Постанова

від 05.12.2024 по справі 906/212/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Справа № 906/212/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Стафійчук Р.О.

від відповідача: Очич А.Ю.

від органу прокуратури: Немкович І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 16.09.2024 суддею Прядко О.В. у м. Житомир (повний текст рішення складено 26.09.2024) у справі № 906/212/24

за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олевської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" про визнання недійсним договору безоплатного користування майном, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків у розмірі 952 492,56 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Житомирської області перебувала позовна заява керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олевської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" з вимогами про визнання недійсним договору безоплатного користування майном від 08.09.2016, укладеним між Олевською міською радою та ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж"; зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді в особі Олевської міської ради майна згідно переліку, зазначеного у п.2 прохальної частини позовної заяви; стягнення з відповідача на користь Олевської міської ради 952 492,56 грн заподіяних їй збитків, а саме доходу (орендної плати), який територіальна громада могла б реально одержати у разі виконання вимог закону та укладення договору оренди комунального майна, що використовується товариством.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір безоплатного користування майном від 08.09.2016 укладено з порушеннями ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 5 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності". Відповідач повинен використовувати об`єкти зовнішніх мереж та споруди водопостачання та каналізації м. Олевськ, які є комунальною власністю, на підставі договору оренди, сплачуючи за це орендну плату, нараховану відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786. Тому оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України, спірне майно - поверненню, а 952 492,56 грн збитків (доходів, які територіальна громада могла б реально одержати у разі виконання вимог закону та укладення договору оренди спірного майна) відшкодуванню до місцевого бюджету.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначаючи про те, що підприємство не могло укласти договір оренди з Олевською міською радою в 2016 році відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який був прийнятий, підписаний і ведений в дію 03.10.2019. Оскільки відповідач не підписував з позивачем договір оренди, тому і заподіяти збитки в заявленому розмірі не міг. Зазначав, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, чинний на момент укладення договору від 08.09.2016, не містив заборони про передачу комунального майна в користування, а ч. 5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування" дозволяла передавати комунальне майно в користування. Відповідач стверджував, що укладений між ним та позивачем договір безоплатного користування майном від 08.09.2016 є договором позики, у даному випадку слід застосовувати тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) та виходити з правила тлумачення "favor conractus" (тлумачення правочину на користь його дійсності). Окрім того, відповідач наголошував, що рішенням Олевської міської ради № 1436 від 21.11.2023 договір безоплатного користування майном від 08.09.2016 було розірвано, повернуте з безоплатного користування майно було передано до Комунального підприємства "Олевськ - Комунальник" на праві господарського відання та на баланс. Також відповідач просив звернути увагу, що розрахунок збитків, заподіяних позивачу внаслідок безоплатного користування майном за період 2016-2023, що складає майже 8 років, не може бути долучений до справи у зв`язку зі спливом позовної давності тривалістю у три роки, відтак відповідач просив у справі застосувати позовну давність.

Позивач - Олевська міська рада зазначала, що чинним на момент укладення договору від 08.09.2016 законодавством було передбачено, що комунальне майно може перебувати у користуванні юридичних осіб тільки на умовах оренди, ні Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, ні Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" не передбачено можливості передачі об`єктів комунальної власності у безкоштовне користування (позичку) юридичним особам; у міської ради були відсутні повноваження передавати відповідачу майно на праві оперативного управління чи безоплатного користування. Олевською міською радою рішення про пропозицію передачі в оренду об`єкта не приймалось, конкурс на право отримання об`єкта в оренду не оголошувався, а також оголошення про намір передати майно в оренду в офіційних друкованих засобах інформації розміщено не було. Сторонами в момент вчинення правочину не додержано вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним і застосування наслідків недійсності шляхом зобов`язання відповідача повернути майно. Також позивач повідомив, що дійсно приймалося рішення № 1436 від 21.11.2023, відповідно до якого мав би розірватися договір шляхом укладення додаткової угоди, однак зі сторони відповідача дане рішення було проігноровано та ніякої додаткової угоди не укладалося; на даний час все майно, яке передано відповідно до спірного договору, перебуває у безоплатному користуванні відповідача; жодних актів про повернення майна не укладалося.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.09.2024 у справі № 906/212/24 позов прокуратури задоволено частково. Визнано недійсним договір безоплатного користування майном від 08.09.2016, укладений між Олевською міською радою та ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж". Зобов`язано відповідача повернути територіальній громаді в особі Олевської міської ради майно (згідно переліку). Стягнуто з відповідача на користь Олевської міської ради 884 454,48 грн та на користь Житомирської обласної прокуратури - 19 328,98 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що чинним законодавством не передбачено права передачі комунального майна в безоплатне користування (позичку), права передачі комунального майна в оперативне управління установам (організаціям), які не були утворені відповідним компетентним органом місцевого самоврядування та не знаходяться в його підпорядкуванні, а спірне майно могло бути передано в користування господарському товариству виключно на умовах оренди. Положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" визначено порядок передачі комунального майна в оренду, який не був дотриманий при укладенні оспорюваного договору, останній не містить ознак та істотних умов договору оренди, а тому на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним. Крім того, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим і таким, що підлягає стягненню з відповідача розміру збитків (упущеної вигоди) є 884 454,48 грн за період з березня 2017 року до серпня 2023 року, тоді як 68 034,96 грн упущеної вигоди задоволенню не підлягають через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Також просить стягнути з позивачів судові витрати.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що саме Олевська міська рада має бути відповідачем по справі, оскільки через її протиправні дії було допущено порушення норм чинного законодавства. Вважає, що суд першої інстанції помилково відніс недоотриману орендну плату до збитків і стягнув її, не застосувавши двосторонню реституцію. Зазначає про те, що Олевська міська рада самостійно усунула допущені нею порушення, скориставшись абз. четвертим п. 4.3 договору та в односторонньому порядку розірвала останній, тобто на момент звернення до суду першої інстанції договір від 08.09.2016 припинив свою дію. Окрім того зауважує, що суд неправомірно самостійно відмовив в застосуванні строків позовної давності, врахувавши встановлення на всій території України карантину й введення правового режиму воєнного стану.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.09.2024 у справі № 906/212/24; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.

Від позивача - Олевської міської ради та органу прокуратури надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких не погоджуються із доводами апелянта та вказують, що місцевим господарським судом досліджено всі докази, подані сторонами у процесі розгляду позовної заяви та надано їм вірну оцінку, а тому просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 16.09.2024 у справі № 906/212/24 - без змін.

Апелянт у день судового засідання (05.12.2024) подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи - довідку № 68 від 04.12.2024 з додатком рішення Олевської міської ради № 250 від 30.08.2024 року.

З даного приводу суд зазначає, що у відповідності до приписів господарського процесуального законодавства (ст. 269 ГПК України) встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, зокрема: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зі змісту клопотання не вбачається належним чином обґрунтованих пояснень з приводу неможливості подання таких доказів під час розгляду справи судом першої інстанції та необхідності дослідження останніх на стадії апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду. Відповідно, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

В судовому засіданні присутні представники учасників справи підтримали доводи, викладені у поданих ними процесуальних документах та надали усні пояснення.

Дослідивши матеріали справи № 906/212/24 та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.

Рішенням XIII сесії VII скликання Олевської міської ради № 193 від 08.09.2016 "Про передачу в користування майна комунальної власності Олевської територіальної громади" вирішено після виконання рішення Олевської міської ради VII скликання від 08.09.2016 № 192 "Про повернення майна комунальної власності на баланс міської ради" передати ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" в користування майно комунальної власності, а саме: майнові комплекси з водопостачання та водовідведення, житлового фонду та спецавтомобіль ГАЗ -53, державний номер 42-57, загальною вартістю 21789550,00 грн, в тому числі житлового фонду балансовою вартістю 21095661,17 грн, а також котельню загальною вартістю 107989,00 грн, до моменту визначення переможця на право оренди цілісних майнових комплексів, а в частині житлового фонду - до моменту визначення управителів багатоквартирних будинків, а також уповноважено міського голову підписати угоду про користування майном комунальної власності.

У подальшому, 08.09.2016 між Олевською міською радою як наймодавцем та ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" як наймачем укладено договір безоплатного користування майном (далі договір, договір від 08.09.2016).

Згідно з п.1.1 договору, наймодавець на виконання рішення сесії міської ради № 193 від 08.09.2016 "Про передачу в користування майна комунальної власності Олевської територіальної громади" передає в безоплатне тимчасове користування наймачу майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, а останній зобов`язується повернути те саме майно після закінчення дії даного договору в такому само стані, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Перелік майна, що передається у користування за цим договором, його вартість та кількість визначені в акті приймання-передачі майна, що є невід`ємною частиною даного договору (надалі - майно) (п.1.2 договору).

Майно передається з метою надання житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, теплопостачання та обслуговування житлового фонду (п.1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що підписання договору та акту приймання-передачі майна засвідчує факт передачі майна наймодавцем наймачу.

Відповідно до п.2.3 договору, після закінчення строку дії даного договору або у разі припинення цього договору майно повертається наймодавцю. Майно вважається поверненим наймодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з пп.3.1.4 п.3.1 договору, після закінчення строку дії договору або у разі припинення договору наймач зобов`язується повернути наймодавцеві майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його у користування, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати наймодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини наймача.

Цей договір укладено на термін, визначений рішенням сесії міської ради № 193 від 08.09.2016 "Про передачу в користування майна комунальної власності Олевської територіальної громади", про що наймодавець попереджає наймача в письмовій формі за один місяць (п.4.1 договору). Зміни і доповнення до цього договору допускаються за взаємної згоди сторін (п.4.2 договору).

Згідно з п.4.3 договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: визначення переможця на право оренди цілісних майнових комплексів з централізованого водопостачання, водовідведення, теплопостачання, а в частині житлового фонду - з моменту визначення управителів багатоквартирних будинків та відповідного рішення міської ради; банкрутства, ліквідації наймача та інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України; рішення суду; рішення сесії Олевської міської ради про створення комунального підприємства по наданню комунальних послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, теплопостачання.

08.09.2016 між сторонами укладено акт прийому-передачі основних засобів на об`єктах теплопостачання, а саме насоса 50/170-11/2 у кількості 2 шт., 2008 рік введення в експлуатацію; теплових мереж (в 2-х труб.вимір.) 1035 погонних метрів, в т.ч. ППІ 1368/2=684 м 684 погонні метри, 2008 рік введення в експлуатацію. Вартість основних фондів становить: початкова вартість 732287,00 грн, залишкова вартість 256114,00 грн, сума зносу 476173,00 грн (т.1, а.с.60).

Також 08.09.2016 між сторонами укладено акт прийому-передачі основних засобів на об`єктах:

- водопостачання, а саме: будівлі станції знезалізнення "Струя" - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1996-2008; будівлі водоочисних споруд - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; насосної станції 2-го підйому - 1 шт., рік введення в експлуатацію - 1978-2008; артезіанської свердловини №1 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; будівлі прохідної водоочисних споруд - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; огорожі водоочисних споруд 436 м, рік введення в експлуатацію 1978; резервуара №1 для запасу чистої води 500 м3 1 шт, рік введення в експлуатацію 1978; резервуара №2 для запасу чистої води 500 м3 1 шт, рік введення в експлуатацію 1978; водонапірної башти - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; водонапірних мереж Ш50-150 11,4 км, рік введення в експлуатацію 1978; водогінних мереж від артсвердловини та фільтра Ш50-150 0,64 км, рік введення в експлуатацію 1997-2008, повітряної лінії електропередач - 352 погонні метри, рік введення в експлуатацію 1978; кабельні лінії електропередач - 140 погонних метрів, рік введення в експлуатацію 2008; обладнання лінії знезалізнення "Струя" - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1996; фільтра дегазації та знезалізнення води - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2008; насоса ЦН25/30 в насосній станції 2- го підйому - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1978; насоса WILLO МVІ 3203-3/16 - 4 шт., рік введення в експлуатацію 2008; насосного агрегата ЕЦВ 6-16-70 із станцією управління - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; шафи автоматичного керування ШУН - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2008; лічильника води СТВ-80 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2016; лічильника обліку електричної енергії НІК 2301 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012;

- водовідведення, а саме: будівлі КНС №1 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1986; шафи керування насосами LCD108 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; насоса К8/18 1 шт., рік введення в експлуатацію 1986; насоса СМ 100-65-250/4 7,5 кВт 1 шт., рік введення в експлуатацію 2011; насоса СМ 100-65-250/4, 7,5 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію - 1986, насоса SEV 80.80.40.4 51Д в комплекті - 2 шт., рік введення в експлуатацію 2015; будівлі КНС №2 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1989; насоса СМ 80-50-200/2 18,5 кВт 1 шт., рік введення в експлуатацію 1989; насоса СМ 100-65-250/4 7,5 кВт 1 шт., рік введення в експлуатацію 2011; будівлі КНС №3-1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насоса СМ 100-65-200/2 7,5кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насоса СМ 100-65-200/2 7,5 кВт -1 шт.,рік введення в експлуатацію 1981; лічильника обліку електричної енергії НІК-2301 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; будівлі КНС №4 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насоса СМ 100-65-200/4а 4 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насоса к 8/18 1,5 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; насоса СМ 100-65-200/4а без двигуна - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1981; будівлі КНС №5 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1988; насоса ЦН 100-65-200 5,5 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1989; насоса СМ 80-50-200 11 кВт - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1988; лічильника обліку електричної енергії НІК - 2301 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; шафи керування- 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; насоса ЕF 30.50.06 Е2.1.502 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2015; самоплинних каналізаційних мереж Ш150-400 - 6,5 км, рік введення в експлуатацію 1988; напірних каналізаційних мереж від КНС Ш100-150 - 7,9 км, рік введення в експлуатацію 1988; дюкерного переходу - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1989; автомобіля САЗ-33-07, 42-57 ЖИС - 1 шт., 1992 року випуску; автомобіля АТ-3 3608, ГАЗ-53, 42-55, - 1 шт., 1992 року випуску; Москвич М 2141, 03-67 ІОА - 1 шт., 1995 року випуску; гідродинамічної машини KJ-3100 (в тому числі: помпа високого тиску 68664,00 грн; катушки зі шлангом 51399,00 грн) - 1 шт., рік введення в експлуатацію - 2015. Вартість основних фондів становить: початкова вартість - 1865095, 14 грн, залишкова вартість - 635837,38 грн, сума зносу - 1229257,76 грн.

До вказаного акта прийому-передачі основних засобів додано акти прийняття-передачі.

08.09.2016 між сторонами укладено акт прийому-передачі основних засобів на об`єктах теплопостачання, а саме: будівлі котельні - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1982; труби димової - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1982; огорожі залізобетонної/сітка метал, 68/115 метрів погонних, рік введення в експлуатацію 1982; теплових мереж 484 метри погонні, рік введення в експлуатацію 1982; теплових мереж - 66 метрів погонних, рік введення в експлуатацію 1997; котла Братськ - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1998; водонагрівача - 1 шт., рік введення в експлуатацію 1987; котла опалювального КВМ а-0,30 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; котла опалювального КВМ а -0,82 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; насоса мережевого NM-40-12AE - 3 шт., рік введення в експлуатацію 2009; насосної станції САМ 100/25 - 2 шт., рік введення в експлуатацію 2009; насоса NC3 32-70/180 - 2 шт., рік введення в експлуатацію 2009; бака для води V-2000 л 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; пом`якшувальної установки 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; бака компенсатора 500 л - 2 шт., рік введення в експлуатацію 2009; теплолічильника з водоміром 150/150 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; лічильника води СК-32-01 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; ящика управління ЯРП 100 з силовими кабелями - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2009; лічильника НІК 2301 обліку електроенергії - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; редуктора HFA52-29,9 до опалювального котла КВМа -0,82 - 1 шт., рік введення в експлуатацію 2012; вентилятора піддуву - 1 шт., рік введення в експлуатацію -2004. Вартість основних фондів становить: початкова вартість 821120,04 грн; залишкова вартість 15181,40 грн, сума зносу 805938,64 грн.

До вказаного акта прийому-передачі основних засобів додано акти прийняття-передачі.

На підтвердження того, що спірне майно було передано відповідачу в безоплатне тимчасове користування, останній надав до справи копії листів Олевської міської ради № 2960 від 20.11.2018, № 3170 від 13.12.2018, № 2914 від 14.11.2018.

Рішенням Олевської міської ради XXXIX сесії VIII скликання № 1436 від 21.11.2023 "Про повернення майна комунальної власності з безоплатного користування ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" вирішено повернути з безоплатного користування ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" та взяти на баланс Олевської міської ради майно комунальної власності, згідно з додатком № 1; розірвати договір безоплатного користування майном від 08.09.2016, укладений між Олевською міською радою та ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" згідно з абз.4 п.4.3 договору шляхом укладення додаткової угоди; доручити комісії провести приймання-передачу майна, акти прийому-передачі підписати після 15.04.2024 та подати їх на затвердження міському голові.

Рішенням Олевської міської ради XXXIX сесії VIII скликання № 1437 від 21.11.2023 "Про передачу комунального майна на праві господарського відання" вирішено передати КП "Олевськ-Комунальник" Олевської міської ради на праві господарського відання та на баланс майно, згідно з додатком; комісії після 15.04.2024 здійснити заходи щодо передачі майна, визначеного у додатку цього рішення; КП "Олевськ - Комунальник" Олевської міської ради прийняти в господарське відання майно комунальної власності територіальної громади Олевської міської ради, зазначене в додатку до цього рішення, згідно акту приймання-передачі.

Однак, за даними позивача, додаткової угоди щодо розірвання договору від 08.09.2016 сторони не підписували, все майно, яке було передано відповідачу згідно цього договору, перебуває у його фактичному безоплатному користуванні; жодних актів про повернення майна міській раді не укладалося, рішення останньої № 1436 від 21.11.2023, № 1437 від 21.11.2023 залишилися не виконаними.

Відповідач зі свого боку повідомив, що ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" не отримувало додаткової угоди та актів прийому-передач від Олевської міської ради, комісія для проведення передачі майна товариство не відвідувала (довідка від 21.06.2024 № 39).

Оскільки Олевська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжила належних заходів задля захисту та відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади та, як наслідок, інтересів держави в цілому, прокурор звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі вказаного органу місцевого самоврядування.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Питання участі прокурора у цій справі апелянтом не оскаржується. Натомість останній звертає увагу на неналежності відповідача у даній справі, оскільки вважає, що саме Олевська міська рада вчинила правочин (уклала договір безоплатного користування майном від 08.09.2016) без необхідного обсягу цивільної дієздатності, через її протиправні дії було допущено порушення норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пункт 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Частиною 1 ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Прокурор посилається на те, що використання комунального майна відповідачем без відповідної правової підстави ослаблює економічну основу територіальної громади, в значній мірі стримує наповнення місцевого бюджету, що в свою чергу позбавляє можливості здійснювати благоустрій, використовувати кошти на інші необхідні потреби територіальної громади. Правовідносини, пов`язані з використанням комунального майна, становлять суспільний інтерес, а набуття речових прав на нього всупереч встановленому законодавством порядку такому суспільному інтересу не відповідає. Враховуючи, що спірне комунальне майно призначене для забезпечення населення послугами з водопостачання, теплопостачання та водовідведення, використання його відповідачем без належних правовстановлюючих документів не сприяє якісному та стабільному забезпеченню населення відповідними комунальними послугами.

Прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах є саме Олевська міська рада, яка від імені та в інтересах територіальної громади здійснює право власності цілісним майновим комплексом по водопостачанню та водовідведенню, теплопостачанню.

Як вбачається з матеріалів справи, Коростенська окружна прокуратура зверталась до Олевської міської ради з повідомленням № 52/3-1013вих-24 від 30.01.2024 щодо виявлених порушень законодавства з метою з`ясування вжиття органом місцевого самоврядування заходів щодо захисту порушених інтересів держави та повернення комунального майна.

У відповідь на повідомлення прокуратури Олевська міська рада надіслала лист від 05.02.2024 № 340, у якому зауважила про створення КП "Олевськ - Комунальник" Олевської міської ради з метою надання громаді комунальних послуг різного профілю, водночас зі сторони ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" намірів повернення майна не було; зазначила, що заходи з метою відновлення стану законності порушених інтересів держави не вживались, позови до суду з цих підстав не подавались у зв`язку з тим, що сплата судового збору призведе до збитків місцевому бюджету; просила прокуратуру здійснити представництво її законних інтересів в судовому порядку.

Листом від 31.01.2024 № 52/3-1072вих-24 з метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру Коростенська окружна прокуратура звернулась до Олевської міської ради з проханням надати інформацію та детальний розрахунок заподіяних міській раді збитків для звернення до суду з відповідним позовом.

Олевська міська рада зі свого боку надіслала прокуратурі лист від 01.02.2024 № 323, у якому вказала, що ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" мало б сплатити в дохід громади за використання протягом 2016 - 2023 років комунального майна орендних платежів на суму 952 492,56 грн.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Коростенська окружна прокуратура надіслала Олевській міській раді повідомлення про пред`явлення позову до суду.

Таким чином, оскільки Олевською міською радою не було вжито цивільно-правових заходів щодо захисту та відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, хоча відповідні порушення вказаний орган усвідомлює, заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури як органу держави, а отже поданий правомірно та відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави в особі Олевської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з приписами ч. 1-5 ст. 203 ГПК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено судами, між Олевською міською радою та ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" було укладено договір безоплатного користування майном від 08.09.2016.

За приписами ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Станом на момент укладення вищевказаного договору організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулював Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, який втратив чинність на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, згідно з п.1 його Прикінцевих та перехідних положень, введено в дію з 01.02.2020. При цьому п. 2 Прикінцевих та перехідних положень визначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII у редакції, чинній на дату укладення договору - 08.09.2016 (далі Закон від 10.04.1992 № 2269-XII).

За ст. 2 Закону від 10.04.1992 № 2269-XIII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 3 Закону від 10.04.1992 № 2269-XIII, відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна (ч. 1 ст. 10 Закону від 10.04.1992 № 2269-XIII).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 19 Закону від 10.04.1992 № 2269-XIII, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 ст. 6 Закону від 10.04.1992 № 2269-XIII визначено, що відносини оренди об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" (тут і далі - у редакції станом на дату укладення договору від 08.09.2016), рішення про передачу в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, приймають стосовно об`єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади села, селища, міста, - відповідні сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", передача об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, в оренду чи концесію здійснюється за ініціативою фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями чи концесіонерами відповідно до Закону, або виконавчих органів сільських, селищних, міських рад чи місцевих органів виконавчої влади.

Заяву (подання), в якій міститься ініціатива щодо передачі об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, в оренду чи концесію, заінтересовані особи (органи) подають відповідній раді, визначеній статтею 3 цього Закону, для розгляду на черговій сесії ради. За результатами розгляду заяви (подання) рада приймає рішення про пропозицію передачі об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення в оренду чи концесію або про відмову в його передачі в оренду чи концесію.

При прийнятті рішення про пропозицію щодо передачі об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, в оренду чи концесію або про відмову в його передачі в оренду чи концесію одержання висновків органів Антимонопольного комітету України про можливість оренди чи концесії та про умови договору оренди чи концесії не є обов`язковим.

У разі прийняття відповідною радою, визначеною статтею 3 цього Закону, рішення про пропозицію передачі в оренду чи концесію об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об`єкта до передачі відповідно в оренду чи концесію. Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об`єкта в оренду чи концесію.

Порядок та умови проведення конкурсу на право отримання в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення визначено ст.7 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", істотними умовами договору оренди чи концесії об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, крім визначених законами України "Про концесію" і "Про оренду державного та комунального майна", є: порядок та умови відновлення переданого в оренду чи концесію об`єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення та його повернення; порядок та умови списання (виведення з експлуатації) майна в складі об`єкта оренди, концесії; обов`язок орендаря, концесіонера щодо страхування взятого в оренду чи концесію об`єкта тепло-, водопостачання і водовідведення; обов`язки сторін договору щодо забезпечення збереження переданого в оренду чи концесію об`єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення; обов`язки щодо утримання об`єкта концесії згідно з вимогами державних стандартів, норм та правил, що діють у відповідній сфері діяльності; обов`язки орендаря, концесіонера щодо використання переданого в оренду, концесію об`єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, що раніше здійснювало експлуатацію такого об`єкта, а також щодо виробництва (надання) відповідних комунальних послуг у гарантованих обсягах і належної якості; максимальний розмір витрат енергоресурсів на одиницю виробленої продукції (послуг) та максимально допустимі обсяги втрат і технологічних витрат питної води та/або теплової енергії на одиницю продукції (послуг); порядок здійснення орендодавцем, концесієдавцем контролю за станом орендованого об`єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення; відповідальність сторін, у тому числі відповідальність орендаря, концесіонера за безпеку експлуатації об`єкта; умови та порядок відшкодування концесіонеру невідшкодованої протягом дії договору концесії вартості створених (збудованих) за рахунок концесіонера об`єктів та проведеного за його рахунок поліпшення об`єкта концесії.

Із вищенаведених правових норм слідує, що чинним законодавством не передбачено права передачі комунального майна в безоплатне користування (позичку), права передачі комунального майна в оперативне управління установам (організаціям), які не були утворені відповідним компетентним органом місцевого самоврядування та не знаходяться в його підпорядкуванні, а спірне майно могло бути передано в користування господарському товариству виключно на умовах оренди. Разом з цим, визначений законодавством порядок передачі комунального майна в оренду не був дотриманий при укладенні оспорюваного договору, так як останній не містить ознак та істотних умов договору оренди, а саме орендної плати і строку його дії.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд виснував, що договір від 08.09.2016 укладено з порушенням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", а тому на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Твердження апелянта про відсутність підстав для визнання даного договору недійсним, оскільки міською радою в односторонньому порядку припинено його дію, судовою колегією відхиляється виходячи з наступного.

Дійсно, Олевською міською радою приймалося рішення № 1436 від 21.11.2023 року «Про повернення майна комунальної власності з безоплатного користування ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж», відповідно до 2 пункту якого, мав би розірватися Договір безоплатного користування майном від 01.09.2016 року, укладеного між Олевською міською радою та ТОВ «Олевське орендне підприємство теплових мереж» шляхом укладення додаткової угоди.

Однак додаткової угоди не укладено та відповідні докази суду не подано. Актів приймання-передачі майна, що стосується повернення майна Олевській міській раді, матеріали справи також не містять. Доказів виконання рішення № 1437 від 21.11.2023 року «Про передачу комунального майна на праві господарського відання» комунально підприємству «Олевськ-Комунальник» Олевської міської ради, відповідачем не подано.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Твердження апелянта, що оспорюваний договір фактично є виконаним обома сторонами колегія суддів вважає помилковим з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено права передачі комунального майна в безоплатне користування (позичку), права передачі комунального майна в оперативне управління установам (організаціям), які не були утворені відповідним компетентним органом місцевого самоврядування та не знаходяться в його підпорядкуванні, а спірне майно могло бути передано в користування господарському товариству виключно на умовах оренди.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилено твердження ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" про необхідність застосування принципів тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) та "favor contractus" (тлумачення договору на користь дійсності), оскільки предметом спору у цій справі є, зокрема, вимога про визнання недійсним договору, а не вирішення питання щодо тлумачення його умов.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь Олевської міської ради 952 492,56 грн заподіяних їй збитків внаслідок безоплатного користування комунальним майном за період 2016-2023 роки, то відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі Методика), яка була чинною на момент укладення договору від 08.09.2016.

Перевіривши розрахунок орендної плати, наведений у позовній заяві та листі позивача від 01.02.2024 № 323, суд дійшов висновку, що ТОВ "Олевське орендне підприємство теплових мереж" мало б сплатити в дохід Олевської територіальної громади за використання протягом спірного періоду комунального майна орендних платежів на суму 952 489,44 грн (907 132,78 грн (залишкова вартість майна станом на 08.09.2016) х 15 (орендна ставка згідно з додатком 2 до Методики) : 100 та х 7 років (строк використання)).

Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

І в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності.

З даного приводу судом взято до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211, з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався і постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 був відмінений.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім того, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, з подальшими змінами, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на теперішній час.

Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства та враховуючи обставини встановлення на всій території України карантину й введення правового режиму воєнного стану, судом встановлено, що позовна давність за вимогою про стягнення збитків внаслідок несплати орендної плати, нарахованої з березня 2017 року до серпня 2023 року, не сплинула.

Врахувавши заяву відповідача про застосування позовної давності у порядку ст. 267 ЦК України, взявши до уваги обставини встановлення на всій території України карантину й введення правового режиму воєнного стану, суд дійшов підставного висновку про те, що обґрунтованим і таким, що підлягає стягненню з відповідача розміром збитків (упущеної вигоди) є 884 454,48 грн за період з березня 2017 року до серпня 2023 року (виходячи з того, що плата за оренду вноситься щомісячно; розрахувавши, що розмір річної орендної плати 136 069,92 грн, розмір місячної орендної плати 11 339,16 грн), тоді як 68 034,96 грн упущеної вигоди задоволенню не підлягають через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.09.2024 у справі № 906/212/24 відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві.

За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 906/212/24 судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 16 вересня 2024 року у справі № 906/212/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 906/212/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "10" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Юрчук М.І.