Постанова

від 11.09.2024 по справі 14/86/2012/5003

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Справа № 14/86/2012/5003

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Бердник О.М., Чміль В.В.

відповідача: Шевчук О.В.

третіх осіб: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 (головуючий суддя Тварковський А.А., суддя Міліціанов Р.В., суддя Маслій І.В., повний текст ухвали складено 24 червня 2024 року)

за скаргою Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на бездіяльність державного виконавця у справі

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національний університет біоресурсів та природокористування України та Науково-дослідне господарство "Ворзель"

про повернення майна, переданого згідно договору відповідального зберігання № 84-10вз/1006 від 09 грудня 2010 року та стягнення 163612, 40 грн неустойки за неповернення майна

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 частково задоволено скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на бездіяльність головного державного виконавця Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ) Парубок Я.С. №б/н від 23 травня 2024 року (вх. канцелярії суду №01-39/9/24 від 23 травня 2024 року) у справі №14/86/2012/5003.

Зобов`язано головного державного виконавця Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ) Парубок Я.С. призначити товарознавчу експертизу у виконавчому провадженні №74228559 з метою визначення обставин знищення предметів, що мали бути передані відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2013 року по справі №14/86/2012/5003, або встановлення факту їх відсутності.

В решті вимог скарги відмовлено.

Вказана ухвала мотивована тим, що в даному спірному випадку мова йде про комплект обладнання для утримання дійного стада ОДС (160 од.), а тому, на думку суду, для встановлення його наявності, факту знищення або відсутності необхідні спеціальні знання, якими може володіти лише експерт або спеціаліст. З огляду на зміст відповіді державного виконавця у формі листа вих. №18928/22.21-24 від 01 травня 2024 року, а також вжиті заходи щодо виконання рішення суду, які систематично обмежуються складенням актів обстеження майна, колегія суддів прийшла до висновку про не дотримання відповідних принципів організації та здійснення виконавчого провадження. Тому, на переконання суду, відмова у призначення експертизи не ґрунтується на профільному Законі.

Не погоджуючись з постановленою судом першої інстанції ухвалою, Товариство з додатковою відповідальністю "Брацлав" звернулося через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 в частині задоволення скарги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на бездіяльність головного державного виконавця Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Парубок Я.С. №б/н від 23 травня 2024 року та зобов`язання головного державного виконавця Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Парубок Я.С. призначити товарознавчу експертизу у виконавчому провадженні №74228559 з метою визначення обставин знищення предметів, що мали бути передані відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2013 року у справі № 14/86/2012/5003, або встановлення факту їх відсутності та відмовити в задоволенні скарги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що обладнання, передане НАК "Украгролізинг" на відповідальне зберігання, призначалося для облаштування корівника згідно індивідуального проекту, який розроблявся в інтересах конкретного замовника - Національного університету біоресурсів і природокористування. Обладнання дійного стада передане на зберігання в частково розібраному вигляді та повинне монтуватися безпосередньо на фермі згідно проекту. Відмовляючись отримати майно НАК "Украгролізинг" безпідставно заявляє про некомплектність майна та ініціює залучення експертів. При цьому, ні проекту, ні специфікацій на ОДС НАК "Украгролізинг" не надає.

Апелянт звертає увагу суду, що в рамках виконавчого провадження ВП №49885353, яке здійснювалося головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУ юстиції у Вінницькій області Мельник Тетяною Петрівною за заявою НАК "Украгролізинг" вже призначався експерт. Повідомленням №2848/16-21 від 04 листопада 2016 року про неможливість надання висновку експертного товарознавчого дослідження ВВ КНДІСЕ надало відповідь про те, що провести експертне товарознавче дослідження щодо ідентифікації та комплектності обладнання для утримання дійного стада ОДС у кількості 160 одн. (умовних одиниць) без технічної документації: паспорту та технічних умов з детальною специфікацією, не надається за можливе. Тому заявка ТДВ "Брацлав" щодо проведення товарознавчого дослідження залишилася без виконання. 04 грудня 2014 року фахівці ДНУ "Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробовування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Л.Погорілого" надали Письмовий висновок , згідно якого засвідчили, що технологічне обладнання для утримання дійного стада великої рогатої худоби, яке знаходиться у ТДВ "Брацлав", може забезпечити утримати поголів`я корів чисельністю 160 голів. Разом з тим, на запитання про кількість в умовних одиницях та вартість майна, яке знаходиться у ТДВ "Брацлав" не має можливості надати відповідь у зв`язку з відсутністю у мировій угоді від 19 лютого 2013 року по справі №14/86/2012/5003, затвердженій ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2013 року, детальної специфікації та відповідної вартості на складові майна.

Скаржник зауважує, що мирова угода підписана представниками сторін, без участі спеціалістів, які мають спеціальні знання та експертні повноваження, тому вимога залучення таких спеціалістів та експертів є необґрунтованою; мирова угода не містить жодної інформації про технічний стан майна , яке передано на зберігання, тому вимога про перевірку технічного (функціонального) стану майна виходить за межі Мирової угоди та не може реалізовуватися в процесі виконавчого провадження; на момент укладання Мирової угоди оцінка майна суб`єктом оціночної діяльності не проводилася; детальний опис майна не складався, тому вимога щодо перевірки його комплектності без наявності документів про комплектацію майна, переданого на зберігання, також виходить за рамки виконавчого провадження. За таких обставин, відповідач вважає, що вимога визначити наявність та комплектність доїльного обладнання, переданого на зберігання без специфікації лише за зовнішнім виглядом та перевірити його технічну працездатність взагалі є незрозумілою, вона не грунтується на умовах Мирової угоди та виходить за межі ухвали господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2013 року, яка є виконавчим документом.

Апелянт також стверджує, що серед обов`язків державного виконавця відсутній обов`язок призначати експертизу, а отже не призначення експертизи не може розцінюватися як бездіяльність. Мирова угода також не містить умови щодо передачі майна за наслідками проведення товарознавчої чи іншої експертизи. Виконавець наділений самостійними (дискреційними) повноваженнями при вирішенні питання залучення експерта, а не зобов`язаний задовольняти заяву стягувача та залучати експерта за його вказівкою.

Відповідач також посилається на ту обставину, що суд першої інстанції не навів норм матеріального права, які зобов`язують державного виконавця призначати товарознавчу експертизу. Крім того, господарський суд сформулював мету проведення такої експертизи, яка є відмінною від прохальної частини скарги позивача і не відповідає по суті змісту Мирової угоди, затвердженої господарським судом.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Листом №14/86/2012/5003/4550/24 від 04 липня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

16 липня 2024 року до суду надійшли матеріали справи №14/86/2012/5003.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22 липня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 апеляційну скаргу ТДВ "Брацлав" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати здійснити реєстрацію електронного кабінету в ЄСІТС на виконання вимог статті 6 ГПК України.

30 липня 2024 року до суду надійшла заява ТДВ "Брацлав" про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 липня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №14/86/2012/5003. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21 серпня 2024 року об 14:30 год.

12 серпня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" Шевчук Оксани Вікторівни надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14 серпня 2024 року №01-05/752 у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Олексюк Г.Є. у період з 05 серпня 2024 року по 06 вересня 2024 року включно, перебуванням у відпустці судді-члена колегії Гудак А.В. у період з 05 серпня 2024 року по 30 серпня 2024 року включно, перебуванням у відпустці судді-члена колегії Мельника О.В. в період з 05 серпня 2024 року по 30 серпня 2024 року включно, відповідно до статті 32 ГПК України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, здійснено повторний розподіл справи та призначено заміну суддів-членів колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 серпня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 прийнято до свого провадження у новому складі суду. Розгляд апеляційної скарги призначено на "11" вересня 2024 р. об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 серпня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 задоволено заяву представника Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" Шевчук Оксани Вікторівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №14/86/2012/5003.

Від позивача Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. При цьому, позивач зазначає, що представники Державного публічного акціонерного товариства НАК "Украгролізинг" не мають спеціальних знань та експертних повноважень щоб встановити відповідність зберігаємого у ТДВ "Брацлав" майна критеріям (виконувати функцію утримання дійного стада, мати 160 комплектів (умовних місць) загальною вартістю 4 674 640 грн). Між тим, вказані обставини мають суттєве значення для виконання мирової угоди в цій справі. Представники державного підприємства діють максимально в інтересах держави, задля запобігання нанесенні їй матеріальної шкоди, і відповідно маючи сумніви відповідності майна наведеним критеріям (так як представники Стягувача неодноразово виїжджали на місце зберігання майна з метою його огляду) і просили залучити експерта в цьому виконавчому провадженні. Стягувач просив залучити саме фахівців-експертів Відділу експертизи та сертифікації товарів Вінницької Торгово-промислової палати України, так як ним була проведена відповідна маркетингова робота з пошуку експерта, який міг би провести товарознавчу експертизу відносно цього специфічного майна, яке є предметом виконавчого провадження №74228559 від 26 квітня 2024 року.

Державний виконавець своїм правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні 11 вересня 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, заслухано пояснення представників відповідача та позивача, які повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Державний виконавець та треті особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу змінити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19 лютого 2013 року у справі №14/86/2012/5003 затверджено мирову угоду від 18 лютого 2013 року у справі №14/86/2012/5003, укладену між позивачем - Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством "Брацлав". Провадження у справі №14/86/2012/5003 припинено на підставі пункту 7 частини 1 статті 80 ГПК України.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у Вінницькій області від 25 січня 2014 року було відкрито виконавче провадження №41655832 на виконання ухвали №14/86/2012/5003 від 19 лютого 2013 року.

03 липня 2013 року за участю представників позивача та відповідача складено акт візуального обстеження, відповідно до якого в ході перевірки встановлено, що обладнання ОДС зберігається в приміщенні за відповідною адресою. Обладнання ОДС знаходиться в розібраному стані в упаковках. Перевірити кількість обладнання немає можливості. Фотографії об`єкта та обладнання додаються /т.2, а.с.213/.

Відповідно до акта державного виконавця від 04 квітня 2014 року "при виїзді державного виконавця за місцем знаходження ТДВ "Брацлав", а саме за адресою: вул. Леніна, 124, смт. Брацлав, Межирівський район, Вінницька область, було встановлено, що стягувач (представник стягувача) ДПАТ "НАК "Украгролізинг" відмовляються прийняти майно (комплект обладнання для утримання дійного стада ОДС у кількості 160 одиниць (умовних одиниць) загальною вартістю 4674640 грн. в зв`язку з неможливістю ідентифікувати дане майно та встановити належність даного майна стягувачу" /т.2, а.с.199/. Також стягувачем зазначалося, що "дане майно є лише частиною майна, яке повинен передати боржник", "відсутня можливість ідентифікувати дане майно та визначити його комплектність".

Подібні акти складалися державним виконавцем неодноразово, зокрема, 25 червня 2014 року /т.3, а.с.10/, 30 вересня 2014 року /т.3, а.с.87/, 25 січня 2015 року /т.3, а.с.95/, 25 серпня 2015 року /т.3, а.с.101/.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12 травня 2014 року у справі №14/86/2012/5003 задоволено заяву Відділу примусвого виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області від 22 квітня 2014 року про роз`яснення ухвали господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2013 року у справі №14/86/2012/5003. Роз`яснено пункт 2 ухвали господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2013 року у справі №14/86/2012/5003, що майно яке підлягає передачі боржником стягувачу являється комплектом обладнання для утримання дійного стада ОДС (160 од.), яке було предметом договору поставки №10-01Б/1465 від 09 березня 2010 року та договору зберігання №84-10вз/1006 від 09 грудня 2010 року.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09 липня 2014 року у справі №14/86/2012/5003 в задоволенні заяви Відділу ПВРУ ДВСЮ у Вінницькій області від 25 червня 2014 року про роз`яснення ухвали Господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2013 року у справі №14/86/2012/5003 відмовлено повністю /т.3, а.с.41-42/.

В подальшому, ухвала Господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2013 року у справі №1486/2012/5003 неодноразово пред`являлась до виконання (після закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу без виконання).

21 лютого 2024 року постановою головного державного виконавця Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ) Парубок Я.С. відкрито виконавче провадження ВП №74228559 з виконання ухвали суду від 19 лютого 2013 року у справі №14/86/2012/5003, відповідно до якої зобов`язано ТДВ "Брацлав" (код ЄДРПОУ 05768237) повернути Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (код ЄДРПОУ 30401456) комплект обладнання для утримання дійного стада ОДС у кількості 160 одиниць (умовних місць) загальною вартістю 4 674 640 грн.

Стягувач звернувся до головного державного виконавця Парубок Я.С. із клопотанням (вих. №14/374 від 26 квітня 2024 року) про залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи у ВП №74228559. Заявник просив провести товарознавчу експертизу з визначенням наявності та комплектності доїльного обладнання за зовнішнім оглядом та при можливості перевірити його технічну працездатність.

У відповідь на таке звернення головний державний виконавець Парубок Я.С. повідомила НАК "Украгролізинг" (вих. №18928/22.21-24 від 01 травня 2024 року), що в ухвалі суду про затвердження мирової угоди не вказано про проведення товарознавчої експертизи.

Наведена відмова у проведенні експертизи за фактом невиконання зверненої до примусового виконання мирової угоди у справі №14/86/2012/5003 слугувала підставою для подання стягувачем скарги на бездіяльність головного державного виконавця Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ) Парубок Я.С. №б/н від 23 травня 2024 року (вх. канцелярії суду №01-39/9/24 від 23 травня 2024 року).

Стягувач просив суд визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Тульчин) Парубок Я.С. щодо незадоволення клопотання позивача у виконавчому провадженні №74228559 від 26 квітня 2024 року про призначення/проведення товарознавчої експертизи і зобов`язати державного виконавця призначити товарознавчу експертизу у виконавчому провадженні №74228559 з метою визначення наявності та комплектності доїльного обладнання за зовнішнім оглядом та при можливості перевірити його технічну працездатність, для чого залучити фахівців-експертів Відділу експертизи та сертифікації товарів Вінницької Торгово-промислової палати (ЄДРПОУ 02944805) шляхом видання постанови.

Крім того, відповідно до Акта державного виконавця Парубок Я.С. від 05 червня 2024 року за фактом здійснення виїзду за встановленою адресою смт. Брацлав, вул Соборна 124, встановлено, що стягувач відмовився прийняти майно на підставі відсутності інформації щодо кількості та стану вищевказаного майна. У ході проведення виконавчих дій стягувачем було подане клопотання про залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи /т.5, а.с.204-205/.

Враховуючи викладені обставини, місцевий господарський суд оскаржуваною ухвалою від 17 червня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 частково задоволив скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на бездіяльність головного державного виконавця Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ) Парубок Я.С. №б/н від 23 травня 2024 року (вх. канцелярії суду №01-39/9/24 від 23 травня 2024 року) у справі №14/86/2012/5003. Зобов`язав головного державного виконавця Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ) Парубок Я.С. призначити товарознавчу експертизу у виконавчому провадженні №74228559 з метою визначення обставин знищення предметів, що мали бути передані відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2013 року по справі №14/86/2012/5003, або встановлення факту їх відсутності.

В решті вимог скарги відмовлено.

ТДВ "Брацлав" подало апеляційну скаргу та просить скасувати оскаржувану ухвалу лише в частині задоволення скарги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про призначення товарознавчої експертизи у виконавчому провадженні №74228559, з огляду на наступне.

За приписами статей 124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території. Обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 193 ГПК України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень - це сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись указаних вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження": верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження; порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

Тобто здійснення державним виконавцем комплексу дій, визначених вказаним законом, вважається належним у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документа у встановлені законом строки з дотриманням прав учасників виконавчого провадження.

Приписами статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина третя вказаної статті містить перелік прав, якими наділений виконавець під час здійснення виконавчого провадження, та відповідно якими може скористатися для виконання рішення, серед іншого, залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (пункт 15), залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача (пункт 20).

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктом 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає (частина 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.

У постанові про призначення експерта або спеціаліста, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, перекладача зазначаються питання, на які ці особи повинні надати письмовий висновок (звіт), або з якої мови слід здійснити переклад, або вид та характеристика майна, яке необхідно ідентифікувати, оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій.

У постанові обов`язково зазначається попередження про відповідальність:

експерту - за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження.

З вищевикладеного вбачається, що законодавство надає державному виконавцю значний обсяг повноважень для забезпечення основного завдання - виконання судового рішення. У такий спосіб права державного виконавця мають кореспондуватися з його обов`язками вжити вичерпних заходів у виконавчому провадженні.

Ухвала Господарського суду Житомирської області від 19 лютого 2013 року у справі №14/86/2012/5003, якою затверджено мирову угоду від 18 лютого 2013 року у справі №14/86/2012/5003, набрала законної сили, є обов`язковою до виконання та має бути виконана.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана ухвала перебуває на примусовому виконанні з січня 2014 року. Предметом виконання є передача боржником (ТДВ "Брацлав", яке було також постачальником) стягувачу (ДПАТ НАК "Украгролізинг") комплекту обладнання для утримання дійного стада ОДС у кількості 160 одн (умовних одиниць) загальною вартістю 4674640 грн., яке було предметом поставки за договором №10-01 Б/1465 від 09 березня 2010 року.

Таким чином, виконавчий документ повинен виконуватися у порядку передбачено статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження", яка міститься назву "Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі".

Частиною 1 згаданої статті передбачено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.

Із вказаного слідує, що виконавець повинен вилучити такі предмети у боржника, відповідно склавши їхній опис (перелік). Для складання опису комплекту обладнання для утримання дійного стада ОДС у кількості 160 одн. виконавцю та сторонам виконавчого провадження необхідно, першочергово, ідентифікувати таке майно.

Колегією суддів вбачається, що державним виконавцем неодноразово складалися акти, зокрема, від 04 квітня 2014 року, від 25 червня 2014 року, від 30 вересня 2014 року, від 25 січня 2015 року, від 25 серпня 2015, від 05 червня 2024 року, у яких зазначалося, що стягувач немає можливості ідентифікувати спірне майно / спірне майно є лише частиною майна / відсутня інформація щодо кількості та стану спірного майна.

Таким чином, стягувач у межах виконавчого провадження №74228559 звернувся до головного державного виконавця Парубок Я.С. із клопотанням (вих. №14/374 від 26 квітня 2024 року) про залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи у ВП №74228559. Заявник просив провести товарознавчу експертизу з визначенням наявності та комплектності доїльного обладнання за зовнішнім оглядом та при можливості перевірити його технічну працездатність.

У відповідь на таке звернення головний державний виконавець Парубок Я.С. повідомила НАК "Украгролізинг" (вих. №18928/22.21-24 від 01 травня 2024 року), що в ухвалі суду про затвердження мирової угоди не вказано про проведення товарознавчої експертизи.

Колегія суддів вважає, що у такий спосіб державний виконавець ухилився від здійснення всіх можливих вичерпних та дієвих заходів для забезпечення виконання судового рішення. Натомість відповідь Відділу ДВС є необгрунтованою та не відповідає нормам процесуального права.

З огляду на зміст відповіді державного виконавця у формі листа вих. №18928/22.21-24 від 01 травня 2024 року, а також вжиті заходи щодо виконання рішення суду, які систематично обмежуються складенням актів обстеження майна, колегія суддів приходить до висновку про не дотримання відповідних принципів організації та здійснення виконавчого провадження. Тому відмова у призначення експертизи не ґрунтується на профільному Законі.

Чинне законодавство, зокрема Закон України "Про виконавче провадження" встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" їх вживати. А тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття доцільності вирішувати питання, чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі №905/2999/17.

Враховуючи тривале невиконання судового рішення, з метою забезпечення прав стягувача, з огляду на те, що позивач у справі наполягає на проведенні товарознавчої експертизи, витрати за проведення якої ним будуть авансовані, з метою ідентифікації спірного майна, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність призначення такої експертизи. Стягувачем здійснено пошук та встановлено експертну установу, яка має можливість провести експертизу. Позивач вважає, що станом на даний час у нього наявні документи, які нададуть змогу ідентифікувати комплектність обладнання.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що з аналізу законодавства про виконавче провадження вбачається, що якщо стягувачем та боржником не досягнуто згоди щодо предмету, який підлягає передачі, виконавець повинен винести постанову про відкладення виконавчих дій у порядку передбаченому статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" та залучити експертну установу. Державним виконавцем у справі, виключно, констатуються неодноразові відмови стягувача від отримання нерухомого майна. Поряд з цим, матеріали справи взагалі не містять опису спірного майна, від отримання якого позивач у справі відмовлявся.

Подання стягувачем клопотання про призначення у виконавчому провадженні товарознавчої експертизи вказує на доцільність її проведення в контексті статті 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, колегія суддів звертає увагу сторін та державного виконавця, що за участю представників позивача та відповідача 03 липня 2013 року складався акт візуального обстеження спірного майна /т.2, а.с.213/. В акті вказано, що до нього додаються фотографії об`єкта та обладнання, проте такі в матеріалах справи відсутні.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець не виконав усі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи для виконання рішення суду, зокрема, щодо призначення товарознавчої експертизи для визначення наявності та комплектності доїльного обладнання за зовнішнім оглядом.

Крім того, з огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", частину 1 статті 3 і частину четверту статті 11 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У рішенні у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10 грудня 2009 року Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26 липня 2012 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05 липня 2012 року).

З врахуванням викладеного та встановлених фактичних обставин справи, зважаючи на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення скарги стягувача, оскільки впродовж значного періоду часу ухвала господарського суду у даній справі, що набрала законної сили та є обов`язковою на всій території України, так і не було виконана. Державний виконавець у визначений період не виконав усіх можливих і необхідних виконавчих дій, спрямованих на своєчасне, повне і неупереджене виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про часткове задоволення скарги на дії ДВС, однак, вважає за необхідне змінити пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №14/86/2012/5003, виклавши в редакції, яка вказана в скарзі ДПАТ "НАК Украгролізинг" №б/н від 23.05.2024 (вх. канцелярії суду №01-39/9/24 від 23 травня 2024 року), оскільки вказаний судом пункт не грунтується на послідовності застосування приписів статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" та не відповідає поданій скарзі. Заявником у скарзі не ставилося питання про знищення предметів або встановлення факту їх відсутності.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення

Згідно з частиною 4 статті 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в даній справі.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 відмовити.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 змінити. Викласти пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №14/86/2012/5003 в наступній редакції:

"2. Зобов`язати головного державного виконавця Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ) Парубок Я.С. призначити товарознавчу експертизу у виконавчому провадженні №74228559 з метою визначення наявності та комплектності доїльного обладнання переданого за договором зберігання від 09 грудня 2010 року №84/10 вз/1006".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №14/86/2012/5003 повернути до Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "24" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.