Ухвала

від 25.09.2024 по справі 389/2606/23

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.09.2024

ЄУН 389/2606/23

Провадження №1-кп/389/124/23

У Х В А Л А

25 вересня 2024 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника цивільного позивача ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023120040000004 від 23.01.2023, стосовно

ОСОБА_5 , обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023120040000004 від 23.01.2023, стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.358 КК України.

Ухвалою суду стосовно обвинуваченої обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання, в якому просить продовжити запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 , у виді особистого зобов`язання. В обґрунтування необхідності застосування такого заходу до ОСОБА_5 покладається наявність ризиків, передбачених передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, так як вона обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення та у разі визнання її винною у його вчиненні їй може загрожувати покарання у виді позбавлення волі до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, враховуючи, що вчинене нею кримінальне правопорушення є корупційним до неї не може бути застосовано положення ст.75 КК України. Дані обставини вказують на те, що усвідомлюючи можливість реального відбуття покарання ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також враховуючи розмір спричинених збитків, службове становище ОСОБА_5 , існує ризик того, що остання може виїхати за межі України у разі не застосування до неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту; ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків з метою уникнення покарання, так як її вина у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується показами допитаних в ході досудового розслідування свідків, зокрема працівників відділу освіти виконавчого комітету Знам`янської міської ради, працівників навчальних закладів, які перебувають у підпорядкуванні відділу освіти, на яких ОСОБА_5 має безпосередній вплив як керівник відділу освіти, що вказує те, що з метою ухилення від відповідальності за скоєний злочин вона може незаконно вливати на даних осіб з метою зміни ними показів для уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин; ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі спрямоване на приховування слідів вчиненого злочину. Вказаний ризик підтверджується тим, що в провадженні СД ВП №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області на даний час перебуває кримінальне провадження №12023121140000157 від 19.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, за фактом використання ОСОБА_5 , з метою приховування обставин за яких було здійснено придбання генераторів за завищеними цінами та надання обґрунтування своїх дій, завідомо підробленого документу, який посвідчено власним підписом та печаткою відділу освіти виконавчого комітету Знам`янської міської ради, а саме відповіді ДП «КСУ №411» ПАТ «Дніпроелектромонтаж», яку дане підприємство на адресу відділу освіти виконавчого комітету Знам`янської міської ради не надсилало та відповідь виготовлена на бланку, який не відповідає офіційним бланкам підприємства. Вказані обставини вказують на те, що ОСОБА_5 у разі не застосування до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою і надалі зможе вчиняти кримінальні правопорушення, в тому числі використовуючи своє службове становище, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Метою продовження запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити вищезазначені дії.

Обвинувачена та її захисник просили відмовити в задоволенні клопотання

Представник цивільного позивача заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасникі процесу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.2КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 177КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру, розумна підозра передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й особисте зобов`язання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об`єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.2 ст.364, ч.4 ст.358 КК України перебуває в суді на стадії судового розгляду.

Сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, які вивчено судом, свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.358 КК України.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Разом із цим враховуючи доводи сторонни захисту, надаючи оцінку можливості обвинуваченою ОСОБА_5 переховуватися від слідства, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

Крім того, суд погоджується з доводами стосовно захисту про те, що підстава зазначена прокурором як необхідність особистого зобов`язання, як запобіжний захід, що позбавляє останню можливості переховування від органів досудового розслідування та/або суду, є безпідставною, оскільки вона дійсно має постійне місце роботи, двох доньок, одна з яких малолітня, крім того, як керівник структрурного підрозділу Знам`янської міської ради, вона має право перетинати державний кордон лише на підставі відповідних рішень про службові відрядження, а у неї таких не було за весь час роботи. Закордонний паспорт на вимогу суду нею зданий до Державної міграційної сліджи. З приводу знищення, сховання, або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, строною обвинувачення жодним чином зазначені ризики не доведено. Тому суд вважає до застосування до обвинуваченої другого за тякістю запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, дійсно вже майже рік обмежує її конституційні права та права людини визначені Європейською Конференцією з прав людини. З урахуванням зазначеного, суд погоджується з думкою прокурора та захисту обвинуваченої про зміну запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Конституційний Суд України 25.06.2019 ухвалив рішення у справі за конституційними скаргами заінтересованих осіб щодо відповідностіКонституції України(конституційності) положення частини п`ятоїстатті 176 Кримінального процесуального кодексу України, яким констатував, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Конституційний Суд України у даному рішенні зокрема вважає, що обґрунтування необхідності тримання під вартою особи самою лише кваліфікацією злочину, не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою застосування такого виняткового запобіжного заходу у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність. При цьому обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на судом обов`язки, передбаченістаттею 194цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності, цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Особисте зобов`язання є найменш суворий серед існуючих запобіжних заходів, крім того вік та стан здоров`я підозрюваної не перешкоджає їй виконувати обов`язки передбаченіст. 194 КПК України.

Тому,враховуючи поведінкуобвинуваченої,доводи сторінкримінального провадження,суд вважає,що клопотанняпрокурора тасторони захисту про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання можливо задовольнити з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, які були покладенні на обвинувачену при застосуванні та продовженні особистого зобов`язання.

Керуючись ст.ст. 176,177,178,194 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на 60 днів, тобто до 23.11.2024 року.

Покласти на обвинувачену, обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

прибувати за кожної вимоги до суду, а в разі неможливості з`явитись через поважні причини завчасно повідомити про це;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

утримуватися від спілкування із свідками, експертами, спеціалістами у межах кримінального провадженні №42023120040000004.

здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Копію ухвали направити до ВП №1 м. Знам`янка Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області для відома.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Знам`янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1