Постанова

від 23.09.2024 по справі 917/762/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Харків Справа № 917/762/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді секретар судового засідання за участю представників: від позивача від відповідача Істоміна О.А., Радіонова О.О. Лутаєва К.В. не з`явився; не з`явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничого комерційного підприємства «Азалія», м. Гребінкана рішення господарського суду Полтавської області ухвалене 23.07.2024 у справі №917/762/24 (суддя Мацко О.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничого комерційного підприємства «Азалія», м. Гребінкадо Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип», м. Чернігівпро cтягнення 725 000,00 грн. В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничого комерційного підприємства «Азалія», м. Гребінка (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип», м. Чернігів (далі Відповідач) з вимогами про стягнення 725000,00 грн. збитків.

2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.05.2024 року відкрито провадження у справі № 917/608/24 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.07.2024 у справі №917/762/24 у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничого комерційного підприємства «Азалія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип» про cтягнення 725 000,00 грн. збитків відмовлено повністю.

4. Означене рішення суду обґрунтоване тим, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання Позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії Відповідача. Також Позивач (кредитор) повинен довести факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.

Однак Позивачем взагалі не зазначено, що до вибуття майна з його власності у 2021р. ним використовувалося дане нерухоме майно для передачі його в оренду, чи іншим чином отримувався (чи планувався до тримання) від нього будь-який прибуток, на чому цілком обґрунтовано акцентує увагу Відповідач у заявах по суті спору. У обґрунтування вимог про стягнення збитків покладено факти використання майна для отримання прибутку Відповідачем під час перебування майна у його власності, однак Позивачем не надано жодних доказів того, що за вказаний період він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Крім того, Подані позивачем докази жодним чином не підтверджують отримання Відповідачем у вказаний у позові період доходу саме у зазначеному розмірі (надано Актів надання послуг, підписаних в односторонньому порядку тільки орендодавцем, на суму 96 000,00грн. та рахунки на вказану суму), та не наведено жодних доводів у підтвердження можливості отримання доходів саме у цій сумі самим позивачем.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничого комерційного підприємства «Азалія», м. Гребінка, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.07.2024 у справі №917/762/24, звернулось з апеляційною скаргою на означене рішення суду, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «АЗАЛІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип» про стягнення збитків у розмірі 725 000 грн.

6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:

6.1. У частині третій статті 623 Цивільного кодексу України закріплено норму, яка регламентує, що ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

6.2. Відповідно до ст.ст. 316,317,319 та 321 Цивільного кодексу України право власності, елементами якого є право на користування, володіння та розпорядження майном, є непорушним та не може бути протиправно обмеженим.

Обставини справи свідчать про те, що ТОВ БВКП «Азалія» незаконно позбавлено право володіння, користування та розпоряджання майном і отримання прибутку, зокрема у вигляді плати від здачі його в оренду.

6.3. Позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів саме в період незаконного володіння Відповідачем нежитловими приміщеннями (з 08.06.2021 по 09.11.2023), а тому підтвердження факту використання нерухомого майна у господарській діяльності Позивачем до моменту звернення стягнення на нього відповідачем та після його повернення у даному випадку не є предметом спору та не спростовує того, що реальні доходи у цей період замість Відповідача повинен був отримати Позивач.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:

7. Товариством з обмеженою відповідальністю «Краншип» в межах визначеного апеляційним судом строку відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.263 Господарського процесуального кодексу України подано не було.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 12.08.20204р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Істоміна О.А., Радіонова О.О.

9. Ухвалою від 13.08.2024р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі 917/762/24 та призначила розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничого комерційного підприємства «Азалія», м. Гребінка у судовому засіданні на 23.09.2024р. о 10:15 з повідомленням учасників справи.

10. Враховуючи викладене в п.п.8, 9 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу членів судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Істоміна О.А., Радіонова О.О. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

11. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

12. У судове засідання 23.09.2024 учасники справи, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не з`явились, однак, враховуючи визнання їх явки необов`язковою, а також достатність матеріалів справи, це не перешкоджає розгляду справи по суті.

13. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

14. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 28.09.2020 між ТОВ "Краншип" (Позикодавець) та Приватним підприємством «Мар`янівське -2014» укладено договір позики №28/09-01 (далі Договір позики), згідно яким Позикодавець надав Позичальнику грошову безпроцентну позику у розмірі 4 800 000,00грн. зі строком повернення до 31.03.2021.

15. 02.10.2020 між ТОВ "Краншип" (далі - Іпотекодержатель) та ТОВ БВКП "Азалія" (код ЄДРПОУ 13960888, Майновий поручитель Іпотекодавець) укладено договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), на підставі якого договору ТОВ БВКП «Азалія» передало в іпотеку ТОВ «Краншип» належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме:

- контору/адміністративний будинок, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, б. 64, що складається в цілому з нежитлової будівлі А-1. Загальна площа нерухомості 115,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 140706753208;

- будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, будинок 64. Загальна площа нерухомості 780,3 кв. м. Реєстраційний номер нерухомого майна 140440153000.

16. У зв`язку з неналежним виконанням позикодавцем умов договору позики, іпотекодержателем ТОВ «Крашип» - було звернуто стягнення на предмет іпотеки: державним реєстратором 03.06.2021 було прийнято такі рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Краншип":

- номер запису про право власності 42373949 на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64, загальна площа нерухомості 115,2 м2, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.06.2021 № 58608264;

- номер запису про право власності 42374587 на об`єкт нерухомого майна: будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64, загальна площа нерухомості 780,3 м2, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.06.2021 № 58609027.

17. При цьому, до матеріалів даної справи ні Позивачем, ні Відповідачем у встановленому не додано копії вказаних договорів позики та іпотеки. Місцевим судом було враховано, що обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили: рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021р. у справі № 917/1283/21 та постановою Верховного Суду у цій справі від 05.09.2023р.

18. Предметом розгляду в межах справи №917/1283/21 були позовні вимоги ТОВ БВКП «Азалія» до ТОВ «Краншип» про скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які виступали предметом іпотеки. Згідно з остаточним судовим рішенням, яке набрало законної сили, судом було встановлено обставини належного виконання основного зобов`язання з повернення позики позичальником (ПП Мар"янівьке-2014") та погашення заборгованості за договором позики у встановлений строк, а відтак неправомірність вчинення ТОВ «Краншип» дій по зверненню стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно, у зв`язку з цим судом було постановлено: скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна: номер запису про право власності 42373949, нежитлова будівля за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64, загальна площа нерухомості 115,2кв.м; номеру запису про право власності 42374587: будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64, загальна площа нерухомості 780,3 кв. м.

19. На підставі судового рішення, що набрало законної сили, було скасовано державну реєстрацію права власності на вказані об`єкти нерухомого майна за ТОВ «Краншип» та зареєстровано право власності на них за ТОВ БВКП «Азалія», що підтверджується доданими до позову витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

20. Позивач зазначає, що з урахуванням вищевказаних обставин, нерухоме майно в період з червня 2021р. по жовтень 2023р. перебувало у власності Відповідача незаконно, а в цей час він (Відповідач) отримував прибуток від його використання, адже вказане нерухоме майно здавалося Відповідачем в оренду.

21. Позивачем надано копії договорів оренди нежитлового приміщення №01-08/21 від 01.08.2021р. між ТОВ «Краншип» та ФОП Кизь Галиною Олександрівною (а.с.39-42), Акт прийому-передачі частини нежитлових приміщень за даним договором від 10.08.2021р. (а.с.43), Акт надання послуг №619 від 31.10.2023р. на суму 6000,00 грн з ПДВ (а.с.44), рахунок на оплату №609 від 31.10.2023р. на вказану суму (а.с.45), Акт надання послуг №525 від 30.09.2023р. на суму 6000,00 грн. (а.с.46), рахунок на оплату №528 від 30.09.2023р. (а.с.47), рахунок на оплату №475 від 31.08.23р. (а.с.48), Акт надання послуг №485 від 31.08.23р. на суму 6000,00 грн., рахунок на оплату №404 від 31.07.23р., Акт надання послуг №419 від 31.07.2023р. на суму 6000,00 грн., Договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2021р. між ТОВ «Краншип» та ФОП Кочума Вікторією Олександрівною (а.с.52-55), Акт прийому-передачі частини нежитлових приміщень за даним договором від 01.07.2021р. (а.с.56), Договір оренди нежитлового приміщення від 24.06.2020р. між ТОВ «Краншип» та ТОВ «Точка здоров`я» (а.с.65- 69), Акт прийому-передачі частини нежитлових приміщень за даним договором від 24.06.2020р. (а.с.69), Акт надання послуг №526 від 30.09.23р. та рахунок на оплату №516 від 30.09.2023р. на суму 18 000,00 грн., Акт надання послуг №625 від 31.10.23р. та рахунок на суму 18000,00 грн. (а.с.59-60), Акт надання послуг №489 від 31.08.2023р. на суму 18000,00 грн та рахунок (а.с.61-62), Акт надання послуг №425 від 31.07.2023р. та рахунок на уму 18 000,00 грн. (а.с.63-64).

22. Як вказує Позивач, Відповідачем було отримано прибуток у сумі 750000,00 грн. і саме цю суму Позивач кваліфікує як збитки (упущену вигоду) та просить стягнути з Відповідача, посилаючись на ст.ст.22,316,317, 319,321,386 623 Цивільного кодексу України, 224-225 Господарського кодексу України.

23. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів законодавства з відшкодування збитків (упущеної вигоди), як правового засобу відповідальності у сфері господарювання.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

24. Суть апеляційного перегляду полягає у ревізії висновків суду першої інстанції про необґрунтованість відхилення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у світлі аргументів Апелянта-Позивача про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для задоволення позовних вимог. Апелянтом, зокрема, наголошено, що: згідно ч.3 ст.623 Цивільного кодексу України при обчислені розміру збитків враховуються ринкові ціни (1); всупереч приписів ст.ст.316, 317, 319 та 321 Цивільного кодексу України Позивач був незаконно позбавлений права володіння, користування, розпорядження майном і отримання прибутку у вигляді плати від здачі в оренду, що за змістом ч.3 ст.386 цього Кодексу зумовлює право на відшкодування завданої шкоди (2); підтвердження факту використання Позивачем нерухомого майна до або після періоду нарахування збитків не є предметом спору та не спростовує того, що у розглядуваний період мав замість Відповідача отримуватися Позивачем (3).

25. Колегія апеляційного суду насамперед відмічає, що значною мірою правова позиція Апелянта відтворює/повторює його позицію, що викладалась у процесуальних документах ним в суді першої інстанції та яка набула доволі детальної правової оцінки у переглядуваному рішенні. Наразі, у апеляційній скарзі конкретно не визначено, у чому полягають дефекти такої правової оцінки з точки зору дотримання приписів законодавства.

26. У відповідності до приписів ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України та ст.ст.4,5 Господарського процесуального кодексу України загальні умови задоволення будь-якого позову передбачають наявність та доведеність Позивачем (ст.ст.13,74 Господарського процесуального кодексу України) такої сукупності елементів: приналежність позивачеві захищуваного суб`єктивного права (інтересу), порушення (невизнання або оспорювання) такого суб`єктивного права (інтересу) визначеним відповідачем та належність і ефективність обраного способу судового захисту. Поряд із цим, беручи до уваги характер заявлених вимог, стягнення збитків передбачає і встановлення наявності всіх складників цивільного правопорушення (протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язок між поведінкою боржника і збитками кредитора та вина боржника).

27. За змістом позовної заяви та апеляційної скарги захищуване Позивачем суб`єктивне право нормативно визначалося посиланням на ст.ст. 316,317,319 та 321 Цивільного кодексу України, які гарантують і розкривають зміст права власності.

27.1. Водночас, завдані збитки не мають відношення до категорії реальних, адже не стосуються пошкодження/знищення відповідного об`єкту нерухомості, а стосуються лише сфери теоретично можливого використання Позивачем такого об`єкту упродовж визначеного періоду червень 2021-жовтень 2023 незаконної втрати права розпоряджатися і користуватися об`єктом. Наразі, сама по собі наявність права власності на об`єкт нерухомості і можливість вільного здійснення всіх його складників автоматично не означає наявності суб`єктивного права на обов`язкове отримання у господарській діяльності з використання цього майна конкретно визначеного доходу та доходу взагалі як «легітимного очікування» у розумінні усталеної практики ЄСПЛ із застосування ст.1 Першого протоколу ЄКПЛ.

-таким чином, наявність преюдиційних у розумінні ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставин, встановлених у межах провадження у справі №917/1283/21, безпідставності звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття права власності на нього ТОВ «Краншип», не може ототожнюватися із доведеністю захищуваного суб`єктивного права (зважаючи на предмет позову) на упущені доходи, адже стосуються лише права на об?єкт нерухомості;

-такий підхід узгоджується із релевантною позицією Верховного Суду у справах відносно доведеності збитків (адже вони компенсують упущений дохід), згадуваних як у оскаржуваному рішенні, так і в апеляційній скарзі.

27.2. Апеляційний суд звертає увагу, що у світлі преюдиційних обставин справи №917/1283/21 припинення іпотечних правовідносин між Позивачем і Відповідачем 14.12.2020 на підставі п.1 ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» на момент визначеного у позовній заяві порушення захищуваного суб`єктивного права (08.06.2021 звернення стягнення на предмет іпотеки) Позивач та Відповідач не перебували (не могли перебувати) у статусі кредитор боржник один відносно одного у зобов`язальних відносинах у розумінні ст.509 цивільного кодексу України:

-між тим, наявність зобов`язальних відносин, у яких боржником вчиняється порушення прав кредитора, є принциповою умовою застосовності згадуваної Позивачем ст.623 Цивільного кодексу України;

-своєю чергою, у абсолютних відносинах з захисту права власності за змістом вказаних Позивачем ст.ст.316,317 та 319 Цивільного кодексу України норм порушення права власності може бути тільки позадоговірним, що вбачається із згадуваною, проте неправильно застосованою Позивачем у спірних відносинах ст.386 цього Кодексу;

-і хоча за змістом ст.1192 Цивільного кодексу України відшкодування збитків виступає формою/способом відшкодування шкоди, це є самостійний спосіб судового захисту у деліктних відносинах (ст.1166 цього Кодексу), розмір збитків у якому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна, що у межах цієї справи не заявлено.

28. Не може автоматично свідчити про наявність стягуваних збитків і факт неправомірного звернення Відповідачем 08.06.2021 права власності на нерухоме майно Позивача:

-всі згадувані Позивачем договори оренди, грошові зобов`язання за якими використані у розрахунках розміру збитків, укладені Відповідачем 01.07.2021 та 01.08.2021 тобто факт звернення стягнення на предмет іпотеки 08.06.2021 навіть хронологічно не мав безпосереднім наслідком отримання Відповідачем доходу у якості орендної плати за цими договорами, хоча і був необхідною для цього умовою, але недостатньою (необхідно було також вчинення Відповідачем у межах власної господарської діяльності дій з укладання таких договорів);

-наразі, матеріали справи не містять доказів збереження чинності договору оренди нежитлового приміщення від 24.06.2020 між Позивачем і ТОВ «Точка здоров`я» станом на 08.06.2021 (необхідні для встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та відповідним складником стягуваних збитків), так само, як і доказів отримання орендної плати Відповідачем замість Позивача за таким договором упродовж визначеного періоду нарахування збитків;

-таким чином, слід визнати обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Позивачем не доведено можливості отримання ним доходів у стягуваній сумі за визначений період, і в цьому контексті посилання місцевого суду про відсутність доказів використання Позивачем відповідного нерухомого майна для отримання прибутку до та після визначеного періоду слід розцінювати як спосіб оцінки у порядку ст.79 Господарського процесуального кодексу України тверджень про упущену вигоду, яка має характер недоведених припущень.

29. Колегія апеляційного суду відносно покладеного в основу розрахунку заявлених вимог тези про отриманий Відповідачем за розглядуваний період цього доходу замість Позивача, відмічає, що:

29.1. У світлі встановлених у справі №917/1283/21 преюдиційних обставин безпідставності набуття Відповідачем та здійснення прав власника щодо приналежного Позивачеві об`єкту нерухомості, стверджувана обставина отримання Відповідачем доходу від здачі в оренду майна Позивача охоплюється диспозицією ст.1214 Цивільного кодексу України, згідно якої об`єкт іпотеки виступає у ролі безпідставно набутого майна, а орендні платежі (якщо вони отримувалися Відповідачем) за таке майно доходами особи, яка безпідставно набула майно і зберігала його упродовж відповідного періоду.

29.2. Кондикційна (позадоговірна) природа узгоджується із викладеним у п.27.2. цієї постанови висновком про відсутність зобов`язальних відносин між сторонами у розглядуваний період, як умови для стягнення збитків у розумінні ст.623 Цивільного кодексу України, та, водночас, на відміну від ст.1192 Цивільного кодексу України не обмежує компенсацію розміром реальних збитків, якщо кваліфікувати позовні вимоги у світлі згадуваної ст.386 цього Кодексу.

29.3. Водночас, позовні вимоги у межах цієї справи не заявлялись і не обґрунтовувались як кондикційні у розумінні ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, а тому апеляційний суд у світлі приписів ст.14, ч.3 ст.46 та ч.5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України не може самостійно змінити обраний спосіб судового захисту і розглянути по суті не заявлені вимоги, що, тим не менше, дозволяє стверджувати, що у розглядуваному випадку Позивач обрав неналежний спосіб захисту (що само по собі є достатнім у розумінні п.26 цєї постанови для відхилення позовних вимог):

-варто відмітити, що само по собі безпідставне звернення Відповідачем стягнення на майно Позивача і здійснення замість нього права власності може бути причиною завдання шкоди Позивачеві, право на компенсацію якої є легітимним об`єктом судового захисту;

-однак така шкода не може автоматично ототожнюватися із доходами, які Відповідач за цей період отримав чи мав отримати з використання такого майна, адже доходи Відповідача не є упущеними доходами Позивача у розумінні ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України і підпадають під регламентацію спеціальної (ст.1214 Цивільного кодексу України) відносно вказаної загальної норми.

30. Такий результат апеляційного перегляду згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України зумовлює віднесення на рахунок Апелянта понесених ним судових витрат за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничого комерційного підприємства «Азалія», м. Гребінка на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.07.2024р. у справі №917/762/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 23.07.2024р. у справі №917/762/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничого комерційного підприємства «Азалія», м. Гребінка.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.09.2024р.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова