Постанова

від 23.09.2024 по справі 918/408/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року Справа № 918/408/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Гаврилюк Я.В. (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2024 року (повний текст складено 11.07.2024) у справі №918/408/24 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Приватного підприємства "Колбі"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія енергоатом"

про стягнення заборгованості в сумі 435 715 грн 26 коп

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2024 року у справі №918/408/24 заяву Приватного підприємства "Колбі" про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Приватного підприємства "Колбі" 12 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити пункт 2 резолютивної частини додаткового рішення місцевого господарського суду в частині суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 12 000,00 грн на 1 000,00 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2024 року у справі №918/408/24. Призначено справу №918/408/24 до розгляду на 23 вересня 2024 року об 11:00 год.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, додаткове рішення місцевого господарського суду - змінити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.06.2024 у справі №918/408/24 позов Приватного підприємства "Колбі" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Приватного підприємства "Колбі" 430 000,00 грн основного боргу, 4 623,49 грн інфляційних втрат, 1 074,00 грн 1% річних та 3 230,60 грн судового збору. В частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Приватного підприємства "Колбі" 17,77 грн відсотків річних - відмовлено.

07 червня 2024 року ПП "Колбі" звернулось до Господарського суду Рівненської області з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

27 червня 2024 року до суду через підситсему "Електронний суд" ЄСІТС від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву ПП "Колбі" про ухвалення додаткового рішення, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

При цьому, суд першої інстанції, розподіляючи витрати, понесені ПП "Колбі" на професійну правничу допомогу адвоката, оцінюючи ці витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, зазначив в оскаржуваному рішенні, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача додано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №06/03/24 від 06.03.2024, акту прийому-передачі надання послуг від 03.06.2024, опису робіт від 06.06.2024, ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серія АЕ №1279820 від 12.04.2024.

Так, 06 березня 2024 року між Приватне підприємство "Колбі" (замовник) та адвокатом Ключковим С.О. (виконавець) був укладений договір про надання правової допомоги №06/03/24, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується на високому професійному рівні надати замовнику правничу допомогу, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та здійснити оплату наданих послуг у порядку визначеному дійсним договором.

Виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу, яка включає визначені договором послуги (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.5 договору визначено, що за результатами надання послуг виконавець надає замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг), який замовник зобов`язаний підписати та направити виконавцю у строк 3 робочих дні з моменту його отримання. У разі, якщо протягом зазначеного строку замовник не повертає акт виконаних робіт (наданих послуг) виконавцю, послуги вважаються прийнятими замовником та підлягають оплаті згідно з умовами дійсного договору. Допускається включення в один Акт декількох етапів наданих послуг Також допускається включення до акту послуги щодо участі адвоката в судовому засіданні, яке це не відбулося на дату складання акту, однак яке відбудеться у визначену судом дату.

Згідно до п.3.1. договору замовник зобов`язується сплатити за послуги виконавця винагороду у розмірі та строки, передбачені розділом 4 цього договору.

Винагорода виконавця, зазначена в п.4.1.1 договору сплачується замовником виконавцю протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції (п.4.1. договору). Розмір винагороди виконавця по етапах послуг, зазначених в п. 2.1.1.-2.2.1 договору складає 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) (п.4.1.1. договору). Оплата винагороди виконавця за послуги, зазначені в п. 2.2.2, 2.2.3 договору, оговорюються сторонами окремо додаткових угодах до цього договору (п.4.1.2. договору).

03.06.2024 між сторонами укладено Акт прийому-передачі надання послуг до договору №06/03/2024 від 06.03.2024 про надання правової допомоги, згідно п.1 якого виконавцем надано наступні послуги:

- Опрацювання документів (договору поставки, додатків до нього, переписки, тощо) та формування правової позиції;

- Надання усних/письмових консультацій замовнику з питань судової перспективи;

- Підготовка претензії;

- Аналіз відповіді на претензію;

- Підготовка та подання до Господарського суду Рівненської області позовної заяви з розрахунком позову;

- Супровід позовної заяви під час розгляду судом першої інстанції (участь у судових засіданнях, підготовка та подання: клопотань, пояснень).

Вартість фактично наданих послуг за комплексне супроводження спору про стягнення заборгованості за договором поставки №53-122-01-23-14020 від 02.11.2023 року складає 20 000,00 грн (п.3 Акту).

За Актом про надання правничої допомоги № б/н від 03 червня 2024 року за договором № 6/03/2024 від 06 березня 2024 року вбачається, що адвокатом виконані та належним чином оформлені, а позивачем прийняті юридичні послуги, обумовлені у договорі.

Відповідно до Акту претензій та зауважень позивача до наданих адвокатом послуг з надання правничої допомоги не має.

Також до матеріалів справи надано Опис робіт (надання послуг) в порядку ст. 126-128 ГПК України, виконаних на користь ПП "Колбі" в рамках виконання договору №06/03/2024 від 06.03.2024 в тому числі по справі №918/408/24, в якому детально описано надану адвокатом правничу допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом заперечував проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу посилаючись, в тому числі, на їх неспівмірність.

Водночас, як свідчить зміст оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішено без урахування заперечень відповідача.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Однак, місцевий господарський суд за наявності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу дійшов помилкового висновку, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному випадку є сума 12 000,00 грн.

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз його доводів, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 20 000,00 грн), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Щодо послуг адвоката з опрацювання документів (договору поставки, додатків до нього, переписки, тощо) та формування правової позиції; надання усних/письмових консультацій замовнику з питань судової перспективи; підготовка претензії; аналіз відповіді на претензію; підготовка та подання до Господарського суду Рівненської області позовної заяви з розрахунком позову, то апеляційний господарський суд вважає, що такі послуги є єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва - формування вірної правової позиції клієнта, що знаходить своє вираження у позовній заяві. А тому такі послуги охоплюються послугою зі здійснення адвокатом підготовки та подання до Господарського суду Рівненської області позовної заяви.

Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, інфляційних втрат та відсотків річних в розмірі 435 715,36 грн в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №53-122-01-23-14020 від 02.11.2023, колегія суддів вважає, що дана справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних витрат часу та зусиль, зокрема, щодо аналізу судової практики, яка є достатньо сталою.

Суд зазначає, що обов`язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, до якого, зокрема, входить правовий аналіз документів, опрацювання доказів та за необхідності вжиття заходів досудового врегулювання спору (надсилання претензії) є невід`ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов`язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст.164 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, дана справа була розглянута на підставі наявних в матеріалах справи доказів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів, а основний борг в розмірі 430 000,00 грн був визнаний відповідачем у відзиві на позовну заяву.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями ГПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, з огляду на спірні правовідносини, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг та обгрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, а також враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу та доводів в його обґрунтування, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи в суді першої інстанції (20 000,00 грн), буде суперечити принципу розподілу таких витрат, оскільки становитиме надмірний тягар для іншої сторони, а тому до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати у сумі 5 000, 00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

При цьому, у відшкодуванні понесених позивачем на професійну правничу допомогу витрат в розмірі 15 000,00 грн слід відмовити.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який сторона та адвокат обумовили в договорі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2024 у справі №918/408/24 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з огляду на що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" слід задоволити частково, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2024 у справі №918/408/24 змінити та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" задоволити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2024 року у справі №918/408/24 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Заяву Приватного підприємства "Колбі" про ухвалення додаткового рішення - задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, м. Вараш, код. 05425046) на користь Приватного підприємства "Колбі" (50065, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 35, оф. 151 код. 30442251) 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті заяви відмовити.

Видати наказ."

3. В решті додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2024 року у справі №918/408/24 - залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "25" вересня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.