Ухвала

від 24.09.2024 по справі 193/1520/24

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1520/24

Провадження 1-в/193/327/24

У Х В А Л А

іменем України

24 вересня 2024 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

представника виправної колонії ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області подання адміністрації державної установи "Софіївська виправна колонія (№45)" про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від подальшого відбування покарання,

В С Т А Н О В И В:

З вказаногоподання,яке надійшлодо Софіївськогорайонного суду21серпня 2024 року, вбачається, що засуджений ОСОБА_5 відбуваючи призначене судом покарання у Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 45) (надалі Софіївська ВК №45) зарекомендував себе позитивно, до праці ставиться сумлінно, вимог режиму утримання не порушує, має заохочення від адміністрації Софіївської ВК № 45, стягнень не погашених не має. Посилаючись на те, що засуджений відбув 2/3 призначеного судом строку покарання, своєю поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, в поданні ставиться на вирішення питання про застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Представник виправної колонії ОСОБА_4 у судовому засіданні подання підтримав та просив його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_5 під час судового розгляду справи не заперечував проти застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення, тому подання адміністрації виправної колонії просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення даного подання, вважає, що засуджений довів своє виправлення у може бути звільнений на підставі ст. 81 КК України.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали подання та особової справи засудженого ОСОБА_5 дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Виходячи із вимогст.81 КК України, при застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про його попередні судимості.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 відбуває покарання згідно вироку Дружківського районного суду Донецької області від 19.01.2019 згідно якого його було засуджено за ч.1, 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі.

Початок строку: 21.02.2018. Кінець строку: 21.02.2026.

Станом на 21.08.2024 засуджений відбув, визначені п. 2 ч. 3 ст.81КК України 2/3 призначеного судом строку покарання (5 років і 4 місяці). Невідбута частина покарання складає 01 рік, 04 місяців і 28 днів позбавлення волі.

При вирішенні даного питання судом враховані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» в якій передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК).

Згідно вимог чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування умовно-дострокового звільнення, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього часу довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

Відповідно до наявних у особовій справі матеріалів вбачається, що засуджений з 21.02.2018 по 13.12.2021 утримувався в Державних установах «Бахмутська установа виконання покарань (№6)», «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», «Одеський слідчий ізолятор», «Північна виправна колонія (№90)», «Стрижівська виправна колонія (№81)», «Одеський слідчий ізолятор» у яких здебільшого характеризувався негативно, зокрема мав 5 стягнень, жодних заохочень у них не мав.

З 13.12.2021 міру кримінального покарання став відбувати у Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 45)». За час відбування покарання у ній ОСОБА_5 характеризується позитивно. Має 2 заохочення, стягнень не має. Інвалід ІІ групи, але проявляє належну соціально-корисну активність. При виконанні дорученої роботи намагається дбайливо ставитися до майна і предметів, якими користується. Роботи із самообслуговування та благоустрою установи виконує періодично. Дотримується правил пожежної безпеки. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. У стосунках з персоналом установи виконання покарань щирий, випадків не тактовної поведінки не допускає.

Зарахований до програм диференційованого впливу «Правова просвіта», «Подолання алкогольної залежності» та «Підготовка до звільнення». Заходи виховного впливу відвідує регулярно, реагує на них позитивно. Підтримує соціально-корисні зв`язки з дочкою, онуками та братом шляхом листування та телефонних розмов. За даними характеристики засуджений має середню оцінку ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення та середній ризик його небезпеки для суспільства.

Крім того,у матеріалахсправи маєтьсякомісійний висновокщодо ступенявиправлення засудженого ОСОБА_5 , згідно якого останній набрав 85 балів з мінімально необхідних 65, тож, на думку комісії, може вважатися таким, що став на шлях виправлення (довів своє виправлення).

Між тим, вказаний висновок має для суду лише рекомендаційний характер, до того ж суд, дослідивши оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, який визначений згідно вищевказаного висновку адміністрацією виправної колонії як середній, після аналізу відомостей про особу засудженого, яка також міститься в особовій справі, його поведінку у сукупності фактичних обставин відбування ним покарання не може беззаперечно вважати, що засуджений має стабільну та постійну позитивну поведінку, та вважає, що процес виправлення засудженого не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним і до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.

Так, з матеріалів особової справи засудженого установлено, що останній мав 4 судимості за вчинення злочинів проти життя, здоров`я та статевої свободи громадян, у тому числі особливо тяжких. Варто зауважити, що засуджений вже вчетверте реально відбуває покарання у вигляді позбавлення/обмеження волі. За такого суд знаходить засудженого особою, яка схильна до скоєння кримінальних правопорушень пов`язаних з насильством, а тому є підстави вважати, що відбуті ним покарання до цього часу не досягали мети, визначеної ст. 50 КК України.

Суд зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

З огляду на викладене, як вже зазначалося вище, суд враховує поведінку засудженого за увесь період відбування ним покарання. Між тим, утримуючись у слідчому ізоляторі ОСОБА_5 п`ять разів порушував режим утримання, за що рівну кількість разів піддавався дисциплінарним стягненням, до того ж не тільки у вигляді доган у т.ч. суворих, а й останнього разу, 13.10.2021, у вигляді найсуворішого стягнення - 14 діб карцеру ДІЗО. Після крайнього свого стягнення засуджений лише 08.04.2024 був вперше заохочений керівництвом установи у вигляді подяки за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці за підсумками І кварталу 2024 року і надалі він був теж заохочений у вигляді подяки за підсумками ІІ кварталу 2024 року. Відтак, наявність двох заохочень при попередніх п`яти стягненнях, які хоча і погашені за строками давності, проте ще не можуть свідчити про безумовне виправлення засудженого.

Також, з матеріалів провадження вбачається, що засудженим не відшкодовано завдані збитки потерпілому унаслідок вчиненого ним злочину, що присуджені йому за вироком суду у розмірі 113 553,60 грн., при цьому матеріали провадження не містять відомостей щодо вжиття засудженим будь-яких заходів для їх погашення.

Отже, беручи до уваги те, що за вироком суду ОСОБА_5 хоч і відбув більше ніж 2/3 частини строку призначеного покарання, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, його поведінку протягом всього строку відбування покарання, його попередні судимості та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх даних в сукупності, і є правом, а не обов`язком суду, суд вважає, що у задоволенні подання адміністрації Софіївської ВК-45 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 376, ст. 537, 539 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання адміністрації державної установи "Софіївська виправна колонія (№45)" про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , - відмовити.

На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення прокурор, захисник можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, а засуджений, який перебуває у місцях позбавлення волі, у той же строк і порядок, але з дня отримання повного тексту цієї ухвали.

У зв`язку з неявкою усіх учасників судового провадження, фіксація оголошення повного тексту цієї ухвали 26.09.2024 звукозаписувальними технічними пристроями не здійснювалася.

Суддя ОСОБА_1