Постанова

від 23.09.2024 по справі 922/769/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/769/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2024 у справі №922/769/24

за позовом Приватного підприємства "Онтаріо", м. Івано-Франківськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер", м. Харків

про стягнення 1082027,86 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Приватне підприємство "Онтаріо" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" (далі - Відповідач) про стягнення заборговаості із оплати за поставлений товар у сумі 1051747,68 грн, пені за період прострочення з 24.10.2023 по 23.04.2024 в сумі 1924,69 грн, інфляційних втрат за період прострочення з листопада 2023 р. по квітень 2024 р. в сумі 27635,20грн та 3% річних за період прострочення з 24.10.2023 по 30.05.2024 в сумі 18982,24 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.06.2024).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.07.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.08.2024) позов задоволено повністю.

Відповідач із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції не погодився частково та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2024 у справі №922/769/24 в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в сумі 1924,69 грн., інфляційних втрат в сумі 27635,20 грн., три проценти річних в сумі 18982,24 грн., та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначив, що:

судом першої інстанції не взято до уваги умови Договору, факт щодо наявності зобов`язання Позивача надати Відповідачу документи, серед яких є рахунок на оплату (інвойс) (абзац 2 п. 4.2 Договору), і несплата Відповідачем прийнятого товару не є порушенням строку оплати з його боку у випадку ненадання Позивачем рахунку на оплату, прострочення з боку Відповідача не відбулося.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, розгляд справи призначений на 23.09.24 о 13:15.

До Східного апеляційного господарського суду 19.09.2024р. від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній, підтримуючи висновки місцевого господарського суду, заперечив проти задоволення її вимог, оскаржуване судове рішення в наведеній частині просив залишити без змін.

Одночасно Позивач просив поновити/продовжити строк на подання відзиву, посилаючись на відсутність направленої на його адресу копії апеляційної скарги та необхідність ознайомлення з матеріалами електронної справи, яке відбулось 05.09.2024р.

Судова колегія вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 ГПК).

Позивач звернувся із заявою про продовження строку (згідно з прохальною частиною відзиву на апеляційну скаргу) 18.09.2024, тобто після закінчення встановленого судом процесуального строку, який, як зазначено в ухвалі суду від 23.08.2024, закінчився 09.09.2024.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 118 ГПК ).

Отже, право клопотати про продовження строку для подання відзиву Позивачем втрачено у зв`язку із закінченням призначеного судом строку.

Водночас судова колегія звертає увагу, що заявлення за текстом відзиву на апеляційну скаргу про необхідність поновлення строку на його подання також не може бути підставою для прийняття такого відзиву до розгляду, адже в силу норм частини першої статті 119 ГПК поновленню підлягає строк, встановлений законом, а не встановлений судом, який як це визначено частиною другою цієї статті, підлягає продовженню за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чого Позивачем зроблено не було, про що зазначалось вище.

Доводи Позивача стосовно неотримання копії апеляційної скарги спростовуються наявністю квитанції №1507476 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету 09.08.2024р. о 11:54.

У зв`язку з наведеним, поданий Позивачем відзив підлягає залишенню без розгляду як такий, що поданий поза межами встановленого судом строку та відсутністю підстав щодо його поновлення (продовження).

Від Відповідача надійшла заява відповідно до якої останній повідомляв про сплату суми основного боргу у повному обсязі після прийняття рішення, надавши відповідні платіжні доручення на підтвердження, просив врахувати наведене при розгляді справи.

Оскільки суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість судового рішення саме на момент його прийняття, отже обставини, що мале місце після прийняття цього рішення, зокрема і погашення Відповідачем частини спірної заборгованості, не можуть бути взяті до уваги при такому перегляді.

У судове засідання 23.09.2024р. представники сторін не з`явились, через систему Електронний Суд надіслали клопотання про розгляд справи без їх участі, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

укладення 08.05.2023 між сторонами Договору поставки №25 (далі - Договір), за умовами якого Позивач прийняв на себе зобов`язання з поставки Відповідачу жорстких спіральних центраторів-турбулізаторів для обсадної колони в асортименті (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а Відповідач зобов`язався прийняти та оплатити Товар у порядку та на умовах, передбачених Договором;

-підписання між сторонами специфікації №1 (додаток №1 до договору) від 08.05.2023 в які сторони визначили найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару, строк поставки та умови оплати: умови поставки товару: ЕХW (згідно ІНКОТЕРМС 2010) - станція (склад) призначення відповідно до місця поставки: м. Івано-Франківськ, Хриплин, вул. Юності, 23 (строк поставки товару протягом 150 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю, оплата по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару);

- поставки Позивачем Відповідачу товару на загальну суму 4 951 747,68грн. на підставі підписаних обома сторонами та скріпленими їх печатками видаткових накладних №РН-0000014 від 22.09.2023 на суму 2723915,04грн. та №РН-0000013 від 04.09.2023р. на суму 2227832,64грн.;

- часткової оплати Відповідачем поставленого товару на загальну суму 3 900 000,00грн. за платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.14-15).

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Вищезазначений факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати поставленого Позивачем товару став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, що пов`язані із простроченням виконання вищенаведеного грошового зобов`язання, визнав розрахунок позовних вимог обґрунтованим.

Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог, які обґрунтовував не виконанням Позивачем вимог абзацу 2 п. 4.2 Договору щодо надання рахунку на оплату (інвойсу), в зв`язку з чим вважав строк оплати не порушеним. Також зазначав, що Позивачем не вірно визначено перший день прострочення у розрахунку штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем факту невиконання Відповідачем своїх зобов`язань зі сплати заборгованості за поставлений товар, а також відсутності об`єктивних перешкод до виконання Відповідачем свого зобов`язання.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є незгода Відповідача із нарахуванням Позивачем на суму заборгованості пені, 3%річних та інфляційних втрат, яку він обґрунтовує відсутністю порушення строку оплати поставленого товару з його боку, оскільки Позивач в порушення абзацу 2 п. 4.2 Договору не надав рахунок на оплату (інвойс).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми основної заборгованості, вимогами апеляційної скарги не охоплюється, відповідно висновок суду в цій частині не переглядається.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 712 ЦК передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено Договір поставки №25 від 08.05.2023р., пунктами 4.1 та 4.2 якого визначено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, та пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу), шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації.

До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

Покупець не здійснює оплату за прийнятий товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення.

Згідно з п. 5.2 договору датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

У Специфікації №1 (додаток №1 до договору) від 08.05.2023 сторони визначили найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару, строк поставки та умови оплати: умови поставки товару: ЕХW (згідно ІНКОТЕРМС 2010) - станція (склад) призначення відповідно до місця поставки: м. Івано-Франківськ, Хриплин, вул. Юності, 23. Строк поставки товару: протягом 150 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю. Умови та строки оплати: оплата по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

На підтвердження обставин поставки товару у заявленій кількості та на заявлену вартість Позивачем до матеріалах справи надано видаткові накладні, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Вартість поставленого товару Відповідачем сплачено частково у розмірі 3 900 000,00 грн., доказів погашення решти заборгованості в сумі 1 051 747,68грн., Відповідачем не надано, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність розміру спірної заборгованості, строк зі сплати якої настав.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про прострочення Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, а тому у Позивача, кірм стягнення основної заборгованості виникло право на нарахування Відповідачу інфляційних, 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання в порядку, встановленому зокрема ст. 625 ЦК України та пені на підставі п. 7.10. Договору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованою належним чином та вірною є сума пені за період прострочення з 24.10.2023 по 23.04.2024 в сумі 1924,69 грн, інфляційні втрати за період прострочення з листопада 2023 р. по квітень 2024 р. в сумі 27635,20грн та 3% річних за період прострочення з 24.10.2023 по 30.05.2024 в сумі 18982,24 грн.

Заперечень проти розміру суми заборгованості, розміру нарахованої пені та 3% річних, а також інфляційних втрат Відповідач не висловлював, ані в суд першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Будь-яких доказів у підтвердження повної оплати зазначених сум Відповідачем надано не було.

Натомість скаржник посилається на відсутність виставлених Позивачем рахунків, що на його думку має наслідком ненастання обов`язку з оплати. Відповідач, посилаючись на умови п. 4.2 Договору, акцентує увагу на положеннях ст.530 Цивільного кодексу України, за якими зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, такі доводи колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм у сукупності з ст. 265 ГК Украйни, ст.ст. 655, 712 ЦК України саме з фактом поставки товару постачальником та його прийняттям покупцем пов`язується настання обов`язку з оплати, що має бути підтверджено відповідними доказами, першочергово первинними документами.

Так, у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 було зазначено, що: «Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України».

В свою чергу, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).

Враховуючи викладене, рахунок сам по собі не є первинним документом, який би підтверджував обставини господарської операції з постачання, а є бухгалтерським інформативним документом, який в тому числі містить реквізити для оплати. У спірних відносинах такі реквізити вказані у видаткових накладних.

Отже, відсутні підстави стверджувати, що наявна відкладальна умова (у розумінні приписів статті 212 ЦК України) щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого від позивача товару.

Так само, Відповідачем не доведено суду наявність обставин прострочення кредитора згідно ст. 613 ЦК України, з якими пов`язувалася б можливість здійснення оплати за Договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Тобто, відстрочення виконання зобов`язання боржником можливе лише за умов не вчинення кредитором дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Отже зазначена в Договорі умова щодо здійснення оплати на підставі рахунку, не може нівелювати вимоги ст. 692 ЦК України щодо моменту настання обов`язку оплати отриманого товару, а доказів неможливості виконання свого зобов`язання через прострочення кредитора ним не доведено.

Крім того, пункт 4 Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який визначено у Специфікації протягом 30 календарних днів саме від дати поставки продукції.

Відповідачем отримано продукцію, строк оплати за яку настав, отже нездійснення Відповідачем оплати є порушенням договірних зобов`язань та положень закону (ст. 655, 692, 712 ЦК України, ч.1 ст. 265 ГК України) і не залежить від факту виставлення Позивачем рахунку на оплату Відповідачем вартості здійсненої поставки товару, що зумовлює право Позивача на отримання сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Інших підстав до оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи зазначене, перевіривши здійснені місцевим господарським судом розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат судова колегія погоджується, що до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає сума пені за період прострочення з 24.10.2023 по 23.04.2024 в сумі 1924,69 грн, інфляційних втрат за період прострочення з листопада 2023 р. по квітень 2024 р. в сумі 27635,20грн та 3% річних за період прострочення з 24.10.2023 по 30.05.2024 в сумі 18982,24 грн.

Заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в оспорюваній Відповідачем частині в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв в означеній частині рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

В іншій частині законність та обґрунтованість рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2024 року у справі №922/769/24 судом апеляційної інстанції не досліджувалася в силу приписів ст. 269 ГПК України та вимог заявленої Відповідачем апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2024 року у справі №922/769/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга

без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський

суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2024 у справі №922/769/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2024 року у справі №922/769/24 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер", м. Харків.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 25.09.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця