Постанова

від 25.02.2025 по справі 183/4094/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1218/25 Справа № 183/4094/24 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Кругман А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні2024року ОСОБА_1 звернувся досуду звказаною позовноюзаявою.В обґрунтуванняпосилався нате,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_2 , яка на момент своєї смерті прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав на недоотриману пенсію, яка була нарахована, але не виплачена ОСОБА_3 , бабусі позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25 листопада 2023 року державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Опанасюк О.Ю. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію ОСОБА_3 у сумі 106001,89 гривень.

Зазначена сума була вказана у свідоцтві згідно з повідомленням Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області № 1200-0503-5/20736 від 18 жовтня 2023 року.

Будучи переконаним, що зазначена сума є неповною, вбачаючи у цьому порушення його майнових прав, позивач звернувся до відповідача із відповідним роз`ясненням, в якому просив повідомити йому, як спадкоємцю, інформацію про періоди та суми, що враховувалися управлінням при формуванні зазначеного повідомлення, та просив надати йому та державному нотаріусу Опанасюк О.Ю. довідку про розмір невиплаченої пенсії ОСОБА_3 за період, що не увійшов до повідомлення управління № 1200-0503-5/20736 від 18 жовтня 2023 року, починаючи з березня 2016 року.

На звернення позивача останньому було повідомлено, що виплату пенсії ОСОБА_3 призупинено з 01.03.2016 року. Із заявою про поновлення виплати остання не зверталась. Суму недоотриманої пенсії 106001,89 грн. було розраховано з моменту надходження запиту нотаріуса за період з 12.10.2020 року по 28.02.2022 року.

Довідку про розмір невиплаченої пенсії ОСОБА_3 відповідач не надав, повідомив, що підстав для нарахування пенсії за його зверненням немає. Жодних грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , у тому числі тих, що зазначені у свідоцтві про право на спадщину йому не виплачено. ОСОБА_3 перебувала на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Нарахування та виплата пенсії відповідачем здійснювалася по лютий 2016 року. З 01.03.2016 року виплату пенсії відповідачем призупинено.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_3 звернулась до відповідача й суду із вимогою про поновлення виплати пенсії. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року у справі № 812/1220/18 відповідача було зобов`язано відновити виплату пенсії з 01.03.2016 року. Проте відповідач дане рішення суду не виконав.

Позивач, як спадкоємець за законом, який в установленому законодавством порядку прийняв спадщину на частину недоотриманої пенсії, а отже є таким, що прийняв спадщину в цілому й має право на отримання нарахованої але не отриманої ОСОБА_3 за життя пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України.

Просив визнати за ним право власності на недоотриману пенсію у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01.03.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 в порядку спадкування за законом;

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати і виплатити йому недоотриману за життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсію за період з 01.03.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на недоотриману пенсію у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01.03.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 в порядку спадкування за законом.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсію за період 01.03.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2400,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ГУ ПФУ в Луганській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Посилаючись нате,що пенсія за період з 01.08.2014 року по 28.02.2016 року ОСОБА_3 виплачувалась на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий нею в АТ «ПриватБанк». Реквізити банківського рахунку не відповідають стандартам IBAN. При цьому з 01.07.2016 року виплату пенсій внутрішньо переміщеним особам можна проводити виключно через ПАТ «Державний ощадний банк».

Крім того, після набрання рішенням у справі № 812/1220/18 законної сили і до дня смерті ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, та до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не зверталась, інформацію про відкриття нею банківського рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк» не надавала. За таких обставин виплату пенсії ОСОБА_3 не проведено не з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Зазначає, що за матеріалами судової справи вочевидь вбачається, що позивач не звертався до відповідача з приводу отримання недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_3 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини та 25.11.2023 року отримав свідоцтво про право на спадщину у вигляді недоотриманої пенсії, яке виникло після спливу шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини, на суму 106001,89 грн., яка розрахована з моменту надходження запиту нотаріуса з 12.10.2020 року по 28.02.2022 року, то можна прийти до висновку, що в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно у період з 01.03.2016 року по 11.10.2020 року слід відмовити, оскільки дії Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії у спірний період за життя ОСОБА_3 не виконала умови постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 та від 05.11.2014 № 637, постанови правління Національного Банку України від 28.12.2018 № 162.

Також, право позивача на спадщину у вигляді недоотриманої пенсії спадкодавця за період з 01.03.2016 року по 27.02.2022 року у встановленому законом порядку не підтверджене, тобто у позивача відсутній правовстановлюючий документ на спадщину у вигляді недоотриманої спадкодавцем пенсії за цей період.

Відповідач переконаний, що стягненню підлягають конкретні (нараховані) суми, однак, судом першої інстанції не встановлено конкретної суми, що підлягає стягненню, натомість зазначено період з 01.03.2016 року по 27.02.2022 року.

Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 26.09.2024 року, залишив поза увагою те, що за період з 12.10.2020 року по 28.02.2022 року ОСОБА_1 25.11.2023 року видано свідоцтво про право на спадщину на суму 106001,89 грн.

На думку ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам, викладеним у відзиві на заяву, в зв`язку з чим, на думку відповідача - апелянта, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що відповідач помилково вважає, що після набрання законної сили рішенням суду, яким його було зобов`язано відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 , остання мала вчинити ті ж самі дії, невчинення яких було предметом судового розгляду.

Також, що саме судовим рішенням від 26.11.2018 року у справі №812/1220/18 встановлено вину Головного управління у припиненні виплати пенсії ОСОБА_3 , а отже відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» пенсія за минулий час має бути виплачена ним без обмеження будь-яким строком. Обмеження у три роки на виплату пенсії за минулий час, що передбачені частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовують тільки за наявності вини пенсіонера у несвоєчасному отриманні пенсії. (Постанова КЦС ВС від 13.04.2022 - № 220/30/21).

Крім того, аргументи відповідача щодо не підтвердження його права на спадщину у вигляді недоотриманої пенсії спадкодавця за період з 01.03.2016 по 11.10.2020 року та посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7, що зводяться до необхідності отримання свідоцтва про право на спадщину, також є помилковими, з огляду на те, що таке свідоцтво видано йому 25 листопада 2024 року за №7-838. Зазначеним свідоцтвом посвідчено, що він є спадкоємцем ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину ОСОБА_3 , яка складається з недоотриманої нею пенсії.

Отже, як вірно зазначено в рішенні суду від 26.09.2024 року його право на недоотриману пенсію посвідчене свідоцтвом про право на спадщину, яке в контексті положень ст. 66 Закону України «Про нотаріат» є процесуальним нотаріальним актом, що засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємця та є для спадкоємця основним правовстановлюючим документом. На час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним не визнано, неоспорене та є чинним, доказів визнання його недійсним чи внесення до нього змін відповідачем не надано. Зазначене не спростовується і Головним управлінням.

Прочас тамісце розглядусправи сторони повідомленіналежним чином,про щосвідчать довідкипро отримання документів в електронному суду сторонам (а.с.109 зв.) Від ОСОБА_1 надійшла заява про слухання справи у його відсутність.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законністьіобґрунтованістьрішення судупершоїінстанціївідповідно до вимог частини1статті367ЦПКУкраїниза наявнимивнійдоказами вмежахдоводівта вимогапеляційноїскарги,апеляційнийсудвважає,щоапеляційнаскарга не підлягає задоволенню зтакихпідстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Луганської області, як одержувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виплату якої було призупинено з 01.03.2016 року та мала статус внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року у справі № 812/1220/18 Головне управління Пенсійного фонду в Луганській області було зобов`язано відновити виплату пенсії з 01.03.2016 року, однак рішення відповідачем виконано не було.

На звернення позивача останньому було повідомлено, що реквізити банківського рахунку ОСОБА_3 не відповідають стандартам IBAN. А також, що ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, та до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не зверталась, інформацію про відкриття нею банківського рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк» не надавала (а.с. 45).

Суд також встановив, що виплату пенсії ОСОБА_3 призупинено з 01.03.2016 року. Із заявою про поновлення виплати остання не зверталась. Суму недоотриманої пенсії 106 001,89 грн. було розраховано з моменту надходження запиту нотаріуса за період з 12.10.2020 року по 28.02.2022 року, при цьому довідку про розмір невиплаченої пенсії ОСОБА_3 . Головне управління не надало ні позивачу, ні до матеріалів справи, повідомило, що підстав для нарахування пенсії за зверненням позивача немає.

Як вбачається, жодних грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , у тому числі тих, що зазначені у свідоцтві про право на спадщину позивачу не виплачено.

Задовольняючи позовні вимоги,суд першоїінстанції виходивіз того,що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життясуми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплатинараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.

Такий правовийвисновок викладений у постановах Верховного Судувід 26 лютого 2020 року у справі №243/2404/19-ц та у справі №431/6232/18-ц від 14.04.2020 року.

Аналізуючи, наведені правові норми вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.

Доводи відповідача про те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких померла мала право, але не отримала своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, в тому числі і спадкоємцями за законом, суд не приймає до уваги з огляду на таке.

ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Судом першої інстанції також встановлено, що виплату пенсії ОСОБА_3 призупинено з 01.03.2016 року. Із заявою про поновлення виплати остання не зверталась. Суму недоотриманої пенсії 106 001,89 грн. було розраховано з моменту надходження запиту нотаріуса за період з 12.10.2020 року по 28.02.2022 року, при цьому довідку про розмір невиплаченої пенсії ОСОБА_3 . Головне управління не надало ні позивачу, ні до матеріалів справи, повідомило, що підстав для нарахування пенсії за зверненням позивача немає.

Як вбачається, жодних грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , у тому числі тих, що зазначені у свідоцтві про право на спадщину позивачу не виплачено.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Колегія апеляційного суду не приймає до уваги доводи апелянта, які не спростовують підстав позову і не приймаються судом до уваги, оскільки право позивача на вищевказану суму недоотриманої пенсії посвідчене свідоцтвом про право на спадщину, яке в контексті положень ст. 66 Закону України «Про нотаріат» є процесуальним нотаріальним актом, що засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємця та є для спадкоємця основним правовстановлюючим документом. На час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним не визнано, неоспорене та є чинним, доказів визнання його недійсним чи внесення до нього змін відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області, як отримувач пенсії.

Судпершої інстанціїдійшов правильноговисновку проте,щопенсія,яка неодержана ОСОБА_3 ,ураховуючи неотримання пенсіїчленами їїсім`ї,особами,які проживалиразом зпенсіонеркою надень їїсмерті впорядку ст.52Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування»,входить доскладу спадщинита успадковуєтьсяєдиною спадкоємицею, яка подала заяву про прийняття спадщини ОСОБА_2 , яка на момент своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняла спадщину, але не оформила свої спадкових справ на недоотриману пенсію. Позивачем прийнято спадщину після смерті матері.

Посилання відповідача на те, що виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера, яка ввійшла до складу спадщини, здійснюється виключно на підставі свідоцтва про право на спадщину, не приймається до уваги з огляду на таке.

Спадкоємець успадковує право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі статті 1227 ЦК України в розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх одержання на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України не впливає на розмір виплат і не надає останньому права на їх обмеження;

Видача спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом, у якому зазначено менший розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії, ніж передбачений законом, не є підставою для відмови спадкоємцю в задоволенні позову про стягнення всіх нарахованих сум. Припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості успадкувати право на її отримання.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 201/11074/23.

Також суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що положення частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Видача ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на грошову суму,яка скадається з невиплаченої ОСОБА_3 пенсії в сумі 106001,89 грн. не є перешкодою в зобов`язанні відповідача виплатити пенсію за весь період,тобто з 01.03.2016 року по 27.02.2022 року з врахуванням зазначеної суми, оскільки вона також залишилася не виплаченою.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Інші наведені в апеляційних скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Керуючись ст. ст. 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупредставника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2025 року.

Судді: