Рішення

від 18.09.2024 по справі 639/5325/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024

м.Харків

Справа № 639/5325/23

провадження 2/639/211/24

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Семенюк А.Є.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

представник позивача- ОСОБА_2 , ОСОБА_3

відповідачі- ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представники відповідача- ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Ярослав Вікторович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 , 2006 року народження, в особі законного представника матері ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я.В. про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Жовнір Я.В. 20 липня 2023 року недійсним.Позивач також просить скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на житловий будинок, визнати право власності на спірний будинок за ОСОБА_4 , стягнути судові витрати по оплаті судового збору-1074 грн., витрат на правничу допомогу-120 000 грн.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 та неповнолітня її донька ОСОБА_1 проживали та були зареєстровані в будинку бабусі ОСОБА_4 . Для ОСОБА_1 , як дитини, це був єдиний будинок, з яким вона мала соціальну прив`язку і розглядала його, як майбутнє житло, бо іншого житла на праві власності або користування вона , а також мати ОСОБА_2 не мали. Зазначає, що бабуся ОСОБА_4 , діючи недобросовісно, знаючи про реєстрацію в будинку неповнолітньої дитини, продала будинок 20.07.2023 ОСОБА_5 .Внаслідок укладення зазначеного договору ОСОБА_2 з донькою позбавлені права користування будинком, змушені проживати у родичів. 07.08.2023 ОСОБА_1 була знята з реєстрації місця проживання без належних підстав. У зв`язку з відсутністю посилання на наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення такого договору вважає , що правочин є недійсним і суперечить інтересам неповнолітньої дитини , а на підставі ст. 224 ЦК України є нікчемним.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечувала та пояснила, що вона мала у власності спірний будинок АДРЕСА_1 , але постійно проживає і зареєстрована у будинку АДРЕСА_2 . Оскільки спірний будинок був тривалий час порожній, онучка ОСОБА_4 попросила дозволу там проживати з неповнолітньою донькою- ОСОБА_7 . В подальшому, на їх прохання, відповідач їх зареєструвала в будинку. Приблизно 2-3 роки позивачі проживали в будинку, а потім переїхали до співмешканця онучки на АДРЕСА_3 , де і мешкають до теперішнього часу. Нещодавно ОСОБА_4 одружилась з цим чоловіком. Відповідач знов почала здавати будинок квартирантам, у 2022 році ним став користуватись ОСОБА_5 зі своєю сім`єю.Як стверджує відповідач, коли вона захворіла на онкологію і стан її здоров`я значно погіршився , бо їй виповнилось 84 роки, вона вирішила продати будинок АДРЕСА_1 . Про свій намір попередила онучку і правнучку, попросила їх знятися з реєстраційного обліку місця проживання, але вони не прореагували і вкрали у неї прибудинкову книгу . Купити будинок погодився ОСОБА_5 . При укладенні договору купівлі-продажу були дотримані повністю вимоги закону, нотаріусом роз`яснені всі умови договору, а також відсутність перешкод через реєстрацію в будинку неповнолітньої правнучки власника.

ОСОБА_4 вважає, що права та інтереси ОСОБА_1 вона не порушувала, оскільки правнучка з 2017 року в будинку не проживала і обрала інше місце проживання зі своєю матір`ю, у її батька та діда у власності є великий будинок на АДРЕСА_4 , де позивач проводить вихідні дні та допомагає їм, проте ніхто з її батьків не дає згоду на реєстрацію.Крім того, позивачі від неї відмовились, як від бабусі, ображають та тероризують позовом, хоча будинок їм не потрібен.

Не погодившись з позовом відповідач ОСОБА_5 надав видзив на позовну заяву, в якому стверджує, що спірний будинок по АДРЕСА_1 він разом з родиною, малолітньою донькою і батьками за договором оренди з власником будинку ОСОБА_4 знімали тривалий час. Зареєстровані в будинку ОСОБА_2 - онука власника та ОСОБА_1 -правнучка не проживали з січня 2017 року. Оскільки власниця житлового будинку не є опікуном неповнолітньої ОСОБА_1 , яка на час укладення договору досягла сімнадцятирічного віку, отже на неї не поширюються обмеження, встановлені ст. 71 ЦК України, не потребується згоди органу опіки та піклування, тому спірний правочин не є нікчемним.Позивач мала право на проживання у спірному житловому будинку до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, проте тривалий час ним не користувалася. Свої заперечення обгрунтовує тим, що вчиненням договору купівлі-продажу права та інтереси неповнолітньої ОСОБА_1 не порушені, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним ( а.с.111-117).

В судовому засіданні відповідач підтримав свої заперечення та пояснив, що є внутрішньо переміщеною особою, при вселення будинок привів до ладу, бо він був брудним, порожнім, і стали проживати своєю сім`єю разом з батьками. До пред`явлення позову позивачів не знав. Після того, як через збройну агресію, обстріли території міста ворогом, вибухи та приліт , будинок був суттєво пошкоджений, відповідач встановлював вікна і двері, необхідне обладняння, ремонтував дах та стіни. У 2023 році , власник будинку повідомила, що буде його продавати, а ОСОБА_5 погодився його купити. Правочин був оформлений і посвідчений нотаріально, зареєстровано право власності. У серпні 2023 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зняти з реєстрації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 «Про деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що на час укладення договору купівлі-продажу у будинку були зареєстровані ОСОБА_2 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_1 з 2013 року , але з січня 2017 року вони не проживали, згоди на зняття з реєстрації не давали, будинок є єдиним постійним житлом неповнолітньої.У цьому будинку ОСОБА_5 почав проживати тільки з червня 2022 року ( а.с. 161-164).

3 особа-Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради направила суду заяву про можливість розгляду справи за їх відсутністю та зазнчила, що згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України права та інтереси неповнолітніх віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їх батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. ( а.с. 183).

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я.В. надав суду витребувані матеріали, своїх заперечень або пояснень щодо предмета спору не представив.

Ухвалами Жовтневого районного суду м.Харкова від 20.09.2023 частково задоволено клопотання позивача-адвоката Максимова М.І. та витребувана у приватного нотаріуса ХМНО Жовніра Я.В. копія договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20.07.2023.В порядку забезпечення позову накладена заборона на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 ( а.с. 55-59).

Суд, вислухавши вступне слово і пояснення сторін, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 належав житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 загальною площею 36,4 кв.м., житловою площею 25,5 кв.м. на підставі договору дарування, посвідченого 20 лютого 2006 року державним нотаріусом П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Лакізою І.В. (а.с. 73,79-82).

14.09.2013 у зазначеному будинку були зареєстровані ОСОБА_2 -онука власника , з неповнолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - правнучкою ОСОБА_4 ( а.с. 16,18,19).

Сторони не заперечують, що позивачі проживали в житловому будинку до січня 2017 року, а потім переїхали на АДРЕСА_3 до співмешканця ОСОБА_2 , з яким вона в подальшому зареєструвала шлюб. Відповідач ОСОБА_4 з того часу здавала будинок в оренду квартирантам, про що було відомо ОСОБА_2 . Влітку 2022 року в будинок вселився квартирант ОСОБА_5 з сім`єю, малолітньою дитиною та своїми батьками. ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , 2015 р. народження, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 є внутрішньо переміщеними особами ( а.с. 125-128).

Зазначені обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 -сусідка по дому, ОСОБА_12 -дочка ОСОБА_4 , а також ОСОБА_10 -батько відповідача ОСОБА_5 .Згідно акту комітету району і місті жителів приватного сектору Новобаварського району м.Харкова від 02.10.2023 № 51, складеного за участю сусідів по спірному будинку, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , 2006 р. народження в будинку АДРЕСА_1 з січня 2017 року не проживають ( а.с. 124).

20 липня 2023 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жовнір Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 2500 ( а.с. 72).

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним .

Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частин першої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За положеннями частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, здійснювати відчуження житла.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 177 СК України.

Аналіз змісту статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дає підстави для висновку, що дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

При цьому законодавець чітко визначає, що лише батьки, які є законними представниками малолітніх дітей, мають право на звернення до органів опіки та піклування для отримання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування на яке мають діти. Іншого порядку отримання такого дозволу чи надання дозволу на відчуження нерухомого майна без відповідного дозволу органу опіки та піклування чинним законодавством не передбачено.

Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним ( ч. 6 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12 , від 07 грудня 2020 року у справі № 201/3817/18 та від 20 вересня 2021 року у справі № 727/1556/19 викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 177 СК України: вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.

Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину, не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Позивачі, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилаються на те, що оскаржуваний договір купівлі-продажу житлового будинку було укладено з порушенням вимог закону, оскільки була відсутня попередня згода органу опіки і піклування.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 , 2006 року народження є прабабусею , на час укладення 20 липня 2023 року договору купівлі-продажу належного їй на праві власності житлового будинку не була ні усиновлювачем, ні опікуном ОСОБА_1 . Неповнолітня не була співвласником проданого ОСОБА_5 житлового будинку.

Також встановлено , що ОСОБА_1 ніколи не була членом сім`ї власника будинку і разом з матір`ю ОСОБА_2 з 2017 року проживає за іншою адресою місця реєстрації.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 не була ні усиновлювачем, ні опікуном ОСОБА_1 , а є її прабабусею, для укладення оспорюваного договору купівлі-продажу житлового будинку згода органу опіки і піклування не потрібна.

Водночас, на виконання вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд врахувує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12 , правовідносини в якій є подібними із тими, що виникли у цій справі, оскільки також стосуються відчуження власником майна, право на користування яким має онук власника, без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Подібні за змістом правові висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 385/1598/18 та від 08 червня 2021 року у справі № 607/8145/18 .

З огляду на встановлені у справі обставини, права та законні інтереси ОСОБА_4 , як власника житлового будинку на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном переважають інтереси позивача ОСОБА_1 на користування будинком.

За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень покладається на кожну із сторін.

Правочин може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховний Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 28 червня 2023 року у справі № 373/892/20.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Позивачем також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 20 липня 2023 року було порушено її права та/або законні інтереси. Відсутність порушеного права та інтересу є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, і не потребує встановлення обґрунтованості позовних вимог, тому відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу .

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 89, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Ярослав Вікторович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони: позивач-ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_3 );

відповідачі - ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );

- ОСОБА_5 ( РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований АДРЕСА_5 );

Треті особи- Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради ( ЄДРПОУ 34391227, м.Харків,вул.Полтавський шлях,11);

-приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Ярослав Вікторович ( АДРЕСА_6 ).

Повне судове рішення складено 26.09.2024.

СУДДЯ -