Рішення

від 16.09.2024 по справі 906/212/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/212/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Стафійчук Р.О., виписка з ЄДР;

від відповідача: Очич А.Ю., ордер серії АМ №1082008 від 18.03.2024;

прокурор Степаницька О.М., службове посвідчення №071190 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олевської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕВСЬКЕ ОРЕНДНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ"

про визнання недійсним договору безоплатного користування майном, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків у розмірі 952492,56 грн

Процесуальні дії по справі.

Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олевської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕВСЬКЕ ОРЕНДНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ", у якому просить:

- визнати недійсним договір безоплатного користування майном від 08.09.2016, укладений між Олевською міською радою та ТОВ "ОЛЕВСЬКЕ ОРЕНДНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ";

- зобов`язати відповідача повернути територіальній громаді в особі Олевської міської ради майно згідно переліку, зазначеного у п.2 прохальної частини позовної заяви;

- стягнути з відповідача на користь Олевської міської ради 952492,56 грн заподіяних їй збитків, а саме доходу (орендної плати), який територіальна громада могла б реально одержати у разі виконання вимог закону та укладення договору оренди комунального майна, що використовується товариством.

Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.03.2024.

14.03.2024 на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 12.03.2024, згідно з яким останній просив відмовити у задоволенні позову повністю, застосувати у справі №906/212/24 позовну давність (т.1, а.с.151-154).

13.03.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 13.03.2024, у якій останній підтримав позицію прокуратури у повному обсязі (т.1, а.с.143-150).

Ухвалою суду від 18.03.2024 відкладено підготовче засідання на 15.04.2024.

26.03.2024 до суду від Коростенської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив від 21.03.2024 №52/3-3030вих-24, згідно з якою прокурор просив відхилити наведені відповідачем доводи з підстав їх необґрунтованості, а позов задовольнити (т.1, а.с.167-179).

15.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив від 15.04.2024, за яким останній просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю (т.1, а.с.180-195).

Протокольною ухвалою суду від 15.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.05.2024.

22.04.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі від 22.04.2024, у яких останній просив ухвалити рішення про задоволення позову повністю (т.1, а.с.199-207).

Ухвалою суду від 20.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 05.06.2024.

03.06.2024 до суду від Коростенської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення від 30.05.2024 №52/3-5541вих-24 на заперечення відповідача (у порядку ч.5 ст.161 ГПК України) (т.1, а.с.218-232).

Ухвалою суду від 05.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 24.06.2024.

24.06.2024 в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи (т.2, а.с.2-5).

Ухвалою суду від 24.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/212/24 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 01.08.2024.

Ухвалою суду від 01.08.2024 відкладено розгляд справи по суті на 10.09.2024 за клопотанням представника відповідача (а.с.9-10).

Ухвалою суду від 10.09.2024 відкладено розгляд справи по суті на 16.09.2024 за клопотанням представника відповідача (а.с.14-18).

У судовому засіданні 16.09.2024 прокурор підтримав позов та просив задовольнити його у повному обсязі. Представник позивача підтримав позицію прокуратури щодо задоволення позову. Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

16.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що договір безоплатного користування майном від 08.09.2016 укладено з порушеннями ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.5 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності". Відповідач повинен використовувати об`єкти зовнішніх мереж та споруди водопостачання та каналізації м. Олевськ, які є комунальною власністю, на підставі договору оренди, сплачуючи за це орендну плату, нараховану відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786. Тому оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ч.ч.1, 5 ст.203, ст.215 ЦК України, спірне майно поверненню, а 952492,56 грн збитків (доходів, які територіальна громада могла б реально одержати у разі виконання вимог закону та укладення договору оренди спірного майна) відшкодуванню до місцевого бюджету (т.1, а.с.1-26).

За змістом відзиву на позовну заяву від 12.03.2024, відповідач не визнав позовні вимоги, стверджуючи, що підприємство не могло укласти договір оренди з Олевською міською радою в 2016 році відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який був прийнятий, підписаний і ведений в дію 03.10.2019 за №157-IX. Відповідач наголосив, що протягом 7 років Олевська міська рада не вживала заходів щодо відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади і жодного разу не зверталася щодо розірвання договору безоплатного користування та повернення майна в комунальну власність. Оскільки відповідач не підписував з позивачем договір оренди, тому і заподіяти збитки в заявленому розмірі не міг. Також відповідач просив звернути увагу, що розрахунок збитків, заподіяних позивачу внаслідок безоплатного користування майном за період 2016-2023 рр., що складає майже 8 років, не може бути долучений до справи у зв`язку зі спливом позовної давності тривалістю у три роки. Відтак відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, у справі застосувати позовну давність (т.1, а.с.151-153).

Позивач у відповіді на відзив від 13.03.2024 зазначив, що на момент укладення договору від 08.09.2016 діяв Закон України «Про оренду державного комунального майна» №2269-XII, який втратив чинність на підставі Закону №157-IX від 03.10.2019; Олевською міською радою рішення про пропозицію передачі в оренду об`єкта не приймалось, конкурс на право отримання об`єкта в оренду не оголошувався, а також оголошення про намір передати майно в оренду в офіційних друкованих засобах інформації розміщено не було; сторонами в момент вчинення правочину не додержано вимог, які встановлені ч.1 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним і застосування наслідків недійсності шляхом зобов`язання відповідача повернути майно (т.1, а.с.143-144).

Прокурор, за змістом відповіді на відзив від 21.03.2024 №52/3-3030вих-24 (т.1, а.с.167-175), вважає викладені відповідачем доводи безпідставними і необґрунтованими, оскільки спірний договір відноситься до господарських договорів і до нього застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; спірний договір від 08.09.2016 не містить ознак та істотних умов, передбачених ст.ст.2,10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на момент укладення договору), а саме орендної плати і строку дії. ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» є суб`єктом господарювання приватного сектора економіки, а тому безоплатне надання у користування та передача на баланс підприємства майна комунальної власності суперечить базовим принципам місцевого самоврядування, управління комунальною власністю та вказує на неспроможність міської ради ефективно та законно використовувати комунальне майно, порушує фундаментальні основи права та порушує права територіальної громади на володіння, доцільне, економне, ефективне використання майна, що їй належить. Ураховуючи наведене, чинним законодавством не передбачено права передачі комунального майна в безоплатне користування, права передачі майна комунальної власності в оперативне управління установам (організаціям), які не були утворені відповідним органом місцевого самоврядування та не знаходяться в його підпорядкуванні, а тому спірне майно могло бути передано в користування товариству виключно на умовах оренди на платній основі.

Прокурор вважає, що ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» мало б сплатити в дохід громади за використання протягом 2016 - 2023 років комунального майна орендних платежів на суму 952492,56 грн: 907132,78 грн (залишкова вартість майна станом на 08.09.2016) помножити на 15 (орендна ставка), поділити на 100 та помножити на 7 років (строк використання). Власником майна (коштів у вигляді орендної плати за користування майном), яке фактично збережено відповідачем, є територіальна громада в особі Олевської міської ради; збереження (заощадження) відповідачем цих коштів призвело до їх збільшення (накопичення) саме у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем. Несплата відповідачем орендних платежів з моменту отримання від позивача майна в безоплатне тимчасове користування (08.09.2016) на момент звернення прокурора з даним позовом до суду є триваючим правопорушенням (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується з кожним новим порушенням права власника майна), тому на такий позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Також прокурор наголосив, що Олевською міською радою як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, не було здійснено захисту інтересів держави у встановленому законом порядку, при цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів.

У запереченні на відповідь на відзив від 15.04.2024 (т.1, а.с.180-183) відповідач вказав на те, що поведінка Олевської міської ради суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, зокрема, поведінка не відповідає попереднім заявам, а інша сторона діяла собі на шкоду, розумно покладавшись на них. Олевська міська рада приймала рішення про користуванням майном (безоплатне користування) №193 від 08.09.2016, заключала договір про безоплатне користування майном від 08.09.2016, а потім рішенням №1436 від 21.11.2023 його розірвала, а не оскаржувала недійсність. На даний момент складається ситуація, при якій відповідач діяв собі на шкоду, покладаючись на попередні заяви міської ради, виходив з того, що користується майном безоплатно і не включав вартість такого користування в тариф, який затверджувала міська рада. У випадку укладення договору оренди комунального майна і платного його використання відповідач включив би вартість оренди майна до тарифу для населення і не мав би наразі нести збитки, а за таких обставин має їх понести не зі своєї вини.

Також відповідач зазначив, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна", чинний на момент укладення договору від 08.09.2016, не містив заборони про передачу комунального майна в користування, а ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» дозволяла передавати комунальне майно в користування. Відповідач стверджує, що укладений між ним та позивачем договір безоплатного користування майном від 08.09.2016 є договором позики, у даному випадку слід застосовувати тлумачення «contra proferentem» (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) та виходити з правила тлумачення «favor conractus» (тлумачення правочину на користь його дійсності).

Окрім того, відповідач наголосив, що рішенням Олевської міської ради №1436 від 21.11.2023 договір безоплатного користування майном від 08.09.2016 було розірвано, повернуте з безоплатного користування майно було передано до Комунального підприємства «Олевськ-Комунальник» на праві господарського відання та на баланс.

Позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у запереченні, та подав додаткові пояснення від 22.04.2024, у яких зазначив, що чинним на момент укладення договору від 08.09.2016 законодавством було передбачено, що комунальне майно може перебувати у користуванні юридичних осіб тільки на умовах оренди, ні Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ЧІІ від 10.04.1992, ні Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" не передбачено можливості передачі об`єктів комунальної власності у безкоштовне користування (позичку) юридичним особам; у міської ради були відсутні повноваження передавати відповідачу майно на праві оперативного управління чи безоплатного користування. Також позивач повідомив, що дійсно приймалося рішення №1436 від 21.11.2023, відповідно до якого мав би розірватися договір шляхом укладення додаткової угоди, однак зі сторони відповідача дане рішення було проігноровано та ніякої додаткової угоди не укладалося; на даний час все майно, яке передано відповідно до спірного договору, перебуває у безоплатному користуванні відповідача; жодних актів про повернення майна не укладалося. Рішення міської ради №1437 від 21.11.2023 «Про передачу комунального майна на праві господарського відання» комунальному підприємству «Олевськ-Комунальник» Олевської міської ради не є виконаним з тієї самої причини, що відповідач ігнорує і не бажає повертати майно, відповідно до вищезазначених рішень міської ради (т.1, а.с.199-201).

Прокурор у своїх додаткових поясненнях від 30.05.2024 №52/3-5541вих-24 також наголосив, що укладений між сторонами договір від 08.09.2016 не є договором позики, спірне майно могло бути передано в користування товариству виключно на умовах оренди на платній основі. З огляду на п.2 договору від 08.09.2016, сам факт прийняття Олевською міською радою рішення про розірвання договору безоплатного користування майном від 08.09.2016, повернення з безоплатного користування комунального майна та передачу майна жодним чином не свідчить про фактичне повернення майна та поновлення прав позивача. Прокурор також, як і позивач, зазначив, що на даний час все майно, яке передано відповідно до спірного договору від 08.09.2016, перебуває у фактичному безоплатному користуванні відповідача, жодних актів щодо приймання-передачі майна згідно договору не укладалося (т.1, а.с.218-227).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням XIII сесії VII скликання Олевської міської ради №193 від 08.09.2016 «Про передачу в користування майна комунальної власності Олевської територіальної громади» вирішено після виконання рішення Олевської міської ради VII скликання від 08.09.2016 №192 «Про повернення майна комунальної власності на баланс міської ради» (т.1, а.с.53-54) передати ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» в користування майно комунальної власності, а саме: майнові комплекси з водопостачання та водовідведення, житлового фонду та спецавтомобіль ГАЗ -53, державний номер 42-57, загальною вартістю 21789550,00 грн, в тому числі житлового фонду балансовою вартістю 21095661,17 грн, а також котельню загальною вартістю 107989,00 грн, до моменту визначення переможця на право оренди цілісних майнових комплексів, а в частині житлового фонду - до моменту визначення управителів багатоквартирних будинків, а також уповноважено міського голову підписати угоду про користування майном комунальної власності (т.1, а.с.55-56).

У подальшому 08.09.2016 між Олевською міською радою як наймодавцем та ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» як наймачем укладено договір безоплатного користування майном (далі договір, договір від 08.09.2016) (т.1, а.с.57-59).

Згідно з п.1.1 договору, наймодавець на виконання рішення сесії міської ради №193 від 08.09.2016 «Про передачу в користування майна комунальної власності Олевської територіальної громади» передає в безоплатне тимчасове користування наймачу майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, а останній зобов`язується повернути те саме майно після закінчення дії даного договору в такому само стані, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Перелік майна, що передається у користування за цим договором, його вартість та кількість визначені в акті приймання-передачі майна, що є невід`ємною частиною даного договору (надалі - майно) (п.1.2 договору).

Майно передається з метою надання житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, теплопостачання та обслуговування житлового фонду (п.1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що підписання договору та акту приймання-передачі майна засвідчує факт передачі майна наймодавцем наймачу.

Відповідно до п.2.3 договору, після закінчення строку дії даного договору або у разі припинення цього договору майно повертається наймодавцю. Майно вважається поверненим наймодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з пп.3.1.4 п.3.1 договору, після закінчення строку дії договору або у разі припинення договору наймач зобов`язується повернути наймодавцеві майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його у користування, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати наймодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини наймача.

Цей договір укладено на термін, визначений рішенням сесії міської ради №193 від 08.09.2016 «Про передачу в користування майна комунальної власності Олевської територіальної громади», про що наймодавець попереджає наймача в письмовій формі за один місяць (п.4.1 договору). Зміни і доповнення до цього договору допускаються за взаємної згоди сторін (п.4.2 договору).

Згідно з п.4.3 договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: визначення переможця на право оренди цілісних майнових комплексів з централізованого водопостачання, водовідведення, теплопостачання, а в частині житлового фонду - з моменту визначення управителів багатоквартирних будинків та відповідного рішення міської ради; банкрутства, ліквідації наймача та інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України; рішення суду; рішення сесії Олевської міської ради про створення комунального підприємства по наданню комунальних послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, теплопостачання.

08.09.2016 між сторонами укладено акт прийому-передачі основних засобів на об`єктах теплопостачання, а саме насоса 50/170-11/2 у кількості 2 шт., 2008 рік введення в експлуатацію; теплових мереж (в 2-х труб.вимір.) 1035 погонних метрів, в т.ч. ППІ 1368/2=684 м 684 погонні метри, 2008 рік введення в експлуатацію. Вартість основних фондів становить: початкова вартість 732287,00 грн, залишкова вартість 256114,00 грн, сума зносу 476173,00 грн (т.1, а.с.60).

Також 08.09.2016 між сторонами укладено акт прийому-передачі основних засобів на об`єктах водопостачання, а саме: будівлі станції знезалізнення «Струя» - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1996-2008; будівлі водоочисних споруд - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; насосної станції 2-го підйому - 1 шт., рік введення в експлуатацію - 1978-2008; артезіанської свердловини №1 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; будівлі прохідної водоочисних споруд - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; огорожі водоочисних споруд 436 м, рік введення в експлуатацію 1978; резервуара №1 для запасу чистої води 500 м3 1 шт, рік введення в експлуатацію 1978; резервуара №2 для запасу чистої води 500 м3 1 шт, рік введення в експлуатацію 1978; водонапірної башти - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; водонапірних мереж Ш50-150 11,4 км, рік введення в експлуатацію 1978; водогінних мереж від артсвердловини та фільтра Ш50-150 0,64 км, рік введення в експлуатацію 1997-2008, повітряної лінії електропередач - 352 погонні метри, рік введення в експлуатацію 1978; кабельні лінії електропередач - 140 погонних метрів, рік введення в експлуатацію 2008; обладнання лінії знезалізнення «Струя» - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1996; фільтра дегазації та знезалізнення води - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2008; насоса ЦН25/30 в насосній станції 2- го підйому - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; насоса WILLO МVІ 3203-3/16 - 4 шт., рік введення в експлуатацію 2008; насосного агрегата ЕЦВ 6-16-70 із станцією управління - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; шафи автоматичного керування ШУН - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2008; лічильника води СТВ-80 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2016; лічильника обліку електричної енергії НІК 2301 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012;

та водовідведення, а саме: будівлі КНС №1 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1986; шафи керування насосами LCD108 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; насоса К8/18 1 шт., рік введення в експлуатацію 1986; насоса СМ 100-65-250/4 7,5 кВт 1 шт., рік введення в експлуатацію 2011; насоса СМ 100-65-250/4, 7,5 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію - 1986, насоса SEV 80.80.40.4 51Д в комплекті - 2 шт., рік введення в експлуатацію 2015; будівлі КНС №2 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1989; насоса СМ 80-50-200/2 18,5 кВт 1 шт., рік введення в експлуатацію 1989; насоса СМ 100-65-250/4 7,5 кВт 1 шт., рік введення в експлуатацію 2011; будівлі КНС №3-1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насоса СМ 100-65-200/2 7,5кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насоса СМ 100-65-200/2 7,5 кВт -1 шт.,рік введення в експлуатацію 1981; лічильника обліку електричної енергії НІК-2301 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; будівлі КНС №4 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насоса СМ 100-65-200/4а 4 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насоса к 8/18 1,5 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насоса СМ 100-65-200/4а без двигуна - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; будівлі КНС №5 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1988; насоса ЦН 100-65-200 5,5 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1989; насоса СМ 80-50-200 11 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1988; лічильника обліку електричної енергії НІК - 2301 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; шафи керування- 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; насоса ЕF 30.50.06 Е2.1.502 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; самоплинних каналізаційних мереж Ш150-400 - 6,5 км, рік введення в експлуатацію 1988; напірних каналізаційних мереж від КНС Ш100-150 - 7,9 км, рік введення в експлуатацію 1988; дюкерного переходу - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1989; автомобіля САЗ-33-07, 42-57 ЖИС - 1 шт., 1992 року випуску; автомобіля АТ-3 3608, ГАЗ-53, 42-55, - 1 шт., 1992 року випуску; Москвич М 2141, 03-67 ІОА - 1 шт., 1995 року випуску; гідродинамічної машини KJ-3100 (в тому числі: помпа високого тиску 68664,00 грн; катушки зі шлангом 51399,00 грн) - 1 шт., рік введення в експлуатацію - 2015. Вартість основних фондів становить: початкова вартість - 1865095, 14 грн, залишкова вартість - 635837,38 грн, сума зносу - 1229257,76 грн (т.1, а.с.61-65).

До вказаного акта прийому-передачі основних засобів додано акти прийняття-передачі (т.1, а.с.69-119).

08.09.2016 між сторонами укладено акт прийому-передачі основних засобів на об`єктах теплопостачання, а саме: будівлі котельні - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1982; труби димової - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1982; огорожі залізобетонної/сітка метал, 68/115 метрів погонних, рік введення в експлуатацію 1982; теплових мереж 484 метри погонні, рік введення в експлуатацію 1982; теплових мереж - 66 метрів погонних, рік введення в експлуатацію 1997; котла «Братськ» - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1998; водонагрівача - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1987; котла опалювального КВМ а-0,30 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; котла опалювального КВМ а -0,82 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; насоса мережевого NM-40-12AE - 3 шт., рік введення в експлуатацію 2009; насосної станції САМ 100/25 - 2 шт., рік введення в експлуатацію 2009; насоса NC3 32-70/180 - 2 шт., рік введення в експлуатацію 2009; бака для води V-2000 л 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; пом`якшувальної установки 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; бака компенсатора 500 л - 2 шт., рік введення в експлуатацію 2009; теплолічильника з водоміром 150/150 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; лічильника води СК-32-01 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; ящика управління ЯРП 100 з силовими кабелями - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; лічильника НІК 2301 обліку електроенергії - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; редуктора HFA52-29,9 до опалювального котла КВМа -0,82 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; вентилятора піддуву - 1 шт., рік введення в експлуатацію -2004. Вартість основних фондів становить: початкова вартість 821120,04 грн; залишкова вартість 15181,40 грн, сума зносу 805938,64 грн (т.1, а.с.66-68).

До вказаного акта прийому-передачі основних засобів додано акти прийняття-передачі (т.1, а.с.120-121).

На підтвердження того, що спірне майно було передано відповідачу в безоплатне тимчасове користування, останній надав до справи копії листів Олевської міської ради №2960 від 20.11.2018, №3170 від 13.12.2018, №2914 від 14.11.2018 (т.2, а.с.4-5).

Рішенням Олевської міської ради XXXIX сесії VIII скликання №1436 від 21.11.2023 «Про повернення майна комунальної власності з безоплатного користування ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» вирішено повернути з безоплатного користування ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» та взяти на баланс Олевської міської ради майно комунальної власності, згідно з додатком №1; розірвати договір безоплатного користування майном від 08.09.2016, укладений між Олевською міською радою та ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» згідно з абз.4 п.4.3 договору шляхом укладення додаткової угоди; доручити комісії провести приймання-передачу майна, акти прийому-передачі підписати після 15.04.2024 та подати їх на затвердження міському голові (т.1, а.с.186-189).

Рішенням Олевської міської ради XXXIX сесії VIII скликання №1437 від 21.11.2023 «Про передачу комунального майна на праві господарського відання» вирішено передати Комунальному підприємству «Олевськ-Комунальник» Олевської міської ради на праві господарського відання та на баланс майно, згідно з додатком; комісії після 15.04.2024 здійснити заходи щодо передачі майна, визначеного у додатку цього рішення; Комунальному підприємству «Олевськ-Комунальник» Олевської міської ради прийняти в господарське відання майно комунальної власності територіальної громади Олевської міської ради, зазначене в додатку до цього рішення, згідно акту приймання-передачі (т.1, а.с.190-193).

Однак, за даними позивача, додаткової угоди щодо розірвання договору від 08.09.2016 сторони не підписували, все майно, яке було передано відповідачу згідно цього договору, перебуває у його фактичному безоплатному користуванні; жодних актів про повернення майна міській раді не укладалося, рішення останньої №1436 від 21.11.2023, №1437 від 21.11.2023 залишилися не виконаними.

Відповідач зі свого боку повідомив, що ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» не отримувало додаткової угоди та актів прийому-передач від Олевської міської ради, комісія для проведення передачі майна товариство не відвідувала (довідка від 21.06.2024 №39 (т.2, а.с.3)).

Оскільки Олевська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжила належних заходів задля захисту та відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади та, як наслідок, інтересів держави в цілому, прокурор звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі вказаного органу місцевого самоврядування.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з п.3 ч.1ст.131-1 Конституції України,прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4ст.53 ГПК Україниунормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 174 цього Кодексу.

За положеннями ст.23 Закону України "Про прокуратуру",представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз положень ч.3ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Разом із цим чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 03.12.2019 у справі №920/121/19).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Поряд із тим, встановлюючи підстави представництва прокурора, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер. Якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі (за умови наявної відповіді уповноваженого органу) дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковою, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2021 у справі №926/14/19).

Прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є саме Олевська міська рада, яка від імені та в інтересах територіальної громади здійснює право власності цілісним майновим комплексом по водопостачанню та водовідведенню, теплопостачанню.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пункт 8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Частиною 1 ст.62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Прокурор посилається на те, що використання комунального майна відповідачем без відповідної правової підстави ослаблює економічну основу територіальної громади, в значній мірі стримує наповнення місцевого бюджету, що в свою чергу позбавляє можливості здійснювати благоустрій, використовувати кошти на інші необхідні потреби територіальної громади. Правовідносини, пов`язані з використанням комунального майна, становлять суспільний інтерес, а набуття речових прав на нього всупереч встановленому законодавством порядку такому суспільному інтересу не відповідає. Враховуючи, що спірне комунальне майно призначене для забезпечення населення послугами з водопостачання, теплопостачання та водовідведення, використання його відповідачем без належних правовстановлюючих документів не сприяє якісному та стабільному забезпеченню населення відповідними комунальними послугами.

Як вбачається з матеріалів справи, Коростенська окружна прокуратура зверталась до Олевської міської ради з повідомленням №52/3-101Звих-24 від 30.01.2024 щодо виявлених порушень законодавства з метою з`ясування вжиття органом місцевого самоврядування заходів щодо захисту порушених інтересів держави та повернення комунального майна (т.1, а.с.122-124).

У відповідь на повідомлення прокуратури Олевська міська рада надіслала лист від 05.02.2024 №340, у якому зауважила про створення Комунального підприємства «Олевськ-комунальник» Олевської міської ради з метою надання громаді комунальних послуг різного профілю, водночас зі сторони ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» намірів повернення майна не було; зазначила, що заходи з метою відновлення стану законності порушених інтересів держави не вживались, позови до суду з цих підстав не подавались у зв`язку з тим, що сплата судового збору призведе до збитків місцевому бюджету; просила прокуратуру здійснити представництво її законних інтересів в судовому порядку (т.1, а.с.125-127).

Листом від 31.01.2024 №52/3-1072вих-24 з метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру Коростенська окружна прокуратура звернулась до Олевської міської ради з проханням надати інформацію та детальний розрахунок заподіяних міській раді збитків для звернення до суду з відповідним позовом (т.1, а.с.128-130).

Олевська міська рада зі свого боку надіслала прокуратурі лист від 01.02.2024 №323, у якому вказала, що ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» мало б сплатити в дохід громади за використання протягом 2016 - 2023 років комунального майна орендних платежів на суму 952492,56 грн (т.1, а.с.131-132).

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Коростенська окружна прокуратура надіслала Олевській міській раді повідомлення про пред`явлення позову до суду (т.1, а.с.133).

Таким чином, оскільки Олевською міською радою не було вжито цивільно-правових заходів щодо захисту та відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, хоча відповідні порушення вказаний орган усвідомлює, суд дійшов висновку, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури як органу держави, а отже поданий правомірно та відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з приписами ч.ч.1-5 ст.203 ГПК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Як встановлено судом, між Олевською міською радою та ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» було укладено договір безоплатного користування майном від 08.09.2016.

Суд не погоджується з аргументами відповідача про те, що даний договір є договором позики, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним, виходячи з такого.

За приписами ст.827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Станом на момент укладення вищевказаного договору організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулював Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII, який втратив чинність на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ, згідно зп.1 його Прикінцевих та перехідних положень, введено в дію з 01.02.2020. При цьому п.2Прикінцевих та перехідних положень визначено, щодоговори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченимабзацом п`ятимчастини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII у редакції, чинній на дату укладення договору - 08.09.2016 (далі Закон від 10.04.1992 №2269-XII).

За ст.2 Закону від 10.04.1992 №2269-XIII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст.3 Закону від 10.04.1992 №2269-XIII, відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна (ч.1 ст.10 Закону від 10.04.1992 №2269-XIII).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.19 Закону від 10.04.1992 №2269-XIII, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 ст.6 Закону від 10.04.1992 №2269-XIII визначено, що відносини оренди об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

Згідно зі ст.3 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» (тут і далі - у редакції станом на дату укладення договору від 08.09.2016), рішення про передачу в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, приймають стосовно об`єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади села, селища, міста, - відповідні сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», передача об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, в оренду чи концесію здійснюється за ініціативою фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями чи концесіонерами відповідно до Закону, або виконавчих органів сільських, селищних, міських рад чи місцевих органів виконавчої влади.

Заяву (подання), в якій міститься ініціатива щодо передачі об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, в оренду чи концесію, заінтересовані особи (органи) подають відповідній раді, визначенійстаттею 3цього Закону, для розгляду на черговій сесії ради. За результатами розгляду заяви (подання) рада приймає рішення про пропозицію передачі об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення в оренду чи концесію або про відмову в його передачі в оренду чи концесію.

При прийнятті рішення про пропозицію щодо передачі об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, в оренду чи концесію або про відмову в його передачі в оренду чи концесію одержання висновків органів Антимонопольного комітету України про можливість оренди чи концесії та про умови договору оренди чи концесії не є обов`язковим.

У разі прийняття відповідною радою, визначеноюстаттею 3цього Закону, рішення про пропозицію передачі в оренду чи концесію об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об`єкта до передачі відповідно в оренду чи концесію. Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об`єкта в оренду чи концесію.

Порядок та умови проведення конкурсу на право отримання в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення визначено ст.7 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності».

За змістом ч.1 ст.8 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», істотними умовами договору оренди чи концесії об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, крім визначених законами України"Про концесії"і"Про оренду державного та комунального майна", є: порядок та умови відновлення переданого в оренду чи концесію об`єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення та його повернення; порядок та умови списання (виведення з експлуатації) майна в складі об`єкта оренди, концесії; обов`язок орендаря, концесіонера щодо страхування взятого в оренду чи концесію об`єкта тепло-, водопостачання і водовідведення; обов`язки сторін договору щодо забезпечення збереження переданого в оренду чи концесію об`єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення; обов`язки щодо утримання об`єкта концесії згідно з вимогами державних стандартів, норм та правил, що діють у відповідній сфері діяльності; обов`язки орендаря, концесіонера щодо використання переданого в оренду, концесію об`єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, що раніше здійснювало експлуатацію такого об`єкта, а також щодо виробництва (надання) відповідних комунальних послуг у гарантованих обсягах і належної якості; максимальний розмір витрат енергоресурсів на одиницю виробленої продукції (послуг) та максимально допустимі обсяги втрат і технологічних витрат питної води та/або теплової енергії на одиницю продукції (послуг); порядок здійснення орендодавцем, концесієдавцем контролю за станом орендованого об`єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення; відповідальність сторін, у тому числі відповідальність орендаря, концесіонера за безпеку експлуатації об`єкта; умови та порядок відшкодування концесіонеру невідшкодованої протягом дії договору концесії вартості створених (збудованих) за рахунок концесіонера об`єктів та проведеного за його рахунок поліпшення об`єкта концесії.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд погоджується з доводами прокурора про те, що чинним законодавством не передбачено права передачі комунального майна в безоплатне користування (позику), права передачі комунального майна в оперативне управління установам (організаціям), які не були утворені відповідним компетентним органом місцевого самоврядування та не знаходяться в його підпорядкуванні, а спірне майно могло бути передано в користування господарському товариству виключно на умовах оренди.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю, яке не є суб`єктом господарювання комунального сектора економіки.

Положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна»таЗакону України «Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» визначено порядок передачі комунального майна в оренду, який не був дотриманий при укладенні оспорюваного договору; останній не містить ознак та істотних умов договору оренди, а саме: орендної плати і строку його дії.

Зі змісту укладеного між сторонами договору слідує, що ТОВ використовує майно цілісного майнового комплексу по теплопостачанню, водопостачанню та водовідведенню за його цільовим призначенням для забезпечення надання послуг населенню Олевської територіальної громади, тобто даний договір фактично укладено в цілях отримання виробничих потужностей для забезпечення здійснення ТОВ господарської діяльності без орендної плати за реальне використання.

Суд відхиляє твердження відповідача про необхідність застосування принципів тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) та "favor contractus" (тлумачення договору на користь дійсності), оскільки предметом спору у цій справі є, зокрема, вимога про визнання недійсним договору, а не вирішення питання щодо тлумачення його умов.

У розумінні приписів, наведених у ст.ст.213, 637 ЦК України,тлумаченням правочинує встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення суперечностей та прогалин у трактуванні його положень. Метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін. Підставоюдля тлумачення судом договорує наявність спору між сторонами договорущодо його змісту,невизначеність і незрозумілістьбуквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст договору/умов договору, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, при цьому тлумаченняне може створювати нових умов,тількироз`яснювати вже існуючі умови договору.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що договір від 08.09.2016 укладено з порушенням вимогЗакону України «Про оренду державного та комунального майна»таЗакону України «Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», а тому на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Таким чином позов в частині визнання недійсним договору безоплатного користування майном від 08.09.2016 є обґрунтованим, правомірним і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову в частині визнання недійсним договору безоплатного користування майном від 08.09.2016 та відсутність у матеріалах справи доказів повернення відповідачем отриманого за цим договором майна (протилежного не доведено, а судом не встановлено), вимога про зобов`язання ТОВ "ОЛЕВСЬКЕ ОРЕНДНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ" повернути територіальній громаді в особі Олевської міської ради об`єкти, розташовані в м. Олевськ Коростенського району Житомирської області та передані згідно актів прийому-передачі основних засобів від 08.09.2016 вартістю 907132,78 грн, також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь Олевської міської ради 952492,56 грн заподіяних їй збитків суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК Українивизначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1ст.225 ГК України,до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Упущеною вигодою є неодержаний (неотриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає (такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №910/15865/14).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Враховуючи наведене, пред`явлення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, визначених ст.22 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України, покладає на кредитора (позивача) обов`язок довести: 1) протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків (боржника), 2) наявність збитків, їх розмір, в числі рахунку реальну можливість отримання ним таких збитків, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, а також 4) вжитті ним заходи для отримання заявлених збитків, тоді як відповідач має довести відсутність своєї вини у заподіянні заявлених до стягнення з нього збитків.

У цій справі прокурором заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди (доходу, який Олевська територіальна громада могла б реально одержати у разі виконання вимог закону та укладення договору оренди спірного майна) у розмірі 952492,56 грн внаслідок безоплатного користування комунальним майном за період 2016-2023 рр., що складає майже 8 років.

Відповідно до ч.ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі Методика), яка була чинною на момент укладення договору від 08.09.2016.

Орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди (абз.1 п.4 Методики).

Згідно з п.8 вказаної Методики, у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними упункті 10цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою:

Вп х Сор

Опл = --------------,

100

де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки (у разі передачі в оренду нерухомого майна державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні вартість орендованого майна визначається шляхом проведення стандартизованої оцінки), грн.; Сор - орендна ставка, визначена згідно здодатком №2.

Перевіривши розрахунок орендної плати, наведений у позовній заяві (т.1, а.с.14) та листі позивача від 01.02.2024 №323 (т.1, а.с.131-132), суд дійшов висновку, що ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» мало б сплатити в дохід Олевської територіальної громади за використання протягом 2016 - 2023 рр. комунального майна орендних платежів на суму 952489,44 грн (907132,78 грн (залишкова вартість майна станом на 08.09.2016) х 15 (орендна ставка згідно з додатком 2 до Методики) : 100 та х 7 років (строк використання)), а відтак 3,12 грн є безпідставно нарахованими.

Поряд із цим суд враховує клопотання відповідача про застосування позовної давності (т.1, а.с.153) та зазначає таке.

Відповідно до ст.ст.256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

І в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16).

Відповідно до ч.ч.3-5ст.267 ЦК України,позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Слід врахувати, що згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211, з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався і постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 був відмінений.

Окрім того, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, з подальшими змінами, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на теперішній час.

Приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства та враховуючи обставини встановлення на всій території України карантину й введення правового режиму воєнного стану, суд приходить до висновку, що позовна давність за вимогою про стягнення збитків внаслідок несплати орендної плати, нарахованої з березня 2017 року до серпня 2023 року, не сплинула.

Поряд із цим прокурор не навів та не довів поважності причин пропуску позовної давності за період з вересня 2016 року до березня 2017 року.

Враховуючу заяву відповідача про застосування позовної давності у порядкуст.267 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим і таким, що підлягає стягненню з відповідача розміром збитків (упущеної вигоди) є 884454,48 грн за період з березня 2017 року до серпня 2023 року (виходячи з того, що плата за оренду вноситься щомісячно; розрахувавши, що розмір річної орендної плати 136069,92 грн, розмір місячної орендної плати 11339,16 грн), тоді як 68034,96 грн упущеної вигоди задоволенню не підлягають через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Згідно з приписами ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.ст.76, 77, 79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").

Суд зазначає, що решта доказів, долучених до матеріалів справи, доводів та заперечень учасників справи ретельно досліджена і наведених вище висновків суду не спростовує.

З урахуванням викладеного, оцінивши в повній мірі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, визнати недійсним договір безоплатного користування майном від 08.09.2016 та зобов`язати ТОВ "ОЛЕВСЬКЕ ОРЕНДНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ" повернути територіальній громаді в особі Олевської міської ради об`єкти, розташовані в м. Олевськ Коростенського району Житомирської області та передані згідно актів прийому-передачі основних засобів від 08.09.2016 вартістю 907132,78 грн; стягнути з відповідача на користь Олевської міської ради 884454,48 грн збитків; в іншій частині позову - відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає сплаті в сумі 19328,98 грн на користь Житомирської обласної прокуратури.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір безоплатного користування майном від 08.09.2016, укладений між Олевською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЕВСЬКЕ ОРЕНДНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ".

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛЕВСЬКЕ ОРЕНДНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ" (вул. Б. Хмельницького, буд. 13 А, м. Олевськ, Олевський р-н, Житомирська обл., 11001, код ЄДРПОУ 13566750) повернути територіальній громаді в особі Олевської міської ради (вул. Володимирська, буд. 2, м. Олевськ, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11001, код ЄДРПОУ 04343470) будівлю станції знезалізнення «Струя» - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1996-2008; будівлю водоочисних споруд - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; насосну станцію 2-го підйому - 1 шт., рік введення в експлуатацію - 1978-2008; артезіанську свердловину №1 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; будівлю прохідної водоочисних споруд - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; водонапірну башту - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; будівлю КНС №1 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1986; будівлю КНС №2 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1989; будівлю КНС №3-1шт., рік введення в експлуатацію 1981; будівлю КНС №4 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; будівлю КНС №5 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1988; огорожу водоочисних споруд 436 м, рік введення в експлуатацію 1978; резервуар №1 для запасу чистої води 500 м3 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; резервуар №2 для запасу чистої води 500 м3 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; водонапірні мережі Ш50-150 11,4 км, рік введення в експлуатацію 1978; водогінні мережі від артсвердловини та фільтра Ш50-150 0,64 км, рік введення в експлуатацію 1997-2008, повітряну лінію електропередач - 352 погонні метри, рік введення в експлуатацію 1978; кабельні лінії електропередач - 140 погонних метрів, рік введення в експлуатацію 2008; обладнання лінії знезалізнення «Струя» - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1996; фільтр дегазації та знезалізнення води - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2008; насос ЦН25/30 в насосній станції 2- го підйому - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; насос WILLO МVІ 3203-3/16 - 4 шт., рік введення в експлуатацію 2008; насосний агрегат ЕЦВ 6-16-70 із станцією управління - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; шафу автоматичного керування ШУН - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2008; лічильник води СТВ-80 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2016; лічильник обліку електричної енергії НІК 2301 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; шафу керування насосами LCD108 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; насос К8/18 1 шт., рік введення в експлуатацію 1986; насос СМ 100-65-250/4 7,5 кВт 1 шт., рік введення в експлуатацію 2011; насоса СМ 100-65-250/4, 7,5 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1986; насос SEV 80.80.40.4 51Д в комплекті - 2 шт., рік введення в експлуатацію 2015; насос СМ 80-50-200/2 18,5 кВт 1 шт., рік введення в експлуатацію 1989; насос СМ 100-65-250/4 7,5 кВт 1 шт., рік введення в експлуатацію 2011; насос СМ 100-65-200/2 7,5 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насос СМ 100-65-200/2 7,5 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; лічильник обліку електричної енергії НІК-2301 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; насос СМ 100-65-200/4а 4 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насос к 8/18 1,5 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насос СМ 100-65-200/4а без двигуна - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насос ЦН 100-65-200 5,5 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1989; насос СМ 80-50-200 11 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1988; лічильник обліку електричної енергії НІК - 2301 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; шафу керування - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; насос ЕF 30.50.06 Е2.1.502 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; самоплинні каналізаційні мережі Ш150-400 - 6,5 км, рік введення в експлуатацію 1988; напірні каналізаційні мережі від КНС Ш100-150 - 7,9 км, рік введення в експлуатацію 1988; дюкерний перехід - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1989; автомобіль САЗ-33-07, 42-57 ЖИС - 1 шт., 1992 року випуску; автомобіль АТ-3 3608, ГАЗ-53, 42-55, - 1 шт., 1992 року випуску; Москвич М 2141, 03-67 ІОА - 1 шт., 1995 року випуску; гідродинамічної машини KJ-3100 (в тому числі: помпа високого тиску; катушка зі шлангом) - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; будівлю котельні - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1982; трубу димову - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1982; огорожу залізобетонну/сітка метал - 68/115 метрів погонних, рік введення в експлуатацію 1982; теплові мережі 484 метри погонні, рік введення в експлуатацію 1982; теплові мережі - 66 метрів погонних, рік введення в експлуатацію 1997; котел «Братськ» - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1998; водонагрівач - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1987; котел опалювальний КВМ а-0,30 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; котел опалювальний КВМ а -0,82 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; насос мережевий NM-40-12AE - 3 шт., рік введення в експлуатацію 2009; насосна станція САМ 100/25 - 2 шт., рік введення в експлуатацію 2009; насос NC3 32-70/180 - 2 шт., рік введення в експлуатацію 2009; бак для води V-2000 л 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; пом`якшувальна установка 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; бака компенсатор 500 л - 2 шт., рік введення в експлуатацію 2009; теплолічильник з водоміром 150/150 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; лічильник води СК-32-01 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; ящик управління ЯРП 100 з силовими кабелями - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; лічильник НІК 2301 обліку електроенергії - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; редуктор HFA52-29,9 до опалювального котла КВМа -0,82 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; вентилятора піддуву - 1 шт., рік введення в експлуатацію -2004; насос 50/170-11/2 - 2 шт., рік введення в експлуатацію - 2008; теплові мережі (в 2-х труб.вимір.) 1035 погонних метрів, в т.ч. ППІ 1368/2=684 м 684 м погонні метри, рік введення в експлуатацію 2008, які розташовані в м. Олевськ Коростенського району Житомирської області та передані згідно актів прийому-передачі основних засобів від 08.09.2016 вартістю 907132,78 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕВСЬКЕ ОРЕНДНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ" (вул. Б. Хмельницького, буд. 13 А, м. Олевськ, Олевський р-н, Житомирська обл., 11001, код ЄДРПОУ 13566750) на користь Олевської міської ради (вул. Володимирська, буд. 2, м. Олевськ, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11001, код ЄДРПОУ 04343470) 884454,48 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕВСЬКЕ ОРЕНДНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ" (вул. Б. Хмельницького, буд. 13 А, м. Олевськ, Олевський р-н, Житомирська обл., 11001, код ЄДРПОУ 13566750) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 02909950, р/р №UA598201720343110001000011049, Державна казначейська служба України) 19328,98 грн судового збору.

6. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.09.24

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - Коростенській окружній прокуратурі на ел.пошту: kmpzpost@zhit.gp.gov.ua;

3 - Житомирській обласній прокуратурі (до ел.каб.);

4-5 сторонам (до ел.каб.).