016 року. Із заявою про поновлення виплати остання не зверталась. Суму недоотриманої пенсії 106 001,89 грн. було розраховано з моменту надходження запиту нотаріуса за період з 12.10.2020 року по 28.02.2022 року, при цьому довідку про розмір невиплаченої пенсії ОСОБА_2 . Головне управління не надало ні позивачу, ні до матеріалів справи, повідомило, що підстав для нарахування пенсії за зверненням позивача немає (а.с. 49).

Як вбачається, жодних грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , у тому числі тих, що зазначені у свідоцтві про право на спадщину позивачу не виплачено.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Заперечення відповідача не спростовують підстав позову і не приймаються судом до уваги, оскільки право позивача на вищевказану суму недоотриманої пенсії посвідчене свідоцтвом про право на спадщину, яке в контексті положень ст. 66 Закону України «Про нотаріат» є процесуальним нотаріальним актом, що засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємця та є для спадкоємця основним правовстановлюючим документом. На час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним не визнано, неоспорене та є чинним, доказів визнання його недійсним чи внесення до нього змін відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначеним у п. 5 ч. 2 цієї статті, може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача 106001,89 грн, які належали померлій та включені до складу спадкового майна згідно зі свідоцтвом № 906/2023та зареєстрована в реєстрі за № 7-838 від 2023 року, суд приходить до наступного.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Як визначено статтею 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства.

Положенням ст. 10 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Броньовський проти Польщі» (Заява № 31443/96) зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача з приводу того, що реквізити банківського рахунку ОСОБА_2 не відповідають стандартам IBAN. А також, що ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, та до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не зверталась, інформацію про відкриття нею банківського рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк» не надавала.

Отже за обставин викладених вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 цієї статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом сплачено судовий збір у сумі 2400,00 грн, тому з огляду на задоволення позовних вимог, з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути зазначену суму судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на недоотриману пенсію у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.03.2016 по 27.02.2022 року в порядку спадкування за законом.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за період 01.03.2016 року по 27.02.2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2400,00 (дві тисячі чотириста гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Особи які брати участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, ЄДРПОУ 21782461, місце реєстрації: вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область.

Суддя Сорока О.В.