Рішення

від 23.09.2024 по справі 908/1987/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/130/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2024 Справа № 908/1987/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Запорізької міської ради (6105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Дніпро-Трейд (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 163 А, кв. 104, ідентифікаційний код 22160431)

про стягнення 611 701,38 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява (вх. № 2193/08-07/24) Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Дніпро-Трейд про стягнення 611 701,38 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Позов мотивовано тим, що відповідач без належних на те правових підстав користувався земельної ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.07.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1987/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 611 701,38 грн. Вказана сума перевищує сто розмірів та не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, справа не є складною, а тому така справа визнається судом малозначною. Суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 27.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1987/24; присвоєно справі номер провадження 19/130/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвала суду від 24.07.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1987/24, що надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 163 А, кв. 104, повернулась до суду 12.08.2024 з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1987/24.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал, згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 24.07.2024 у справі № 908/1987/24 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/1987/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 23.09.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

31.07.2008 між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЗІНВЕСТБУД» був укладений договір оренди землі №040826101382, який був зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.09.2008 №040826101382.

Відповідно до п. 1 Договору, Запорізька міська рада, відповідно до рішення двадцять першої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради №33/53 від 23.04.2008р. надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАЗІНВЕСТБУД» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для розташування управління капітального будівництва та їдальні. Яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 11 Б.

Згідно п. 8 Договору, договір укладено до 12.07.2026.

Земельна ділянка за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 11 Б, площею 0,6067 га, кадастровий номер: 2310100000:03:038:0049 (далі Земельна ділянка) належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №372220762 від 01.04.2024.

Рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 908/593/16 від 19.04.2016 розірвано договір оренди землі №040826101382 від 31.07.2018 та зобов`язано повернути земельну ділянку Запорізькій міській раді. Рішення набрало законної сили.

07.09.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні відомості про припинення Договору оренди землі, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №372219792 від 01.04.2024.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 372220762 від 01.04.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дніпро-Трейд» 26.09.2014, 15.06.2018, 15.06.2018 відповідно, набуло у власність об`єкти нерухомого майна у складі: виробничі приміщення літ. Г, їдальня літ. Б, адміністративно-побутовий корпус літ. А-3, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 11 Б (перейменовано на вулицю Привокзальну) на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:03:038:0049.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №372219792 від 01.04.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:038:0049 перебуває у власності територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Відповідно до листа Департаменту фінансової та бюджетної політики від 23.04.2024 № 06.1-14/697 ТОВ «Фірма «Дніпро-Трейд» у період часу з 2021 до 29.02.2024 сплачено до бюджету Запорізької міської ради 100 349,54 грн.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру. Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:038:0049 за ТОВ «Фірма «Дніпро-Трейд» на час вирішення спору в суді не зареєстровано.

Згідно з витягом від 01.04.2024 № НВ-2300048062024 із технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0049 становить 8 807 281,89 грн.

Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішення міської ради від 28.11.2018 № 26 Про встановлення розміру орендної плати за землю здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Фірма «Дніпро-Трейд» земельною ділянкою, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 11 Б без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 01.01.2021 до 29.02.2024.

За вказаним розрахунком загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з з 01.01.2021 до 29.02.2024 становить 611 701,38 грн.

Позивач посилався на те, що відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного Договору оренди та державної реєстрації права оренди. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо плати за фактичне користування земельною ділянкою до укладення відповідного Договору оренди на земельну ділянку, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 611 701,38 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 29.02.2024.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтею 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Приписами статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 79 ЗК України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України «Про Державний земельний кадастр» визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З наведеного слідує висновок, що об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Судом встановлено, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону, при цьому державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Як вже зазначалося судом вище, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дніпро-Трейд» з 26.09.2014, 15.06.2018, 15.06.2018 відповідно, належать об`єкти нерухомого майна у складі: виробничі приміщення літ. Г, їдальня літ. Б, адміністративно-побутовий корпус літ. А-3, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 11 Б на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:03:038:0049.

Судом встановлено, що Договір оренди землі між сторонами у даній справі за спірний період не укладався.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що в порушення ст. 125 ЗК України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дніпро-Трейд» користується спірною земельною ділянкою без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.

Таким чином, використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст., ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Позивач, мотивуючи заявлені позовні вимоги, посилається на положення статей 1212 - 1214 ЦК України, як на правову підставу своїх вимог, а обґрунтовуючи вимоги про стягнення 611 701,38 грн, зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати, включаючи здійснені оплати, за використання спірної земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення Договору оренди, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачеві.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом пункту 4 частини 3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

При цьому на відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, з моменту набуття у власність нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0049, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 11 Б, у відповідача виник обов`язок укласти Договір оренди спірної земельної ділянки, оскільки на цій земельній ділянці розташований належний відповідачу на праві власності об`єкт нерухомості, та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Фірма «Дніпро-Трейд» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного Договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За таких обставин, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровано, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

За розрахунком позивача, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 01.01.2021 до 29.02.2024 становить 611 701,38 грн.

Позивачем здійснено розрахунок наступним чином:

- 2024: нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2024 - 8 807 281,89 грн; річний розмір орендної плати у 2024р: 8 807 281,89 грн. * 3 % = 264 218,46 грн.; 264 218,46 грн. в рік/366 днів = 721,91 грн. в день; 721,91 грн. в день * 60 днів = 43 314,50 грн.

Відповідно до листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 23.04.2024р. за № 06.1-14/697, ТОВ «Фірма «Дніпро-Трейд» з 01.01.2024 по 29.02.2024 загалом сплачено 3 100 грн.; розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за період з 01.01.2024 по 29.02.2024: 43 314,50 грн. 3 100 грн. = 40 214,50 грн.

- 2023: 8 807 281,89 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2024)/1,051 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2023) = 8 379 906,65 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2023); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 8 379 906,65 грн. * 3% = 251 397,20 грн.

Відповідно до листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 23.04.2024р. за № 06.1-14/697, ТОВ «Фірма «Дніпро-Трейд» загалом у 2023 сплачено 35 782,10 грн; розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2023: 251 397,20 грн - 35 782,10 грн = 215 615,10 грн.

- 2022: 8 379 906,65 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2023)/1,15 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022) = 7 286 875,35 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2022); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 7 286 875,35 грн. * 3% =218 606,26 грн.

Відповідно до листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 23.04.2024р. за № 06.1-14/697, ТОВ «Фірма «Дніпро-Трейд» загалом у 2022 сплачено 30 951,76 грн; розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2022: 218 606,26 грн. - 30 951,76 грн. = 187 654,50 грн.

- 2021: 7 286 875,35 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2022р.)/1,1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік)= 6 624 432,14 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2021); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 6 624 432,14 грн. * 3% = 198 732,96 грн.

Відповідно до листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 23.04.2024р. за № 06.1-14/697, ТОВ «Фірма «Дніпро-Трейд» загалом у 2021 сплачено 30 515,68 грн; розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2021: 198 732,96 грн 30 515,68 грн. = 168 217,28 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши фактичні обставини справи та письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає наданий розрахунок невірним, з огляду на наступне.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно зі статтею 24 Закону України Про плату за землю, грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, у тому числі договорів оренди землі.

Згідно з п.п. 288.5, 288.5.1, 288.5.2 ст.288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки та граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Статтею 1 Закону України Про оцінку земель визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону).

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок і, як наслідок, розмір земельного податку та ставок орендної плати за землю є способом регулювання уповноваженими органами плати за користування землею в межах та на виконання норм Податкового кодексу України.

30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя; встановлено, що нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства (п.8). Згідно з п. 7 рішення вводиться в дію з 01.01.2016. Рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 Про встановлення розміру орендної плати за землю, керуючись абзацами другим і третім пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України та пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Запорізька міська рада вирішила установити на території м. Запоріжжя розміри орендної плати згідно з додатком. Згідно із п.15 Додатку до вказаного рішення встановлено річний розмір орендної плати за використання інших земельних м.Запоріжжя, які перебувають у комунальній власності, який дорівнює 3% від їх нормативної грошової оцінки. Вказане рішення міської ради введено в дію з 01.01.2019 (п. 3 Рішення). (тексти зазначених рішень знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайту Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/4150, https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564).

Враховуючи положення п. 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно п.289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, вказано, що нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.

Відповідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.222-600/2-24 від 12.01. коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2008 рік 1,152, за 2009 1,059, за 2010 2013 - 1,0, за 2014 1,249, за 2015 1,433, за 2016 1,06, за 2017 - 2020 1,0, за 2021 рік 1,1, за 2022 рік 1,15, а 2023 рік 1,051.

Судом встановлено, що відповідно до Договору оренди землі від 31.07.2008, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:038:0049, загальною площею 0,6067 га, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 11 Б, складала 2 126 726,18 грн в цінах 2008 р.

Таким чином, судом здійснено перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки за формулою: Кі = І:100, де І індекс споживчих цін за попередній рік, наступним чином:

Розмір нормативної грошової оцінки за 2009 рік становить: 2 126 726,18 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2008 року) * 1,152 (коефіцієнт індексації) = 2 449 988,56 грн.

Розмір нормативної грошової оцінки за 2010 рік становить: 2 449 988,56 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2009 року) * 1,059 (коефіцієнт індексації) = 2 594 537,89 грн.

Розмір нормативної грошової оцінки за 2011 - 2014 роки становить 2 594 537,89 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2009-2013 року) * 1 (коефіцієнт індексації).

Розмір нормативної грошової оцінки за 2015 рік становить: 2 594 537,89 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2014 року) * 1,249 (коефіцієнт індексації) = 3 240 577,82 грн.

Розмір нормативної грошової оцінки за 2016 рік становить: 3 240 577,82 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2015 року) * 1,433 (коефіцієнт індексації) = 4 643 748,02 грн.

Розмір нормативної грошової оцінки за 2017 рік становить: 4 643 748,02 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2016 року) * 1,06 (коефіцієнт індексації) = 4 922 372,90 грн.

Розмір нормативної грошової оцінки за 2018 - 2021 роки становить 4 922 372,90 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2017-2020 року) * 1 (коефіцієнт індексації).

Розмір нормативної грошової оцінки за 2022 рік становить: 4 922 372,90 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2021 року) * 1,1 (коефіцієнт індексації) = 5 414 610,19 грн.

Розмір нормативної грошової оцінки за 2023 рік становить: 5 414 610,19 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2022 року) * 1,15 (коефіцієнт індексації) = 6 226 801,72 грн.

Згідно з витягом від 01.04.2024 № НВ-2300048062024 із технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0049 становить 8 807 281,89 грн.

Таким чином, враховуючи заявлений позивачем період з 01.01.2021 по 29.02.2024, судом встановлено, що розмір річної орендної плати:

- за 2021 рік становить: 4 922 372,90 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2021 рік) * 3% = 147 671,19 грн;

- за 2022 рік становить: 5 414 610,19 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2022 рік) * 3% = 162 438,31 грн;

- за 2023 рік становить: 6 226 801,72 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2023 рік) * 3% = 186 804,05 грн;

- за 2024 рік становить: 8 807 281,89 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2024 рік)* 3% = 264 218,46 грн.

Враховуючи, що за 2024 рік позивачем заявлено період стягнення з 01.01.2024 по 29.02.2024, що складає 60 днів, розмір орендної плати за даний період складає 43 314,50 грн.

Відповідно до листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 23.04.2024р. за № 06.1-14/697, ТОВ «Фірма «Дніпро-Трейд» загалом у 2021 році сплачено 30 515,68 грн, у 2022 році сплачено 30 951,76 грн, у 2023 році сплачено 35782,10 грн, у 2024 році сплачено 3 100,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за період з 01.01.2021 по 29.02.2024 складає 439 878,51 грн.

Суд зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано можливість проведення розрахунку, шляхом ділення суми нормативної грошової оцінки на коефіцієнт у звороньому порядку, починаючи з 2024 року, а не навпаки, як передбачено законом.

Також слід зазначити, що відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в заявлений позивачем спосіб, шляхом стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.01.2021 до 29.02.2024 в розмірі 439 878,51 грн не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Разом з тим, для кондиційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набутті (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Вказана правова позиція місцевого господарського суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

Відповідачем не доведено та не спростовано відсутність обов`язку сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки з міською радою не укладено, заборгованість за користування земельною ділянкою не сплачено.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Дніпро-Трейд (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 163 А, кв. 104, ідентифікаційний код 22160431) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м.Запорiжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 29.02.2024 в розмірі 439 878 (чотириста тридцять дев`ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 51 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Дніпро-Трейд (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 163 А, кв. 104, ідентифікаційний код 22160431) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний номер 04053915, р/р № UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчій комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м.Київ) судовий збір у розмірі 5 278 (п`ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн 54 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 26.09.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.