Постанова

від 20.09.2024 по справі 184/22/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6819/24 Справа № 184/22/23 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 184/22/23 за позовом ОСОБА_1 до Коммунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Рунчевої О.В., -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що починаючи з 01.08.2001 року вона працювала в комунальному закладі «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» на складі №1052 в м. Нікополь. Наказ про її прийняття був виданий 23.07.2001 року, на той момент вона була прийнята на посаду охоронника. 10.11.2008 року посада «охоронника» була перейменована на «сторож», про що у її трудовій книжці зроблений запис за номером 25 на підставі наказу від 10.11.2008 року 17Б.

01.11.2022 року вона захворіла, в неї загострився артрит суглобів. З лікарняного вона вийшла 11.11.2022 року і згідно графіку змін 14.11.2022 року вона вийшла на зміну і приступила до виконання своїх посадових обов`язків. 18.11.2022 року вона надала керівництву довідку за номером 691 рішення лікарсько-консультативної комісії, згідно якої на період з 12.11.2022 року по 03.12.2022 року, тобто на 20 днів, їй рекомендували легку працю без переохолодження та без підняття важких предметів. Разом з довідкою вона подала заяву з проханням перевести її на легку працю на термін, вказаний в довідці.

22.11.2022 року зранку, коли вона вийшла на зміну, їй надали роздруковану фотокопію листа від директора КП, в якій було зазначено, що в штатному розписі закладу та згідно посадових інструкцій працівників складу, посади з легкою працею не передбачені, тому переведення на легкий труд є неможливим, і на цій підставі з нею буде розірвано трудовий договір за ініціативою роботодавця за ст.40 п.2 КЗпП України.

23.11.2022 року наказом №373 від 22.11.2022 року її звільнено із займаної посади у зв`язку з виявленою невідповідністю обіймайній посаді за станом здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України.

Копію наказу про звільнення їй не вручили, та під розпис з наказом не ознайомлювали, а просто в усній формі повідомили про звільнення. Вказані дії відповідача є порушенням ст.47 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Трудову книжку їй відправили з Дніпра новою поштою 28.11.2022 року, відправлення з документами в м.Нікополь вона отримала 30.11.2022 року.

Вважає її звільнення незаконним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд поновити на посаді сторожа Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2022 року по день ухвалення судом рішення.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2024 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному.

Висновок ЛКК не містить будь-яких застережень щодо непридатності ОСОБА_1 працювати сторожем, у висновку ЛКК наявна інформація лише щодо захворювання, яке носить тимчасовий характер, без зазначення повної чи часткової стійкої втрати працездатності. В пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9 роз`яснено, що при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести за його згодою на іншу роботу. Суд повинен був дослідити, а відповідач довести саме неможливість ОСОБА_1 виконувати покладені на неї трудові обов`язки сторожа Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради».

Визначення наявності стійкої втрати працездатності, що може бути підставою для звільнення за станом здоров`я, належить до виключних повноважень МСЕК, а ЛКК лише засвідчує тимчасову непрацездатність особи, що не може бути підставою для звільнення. Крім того, посада сторожа не віднесена до категорії працівників, які підлягають попередньому та періодичному медичному огляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальний заклад «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує підтриманням викладених в суді першої інстанції доводів щодо правових підстав та належних доказів про невідповідність ОСОБА_1 виконуваній роботі за станом здоров`я; щодо відсутності завчасного попередження про наступне звільнення; щодо відсутності попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації; посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Позивач та її представник в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про місце, день та час слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону, доводи скарги є обґрунтованими .

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.08.2001 року згідно наказу №61 позивача було прийнято на посаду охоронника складу №1052 тимчасово (а.с.61).

11.10.2001 року згідно наказу №81 ОСОБА_1 тимчасовому охоронцю складу №1052 дозволено займати посаду охоронця постійно з 18 жовтня 2001 року (а.с.38).

Наказом від 20.11.2022 року № 373 ОСОБА_1 звільнено з посади сторожа складу №1052 Комунального закладу «База спеціального медичного постачання» у зв`язку з виявленою невідповідністю обійманій посаді та за станом здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с.39).

Згідно довідки ЛКК №691, без дати реєстрації у КП «Нікопольська міська лікарня №4» НМР ОСОБА_1 по стану здоров`я підлягає переведенню на легку працю без переохолодження, підняття важких предметів, строком з 12.11.2022 року по 03.12.2022 року (а.с.6).

18.11.2022 року завідуюча складом №1052 ОСОБА_2 на адресу директора закладу направила доповідну про порушення сторожем складу №1052 ОСОБА_1 своїх функціональних обов`язків (а.с.52).

Також, 18.11.2022 року завідуюча складом №1052 ОСОБА_2 в присутності вантажника складу № НОМЕР_1 ОСОБА_3 та сторожа складу №1052 ОСОБА_4 склала акт про відмову ОСОБА_1 в наданні пояснення щодо невиконання її функціональних обов`язків (а.с.53).

18.11.2022 року ОСОБА_1 надала заяву директору КЗ «БСМП ДОР» ОСОБА_5 про надання їй легкої праці без переохолодження, підняття важких предметів спираючись на довідку №691 рішення лікарсько-консультативної комісії №691 (а.с.56).

Згідно відповіді №290 від 21.11.2022 року КЗ «БСМП ДОР» на заяву ОСОБА_5 від 18.12.2022 року, в якій вказано, що у штатному розписі закладу та згідно посадових інструкцій працівників складу, посади з легкою працею не передбачені, тому переведення на легкий труд неможливе. Згідно висновку ЛКК (довідка №691, без дати реєстрації у КП «Нікопольська міська лікарня №4» НМР», ОСОБА_1 , як сторож не може належно виконувати покладені на неї посадові обов`язки, згідно посадової інструкції, виконання яких протипоказано за станом її здоров`я. З цих підстав з нею буде розірвано трудовий договір за ініціативою роботодавця (а.с.58).

ОСОБА_1 з відповіддю №290 від 21.11.2022 року КЗ «БСМП ДОР» на її заяву від 18.11.2022 року ознайомлена 22.11.2022 року, про що свідчить її підпис на листі відповіді (а.с.58). Також, 23.11.2022 року ОСОБА_1 ознайомлена з наказом №373 від 22.11.2022 року, про що свідчить її підпис (а.с.50).

Щодо наявності підстав для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу по пункту 2 статті 40 КЗпП України апеляційний суд виходить з наступного.

Власник, на відміну від працівника, позбавлений права на свій розсуд розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк. Право власника на розірвання трудового договору є значно більш обмеженим, ніж таке ж право працівника. Власник вправі із своєї ініціативи звільнити працівника тільки за умови, що є підстави, з якими закон пов`язує виникнення в нього права на розірвання трудового договору, і лише за наявності права на звільнення працівника власник реалізує його на свій розсуд: вправі чи звільнити працівника, чи не звільняти працівника (за винятком випадків, коли із відповідних норм законодавства випливає обов`язок власника звільнити працівника, зокрема, власник не може залишити працівника на попередній роботі, яка відповідно до висновку МСЕК протипоказана йому за станом здоров`я, і згода працівника на переведення відсутня).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок, зокрема, стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи.

У розумінні пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України підставою для розірвання трудового договору є саме виявлена невідповідність. Якщо робота протипоказана працівнику за станом здоров`я, працівник може бути звільнений за пунктом 2 статті 40 КЗпП України лише за умови, що протипоказання буде виявлено після укладення трудового договору. Для звільнення важливо, щоб неналежне виконання працівником трудових обов`язків було наслідком стану здоров`я, що свідчить про відсутність вини працівника у неналежному виконанні працівником трудових обов`язків. Обставини, що свідчать про вину працівника, не можуть приводитись як аргумент, який обґрунтовує необхідність звільнення з підстав пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я може бути підставою для звільнення якщо: про таку невідповідність не могло бути відомо на час укладення трудового договору (протипоказання стану здоров`я виявлені після укладення трудового договору); відбулася повна або часткова втрата працездатності, а не тимчасова; стан здоров`я перешкоджає продовженню роботи (в результаті стану здоров`я працездатність працівника знижується до рівня, що перешкоджає якісному виконанню роботи; створює загрозу для здоров`я або життя працівника; працівник не може належним чином виконувати трудові обов`язки і потребує надання більш легкої роботи відповідно до медичного висновку; виконання обов`язків працівником створює небезпеку для членів трудового колективу або громадян, яких він обслуговує, і він не згодний перейти на іншу роботу); отримана письмова відмова працівника від переведення на іншу роботу.

Рішення про звільнення має ґрунтуватися:на висновку МСЕК, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і рекомендована робота інша, ніж виконувана; на медичному висновку про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров`я, якщо такий працівник зобов`язаний періодично проходити медичні огляди.

Тривала або часткова відсутність працівника на роботі в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю не може слугувати підставою для розірвання трудового договору по пункту 2 статті 40 КЗпП України.

В справі, що переглядається, відсутній висновок МСЕК щодо втрати (повної або часткової) працездатності ОСОБА_1 , який би рекомендував роботу іншу, ніж працівник виконувала.

В справі, що переглядається, відсутній медичний висновок про невідповідність ОСОБА_1 виконуваній роботі за станом здоров`я, який би слугував підставою для застосування пункту 2 статті 40 КЗпП України, оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_1 , як працівник Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради», займаючи посаду сторожа, зобов`язана була відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

Тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 , підтверджена довідкою медичного закладу із зазначенням діагнозу, яку ОСОБА_1 додала до заяви від 18 листопада 2022 року про надання їй легкої праці, не мали прийматися відповідачем як підґрунтя подальшого припинення трудових відносин по пункту 2 статті 40 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 не надала висновку МСЕК про повну чи часткову втрату працездатності, не займала посаду, що відповідно до законодавства зобов`язувала її проходити попередні (періодичні) медичні огляди, тому як наслідок, не мають правового значення для застосування пункту 2 статті 40 КЗпП України, так як ОСОБА_1 як працівник не зобов`язана була періодично проходити медичні огляди, а її тимчасова непрацездатність не підпадає під положення пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Судова практика виходить з того, що невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я може бути підставою для звільнення за наявної повної або часткової постійної, а не тимчасової втрати працездатності, що тривала тимчасова непрацездатність (в даному випадку 6 місяців) або часткова відсутність працівника на роботі в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Крім того відповідачем в суді не доведено, що позивачу було запропоновано іншу посаду на термін легкої праці, рекомендований ЛКК, наявність яких відповідач заперечує, що спростовується штатним розписом (а.с.64).

Отже, обставини справи вказують на те, що у відношенні ОСОБА_1 були відсутні належні та допустимі докази для того, що розпочинати процедуру звільнення по пункту 2 частини 2 статті 40 КЗпП України, з огляду на те, що оцінка дотримання вимог переведення на іншу роботу, отримання згоди профспілки на звільнення тощо не надається, так як це є похідними діями від того чи виявлено невідповідність працівника займаній посаді внаслідок стану здоров`я.

Враховуючи наведене ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді сторожа Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» з 23 листопада 2022 року.

Відповідно до ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробіткуза часвимушеного прогулуабо різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного рокуне з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 листопада 2022 року по 25 вересня 2024 року підлягає розрахунку у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами та доповненнями).

Середньомісячна заробітна плата розраховується виходячи з оплати за останні два календарні місяці, які передували звільненню. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На підставі наявних в справі документів, розраховуючи розмір середнього заробітку суд виходить з наступного.

Згідно даних довідки про доходи від 16 січня 2023 року №21 для нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймаються як два останні повні місяці роботи, які передували звільненню ОСОБА_1 , жовтень, листопад 2022 року.

Нарахування, які приймаються до розрахунку, за жовтень 2022 року 10 390,29 грн, за листопад 2022 року 7 109,88 грн, всього 17500,17 грн.

Фактично відпрацьованих днів у жовтні 2021 року 21 робочий день, у листопаді 2022 року 16 робочих днів, всього 37 робочих днів.

Середньоденна заробітна плата становить 473, 00 грн (17500,17 грн : 37 робочих днів = 473, 00 грн).

Кількість днів вимушеного прогулу за період з 23 листопада 2022 року по 25 вересня 2024 року становить 481 робочий день.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 227 517 грн (473, 00 грн х 481 робочий день = 227 517 грн).

Таким чином, з Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2022 року по 25 вересня 2024 року в сумі 227 517 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» підлягає стягненнюна користьдержави підлягає стягненню судовий збір в сумі 992,40 грн. за подання позовної заяви та 1488,60 грн. за подання апеляційної скарги, від сплати якого позивач звільнена на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», що разом складає 2481 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2024 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Наказ №373 від 22 листопада 2022 року про звільнення ОСОБА_1 сторожа складу №1052 Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» у зв`язку з виявленою невідповідністю обіймайній посаді за станом здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на роботі на посаді сторожа складу №1052 Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 05535473) з 23 листопада 2022 року.

Стягнути з Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 05535473) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 листопада 2022 року по 25 вересня 2024 року в загальній сумі 227 517 грн. з відрахуванням з даної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального закладу «База спеціального медичного постачання «Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 05535473) на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 2481 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Судді:

Повний текстпостанови складено26 вересня 2024 року.

Головуючий суддя О.В.Агєєв