Постанова

від 09.01.2025 по справі 922/2768/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2768/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" - Білої Ірини Володимирівни

на ухвалу Господарського суду Харківської області

у складі судді Новікової Н. А.

від 21 серпня 2024 року

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Стойки О. В., Попкова Д. О., Радіонової О. О.

від 25 вересня 2024 року (повний текст складений 25 вересня 2024 року)

у справі за позовом Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" - Білої Ірини Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІФТЕЛЬ"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 200 000,00 грн,

за участю представників:

від позивача: Бериндя О. О.

від відповідача: Черкасов І. Р.

від третьої особи: Кустова Т. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2024 року Акціонерне товариство "МЕГАБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" Білої Ірини Володимирівни звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІФТЕЛЬ"</a> про стягнення частини простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 200 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 20-02/2022/ГД-01/2022 від 31 січня 2022 року в частині сплати нарахованих процентів за кредитом за період з 31 січня 2022 року по 09 лютого 2022 року.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 09 серпня 2024 року прийняв цей позов до розгляду та відкрив провадження у справі № 922/2768/24, вирішив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, а також залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

2. Короткий зміст заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

16 серпня 2024 року до Господарського суду Харківської області від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІФТЕЛЬ"</a> до подання ним першої заяви по суті спору надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сторони у цій справі у пункті 10.1. кредитного договору № 20-02/2022/ГД-01/2022 від 31 січня 2022 року передбачили вирішення спорів третейським судом.

3. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 21 серпня 2024 року у справі № 922/768/24, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25 вересня 2024 року, залишив позов Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» - Білої Ірини Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІФТЕЛЬ» про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 200 000,00 грн без розгляду на пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Судові рішення мотивовані тим, що у пункті 10.1. кредитного договору № 20-02/2022/ГД-01/2022 від 31 січня 2022 року сторони погодили третейську угоду (застереження) про передачу всіх спорів за цим договором на вирішення третейського суду, яка недійсною та такою, що втратила чинність, не визнавалась, докази неможливості її виконання (щодо розгляду спору саме третейським судом) відсутні, а відповідач до початку розгляду справи та подання першої заяви по суті надав заперечення проти вирішення спору у господарському суді.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Акціонерне товариство "МЕГАБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" - Білої Ірини Володимирівни просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 21 серпня 2024 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25 вересня 2024 року повністю та передати справу № 922/2768/24 на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення позову у цій справі без розгляду, оскільки:

- неправильно застосували та порушили пункт 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України та залишили поза увагою те, що наявна між сторонами у справі третейська угода не може бути виконана, оскільки з її тексту не вбачається, за якою адресою має розглядатися справа третейським судом, а визначений сторонами третейський суд з початку запровадження воєнного стану не працював і лише нещодавно почав функціонувати в обмеженому стані, що свідчить про неналежне здійснення цим третейським судом правосуддя, зокрема в частині вирішення господарських спорів по третейському застереженню;

- залишили поза увагою те, що у сторін існує виключно правова можливість, а не обов`язок на звернення до третейського суду, чинне законодавство України не позбавляє сторін права на вирішення спору саме господарським судом, а пріоритет розгляду даного спору належить саме господарському суду як органу судової влади, а не третейському суду.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу підтримує доводи касаційної скарги позивача та просить касаційну скаргу задовольнити повністю.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КРІФТЕЛЬ» у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що:

- в державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначена адреса місцезнаходження третейського суду, визначеного сторонами в третейській угоді, матеріали справи не містять доказів відсутності цього третейського суду чи помилки в його назві, а сама лише відсутність у третейській угоді конкретної адреси (місця розгляду спору) не свідчить про неможливість виконання такої угоди;

- матеріали справи не містять доказів неможливості звернення позивача з позовом, який є предметом розгляду у цій справі, до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива", зазначеного у третейській угоді, станом на момент звернення з позовом до господарського суду;

- суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови досліджував доводи позивача, зазначені у касаційній скарзі та надав їм належну правову оцінку.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, а також доводи відповідача та третьої особи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною шостою статті 4 Господарського процесуального кодексу України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Такі положення закріплені також і у частині другій статті 1 Закону України "Про третейські суди.

За змістом частин першої та третьої статті 22 Господарського процесуального кодексу України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 906/493/16, у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про припинення провадження, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.

Отже, при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має встановити наявність сукупності таких умов:

- існування арбітражної (третейської) угоди, за якою позов у питанні, що порушено у державному суді, належить до компетенції арбітражного (третейського) суду;

- від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді;

- встановлення судом prima facie дійсності, чинності та виконуваності арбітражної (третейської) угоди.

Третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (стаття 2 Закону України "Про третейські суди").

За змістом частин першої, четвертої, шостої та дев`ятої статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди; третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема, шляхом обміну листами; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору; третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень у цій справі суди попередніх інстанцій врахували зазначені вище висновки Верховного Суду та встановили, що відповідач, керуючись пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду першої інстанції у межах цієї справи заперечення проти розгляду спору у господарському суд та просив залишити позов без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сторони у цій справі у пункті 10.1. кредитного договору № 20-02/2022/ГД-01/2022 від 31 січня 2022 року передбачили вирішення спорів третейським судом. Суди попередніх інстанцій також встановили, що зазначене заперечення було подане відповідачем у порядку та строк, передбачені зазначеною нормою процесуального права, тобто до початку розгляду судом справи по суті та до подання відповідачем першої заяви щодо суті спору.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 10.1. кредитного договору № 20-02/2022/ГД-01/2022 від 31 січня 2022 року, укладеного між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРІФТЕЛЬ», на підставі якого заявлені позовні вимоги у цій справі, сторони погодили, що всі спори, що виникають за цим договором між сторонами, підвідомчі третейським судам та розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації "Слобожанська Перспектива" у відповідності з його регламентом.

Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши умови зазначеного пункту 10.1. кредитного договору, дійшли правильного висновку про те, що ця умова кредитного договору є за своєю суттю в розумінні статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейською угодою, укладеною між сторонами у цій справі. При цьому, суди встановили, що в матеріалах справи відсутні докази недійсності цієї третейської угоди, третейська угода є дійсною та не втратила своєї чинності.

Отже, з огляду на ці встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд зазначає про те, що підписавши угоду, в якій міститься арбітражне застереження, її сторони фактично погодилися з передбаченим у ній порядком вирішення спорів, що свідчить про вільне волевиявлення сторін щодо передачі спорів саме у Постійно діючий Третейський суд при Асоціації "Слобожанська Перспектива".

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що укладена між сторонами у цій справі третейська угода не містить конкретної адреси місцезнаходження визначеного сторонами в угоді Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива", з огляду на таке.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 906/493/16, господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди; суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має відбуватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень у цій справі суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень врахували зазначені висновки Верховного Суду, дослідили зазначені доводи позивача та встановили, що сторони у пункті 10.1. кредитного договору № 20-02/2022/ГД-01/2022 від 31 січня 2022 року чітко визначили найменування третейського суду, на розгляд якого передаються спори стосовно укладеного договору, а саме: Постійно діючому Третейському суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива".

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа - Асоціація "Слобожанська Перспектива" (код ЄДРПОУ 35475082), зареєстрована 18 січня 2008 року, номер запису: 14801020000039273. Станом на час прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень у цій справі ця юридична особа не є припиненою, її місцезнаходженням є: 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8.

Будь-які докази щодо відсутності третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива", зокрема і за вказаною адресою, чи наявності помилки у назві суду в укладеній між сторонами третейській угоді, та докази, які б свідчили про припинення чи зупинення роботи відповідного третейського суду станом на момент звернення позивача з даним позовом до господарського суду, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що сама по собі відсутність в третейському застереженні конкретної адреси (місця розгляду спору) за відсутності в третейській угоді помилки у назві конкретного третейського суду, не свідчить про неможливості виконання такої угоди. Наявні в третейській угоді відомості є достатніми, що дозволяють з достовірністю встановити конкретний третейський суд та його місцезнаходження, в якому має розглядатися спір за укладеним між сторонами у справі кредитним договором № 20-02/2022/ГД-01/2022 від 31 січня 2022 року.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач не довів обставини неможливості виконання укладеної між сторонами у справі третейської угоди, відповідні докази неможливості її виконання в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи, зокрема подання відповідачем у цій справі заперечення проти розгляду спору у господарському суд, наявність укладеної між сторонами у цій справі третейської угоди, її чинність, відсутність в матеріалах справи доказів неможливості її виконання, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спір, який виник між сторонами у цій справі, має бути переданий на вирішення третейського суду згідно з пунктом 10.1. кредитного договору № 20-02/2022/ГД-01/2022 від 31 січня 2022 року, а позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що визначений сторонами у третейській угоді Постійно діючий Третейський суд при Асоціації "Слобожанська Перспектива" з початку запровадження воєнного стану не працює належним чином, оскільки, як встановив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження цих обставин..

При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що залишення у даному випадку позову без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не позбавляє позивача права на звернення до господарського суду за захистом порушеного права шляхом повторного подання позовної заяви у тому випадку, якщо позивач належним чином підтвердить (відповідними доказами) вчинення ним дій, спрямованих на пошук суду (направлення запитів, листів, позову, отримання відповідей, відеофіксація, пояснення свідків тощо), але такі дії виявляться безрезультатними через відсутність третейського суду за відомими адресами.

Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що пріоритет розгляду спору у цій справі належить саме господарському суду як органу судової влади, а не третейському суду, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції при відхиленні цих доводів позивача, проявляючи волевиявлення щодо укладення договорів, зокрема і третейської угоди, та погоджуючи їх умови, які не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу положень статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що сторони в укладеному між ними кредитному договорі реалізували право на укладення третейської угоди щодо передачі спорів, які виникнуть з укладеного ними правочину, на розгляд третейського суду, та така третейська угода не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації сторонами правочину права на захист своїх прав, який вони обрали на підставі вільного волевиявлення.

Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2019 року у справі № 876/7/19 дійшов висновку про те, що третейське застереження є власним волевиявленням сторін договору і не може розцінюватися як встановлення обмеження їх прав. Наявність дійсного третейського застереження та обов`язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, не є обмеженням прав позивача, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 55 Конституції України. Проте, ухилення від виконання положень пункту договору про розгляд спору в третейському суді, має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону України «Про третейські суди», яка полягає у гарантуванні у такому випадку учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом.

Зазначена правова позиція Верховного Суду також викладена в постановах від 21 грудня 2018 року у справі № 913/17/18, від 22 травня 2019 року у справі № 756/3550/18 та від 25 червня 2019 року у справі № 911/1696/18.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень правильно застосували пункт 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до цієї норми процесуального права правильно залишили позов без розгляду з огляду на наявність укладеної між сторонами у цій справі третейської угоди.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд правильно з дотриманням норм процесуального права, зокрема пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, залишив позов без розгляду. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив винесену місцевим господарським судом ухвалу без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" - Білої Ірини Володимирівни залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 21 серпня 2024 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25 вересня 2024 року у справі № 922/2768/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй