Постанова

від 25.09.2024 по справі 922/2768/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/2768/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

від учасників справи:

від Позивача: Бериндя О.О. представник;

від Відповідача: Черкасов І.Р. представник;

від інших учасниківне з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ МЕГАБАНК - Білої Ірини Володимирівни, м. Київ на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі № 922/2768/24

за позовом Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ МЕГАБАНК - Білої Ірини Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю КРІФТЕЛЬ, м.Харків

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 200000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року АТ "МЕГАБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ МЕГАБАНК - Білої І.В. звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ТОВ КРІФТЕЛЬ, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача частину простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 200000,00 грн, а також просить стягнути з відповідача судовий збір за подання даної позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань по Кредитному Договору від 31.01.2022 № 20-02/2022/ГД-01/2022 в частині сплати нарахованих процентів за кредитом за період з 31.01.2022 по 09.02.2022.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.08.2024р. залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі- Третя особа).

Від Відповідача до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшла заява про залишення позову без розгляду відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, з посиланням на те, що сторонами в п. 10.1 кредитного договору від 31.01.2022 № 20-02/2022/ГД-01/2022 було передбачено вирішення спорів третейським судом.

Суд першої інстанції прийняв зазначену заяву як фактичне заперечення Відповідача проти вирішення спору в господарському суді, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 у справі №922/2768/24 позовна заява АТ "Мегабанк" про стягнення з Відповідача вказаних вище сум залишена без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Ухвала господарського суду мотивована тим, що виходячи з умов п. 10.1 кредитного договору від 31.01.2022 № 20-02/2022/ГД-01/2022 між сторонами наявна третейська угода (застереження) про передачу всіх спорів за цим договором на вирішення третейського суду, а Відповідачем, до початку розгляду справи по суті та подання першої заяви по суті надано заперечення проти вирішення спору у господарському суді.

Суд зазначив, що судом третейська угода не визнавалась недійсною та такою, що втратила чинність, а також про відсутність доказів неможливості виконання третейської угоди (щодо розгляду спору саме третейським судом).

Не погодившись з постановленою ухвалою, Позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі №922/2768/24 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Позивач зазначає наступне:

- третейська угода щодо передачі спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору;

- укладена між сторонами третейська угода (застереження) не відповідає одній з умов, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки не може бути виконана;

- третейський суд, який територіально розташований у м. Харкові не працював з початку запровадження воєнного стану і лише нещодавно почав функціонувати в обмеженому режимі, що свідчить про об`єктивну неможливість виконати третейську угоду на що суд першої інстанції не звернув увагу;

- із тексту третейської угоди взагалі не вбачається за якою адресою має розглядатися справа третейським судом, тобто відсутня вказівка на місце проведення арбітражу, що з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у справі №906/493/16 є достатнім доказом неможливості виконання третейської угоди.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 25.09.24. о 11:45.

Від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого, останній вважав ухвалу господарського суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню

Від Третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання зазначила про підтримання позиції Позивача, просила оскаржувану ухвалу скасувати, апеляційну скаргу - задовольнити.

У судовому засіданні 25.09.2024р. представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, ухвалу суду просив скасувати.

Представник Відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Представники Третьої особи у судове засідання не з`явились.

Колегія суддів ухвалила про можливість розгляду справи у відсутності представників Третьої особи оскільки вони не скористалися своїм правом, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, але були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, 31.01.2022 між Позивачем та Відповідачем було укладено Кредитний Договір, № 20-02/2022/ГД-01/2022 за умовами якого Позивач, як Кредитодавець, надає грошовi кошти (вiдкриває не відновлювану кредитну лiнiю) (налалi -кредит) Відповідачу, як Позичальнику в розмiрi 127 000 000,00 гривень (сто двадцять ciм мiльйонiв гривень 00 копiйок) в строк з 31 сiчня 2022 р. до 30 сiчня 2032 р., на придбання основних засобiв, в т. ч. нерухомого та рухомого майна та iншi поточнi потреби, зi сплатою процентiв у відповідному порядку, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах, передбачених Договором (далі - Договір).

У розділі 10 Договору сторони погодили третейське застереження.

Зокрема, у п. 10.1 зазначеного Договору сторони передбачили, що всі спори, що виникають за цим Договором між сторонами, підвідомчі третейським судам та не заборонені чинним законодавством України на момент підписання цього Договору, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська Перспектива» (далі - Третейський суд) у відповідності з його Регламентом, третейським суддею зі списку суддів Третейського суду одноособово.

Отже, сторони передбачили у Кредитному Договорі третейське застереження (угоду) щодо порядку розгляду всіх спорів, що можуть виникнути у зв`язку із цим договором, конкретним третейським судом.

Вказаний договір разом з третейським застереженням підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення Позивача до суду з позовом до Відповідача з приводу стягнення заборгованості за вищенаведеним Договором, від Відповідача до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшла заява про залишення позову без розгляду, з посиланням на передбачення сторонами в п. 10.1 Договору вирішення спорів третейським судом.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) унормовано, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) угода про передачу спору третейському суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За змістом ч. 1, 3 ст. 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Частинами 1, 4, 6, 9 ст.12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди; третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема, шляхом обміну листами; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору; третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про третейські суди" угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

У п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України закріплено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Наведене вище дає підстави для висновку, що при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України господарському суду слід встановити наявність сукупності таких умов:

- існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу;

- від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді;

- встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.

Судова колегія враховує, що у разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.

Крім того, суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві третейського суду, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в третейській угоді вказівки на місце проведення третейського розгляду чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певного третейського суду чи регламенту, за яким має здійснюватися третейський розгляд.

Третейське застереження є власним волевиявленням сторін договору і не може розцінюватися як встановлення обмеження їх прав. Наявність дійсного третейського застереження та обов`язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, не є обмеженням прав позивача, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України. Проте, ухилення від виконання положень пункту договору про розгляд спору в третейському суді, має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону України "Про третейські суди", яка полягає у гарантуванні у такому випадку учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №876/7/19).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).

Таким чином, укладення сторонами третейської угоди є не відмовою від можливого звернення до суду, а обранням сторонами договору третейського вирішення можливого спору (спорів) як особливої форми судового захисту, як це зазначено в ст. 3 Закону України "Про третейські суди", завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону. У такому разі йдеться не про "делегування функцій судів" (яке забороняється ст. 124 Конституції України), а про третейський розгляд з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (ч. 1 ст. 1 названого Закону). Такий спосіб вирішення можливих спорів був обраний сторонами Третейської угоди свідомо і добровільно, й відтак підстав вважати його протиправним не вбачається (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі 915/109/18).

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що такий спосіб вирішення можливих спорів був обраний сторонами третейської угоди свідомо і добровільно та відповідно до положень закону.

Крім того, спір виник між сторонами з господарських правовідносин та є приватноправовим, що не належать до переліку справ, які не можуть розглядати третейські суди відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про третейські суди".

Колегія суддів враховує, що сторони погодили у п. 10.1 Кредитного Договору, що всі спори, що виникають за цим договором між сторонами розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації "Слобожанська Перспектива", при цьому Відповідач у передбачених п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України порядку та строк подав суду заперечення проти розгляду спору у господарському суді, а матеріали справи не містять відомостей про те, що третейська угода не може бути виконана.

Отже, у даному випадку, місцевий господарський суд, встановивши, що від Відповідача своєчасно надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, а обставини недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання п. 10.1 Договору відсутні, суд дійшов правомірного висновку, що спір у даній справі підпадає під наявне у договорі третейське застереження щодо розгляду справи у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації "Слобожанська Перспектива".

Доводи скаржника про те, що третейське застереження є угодою про обрання одного з видів способів вирішення спору, а також про те, що апелянт вважає пріоритетним розгляд справи саме господарським судом, а не третейським судом, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки проявляючи волевиявлення щодо укладення договорів та погоджуючи їх умови, які не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу положень ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України.

Наявність дійсного третейського застереження та обов`язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, що її виявив відповідач, не є обмеженням прав позивача, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 55 Конституції України.

Норми Закону України "Про третейські суди" гарантують, у даному випадку, учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом.

Зазначена правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 913/17/18, від 22.05.2019 у справі № 756/3550/18 та від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не було враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 28.08.2018 у справі №906/493/16 не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, обґрунтовано врахував загальні висновки Верховного Суду, які повинні бути застосовані судами під час розгляду справ, у разі наявності між сторонами арбітражної угоди, у всьому іншому, обставини справи №906/493/16 не є релевантними з обставинами даної справи.

Так, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18.10.2017 у справі №910/8318/16 шляхом його уточнення (доповнення) такими висновками: суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Колегією суддів встановлено, що у даному випадку сторонами було чітко визначення найменування третейського суду, на розгляд якому передаються спори стосовно укладеного договору, а саме - Постійно діючому Третейському суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива", який знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8.

Будь-які докази щодо відсутності згаданого третейського суду чи помилки у назві суду, в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що третейське застереження в п. 10.1. Кредитного Договору не містить конкретну адресу третейського суду, за якою повинні розглядатись спори між сторонами, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Апеляційний суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутні помилки у назві конкретного третейського суду, а сама по собі відсутність в третейському застереженні конкретної адреси (місця розгляду спору) не є підставою для неможливості виконання такої угоди.

В обґрунтування неможливості звернення з позовом до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" Позивач посилається на те, що після введення в Україні воєнного стану вказаний третейський не функціонує належним чином, і на даний час достеменно не відомо його адреси місцезнаходження, але доказів зазначеного твердження заявник не надає.

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа - Асоціація "Слобожанська Перспектива" (код ЄДРПОУ 35475082), місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8, зареєстрована 18.01.2008, номер запису: 14801020000039273 та на теперішній час не є припиненою, що підтверджується наявним у справі відповідним Витягом із зазначеного Реєстру.

Будь-які докази щодо відсутності згаданого третейського суду за вищезазначеною адресою, а також докази, які б свідчили про припинення чи зупинення роботи відповідного третейського суду, або докази на підтвердження наявності помилки у назві третейського суду в укладеній між сторонами третейській угоді, в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи також відсутні докази, що свідчили б про припинення або зупинення роботи відповідного третейського суду станом на момент звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що залишення у даному випадку позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України не позбавляє позивача права на звернення до господарського суду за захистом порушеного права шляхом повторного подання позовної заяви у тому випадку, якщо останній належним чином підтвердить (відповідними доказами) вчинення ним дій, спрямованих на пошук суду (направлення запитів, листів, позову, отримання відповідей, відеофіксація, пояснення свідків тощо), але такі дії виявляться безрезультатними через відсутність третейського суду за відомими адресами.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем укладено договір, який містив арбітражне застереження про те, що всі спори, що виникають за цим договором між Сторонами, підвідомчі третейським судам та не заборонені чинним законодавством України на момент підписання цього договору, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська Перспектива»; Відповідач до початку розгляду справи по суті та до подання ним першої заяви щодо суті спору, подав клопотання, у якому заперечив проти вирішення даного спору у господарському суді, в матеріалах справи відсутні докази, що арбітражна угода між сторонами про передачу спору (що виникає у сторін договору і пов`язаний з ним) на вирішення третейського суду є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункті 7 частини 1 статті 226 ГПК України.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження внаслідок розгляду апеляційної скарги, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування ухвали суду відсутні.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 15.08.2024р. у справі № 922/2768/24 ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ МЕГАБАНК - Білої Ірини Володимирівни, м. Київ на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі № 922/2768/24 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі №922/2768/24 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "МЕГАБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ МЕГАБАНК - Білої Ірини Володимирівни, м. Київ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 25.09.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.О. Радіонова