Постанова

від 17.09.2024 по справі 903/1251/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Справа № 903/1251/23 (903/187/24)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача -Данилік Ф.Я.

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - Будній М.М.

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024, повний текст складено 29.04.2024, у справі №903/1251/23 (903/187/24) (суддя Вороняк А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ"

2) Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: розпорядник майна ТзОВ "Ковельська ОТБ" арбітражний керуючий Василюк Ігор Миколайович

про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину

в межах справи №903/1251/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24) позов задоволено.

Визнано недійсним договір про надання юридичних послуг від 01.01.2023, укладений між Адвокатським об`єднанням "Рівненська правова компанія" (вул.Кавказька,3, офіс 305, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 40455885) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (провулок Володимира Кияна,9, м.Ковель, Волинська область, 45005, код ЄДРПОУ 05384241).

Стягнуто з Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" (вул.Кавказька,3, офіс 305, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 40455885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (провулок Володимира Кияна,9, м.Ковель, Волинська область, 45005, код ЄДРПОУ 05384241) 133758,38 (сто тридцять три тисячі сімсот п`ятдесят вісім гривень 38 коп).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (провулок Володимира Кияна,9, м.Ковель, Волинська область, 45005, код ЄДРПОУ 05384241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово-торгова база (вул.Миру,68, с.Ковалі, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.

Стягнуто з Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" (вул.Кавказька,3, офіс 305, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 40455885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул.Миру,68, с.Ковалі, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24) Адвокатське об`єднання "Рівненська правова компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення; скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 24 квітня 2024 року у справі №918/1251/23 (903/187/24); ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Мотивами подання апеляційної скарги Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" зокрема визначено, що оскаржуваний договір про надання юридичних послуг не містив жодної з обставин, яка б надала можливість місцевому господарському суду дійти висновку про визнання правочину недійсним. Також зазначається, що висновки суду першої інстанції в частині того, що оспорюваний договір не відповідає доктрині реальності господарських операцій і спрямований на зловживання правом з метою ухилення від виконання зобов`язань перед іншими кредиторами є необґрунтованими та недоведеними.

26.06.2024 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" адвоката - Вакулюка В.О. надійшла заява про заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24) залишено без руху. Запропоновано заявнику усунути встановлені при поданні заяви недоліки та протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати суду; - обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24).

12.07.2024 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" надійшло клопотання на виконання вимог ухвали від 03.07.2024.

Апелянт просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24). В обґрунтування заявленого клопотання апелянт зазначає, що подання повторної апеляційної скарги у розумний строк, сплата судового збору та подання скарги вперше свідчить про те, що пропуск строку апеляційного оскарження мав місце з поважних причин.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 по справі №903/1251/23 (903/187/24) поновлено Адвокатському об`єднанню "Рівненська правова компанія" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24). Розгляд апеляційної скарги призначено на "17" вересня 2024 р. об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Запропоновано учасникам справи у строк до 14.08.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Учасники справи отримали ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 по справі №903/1251/23 (903/187/24) про що свідчать докази, наявні в матеріалах справи (том 1, а.с. 152-154).

09.08.2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" Вакулюка В.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу. Із підстав висвітлених у відзиві представник позивача просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24) залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. (том 1, а.с. 1).

У судовому засіданні представник позивача та відповідача 2 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, а також надали свої пояснення.

Інші учасники справи не забезпечили участь в судовому засіданні представників; повідомлялись судом про дату, час та місце розгляду справи в установленому порядку. Заяв щодо відкладення розгляду справи та про причини неявки, які судом визнано поважними учасниками справи надано не було.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення, викладені у відзиві стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Із матеріалів справи слідує, що 01.01.2023 між Адвокатським об`єднанням "Рівненська правова компанія" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг (далі - договір) за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику за плату юридичні послуги на умовах абонентського обслуговування, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги (том 1, а.с. 10).

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що на підтвердження факту надання виконавцем замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт здавання-приймання наданих послуг.

Згідно з п. 4.1 договору вартість юридичних послуг визначається у відповідних актах здавання-приймання наданих послуг, що підписується між сторонами.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник здійснює оплату юридичних послуг у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 3-ох банківських днів з моменту підписання акта здавання-приймання наданих послуг.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що строк договору починає свій перебіг у момент визначений у п.7.1 договору та діє до 31 грудня 2020 року.

Як стверджує відповідач-2 на виконання умов даного договору за період січень-грудень 2023 року між Адвокатським об`єднанням "Рівненська правова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" підписано акти здавання-приймання наданих послуг на загальну 339000,00 грн.

Позивач вважає зазначений договір таким, що спрямований на нарощення фіктивної кредиторської заборгованості, що ставить під сумнів достовірність грошових вимог, заявлених Адвокатським об`єднанням "Рівненська правова компанія" в межах справи про банкрутство до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ", а дефекти вказаного договору є підставою для визнання його недійсним.

У зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань, на виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/625/23-1 від 30.08.2023 приватним виконавцем стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" на користь стягувача Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" 97833,90 грн боргу (том 1, а.с. 9).

На виконання судового наказу Господарського суду Волинської області №903/782/23 від 27.07.2023 приватним виконавцем стягнуто 35924,48 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь стягувача Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія", в загальній сумі 133758,38 (97833,90 + 35924,48) грн (том 1, а.с. 14).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 року у справі №903/1251/23 (903/187/24) позов задоволено.

Відповідач-2 не погоджується із вказаним судовим рішенням та зазначає, що оскаржуваний договір про надання юридичних послуг не містив жодної з обставин, яка б надала можливість місцевому господарському суду дійти висновку про визнання правочину недійсним. Також на переконання апелянта, висновки суду першої інстанції в частині того, що оспорюваний договір не відповідає доктрині реальності господарських операцій і спрямований на зловживання правом з метою ухилення від виконання зобов`язань перед іншими кредиторами є необґрунтованими та недоведеними.

Із огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції констатує наступне.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.01.2024 року відкрито провадження у справі №903/1251/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ".

Із моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Протягом розгляду господарським судом справи про банкрутство може змінюватися кількість та склад учасників процесу, їх статус, встановлюється особливий порядок представництва і волевиявлення осіб у судовому процесі, а прийняті під час процедур банкрутства судові акти вирішують не лише питання руху судової справи, а в багатьох випадках є остаточними судовими рішеннями з питань, віднесених до компетенції господарського суду під час процедур банкрутства, або з визначення судом строку виконання тієї чи іншої дії сторонами, іншими учасниками провадження у праві про банкрутство.

Для регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

Перш за все, наведений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Так, правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

Фраудаторними правочинами є ті договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

Договір, який укладено з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

У постанові КГС ВС від 07.08.2019 у справі №922/1014/18 звернуто увагу, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 02.06.2021 року у справі №904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Водночас категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч. 2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати такі критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19) вказано, що фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зазначений правовий висновок висвітлено у постанові КГС ВС від 28.08.2024 року у справі №910/15043/21 (910/1668/24).

У силу дії ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 31.01.2023 між сторонами складено та підписано Акт здавання - приймання наданих послуг на суму 70 000,00 грн (том 1, а.с. 11); 28.02.2023 між сторонами складено та підписано Акт здавання - приймання наданих послуг на суму 70 000,00 грн (том 1, а.с. 11 на звороті); 31.03.2023 між сторонами складено та підписано Акт здавання - приймання наданих послуг на суму 70 000,00 грн (том 1, а.с. 12).

Водночас за липень-грудень 2023 року на підставі договору про надання юридичних послуг від 01.01.2023 року складено акти здавання-приймання наданих послуг на суму 51 000,00 грн.

Із зазначених актів здавання-приймання наданих послуг встановлено, що Адвокатським об`єднанням "Рівненська правова компанія" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" наступні юридичні послуги: консультації правового характеру щодо господарської діяльності замовника; підготовка проектів договорів; правовий аналіз документів наданих Замовником; юридичний аналіз та перевірка договорів; внесення пропозицій щодо змін до договорів; підготовка проектів, листів, претензій, заяв, клопотань; представництво інтересів Замовника в судах; представництво інтересів Замовника у відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.

При цьому обсяг надання юридичних послуг був незмінним, тобто однаковим щомісячно, про що звернуто увагу також і місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні.

Також позивачем звернуто увагу, що у період дії договору про надання юридичних послуг від 01.01.2023 адвокат Сорока Віталій Григорович, який є головою Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" та підписантом актів здавання-приймання наданих послуг (33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Кавказька, будинок 3, офіс 305, код ЄДРПОУ 40455885) подавав до Господарського суду Волинської області позовні заяви в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" коштів (том 1,а.с. 15-16, 156).

Вищезазначене не заперечується й самим апелянтом у відзиві на позовну заяву (том 1, а.с. 36).

Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" підписувало акти здавання-приймання наданих послуг з Адвокатським об`єднанням "Рівненська правова компанія" у проміжок часу, коли цим же адвокатським об`єднанням вчинялися дії щодо стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ". Зазначене у свою чергу породжує сумнів у реальності правових взаємовідносин між відповідачем-1 та відповідачем-2 згідно договору про надання юридичних послуг.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Адвокатським об`єднанням "Рівненська правова компанія" жодним чином документально не підтверджено реальність надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ". У матеріалах справи до актів здавання-приймання наданих послуг із зазначенням ідентичних юридичних послуг не долучено копій документів, які підтверджують реальність надання таких юридичних послуг (а саме підготовку проектів договорів, юридичний аналіз та перевірку договорів, внесення пропозицій щодо змін до договорів, підготовку проектів, листів, претензій, заяв чи клопотань).

Розумна економічна причина (ділова мета) передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції суб`єкта господарювання на отримання позитивного економічного ефекту.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на бездіяльність відповідача-1 у даній справі щодо підтвердження/спростування ознак фраудаторності правочину.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що визнання позовних вимог відповідачем-1 на користь відповідача-2 не підтверджує реальність проведення господарських операцій.

У постанові ВС КГС від 30.01.2019 у справі №911/53/58/14 виснувано, що: "визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку. Для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції. Однак, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували обставини реального руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій зі своїм контрагентом. Позивач не був обмежений у праві довести правомірність та реальність набуття ним товару у власність на підставі укладеного з контрагентом договору шляхом подання належних доказів, які б підтверджували таку господарську операцію, враховували її мету, зміст та специфіку. Позивач повинен був подати документи, які б переконливо свідчили про реальність здійсненої ним господарської операції з придбання цього товару у контрагента та його подальшої поставки відповідачу. У таких документах мало б бути відображено умови реалізації цих господарських операцій, з урахуванням специфіки майна, що поставлялось, місця його виготовлення та місцезнаходження, вчинених дій, спрямованих на його придбання у виробника, існування у сторін необхідних умов для досягнення мети цих господарських операцій (наявність управлінського персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) тощо".

Відтак на думку колегії суддів наявні в матеріалах даної справи лише акти здавання-приймання наданих послуг не відповідають критерію достовірності та не можуть засвідчувати обставини, відображені у них.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Системне тлумачення абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; б) правила абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 13.05.2021 у справі № 910/6360/20).

Із огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції відхиляє позицію відповідача-2, що оскаржуваний договір про надання юридичних послуг між відповідачем-1 та відповідачем-2 відповідає доктрині реальності господарських операцій та погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що наявні в матеріалах справи акти здавання-приймання наданих послуг не свідчать про реальність правовідносин між сторонами. А отже кошти, які стягнуто на виконання договору про надання юридичних послуг від 01.01.2023 згідно наказів Господарського суду Волинської області №903/625/23-1 від 30.08.2023 та №903/782/23 від 27.07.2023 на загальну суму 133758,38 грн підлягають стягненню з відповідача-2 на користь відповідача-1.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В силу дії ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24) покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24) залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №903/1251/23 (903/187/24) повернути доГосподарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "25" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.